Постанова № 25740066, 09.07.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/1463/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Степанові П.В., Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011 року №0003212301

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0003212301 від 12.10.2011 року про зменшення від"ємного значення податку на додану вартість в сумі 3324546,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту в такій же сумі за операцією із придбання нерухомого майна від ТОВ "Експоцентр" згідно договорів купівлі-продажу. Зазначив, що ДПІ у м.Житомирі помилково прийшла до висновку про завищення відповідачем податкового кредиту, який нібито сформовано шляхом порівняння ПДВ, сплаченого позивачем у складі вартості придбання нерухомого майна із сумою ПДВ, сплаченого першим покупцем первинному власнику.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши на те, що перевіркою встановлено, що у червні 2011 року позивачем було придбано основні засоби (виробничі приміщення, які до цього часу були в оренді у ДП "Євроголд Індестріз ЛТД" та використовувалися ним у господарській діяльності) у ТОВ "Експоцентр" за ціною 27624019,50грн., в т.ч. ПДВ 4604003,25грн. та віднесено суму ПДВ на збільшення податкового кредиту червня 2011 року. Однак, згідно наданої в ході перевірки оперативної інформації Житомирського ВПМ та баз даних ДПА України, встановлено ланцюг руху (перепродаж) даних основних засобів: спочатку вони були реалізовані ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" у лютому 2011 року ТОВ "Будінпром", потім ТОВ "Будінпром" реалізувало їх ТОВ "Експоцентр" у травні 2011 року. Вважає, що операції купівлі-продажу основних засобів ДП "Євроголд Індестріз ЛТД" не мали розумної мети та були спрямовані на отримання вигоди третіми особами через штучно сформований ланцюг транзитних фірм.

Крім того, вказали на те, що правочини купівлі-продажу приміщень, укладені по ланцюгу їх руху між підприємствами продавцями та покупцями, не спричинили реального настання юридичних наслідків, а лише сформували завищений податковий кредит у ДП "Євроголд Ідестріз ЛТД" у червні 2011 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У період з 10.08.2011 року по 14.09.2011 року посадовими особами ДПІ у м.Житомирі проведено планову виїзну перевірку ДП "Євроголд Індестріз ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, про що складено акт №4215/23-1/32265502 від 21.09.2010 року (а.с.133-221).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, крім іншого:

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: ДП "Євроголд Індестріз ЛТД" завищено від"ємне значення по податку на додану вартість по рядку 19 Декларації у червні 2011 року на суму 3324546,00грн.

За результатами проведеної перевірки, Державною податковою інспекцією у м.Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0003212301 від 12.10.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3324546,00грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивачем у ТОВ "Експоцентр" було придбано нерухоме майно згідно договорів купівлі-продажу:

- від 30.06.2011 року на придбання будівлі ткацького цеху загальною площею 18483,80 м2 за ціною 13605032,02грн., в т.ч. ПДВ 2267505,34грн. (а.с.35-41);

- від 30.06.2011 року на придбання будівлі складу готової продукції загальною площею 6445,30 м2 за ціною 4744073,82грн., в т.ч. ПДВ 790678,97грн. (а.с.27-32);

- від 30.06.2011 року на придбання будівлі цеху трощення і перемотування загальною площею 12600,90 м2 за ціною 9274913,66грн., в т.ч. ПДВ 1545818,94грн. (а.с.43-47).

Відповідачем в акті перевірки відображено, що в ході перевірки оперативної інформації Житомирського відділу податкової міліції та баз даних ДПА України, зокрема даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов"язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено ланцюг руху (перепродаж) даних основних засобів: спочатку основні засоби були реалізовані ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" (первісний власник) у лютому 2011 року за ціною 7676743,00грн., в т.ч. ПДВ 1279457,00грн., ТОВ "Будінпром", потім ТОВ "Будінпром" реалізувало їх ТОВ "Експоцентр" у травні 2011 року за ціною 8200000,00грн., в т.ч. ПДВ 1366667,00грн.

Перевіряючими зроблено висновок про те, що правочини купівлі-продажу приміщень по ланцюгу їх руху між продавцями та покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків, а лише в порушення вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України сформували завищений податковий кредит у ДП "Євроголд Індестріз ЛТД" у червні 2011 року на суму 3324546,00грн.

Отже, висновок про завищення податкового кредиту відповідачем сформовано шляхом порівняння ПДВ, сплаченого позивачем у складі вартості придбання нерухомого майна із сумою ПДВ, сплаченого першим покупцем первісному власнику. Крім того, зазначено, що реалізацію приміщень від ВАТ "ЖЗХВ" для ТОВ "Будуніпром" за ціною 7676743,00грн., в т.ч. ПДВ 1279457,00грн. було здійснено згідно оцінки вказаних об"єктів нерухомості, проведеної ТОВ "Роял Бізнес Сістем ЛТД" у січні 2011 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України .

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Витрати у вигляді сплати податкового кредиту в ціні товару для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів у контрагентів відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ДПІ у м.Житомирі про відсутність реальних правових наслідків по договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ "Експоцентр", судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформований податковий кредит, зокрема, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ, руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податків.

Так, відповідачем не заперечувалося реальність здійснення господарської операції, однак, зроблено посилання на те, що вказаний правочин вчинено між пов"язаними особами за ціною нижчою звичайної ціни.

Суд не приймає до уваги зазначене посилання відповідача з огляду на те, що відповідно до п.п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України, визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних у цьому пункті.

Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

г) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов"язаними особами у співставлених умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Змістом акту перевірки підтверджується фактичне застосування звичайної ціни саме за ціною перепродажу, але на рівні ціни першого продажу - між ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" та ТОВ "Будуніпром".

Однак, згідно п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України, при методі ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі, за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов"язаних із збутом.

Отже, для визначення звичайної ціни застосовується договірна ціна не попереднього продажу товарів, а подальшого продажу таких товарів.

Продаж нерухомого майна у червні 2011 року за угодами між ТОВ "Експоцентр" до ДП "Євроголд Індестріз ЛТД" за ціною 27624019,50грн. (в тому числі ПДВ - 4604003,25грн.) являвся кінцевим (подальшим) продажем, та відбувся між непов"язаними особами.

Доказів того, що позивач та ТОВ "Експоцентр" є пов"язаними особами, відповідач не надав.

Саме така ціна є звичайною ціною у відповідності до п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.39.3 ст.39 Податкового кодексу України, звичайна ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб"єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" лише в разі відсутності даних для застосування методів визначення звичайної ціни згідно п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України.

Враховуючи наявність господарської операції із подальшого продажу нерухомого майна між ТОВ "Експоцентр" та ДП "Євроголд Індестріз ЛТД", що являються непов"язаними між собою особами, відповідач мав можливість визначити рівень звичайної ціни за методом "ціни перепродажу" у відповідності із частиною б) пункту 39.2 ст.39 Податкового кодексу України.

Відтак, у відповідача відсутні підстави для визначення звичайної ціни у відповідності із п.39.3 ст.39 Податкового кодексу України, тобто на підставі результатів незалежної оцінки майна.

Відповідність договірної ціни рівню справедливих цін підтверджується змістом попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.10.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Будуніпром".

Вказаний договір був засвідчений приватним нотаріусом. Предметом попереднього договору купівлі-продажу були ті ж об"єкти нерухомості - будівля цеху, будівля складу готової продукції та будівля цеху трощення і перемотування.

Пунктом 3 попереднього договору було встановлено, що продаж перелічених об"єктів буде вчинено за ціною 27684650,00грн., в тому числі ПДВ - 44614108,33грн.

Судом враховано, що позивач не міг придбати вказане майно безпосередньо у ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", тому що рішення щодо відчуження на користь ТОВ "Будуніпром" - приймалося господарським судом Житомирської області в межах провадження у справі №1/5/132 "Б" про банкрутство ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна".

Крім того, перевіряючими під час перевірки не враховано те, що підприємством було укладено кредитний договір №151111К16/SL-31-EXIM від 19.07.2011 року з ПАТ "Державно-експортно-імпортний банк України" на отримання кредиту в сумі 2275630,00 доларів США із цільовим призначенням - для фінансування проекту придбання виробничої нерухомості у ТОВ "Експоцентр" (п.3.2.3 кредитного договору). Згідно п.3.2.7 кредитного договору розмір необхідного забезпечення для покриття кредиту - коефіцієнт покриття пріоритетним майном (іпотека нерухомості) - 1,2 від Ліміту кредитної лінії. Обов"язковою умовою надання кредиту визначено укладення договору іпотеки нерухомості, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 1/154, яка буде придбана у ТОВ "Експоцентр" (п.3.3.1 кредитного договору).

На виконання вимог кредитного договору був укладений іпотечний договір №151111Z78 від 11.07.2011 року, згідно якого придбане нерухоме майно від ТОВ "Експоцентр" передано в іпотеку для АТ "Укрексімбанк".

Отже, невраховані при перевірці вищевказані докази повністю спростовують висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість в сумі 3324546,00грн.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що висновки акту перевірки є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0003212301 від 12.10.2011 року про зменшення від"ємного значення податку на додану вартість в сумі 3324546,00грн. підлягає скасуванню як протиправне.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх рішень: не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, та які доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Дочірньому підприємству "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" у вигляді 2146,00 грн. судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Византи протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 12.10.2011 року № 0003212301.

Присудити Дочірньому підприємству "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" понесені ним судові витрати у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України, зобов"язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 16 липня 2012 р.