Постанова № 25740047, 24.07.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/674/12

категорія 12.3

24 липня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ракаловича В.М. ,

при секретарях - Шиндарівській В.В., Донських Т.Л.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального Штабу Збройних Сил України про стягнення заборгованості,-

встановив:

В лютому 2012 року підполковник у запасі ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по одноразовій грошовій допомозі, винагороді за тривалість безперервної військової служби, допомозі на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, грошовому забезпеченню за вересень-жовтень 2011 року, а також 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача відмовився від позову в частині стягнення допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відмова прийнята судом, провадження в справі в цій частині закрите.

В обґрунтування позовних вимог, які представник позивача підтримав, він пояснив, що всі виплати, на які мав право позивач, обчислювались станом на день закінчення строку укладеного з позивачем контракту (18 червня 2011 року), в той час, як фактично позивач прослужив до 21 вересня 2011 року, його вислуга на той час досягла повних 20 календарних років, що вплинуло на розмір відповідних виплат. Крім того, позивач претендував на отримання грошового забезпечення по 14 жовтня 2011 року, посилаючись на те, що мала місце затримка розрахунку з ним при звільненні, він згоди на звільнення без повного розрахунку не давав. В обґрунтування моральної шкоди посилався на втрату з вини відповідача престижу та ділової репутації серед співпрацівників та знайомих, погіршення здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків та стосунків з оточуючими людьми.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу обліку та експлуатації технічних засобів охорони управління живучості арсеналів, баз та складів озброєння Збройних Сил України і наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України №550 від 16 серпня 2011 року був звільнений з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту.

Наказом командира військової частини А 2513 №194 від 21 вересня 2011 року позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 21 вересня 2011 року.

Конфлікт з приводу видів та розміру належних позивачеві до виплати сум виник у зв'язку з тим, що фактичне звільнення позивача зі служби відбулось не у день закінчення строку укладеного з ним контракту (18 червня 2011 року), а через тривалий проміжок часу, протягом якого календарна вислуга років позивача досягла 20 повних років.

Дійсно, з матеріалів справи та пояснень сторін випливає, що при звільненні позивача з військової служби були порушені окремі норми Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затверджене Указом Президента України від 10.12.08 №1153\2008) та Інструкції про організацію виконання названого вище Положення (затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.09р. №170, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.05.09р. за №438/16454).

Наказ по особовому складу про звільнення військовослужбовців, у яких закінчився строк контракту, повинен бути виданий не пізніше ніж за місяць до закінчення строку контракту. Видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту.

Відповідно до пунктів 12.6- 12.8. Інструкції, посадові особи, відповідно до наданих їм прав, зобов'язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які не виявили бажання укладати новий контракт, провівши попередньо бесіду з ними для з'ясування наміру укласти контракт на новий строк або про його неукладення. Зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди.

Отже, конфлікт, що вирішується судом, є результатом протиправної бездіяльності відповідача, який повинен відповідати за негативні наслідки своєї бездіяльності.

Виконання позивачем своїх обов'язків військовослужбовця по за межами строку контракту не свідчить про зміну його правового статусу в цей період і, відповідно, не обмежує обсягу його прав, гарантованих законом.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби, загальний строк військової служби військовослужбовця включає весь час перебування його на військовій службі. Загальний строк військової служби встановлюється в календарному обчисленні, а у випадках, визначених законодавством, - у пільговому обчисленні.

Таким чином, застосовуючи до позивача ті чи інші положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постанови КМ України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", необхідно виходити із дати фактичного закінчення ним військової служби (21.09.11р.) та тривалості його військової служби (вислуги років) на цю дату.

Призначаючи позивачеві на підставі частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідач виходив з його вислуги станом на 18 червня 2011 року - 19 повних років, в той час як на день звільнення з військової служби - 21 вересня 2011 року позивач вже мав 20 повних років вислуги. В результаті цього позивачеві недоплачено 3383,10 грн.

У зв'язку з настанням 20-ти років безперервної календарної військової служби позивач на підставі постанови КМ України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (додаток 25 ) і затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (пункт 32.1), якою на виконання вимог КМ України упорядковано додаткові види грошового забезпечення, мав право на такий додатковий вид грошового забезпечення як одноразова винагорода за тривалість безперервної військової служби в розмірі 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням. Така винагорода в розмірі 1995 грн. позивачеві також не виплачена.

У серпні 2011 року (після закінчення строку контракту, але до звільнення) позивач перебував у щорічній відпустці, тому мав право отримати допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, виплата якої передбачена частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктом 5 постанови КМ України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" і пунктами 30.1-30.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Розмір невиплаченої допомоги для оздоровлення становить 4491,90 грн.

Розрахунки зазначених вище сум заборгованості в постанові не наводяться, оскільки самі суми визнаються сторонами, спірним є лише питання про право на їх отримання (ч.3 ст.72 КАС України).

Позов в частині стягнення грошового забезпечення з 21 вересня по 14 жовтня 2011 року задоволенню не підлягає, оскільки в цей період позивач не проходив війську службу, а питання про зміну дати свого звільнення не порушував. Можливість стягнення на користь військовослужбовця грошового забезпечення за час затримки розрахунку чинним законодавством не передбачена.

Доказів на підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди позивач не подав. При вирішенні позову в цій частині суд враховує також, що виникненню даного спору в певній мірі сприяла і бездіяльність самого позивача, котрий повинен був заздалегідь повідомити командування про свій намір не укладати контракт на новий строк (пункт 4 контракту - а.с.14 зворот).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.158-163 КАС України,

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 3383,10 грн. одноразової грошової допомоги, 1995 грн. винагороди за тривалість безперервної військової служби, 4491,90 грн. допомоги на оздоровлення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Головуючий суддя В.М. Ракалович

Повний текст постанови виготовлено: 30 липня 2012 р.