Постанова № 25739175, 20.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/1916/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Гришиній М.М.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бєломєстнова О.Ю. при секретарі Гришиній М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Машзавод» м. Новогродівка

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представника позивача Лукашевського М.А.

представників відповідача Фатьянова Р.О., Гребенюк Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Машзавод» м. Новогродівка звернулося до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2011р. №0000302342 форми В1, №0000312342 форми В1, від 16.11.2011р. №0000402342 форми В1, №0000382342 форми В1, №0000392342 форми В2, №0000412342 форми В2.

Ухвалою від 09.08.2012 року позовна заява у частині вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 08.09.2011р. №0000302342 та №0000312342 залишена без розгляду.

Ухвалою від 01.08.2012 року відповідача у справі замінено його правонаступником - Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем перевірки підприємства був складений акт від 19.08.2011 року за №690/23-2/14310336, згідно з висновками якого встановлено порушення п. 1.3 ст.1, п.п. 1.8 ст.1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.п. «д» п. 6.5 ст.6, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 , п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7, п.п. «а», «б» п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст.7, п.п. «г» п. 10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст.14, п. 180.1. ст. 180, п.п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201, п.п. «а», «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

08.09.2011 року відповідачем на підставі цього акту було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000312342 про збільшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 409 689 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000302342, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 509435 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки відповідачем був надісланий лист №13550/10/23-2 від 05.09.2011р., у якому зазначено про встановлене під час перевірки завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 539 445 грн. та заниження заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на 441 172 грн. Листом від 08.09.2011р. №13769/10/23-2 у зв'язку з самостійно виявленими невідповідностями у наданій раніш відповіді на заперечення відповідач просив вважати виявленими під час перевірки заниження суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 442 526 грн., а також завищення суми бюджетного відшкодування з ПДДВ на суму 539 435 грн. З урахуванням таких неодноразових змін позивач вважає, що повідомлення-рішення від 09.08.2011 є необґрунтованими.

Дані повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДПА в Донецькій області, яка доручила відповідачеві провести позапланову перевірку підприємства, за наслідками якої був складений акті перевірки №853/23-2/14310336 від 26.10.2011р. та прийняті податкові повідомлення - рішення №0000392342 від 16.11.2011р. про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 409 613 грн. та №0000382342, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ на 509 359 грн. Рішенням ДПА в Донецькій області від 08.11.2011 року податкове повідомлення - рішення №0000302342 скасоване у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 грн. В іншій частині це податкове повідомлення рішення, а також повідомлення-рішення №0000312342 від 08.09.2011р. залишене без змін.

На підставі зазначених вище актів перевірки та рішення за результатами розгляду скарги відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011р. №0000402342, №0000382342, №0000392342, №0000412342. Позивач оскаржує ці останні податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

Зазначає, що проведеними раніш п'ятнадцятьма документальними невїзними перевірками та документальною плановою перевіркою, за наслідками якої складений акт від 19.08.2011р. була підтверджена правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за чеками та товарними чеками у розмірі 114 746грн. Під час розгляду відповідачем заперечень позивача ним ці документи не надавалися, а тому відповідач не мав можливості встановити неправомірність включення до податкового кредиту суми ПДВ 114 746 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на п.п. 7.7.2 «а» п. 7.2 ст. 7 Закону Україин «Про податок на додатну вартість» та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зазначає про те, що право на бюджетне відшкодування сум ПДВ залежить від фактичної оплати сум від'ємного значення платником податків у попередніх податкових періодах. Позивач включав до сум бюджетного відшкодування тільки ті суми ПДВ, які оплачені у таких періодах. Тлумачення відповідача вказаних норм законодавства як таких, що пов'язують право на бюджетне відшкодування з оплатою податку тільки у попередньому податковому періоді не відповідає змісту Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав, що викладені у актах перевірки. Правом надати письмові заперечення не скористувалися.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Машзавод» зареєстрований розпорядженням Новогродівського міського голови №173-р від 22.12.1993 р. як юридична особа, код ЄДРПОУ 14310336 та є платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом № 06523866 від 08.04.1998.

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період березень 2009 року - квітень 2011 року.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 19.08.2011 року за № 690/23-2/14310336 (надалі - Акт перевірки-1 ), згідно з висновками якого встановлено порушення п. 1.3 ст.1, п.п. 1.8 ст.1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.п. «д» п. 6.5 ст.6, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 , п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7, п.п. «а», «б» п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст.7, п.п. «г» п. 10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст.14, п. 180.1. ст. 180, п.п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201, п.п. «а», «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Внаслідок цього позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 458 721 грн. та завищено її на 571 135 грн. (т.2 а.с.73-86).

1. Зокрема відповідачем було встановлено, що в порушення п. 1.3, 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон «Про ПДВ») встановлене завищення податкового кредиту за жовтень 2009р. на суму 3649 грн. та жовтень 2010 р. на суму 620 грн. (т.2 а.с.81, 83).

Так, відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлене відхилення у зв'язку з недекларуванням ТОВ «ТаВі» податкових зобов'язань за операціями з позивачем на суму 3649 грн. Аналогічно встановлене недекларування ТОВ «Кандері» податкових зобов'язань у зв'язку з визнанням податкової звітності недійсною на суму 620 грн.

2. Також відповідачем у Акті перевірки - 1 встановлено порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.п. «а», «д» п. 6.4 ст. 6, п.п. «г» п. 10.1 ст. 10 Закону «Про ПДВ», внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2010 року у сумі 1 628 грн. (т.2 а.с.82).

Відповідачем зазначено, що згідно з контрактом №596-10/205 від 08.04.2010р. позивачеві надані послуги із сертифікації серійної продукції, що ним виготовляється, у російській системі сертифікації «ГОСТ Р». Послуги надані «Федеральным государственным унитарным предприятием «Всероссийский научно-исследовательский институт стандартизации и сертификации в машиностроении» (ВНИИНМАШ)», який 15.09.2010 року згідно платіжного доручення №1 отримав попередню оплату вказаних послуг від позивача на суму 8 139,91 грн.

Як вказано у Акті перевірки - 1 за умови відсутності постійного представництва нерезидента на території України та за відсутності резидента, який виконує функції представника такого нерезидента, місцем поставки послуги, що надається нерезидентом, є місце фактичного розташування покупця (отримувача) послуги. Останній у такому випадку вважається податковим агентом зазначеного нерезидента.

Особою, яка є відповідальною за сплату податку до бюджету, відповідно до п.п. «г» п. 10.1 ст. 10 наведеного вище Закону є особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Позивачем при отриманні послуг від нерезидента, який не має постійного представництва на території України та резидента, який виступав би його представником, в порушення зазначених норм не нарахований та не сплачений ПДВ у сумі 1 628 грн. за вересень 2010 року.

Аналогічні порушення на суму 4170 грн., у тому числі за січень 2010 року у сумі 2478 грн. та квітень 2010 року на суму 1692 грн. були встановлені відповідачем під час планової перевірки, за результатами якої складений акт №873/23-2/1430336 від 15.11.2010 року.

3. Відповідачем у Акті перевірки - 1 також вказано, що на порушення п.п. «б» 7.2.2. п. 7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» позивачем з червня 2010 року по грудень 2010 року залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду без врахування фактичної сплати податку. Як зазначено у Акті перевірки - 1 дане порушення враховано при розрахунку бюджетного відшкодування у додатку 2.

Крім того, у Акті перевірки - 1 відповідачем зазначено, що за її результатами неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону «Про ПДВ» у розмірі 52 171 грн.

Будь-якої іншої інформації, окрім зазначення податкових періодів, у яких неможливо підтвердити заявлену до відшкодування суму ПДВ, Акт перевірки - 1 не містить (т.2 а.с. 83).

4. Також відповідачем вказано, що на порушення п.п. «а» 7.2.2. п. 7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» та п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) при визначенні бюджетного відшкодування за період з березня 2009 року по квітень 2011 року не в повному обсязі (або надлишково) враховувалась фактична сплата податку отримувачем товарів (додаток 4 до акту перевірки). Також в порушення п.п. «б» тих самих підпунктів у зазначений період невірно визначався залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що після бюджетного відшкодування включаються до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (т.2 а.с. 83).

5. При проведенні перевірки бюджетного відшкодування за червень 2010 року відповідачем також враховані результати попередніх перевірок, оформлених актами від 02.03.2011р. (зменшене відшкодування на 90 грн.), від 10.01.2011р. (зменшене відшкодування на 4900 грн.), від 20.12.2010 року (зменшене відшкодування на 2112 грн.), що призвело до завищення (заниження) сум бюджетного відшкодування за період з березня 2009 року по квітень 2011 року (додаток Д2) (т.2 а.с. 84). Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, ці відомості зазначені довідково та безпосередньо не вплинули на нарахування сум ПДВ за спірними повідомленнями-рішеннями.

Позивачем на цей акт перевірки надані заперечення №791 від 29.08.2011р. (т.2 а.с. 104-109), відповідь на які оформлена листом відповідача №550/10/23-2 від 05.09.2011р. (т.2 а.с. 110-134).

Як вбачається зі змісту даного листа, у ньому повторені висновки Акту перевірки - 1 та зазначене, що при розгляді заперечень встановлено, що на порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» підприємством завищено податковий кредит (додаток 1 до відповіді на заперечення) за період з 01.02.2009р. по 01.04.2011р. у розмірі 114 746 грн. Далі наведений перелік податкових періодів, у яких спостерігається дане порушення. Окрім цього жодних відомостей про обставини порушення або його правове обґрунтування у вказаному листі не зазначено.

Крім того, листом від 08.09.2011 р. №13769/10/23-2 відповідач повідомив позивача про виявлені ним помилки у відповіді на заперечення №550/10/23-2 від 05.09.2011р. (т.2 а.с. 138). Зокрема відповідач зазначив, що замість сумам завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 539445 грн. та заниження заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 441172 грн. правильними сумами завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ є 539 435 грн. та заниження заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ - 442 526 грн.

Таким чином, відповідач після складання акту перевірки двічі змінював розмір встановлених під час її проведення порушень та додатково встановив ще одне порушення, не зазначене у Акті перевірки - 1.

На підставі Акту перевірки - 1 08.09.2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

№0000302342, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 509 435 грн. (форма В1, т.1 а.с.26);

№0000312342, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 409 689 грн. (форма В2, т.1 а.с.27).

Позивач 15.09.2011 року звернувся зі скаргами №850, 849 на дані податкові повідомлення-рішення до ДПА в Донецькій області.

Рішенням від 14.10.2011 року №19000/10/25-113-1 ДПА в Донецькій області в порядку п.п. 78.1.5. п. 78.1 ст.78 ПКУ призначила позапланову перевірку позивача, результати якої оформлені актом перевірки від 26.10.2011р. №853/23-2/14310336 (т.2 а.с.139-176, надалі - Акт перевірки-2).

У даному акті зазначено, що перевірка проводиться на вимогу ДПА в Донецькій області, у зв'язку з чим позивачеві надсилався лист від 21.10.2011р. №16784/10/23-2 з вимогою надати документи, у тому числі ті, що підтверджують віднесення касових та товарних чеків до складу податкового кредиту з лютого 2009 року по червень 2011р. (т.2 а.с. 141). У Акті перевірки -2 вказано, що відповіді на цей лист та копії документів позивачем не надані.

Даний акт за змістом повторює Акт перевірки -1 щодо викладених порушень за господарськими операціями з ТОВ «ТаВі» та ТОВ «Кандері» (т.2. а.с. 148), підприємством - нерезидентом - «Федеральным государственным унитарным предприятием «Всероссийский научно-исследовательский институт стандартизации и сертификации в машиностроении» (ВНИИНМАШ)» (т.2. а.с. 149).

Також повторені висновки про неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону «Про ПДВ» у розмірі 52 171 грн.; щодо порушення п.п. «а», «б» 7.2.2. п. 7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» та п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Акт перевірки - 2 відрізняється від попереднього акту тим, що у ньому зазначено про порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ», внаслідок чого підприємством завищений податковий кредит за період з лютого 2009 року по грудень 2010 року у загальній сумі 114 745 грн. (т.2 а.с. 150).

Відповідно до зазначеної норми податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Абзацом 5 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 того самого Закону встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідач у Акті перевірки -2 за окремими місяцями зазначає, що позивач перевищував дозволений ліміт 200 грн. на день при віднесенні до складу податкового кредиту сум ПДВ по касовим чекам та товарним чекам.

На підставі Акту перевірки - 1 та Акту перевірки - 2 відповідачем 16.11.2011р. №0000402342 (форми В1) про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1228 грн. (т.2 а.с. 71), №0000382342 (форми В1) про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2009 року - травень 2011 року, №0000392342 (форми В2) про збільшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з квітня 2009 року по квітень 2011 року на 40 9613 грн. , №0000412342 (форми В2) про збільшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 1228 грн. (т.1 а.с.28-30). Позивач оскаржує дані податкові повідомлення-рішення повністю.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Щодо відображеного у Актах перевірки порушення п. 1.3, 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону «Про ПДВ», у зв'язку з чим відповідачем встановлене завищення податкового кредиту за жовтень 2009р. на суму 3649 грн. та жовтень 2010 р. на суму 620 грн. судом встановлено, що згідно з актом приймання-передачі №ОУ-0000113 від 12.10.2009р. позивач одержав від ТОВ „ТаВи" виробничі послуги вартістю 18245,12 грн., ПДВ - 3649,02 грн. При цьому позивачеві була видана податкова накладна №107 від 12.10.2009р. на вказану суму ПДВ, яка відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за цей місяць та включена позивачем до складу податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що згідно з видатковою накладною №6430 від 14.09.2010 року позивачем від ТОВ „Кандері" отриманий дріт ПСДКТ-Л Д 2,0 на вартістю 3100 грн., ПДВ - 620 грн. У зв'язку з цим позивачем від вказаного підприємства була отримана податкова накладна №6430 від 14.09.2010 року, сума ПДВ за якою була включена до складу податкового кредиту відповідного місяця.

Відповідачем надані роздруківки результатів опрацювання автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно з якими ТОВ «ТаВи» за результатами перевірки, що оформлена актом №1207/23-3/30486143 від 24.10.2011р. зменшені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 3649 грн. Також надана роздруківка додатку 5 до декларації ТОВ «ТаВи» з ПДВ за жовтень 2009 року, у якій у складі податкових зобов'язань не зазначені операції з позивачем на суму ПДВ 3649,02 грн. Крім того, у Актах перевірки та наданій відповідачем роздруківки результатів опрацювання автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України зазначено про недекларування ТОВ «Кандері» податкових зобов'язань з ПДВ на суму 620 грн. у зв'язку з визнанням податкової звітності недійсною.

На підставі цих документів відповідач дійшов висновку про неправомірне включення вказаних сум податку до складу податкового кредиту у жовтні 2009 та жовтень 2010 р.

Суд вважає, що ці висновки не відповідають приписам законодавства.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону „Про ПДВ" податковий кредит -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону „Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить від настання зазначених обставин та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи. Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень, які б ставили у залежність право на включення до податкового кредиту сум ПДВ платником податків від ведення податкового обліку іншими особами.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» (що був чинним на час виникнення спірних відносин) передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Законами України не встановлена відповідальність платника податків за невиконання його контрагентами вимог податкового законодавства.

Така обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо його формування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тому наведені у акті перевірки висновки не ґрунтуються на нормах Закону «Про ПДВ».

Так само не відповідають положенням Закону „Про ПДВ" висновки відповідача про порушення п.п. „а" п.п. 7.2.2. п. 7.2 ст.7 цього Закону «Про ПДВ», п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 ПКУ щодо визначення бюджетного відшкодування за період з березня 2009 року по квітень 2011 року без урахування фактичної сплати податку отримувачем товарів (додаток 4 до Актів перевірки).

Як вбачається з цього додатку та підтверджується наданими у судовому засіданні поясненнями представника відповідача при визначенні суми податку, яка підлягає відшкодуванню за результатами звітного періоду, відповідач виходив з того, що до неї підлягає включенню оплачена тільки у попередньому податковому періоді сума.

З цього приводу слід зазначити, що пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню,

визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПКУ передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне

значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З метою дослідження обставин оплати сум податкового кредиту, заявлених позивачем до відшкодування у періоді, що перевірявся, у справі була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручене судовому експерту Машиніченко О.А.

Як вбачається з експертного висновку №318/24 від 03.07.2012 (т.1 а.с. 134-190) експертом досліджувалися уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; податкові накладні, на підставі яких позивачем у спірному періоді був сформований податковий кредит; платіжні документи, які підтверджують оплату податку позивачем у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг); реєстри отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2009-квітень 2011 року.

За наслідками цього дослідження експерт надав відповідь, згідно з якою висновки актів перевірки Красноармійської ОДПІ №690/23-2/14310336 від 19.08.20011р, №853/23-2/14310336 від 26.10.11р. про порушення ПАТ «Машзавод» п.1.3 ст.1, п.п.1.8 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. «д» п.6.5 ст.6, п.п.7.2.6 п.7.2 ст7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7, п.п. «а» п.п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7, п.п. «б» п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7, п.п. «г» п.10.1 ст.10 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.180.1 ст.180, п.п.187.1 ст.187, п.п. «а», п.200.4 ст.200, пп «б» п.200, пп «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу підтверджуються частково, а саме підтверджується порушення підприємством абз. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», абз. «а» п.п.200.4 ст.200 ПК України.

Згідно з таблицями 26, 27 даного висновку, вказане порушення спричинило завищення розміру бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2009р. на суму 5864грн., за вересень 2010р. на суму 13грн., та за квітень 2011р. на 2754грн. та заниження розміру бюджетного відшкодування ПДВ: за січень 2010р на 64грн., за червень 2010р. на 2грн., за серпень 2010р. на 7907грн., за грудень 2010р. на 15149грн., за січень 2011р. на 4000грн.

Висновок про часткову обґрунтованість Актів перевірки ґрунтується на невідповідності заявлених до відшкодування сум ПДВ розміру фактично сплаченого у попередніх податкових періодах податку.

Суд повністю погоджується з даним висновком, оскільки він ґрунтується на правильному тлумаченні п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про ПДВ" та п. 200.4 ст. 200 ПКУ. Зокрема при визначенні документального підтвердження сум бюджетного відшкодування експерт правомірно брав до уваги оплату податку у будь-яких попередніх податкових періодах, а не тільки у попередньому, як це здійснював відповідач.

Під час дослідження судовий експерт аналізував факти оплати позивачем сум ПДВ у складі вартості товарів (робіт, послуг), що придбавалися ним з метою використання у господарській діяльності. Щодо частини цих операцій на суму 52 171 грн., які зазначені у додатку 2 до Акту перевірки - 2 позивачем до матеріалів справи надані первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні, які підтверджують його право на податковий кредит (т.4 а.с. 28-205).

У Актах перевірки щодо цих сум відповідачем зазначено, що у зв'язку з неможливістю підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону «Про ПДВ» у розмірі 52 171 грн. встановлене її завищення. На підтвердження цього відповідачем надані копії актів про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача з різних підстав - ліквідацією, проведенням виїмки, незнаходженням за адресою, тощо (т.3 а.с.171-205).

Щодо наведених висновків, як вже зазначалося, пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону «Про ПДВ» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наявність платіжних документів, які підтверджують оплату позивачем ПДВ у складі коштів, які були перераховані постачальникам позивача перевірена експертом, сторонами не оспорюється. Тому за приписами вказаної норми дана сума податку правомірно заявлена позивачем до відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень, які б ставили у залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від підтвердження сплати податку до бюджету контрагентами платника податку. Законами України не встановлена відповідальність платника податків за неможливість контролюючого органу провести перевірку контрагентів платника податку або невиконання ними вимог податкового законодавства. Тому наведені у акті перевірки висновки у цій частині не ґрунтуються на нормах Закону «Про ПДВ».

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ», внаслідок чого підприємством завищений податковий кредит за період з лютого 2009 року по грудень 2010 року у загальній сумі 114 745 грн. (т.2 а.с. 150) суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Акт перевірки -1 не містив посилань на дане порушення. У пункті 2.3 Акту перевірки - 2 наведений перелік документів позивача, які були використані під час проведення перевірки. З нього вбачається, що відповідач не використовував товарних чеків, інших платіжних чи розрахункових документів.

Відповідно до п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Пунктом 5.3 розділу 2 зазначеного Порядку також передбачено, що виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками

У порушення зазначених приписів Порядку Акт перевірки -2 не містить додатків, у яких були б визначені конкретні чеки або інші документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про наявне порушення. Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, сума завищення податкового кредиту була визначена шляхом віднімання суми податку у розмірі 200 грн. від суми податкового кредиту, сформованого на підставі інших, ніж податкові накладні, документів. При цьому наявність цих документів під час перевірки не встановлювалася.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Абзацом 5 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 того самого Закону встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

З аналізу наведених положень закону вбачається, що підставами для нарахування податкового кредиту можуть бути:

- податкова накладна;

- належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника).

При цьому обмеження у праві такого нарахування (загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день) застосовується тільки щодо останньої підстави - касових чеків без визначення податкового номера постачальника.

Про те, що це обмеження не застосовується до інших документів, які можуть вступати підставою для нарахування податкового кредиту, свідчить віднесення касових чеків у окрему підставу для нарахування та застосування словосполучення «при цьому» саме до цієї окремої підстави.

Крім того, за відсутності під час перевірки конкретних касових чеків відповідач не мав можливості встановити обов'язкові умови, за яких ці чеки можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту (з наведеними обмеженнями) - визначення у них фіскального номера, та відсутність визначення податкового номера постачальника.

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» здійсненні необґрунтовано та без урахування приписів цього Закону.

Також слід зазначити, що згідно з поясненнями експерта №2 від 10.08.2012 року від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту з урахуванням визначеного у Акті перевірки - 2 порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» (5720213 грн.) є більшою, ніж заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування (4645841 грн.). Тобто навіть за умови обґрунтованості та правомірності висновків відповідача у цієї частині спору вона у сукупності не може зменшувати заявлені до бюджетного відшкодування суми ПДВ.

Суд вважає за необхідне зауважити, що за приписами п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону «Про ПДВ» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 цієї статті передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З наведених норм випливає, що одержання бюджетного відшкодування є правом, а не обов'язком платника податків. Наявність у податкового органу передбаченого абз. «а» п.п. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону «Про ПДВ» та п.п. «а» п. 200.14 ст. 200 ПКУ повноваження з надіслання платнику податку податкового повідомлення, в якому зазначаються сума заниження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування та підстави для її вирахування не свідчить про обов'язок платника податку заявляти суму ПДВ до відшкодування одразу після виникнення права на це.

Наведені вище висновки експерта також є підставою для неврахування при вирішенні спору доводів відповідача щодо порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, абз. «д» п. 6.5 ст. 6 та п.п. «г» п. 10.1 ст. 10 Закону «Про ПДВ», внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2010 року на суму 1 628 грн. На пропозицію суду відповідач не надав розрахунку заявлених до відшкодування сум ПДВ, які відповідають вказаному порушенню.

Зважаючи на викладені у поясненнях №2 від 10.08.2012 року висновки експерта щодо значного перевищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ над заявленими позивачем до відшкодування сумами цього податку, суд не приймає до уваги дане порушення при вирішенні питання щодо законності повідомлень-рішень про зменшення та збільшення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на встановлення аналогічних порушень за січень та квітень 2010 року на суму 4170 грн. за результатами планової виїзної перевірки, про що складений акт №873/23-2/14310336 від 15.11.2010 року (т.2 а.с. 149). Матеріали справи містять копію даного акту, у якому дійсно викладені аналогічні порушення (т.1 а.с. 186-188). На підставі даного акту перевірки відповідачем приймалося податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 № 0000322342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 385662,00 та штрафні санкції у розмірі 136521,00 грн. (т.3 а.с. 222). Однак дане податкове повідомлення-рішення у повному обсязі було визнано недійсним постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2011р. у справі № 2а-28029/10/0570, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 року.

Зважаючи на наведене, з урахуванням висновку експерта №318/24 від 03.07.2012 року та наданих ним у подальшому пояснень від 02.08.2012 та 10.08.2012 року суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість висновків Акту перевірки - 2 щодо завищення розміру бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2009р на суму 5864грн., за вересень 2010р на суму 13грн., та за квітень 2011р. на 2754грн. та заниження розміру бюджетного відшкодування ПДВ: за січень 2010р на 64грн., за червень 2010р. на 2грн., за серпень 2010р. на 7907грн., за грудень 2010р. на 15149грн., за січень 2011р. на 4000грн..

У відповідності до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Зважаючи на часткове підтвердження встановлених під час перевірки порушень податкового законодавства зокрема за квітень 2011 року, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000392342 від 16.11.2011 року у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. задоволенню не підлягають. У іншій частині спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню частково.

Понесені позивачем судові витрати з судового збору відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Машзавод» м. Новогродівка до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011р. №0000402342 форми «В1», №0000382342 форми «В1», №0000392342 форми «В2», №0000412342 форми «В2» задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.11.2011р. №0000402342 форми «В1»; №0000412342 форми «В2»; №0000382342 форми «В1» в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8631 грн., у тому числі за липень 2009р на суму 5864грн., за вересень 2010р на суму 13грн., та за квітень 2011р. на 2754грн.; №0000392342 форми «В2» в частині збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 27122грн., у тому числі за січень 2010р на 64грн., за червень 2010р. на 2грн., за серпень 2010р. на 7907грн., за грудень 2010р. на 15149грн., за січень 2011р. на 4000грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Машзавод» (85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Вуглезбірна, 1, код ЄДРПОУ 143336) судові витрати з судового збору у сумі 16,10 грн. (шістнадцять гривень десять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 20 серпня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 22 серпня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.