Постанова № 25739103, 18.07.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/2601/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свелар"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2012 року № 0000092202 та № 0000102202,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 17 квітня 2012 року № 0000092202 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток на загальну суму 135095,00 грн., в тому числі 130503,00 грн. за основним платежем та 4592,00 грн. за штрафними санкціями, та № 0000102202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 454533,00 грн., в тому числі 374915,00 грн. за основним платежем та 79618,00 грн. штрафними санкціями.

В обґрунтування позову зазначив, що, під час перевірки, позивачем посадовим особам ДПІ у м. Житомирі надавалися всі належним чином оформлені оригінали первинних документів на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту, а висновок акту перевірки щодо їх відсутності або наявності в цих документах недоліків є таким, що не відповідає дійсності. Також зазначають, що відповідно до Податкового кодексу України вони можуть відносити до податкового кредиту ПДВ по податкових накладних, виписаних в попередніх податкових періодах.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши на те, що під час перевірки позивача встановлено завищення останнім собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а саме: підприємством включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) Податкової декларації з податку на прибуток підприємства витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Крім того зазначив, що підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які також не підтверджені відповідними первинними документами. До того ж позивач неправомірно включив до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, виписаним в попередніх податкових періодах.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У період з 13.03.2012 року по 30.03.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Житомирі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Свелар" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, про що складено акт № 6/23-1/36270165/0110 від 30.03.2012.

Перевіркою позивача встановлено порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 130503,00грн., в т.ч.: за 2010 рік - 18396,00грн. (4 кв.2010 року); 1 кв. 2011 року - 7360,00грн.; 2 кв.2011 року - 3419,00грн.; 2-3 кв.2011 року - 3419,00грн.; 2-4 кв. 2011 року - 104780,00грн.;

- п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 374915,00грн., в т.ч.: 10.2010 р. - 71843,00грн.; 11.2010 р. - 5218,00грн.; 12.2011 р. - 47067,00грн.; 01.2011 р. - 2783,00грн.; 02.2011 р. - 1602,00грн.; 03.2011 р. - 1503,00грн.; 04.2011 р. - 1531,00грн.; 05.2011 р. - 1442,00грн.; 06.2011 р. - 47605,00грн.; 07.2011 р. - 49766,00грн.; 08.2011 р. - 97391,00грн.; 12.2011 р. - 47164,00грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092202 від 17.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 135095,00грн., з яких 130503,00грн. за основним платежем та 4592,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. та податкове повідомлення-рішення № 0000102202 від 17.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 454533,00грн., з яких 374915,00грн. за основним платежем та 79618,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки відображено, що підприємством завищено валові витрати по отриманим продуктам харчування від ПП ОСОБА_1, які не підтверджені будь-якими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку у звітному періоді в загальній сумі 102888,00грн., в т.ч. за 2010 рік - 73450,00грн. (4 кв.2010 року), 1 кв. 2011 року - 29438,00грн.

Крім того, перевіркою встановлено завищення підприємством собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а саме: підприємством включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (р.05.1) податкової декларації з податку на прибуток підприємства) витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а саме:

- ПП ОСОБА_1, відсутні будь-які документи, що підтверджують факт отримання товарів та послуг на суму 14867,00грн. за ІІ кв. 2011 року;

- ТОВ "Кернел-Трейд", відсутні оригінали видаткових накладних № 71834 від 27.12.2011 року на суму 214499,00грн. та № 71662 від 22.12.2011 року на суму 226199,00грн. в наявності лише факсимільні копії.

Також в акті зазначено, що " підприємству було надано запит № 14602 від 29.03.2012 року про надання копій первинних бухгалтерських документів по вищезазначених контрагентах, на який не було надано позивачем відповіді" (І том а.с.33).

Як встановлено судом, між ПП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Свєлар" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №13 від 03.05.2010 року, згідно якого останній закуповував у ПП ОСОБА_1 кондитерські вироби. (І том, а.с.64).

На підтвердження виконання умов договору позивачем в судовому засіданні надано податкові накладні (І том, а.с.68-71, 73-83), видаткові накладні (І том, а.с.84- 98).

Таким чином, ТОВ "Свєлар" виконало свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 03.05.2010 року, послуги за цим договором відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Згідно дистриб"ютерської угоди №768/09 від 05.01.2009 року, укладеної між ТОВ "Кернел-Трейд" (продавець) та ТОВ "Свєлар" (дистриб"ютор), продавець представляє та постачає для подальшого розповсюдження бутильовану олію із зареєстрованим знаком для товарів та послуг "Щедрий дар", "Стодар", "Чумак", "Любонька", "Орія" та консервовану продукцію із зареєстрованим знаком для товарів та послуг "Маринадо" (І том, а.с.113-117).

На підтвердження виконання вказаної угоди позивачем надано рахунок-фактуру №071662 від 22.12.2011 року (І том, а.с.122), видаткову накладну №РН-071662 від 22.12.2011 року (І том, а.с.123), товарно-транспортні накладні від 22.12.2011 року (І том, а.с.124, 125), прибуткову накладну №893 від 28.12.2011 року (І том, а.с.126), видаткову накладну №РН-071834 від 27.12.2011 року (І том, а.с.127), товарно-транспортні накладні (І том, а.с.128 -129, 131-132, 134-136,138, 140, 42), видаткові накладні №РН-061932 від 10.06.2011 року, №РН-063450 від 15.07.2011 року, №РН-064677 від 15.08.2011 року, №РН-064973 від 26.08.2011 року, №РН-069027 від 23.11.2011 року (І том, а.с.130, 133,137, 139, 141), податкові накладні №610 від 23.11.2011 року, №274 від 15.08.2011 року, №568 від 26.08.2011 року, №367 від 15.07.2011 року, №259 від 10.06.2011 року (І том, а.с. 144-148), банківські виписки, журнал реєстрації довіреностей (І том, а.с. 191-197), реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Склад валових витрат, та порядок їх визначення встановлено у ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Основними видами діяльності підприємства є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля фруктами та овочами, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, пакування.

Судом встановлено, що придбання позивачем кондитерських виробів у ПП ОСОБА_1, а також представлення та постачання для подальшого розповсюдження бутильованої олії та консервованої продукції, безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Свєлар", що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання послуг та робіт, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Свєлар".

Що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, встановлено завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року на загальну суму 374915,00грн., в т.ч. за 10.2011 року - 71843,00грн., 11.2010 року - 5218,00грн., 12.2010 року - 47067,00грн., 01.2011 року - 2783,00грн., 02.2011 року - 1602,00грн., 03.2011 року - 1503,00грн., 04.2011 року - 1531,00грн., 05.2011 року - 1442,00грн., 06.2011 року - 47605,00грн., 07.2011 року - 49766,00грн., 08.2011 року - 97391,00грн., 12.2011 року - 47164,00грн.

Так, податковим органом зроблено висновок про те, що підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені відповідними первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а саме:

- ПП ОСОБА_1, відсутні податкові накладні, що підтверджують факт отримання товарів та послуг на суму ПДВ 23550,00грн., в т.ч. 10.2010 року - 5340,00грн., 11.2010 року - 5218,00грн., 12.2010 року - 4131,00грн., 01.2011 року - 2783,00грн., 02.2011 року - 1602,00грн., 03.2011 року - 1503,00грн., 04.2011 року - 1531,00грн., 05.2011 року - 1442,00грн.;

- ТОВ "Кернел-Трейд", відсутні належним чином оформлені податкові накладні на суму ПДВ 241926,00грн. (в нижче наведених податкових накладних не зазначено форму цивільно-правового договору, не вказано номер та дату договору, не розшифровано підписи особи, яка підписала податкові накладні), в т.ч. 13.06.2011 року №259 - 47605,00грн.; 18.07.2011 року №367 - 49766,00грн.; 16.08.2011 року №274 - 48308,00грн.; 29.08.2011 року №568 - 49083,00грн.; 01.12.2011 року №610 - 47164,00грн.;

- ТОВ ВКП "ХарчПак", відсутні належним чином оформлені податкові накладні на суму ПДВ 61291,00грн. (в нижче наведених податкових накладних у полі "форма цивільно-правового договору" не вірно вказано номер та дату договору, згідно якого було придбано автомобілі), в т.ч. 11.10.2010 року №55 - 4167,00грн., 11.10.2010 року №56 - 4501,00грн., 11.10.2010 року №57 - 4252,00грн., 11.10.2010 року №59 - 5735,00грн., 28.12.2010 року №69 - 42936,00грн.

Також, податковий орган вважає, що підприємством завищено податковий кредит на суму 48148,00грн. за жовтень 2010 року за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по податкових накладних попередніх звітних періодів, а саме:

- ПН від 30.09.2010 року №13942 отримана від ТОВ "Адвентіс" на суму ПДВ 302,67грн.;

- ПН від 30.09.2010 року №804007647 отримана від ТОВ "Корнел Трейд" на суму ПДВ 15446,70грн.;

- ПН від 23.09.2010 року №804007407 отримана від ТОВ "Кернел Трейд", на суму ПДВ 18819,18грн.;

- ПН від 20.09.2010 року №101951 отримана від ВАТ "Полтавакондитер" на суму ПДВ 12021,41грн.;

- ПН від 30.09.2010 року №136-9/05.05 отримана від УДППЗ "Укрпошта" на суму 1557,66грн.

Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. .

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем у повному обсязі.

Згідно п.10.2 ст.10 наведеного закону, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На підтвердження правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, позивачем надано договір купівлі-продажу автомобілів №ХП-0000006 від 28.01.2009 року, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець (ТОВ ХарчПак") зобов"язується передати у власність, а Покупець (ТОВ Свєлар") купує автомобілі за 367747,20 грн., в т.ч. ПДВ (І том, а.с. 57-58), податкові накладні №55 від 11.10.2010 року, №56 від 11.10.2010 року, №57 від 11.10.2010 року, №59 від 11.10.2010 року, №69 від 28.12.2010 року (І том, а.с.59-63).

Що стосується завищення податкового кредиту на суму 48148,00грн. за жовтень 2010 року за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по податкових накладних попередніх звітних періодів, позивачем на підтвердження правомірності його включення надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних №10 за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року (І том а.с.198-250, ІІ том, ІІІ том а.с.1 - 68), з якого вбачається, що податкові накладні від 30.09.2010 року №13942, від 30.09.2010 року №804007647, від 23.09.2010 року №804007407, від 20.09.2010 року №101951, від 30.09.2010 року №136-9/05.05 були отримані позивачем в жовтні 2010 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що під час перевірки позивачем не надавалися належним чином оформлені первинні документи або надавалися факсимільні копії, оскільки останнім в судовому засіданні в повній мірі надано підтверджуючі первинні документи, зміст і обсяг, оформлення яких відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПК України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з вказаними контрагентами, позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток, що не заперечується відповідачем. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав копії документів, яки витребовувались листом від 29.03.2012 року № 14602/10/23-1 (ІІІ том а.с.33), як на підтвердження відсутності у останнього відповідних документів під час перевірки, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст.20, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові органи державної податкової служби мають право отримувати у платників податків копії первинних документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, тобто документів, які є в наявності, а відповідно до акту перевірки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ТОВ "Карнер-Трейд" та ФОП ОСОБА_1 взагалі були відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням наведеного, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 17 квітня 2012 року № 0000092202 та №0000102202 є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 17 квітня 2012 року № 0000092202 та №0000102202.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Свелар" понесені ним судові витрати у розмірі 3539,00 грн. з Державного бюджету України, зобов"язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 23 липня 2012 р.