Постанова № 25739039, 14.08.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року Справа № 2а/0370/2363/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Щербюка О.Ю.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Моноліт» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2012 року №0003712301 та №0003722301,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Моноліт» (далі - ТзОВ «Волинь-Моноліт») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2012 року №0003712301 та №0003722301.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Волинь-Моноліт» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за період серпень 2010 року, вересень, грудень 2011 року, за результатами якої 19.04.2012 року був складений акт №766/22-6/36699265, в якому зафіксовані порушення статтей 134, 138, 139, 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ТзОВ «Волинь-Моноліт», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 19358 грн.; пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.1, 5.2, 5,3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Волинь - Моноліт», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 625 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16833,33 грн., в тому числі у вересні 2011 року на суму 8333,33 грн. та у грудні 2011 року на суму 8500,00 грн.; пункту 1.4. статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 500,00 грн., в тому числі у серпні 2011 року на суму 500,00 грн.

На підставі акту перевірки, 11.05.2012 року Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0003712301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 19983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 156,25 грн. та №0003722301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 17333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4333,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі -ДПА у Волинській області) та Державної податкової служби України (далі -ДПС України) первинна та повторна скарги ТзОВ «Волинь-Моноліт» були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з ТзОВ «Медео-Захід», оскільки фактичність реального здійснення господарської операції підтверджується відповідними первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в подальшому придбаний у контрагента товар був використаний у господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 11.05.2012 року №0003712301 та №0003722301.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому запереченні на адміністративний позов позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що позивачем під час проведення перевірки не були надані товаро - транспортні накладні, шляхові листи, договори щодо надання транспортних послуг, в зв'язку з чим неможливо було встановити факт реального здійснення господарських операцій по придбанню цегли керамічної у ТзОВ «Медео - Захід». Крім того, відповідно до актів перевірки Луцької ОДПІ 20.01.2012 року 3339/23-3/35594018, від 14.03.2012 року №46/23-3/35594018 та від 18.04.2212 року №753/23-3/35594018 встановлено відсутність у ТзОВ «Медео - Захід» первинних бухгалтерських документів, об'єктів оподаткування, а також відсутність господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Тому, враховуючи вищевикладене просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що на підставі направлення 000237 від 05.04.2012 року Луцькою ОДПІ в період з 03.02.2012 року по 09.02.2012 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Волинь-Моноліт» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за період серпень 2010 року та вересень, грудень 2011 року, про що було складено акт від 19.04.2012 року №766/22-6/36699265.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог статтей 134, 138, 139, 140 ПК України, ТзОВ «Волинь-Моноліт» завищено витрати, що враховуються при визначенні оподаткування за III - IV квартали 2011 року в сумі 84166,67 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 19358 грн.; пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.1, 5.2, 5,3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Волинь - Моноліт» завищено валові витрати за III квартал 2010 року на суму 2500,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 625 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України ТзОВ «Волинь - Моноліт» завищено податковий кредит на загальну суму 16833,33 грн. в тому числі у вересні 2011 року на суму 8333,33 грн. та у грудні2011 року на суму 8500,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16833,33 грн., в тому числі у вересні 2011 року на суму 8333,33 грн. та у грудні 2011 року на суму 8500,00 грн.; пункту 1.4. статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит за серпень 2010 року на суму 500,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 500,00 грн., в тому числі у серпні 2011 року на суму 500,00 грн.

На акт перевірки 25.04.2012 року позивач подав заперечення, проте листом Луцької ОДПІ від 07.05.2012 року №4074/10/22-612 повідомлено позивача про те, що висновок акту перевірки від 19.04.2012 року №766/22-6/36699265 відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки від 19.04.2012 року №766/22-6/36699265 року Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.05.2012 року №0003712301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 19983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 156,25 грн. та №0003722301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 17333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4333,25 грн.

Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПА у Волинській області від 05.06.2012 року 32249/10/10-206 та ДПС України від 06.07.2012 року №12207/6/10-2115 первинна та повторна скарги ТзОВ «Волинь - Моноліт» були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 11.05.2012 року №0003712301 та №0003722301 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Волинь - Моноліт» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Волинь-Моноліт» здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури відповідно до Ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області серії АВ №512964 від 16.02.2010 року.

Як вказано в акті перевірки в порушення статтей 134, 138, 139, 140 ПК України, ТзОВ «Волинь-Моноліт» завищено витрати, що враховуються при визначенні оподаткування за III - IV квартали 2011 року в сумі 84166,67 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 19358 грн.; пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.1, 5.2, 5,3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Волинь - Моноліт» завищено валові витрати за III квартал 2010 року на суму 2500,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 625 грн. Суд не погоджується з такою позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність -це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що такі витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З встановлених обставин у справі вбачається, що позивач виступав генпідрядником при проведенні будівельних робіт в м. Луцьку та в м. Нововолинську, а тому мав право на віднесення сум до валових витрат. Саме таким чином формувало валові витрати ТзОВ «Волинь-Моноліт», а тому порушень в частині віднесення позивачем до складу валових витрат за III-IV квартал 2011 року в сумі 19358 грн., та за III квартал 2010 року в сумі 625 грн. судом не встановлено.

Судом встановлено, що така діяльність ТзОВ «Волинь - Моноліт» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ «Волинь - Моноліт» на підставі усної домовленості придбавало у ТзОВ «Медео - Захід» цеглу керамічну на загальну суму 104000,000 грн., в тому числі ПДВ 17333,33 грн.

ТзОВ «Медео - Захід» видано ТзОВ «Волинь - Моноліт» на поставлений товар видаткові накладні: №РН-0230905 від 23.09.2011 року; №РН-0190802 від 19.08.2010 року; №РН-0201204 від 20.12.2011 року на загальну суму 104000,00 грн., в тому числі ПДВ - 17333,33 грн.

Також на поставлений товар ТзОВ «Медео - Захід» видано товариству податкові накладні: №190802 від 19.08.2010 року; №97 від 23.09.2011 року та №102 від 20.12.2011 року на загальну суму 104000,00 грн., в тому числі ПДВ - 17333,33 грн., яка і була включена до податкового кредиту.

ТзОВ «Волинь - Моноліт» була отримана цегла керамічна у контрагента, про що свідчать підписи на податкових та видаткових накладних.

Як вбачається із даних податкових накладних вони містять реквізити про назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; підставу господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від постачальника та від отримувача.

На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Здійснення господарської операції підтверджується також фактом оплати за товар, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку (а.с.57-58).

Також, реалізація товару підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року та жовтень 2011 року.

Крім того, придбана у контрагента цегла керамічна була використана при проведенні будівельних робіт в м. Нововолинську по вул. Луцькій, 3 та в м. Луцьку по проспекту Волі, 17а, частину товару було продано ПП «Вікінг», що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за вересень 2010 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, листопад, грудень 2011 року.

Тому, виходячи із положень ПК України позивач правомірно відніс до податкового кредиту в серпні 2010 року, вересні та грудні 2011 року ПДВ на загальну суму 17333,33 грн., сплаченого при придбанні цегли керамічної у ТзОВ «Медео - Захід».

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що фактичне здійснення господарської операції відбулося, що підтверджується наявними та дослідженими в матеріалах справи доказами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і виконання робіт було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі, і тому у позивача були всі правові підстави віднести ці суми до податкового кредиту.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у ТзОВ «Медео - Захід» цегли керамічної, отже валові витрати та податковий кредит за наслідками цієї операції підприємством сформовані правомірно. При цьому ТзОВ «Волинь-Моноліт» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки ТзОВ «Волинь-Моноліт» висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Медео - Захід» та позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарській операції із вказаним контрагентом-постачальником є необгрунтованим та безпідставним.

При цьому, висновок Луцької ОДПІ про нікчемність правочину, укладеного позивачем із ТзОВ «Медео - Захід», який базується лише на висновках, викладених в актах перевірках останнього від 20.01.2012 року 3339/23-3/35594018, від 14.032012 року 346/23-3/35594018 та від 18.04.2012 року №753/23-3/35594018 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео - Захід» у зв'язку з неподанням у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання, проведених за період серпень, листопад. Грудень 2010 року, березень, липень 2011 року, січень-березень, липень, вересень 2010 року, січень, квітень - червень, вересень, жовтень 2011 року, квітень - червень, жовтень 2010 року, лютий, серпень, листопад, грудень 2011 року, є необґрунтованим, оскільки податковий орган не з'ясовував в ході перевірки, чи дійсно придбаний у вказаного контрагента товар був в подальшому реалізований ТзОВ «Волинь -Моноліт».

Що стосується твердження Луцької ОДПІ про те, що ТзОВ «Волинь-Моноліт» не були надані для перевірки товаро-транспортні накладні, шляхові листи, договори щодо надання транспортних послуг, то суд зазначає, що придбана у контрагента цегла керамічна знаходилась на складі позивача. Крім того, ТзОВ «Медео - Захід» товар поставлявся на будівельні майданчики замовників.

Крім того, порушення вимог чинного законодавства контрагентом не може свідчити про вчинення порушення ТзОВ «Волинь-Моноліт».

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також враховує і те, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного товару не досліджувався, не встановлювався зв'язок між фактом придбання цегли керамічної і господарською діяльністю підприємства, не встановлено наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій, не було з'ясовано наявність економічної вигоди у позивача внаслідок придбання цегли керамічної та подальшої їх реалізації, яка виражається в отриманому прибутку.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що у даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача, та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та ТзОВ «Медео -Захід».

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 11.05.2012 року №0003712301 та №0003722301, винесені із порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 418,05 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 17.07.2012 року №14.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 11 травня 2012 року №0003712301 та №0003722301.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Моноліт" судові витрати в сумі 418 (чотириста вісімнадцять) гривень 05 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 19 серпня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк