Постанова № 25739035, 06.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/1864/12

категорія 8.2.1

06 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Недашківській Н.В.,

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС - Конструкція"

до Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Айбіес Профіт" про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000082301 від 11.01.2012 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби № 0000082301 від 11.01.2012 р. на суму 21014 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що між позивачем та ТОВ "Айбіес Профіт" було укладені усні договори поставки будівельних матеріалів. На підставі отриманих податкових накладних та здійснення проплати за товар, позивачем було сформовано податковий кредит за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року з урахуванням сплаченого в ціні придбаних нафтопродуктів податку на додану вартість в сумі 16175,00 грн. Позивач вважає правомірним включення сум ПДВ до податкового кредиту за спірні періоди, оскільки факт передачі та приймання позивачем товару від ТОВ "Айбіес Профіт" підтверджено документально, а податковий орган безпідставно провір корегування (зменшення) податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 16175,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надала письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких зазначила про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ "Айбіес Профіт", а відтак і про відсутність у підприємства підстав для включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару до складу податкового кредиту. З урахуванням даних доводів просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ "СТС - Конструкція" з питань правових відносин з ТОВ "Айбіес Профіт" за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року.

За наслідками перевірки позивача складено акт від 25.11.2011 року № 209/23-12/34534654, яким встановлено відсутність надання ТОВ "Айбіес Профіт" товарів платнику податків ТОВ "СТС - Конструкція" у лютому 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначений правочинин є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; також встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п. 201.4, ст.201, п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у грудні 2010 року та січні, лютому 2011 року на суму 16175,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000082301 від 11.01.2012 р., про донарахування суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість: за основним платежем 16175грн. та 8088 грн. застосованих штрафних (фінансових ) санкцій.

Відповідно до п. 56.2. ПК України позивач звернувся з первинною скаргою на повідомлення - рішення до Державної податкової адміністрації у Житомирській області.

15.03.2012 року ДПА у Житомирській області прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги № 2963/3-С/10-205 від 15.03.2012 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0000082301 від 11.01.2012 року скасоване в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3 249 грн., в іншій частині 21 014 грн. (16 175 грн. - основний платіж, 4 839 грн. - штрафна (фінансова санкція) залишено без змін. Зобов`язано відповідача, з урахуванням рішення на скаргу винести нове податкове повідомлення - рішення.

Судом під час розгляду справи встановлено, що нове податкове повідомлення рішення не виносилось та не направлялось позивачу.

ТОВ «СТС - Конструкція» не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням звернулось з позовом до суду.

Перевіривши рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його такими, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Айбіес Профіт" укладені усні договори поставки будівельних матеріалів.

Господарські операції з постачання будівельних матеріалів на підставі вимог ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568) оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами, а саме:

- рахунком - фактурою від 1.11.2010 р. № 258;

- видатковими накладними від 10.12.2010 р. № 226 на суму 58050грн., від 20.01.11р. № 10 на суму 7000грн., від 28.01.11р. № 16 на суму 24000грн., від 16.02.11р. № 25 на суму 8000грн.

- податковими накладними від 10.12.2010 р. № 309 на суму 58050 грн. у тому числі ПДВ 9675 грн., від 20.01.11р. №21 на суму 7000грн. у тому числі ПДВ 1166,64грн., від 28.01.11р. №22 на суму 24000грн. у тому числі ПДВ 4000грн., від 16.02.11 р. № 113 на суму 8000грн. в тому числі ПДВ 1333,33грн.

- прибутковими накладними від 13.12.10р. № СТ-0001409, від 20.01.11р. № СК-000097, від 28.01.11р. № СК-0000107, від 16.02.11р. № СК-0000025.

Товарно матеріальні цінності отримані уповноваженою особою позивача відповідно до виписаних довіреностей (копії знаходяться в матеріалах справи) та оприбутковані на складі позивача, що підтверджується прибутковими накладними та звітами про переміщення товарів на складах.

Розрахунки за поставлені паливно - мастильні матеріали проведені позивачем з ТОВ "Айбіес Профіт" у безготівковій формі шляхом попереднього перерахування коштів з поточного банківського рахунку позивача на банківський рахунок постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а всього в сумі 97050 грн. У тому числі постачальникові сплачено податок на додану вартість в ціні нафтопродуктів всього в загальній сумі 16175 грн.

Суд не може погодитись з висновком відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Айбіес Профіт".

Пунктом 198.1 статті 98 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п. 198.2 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Айбіес Профіт" будівельних матеріалів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання ТМЦ, їх отримання з оформленням відповідних бухгалтерських та податкових документів.

Надані позивачем документи також дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбаних у ТОВ "Айбіес Профіт" будівельних матеріалів, яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Суд також вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на те, що платником не доведено, що товар фактично перевозився та отримувався вважає, що договори укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ТОВ "Айбіес Профіт" та позивачем спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеною відповідачем нікчемною угодою, підтверджено тим, що за цією угодою контрагент ТОВ "Айбіес Профіт" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці будівельних матеріалів. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ "Айбіес Профіт" та ТОВ "СТС - Конструкція" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, підтверджені первинними документами ТОВ "СТС - Конструкція", у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи, з наданих до матеріалів справи доказів, вбачається факт надходження будівельних матеріалів до позивача та оприбуткування їх на складі.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції про донарахування позивачу ПДВ не відповідає вимогам названого кодексу, з огляду на що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що 15.03.2012 року ДПА у Житомирській області прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги № 2963/3-С/10-205 від 15.03.2012 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0000082301 від 11.01.2012 року скасоване в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3 249 грн., в іншій частині 21 014 грн. (16 175 грн. - основний платіж, 4 839 грн. - штрафна (фінансова санкція) залишено без змін. Зобов`язано відповідача, з урахуванням рішення на скаргу винести нове податкове повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представники сторін зазначили, що нове рішення не виносилось та не направлялось позивачу.

Суд приходить до висновку, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000082301 від 11.01.2012 року в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000082301 від 11.01.2012 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 13 серпня 2012 р.