Постанова № 25738883, 09.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4642/12

категорія 10.1

09 серпня 2012 р. м. Житомир

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Семенюк М.М. розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 1163,16 грн.,-

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області звернулось з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідач в порушення вимог Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", не сплатив заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1163,16грн. за вересень-грудень 2010 року.

Ухвала про відкриття скороченого провадження у справі направлялась відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак поштове відправлення повернулося як не вручене адресату з незалежних від суду причин, а тому, відповідно до ч.7 ст. 9, ч. 11 ст. 35 КАС України, ухвала вважається врученою належним чином.

Відповідач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області як платник страхових внесків з 28.09.2006 року за №251111335.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.

Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону викладено в такій редакції:

«Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».

Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.

До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону, відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачували страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Відповідач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування, за вересень-грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі (по 10,00 грн. щомісячно), про що позивачем зазначено у позовній заяві та у розрахунку сум, які підлягають сплаті за вересень-грудень 2010 року з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків.

Зміни, що відбулися у законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, відповідачем враховані не були, що призвело до заниження та несплати сум страхових внесків за ІV квартал 2010 року у розмірі 1163,16 грн., у зв"язку із чим позивачем йому була надіслана вимога про сплату недоїмки від 15.07.2011 року № Ф1761, яку останній, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримав 19.10.2011 року.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на час виникнення даних правовідносин), у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Абзацами 6,7, ч.4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Враховуючи наведене та те, що відповідач заперечень проти позову та доказів про сплату вказаної заборгованості не надав, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області 1163,16грн. заборгованості зі сплати страхових внесків за вересень-грудень 2010 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Семенюк