Постанова № 25738843, 21.08.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2012 р. (16:01) Справа №2а-9028/11/0170/22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.Ф., за участю представників сторін:

від позивача - Чекамов О.А.,

від відповідачів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

до Роздольненського районного споживчого товариства та Будівельно - виробничого підприємства "Строитель - плюс"

про стягнення.

Обставини справи. Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки із адміністративним позовом до Роздольненського районного споживчого товариства (далі - відповідач 1) та Будівельно - виробничого підприємства "Строитель - плюс" (далі - відповідач 2) про стягнення коштів за нікчемним правочином, а саме договором підряду на капітальний ремонт універмагу смт.Раздольне від 01.09.2010 року б/н, оскільки останній вчинено з метою, який завідомо суперечить інтересам держави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір б/н від 01.09.2010 року не спрямований на реальне настання правових наслідків. Позивач зазначає, що при проведенні перевірки встановлено, що капітальний ремонт приміщення документально не підтверджується, крім того із пояснень орендарів приміщень встановлено, що проводився поточний ремонт приміщень. Отже, якщо фактичного здійснення господарської операції не було та відповідачами було оформлено документи без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, чим було порушено інтереси держави. Позивач вважає, що господарські зобов'язання не може бути здійснені без права та можливостей на їх здійснення, у зв'язку з чим договір б/н від 01.09.2010 року укладеній з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства та, одночасно, суперечать моральним засадам суспільства, що, в свою чергу, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є підставою для визнання угоди нікчемною.

Ухвалами суду від 27.07.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив останні задовольнити.

Представники відповідачів в останнє судове засідання не з'явились надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Під час розгляду справи проти задоволення адміністративного позову заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях оскільки угода, яка є предметом спору була укладена та виконана сторонами належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже, спір у даній справі стосується реалізації суб'єктом владних повноважень своїх повноважень, що встановлюються між цим органом, суб'єктом господарювання, і пов'язані з його компетенцією щодо здійснення відповідних управлінських функцій. Зазначені повноваження податкового органу визначають його статус у даних відносинах як владного суб'єкта, а суб'єктів господарювання -як підпорядкованих суб'єктів. Відтак, вказані відносини є відносинами влади та підпорядкування (субординації) і за способом виникнення та характером є адміністративними. Таким чином, аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, оскільки податковий орган у даному випадку у розумінні п. 7 ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, а відтак, посилання відповідача, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку Господарсько-процесуального кодексу України, є безпідставним.

Судом встановлено, що відповідачі є юридичними особами та є суб'єктами господарювання, юридичними особами, зобов'язані виконувати обов'язки, покладені на них законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Посадовими особами позивача була проведена планова документальна виїзна перевірка відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року. За результатам перевірки був складений акт №800/23-01/01757248 від 08.07.2011 року в якому встановлено, зокрема порушення ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків та відповідно є нікчемним.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1,2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно договору б/н від 01.09.2010 року відповідач 2 був зобов'язаний виконати роботи по капітальному будівництву універмагу смт.Раздольне Раздольненського райпо, відповідно до затвердженої смети. Таким чином, зобов'язання, яке виникло згідно договору між відповідачами, які відповідно до статті 55 Господарського кодексу України являються суб'єктами господарювання, являється майново-господарським зобов'язанням (в редакції Закону України від 02.12.2010 р. N 2756-VI).

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на висновках акту в тій частині, що договір є нікчемним оскільки реального настання наслідків за правочином, тобто проведення капітального ремонту не було.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із пояснень свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які були орендарями приміщень в універмазі смт.Роздольне в період 2010 року та допитаних в судовому засіданні, останні кожен окремо пояснили, що в зазначених період часу в Універмазі проводились великі ремонтні роботи однак їх характер, тобто чи то поточний або капітальний ремонт проводився, вони визначити затруднялись.

Далі, перевіряючи факт проведення відповідачем 2 ремонтних робіт по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза на вирішення якої поставлені наступні питання: - чи відповідають об'єми фактичних виконаних ремонтно-будівельних робіт проведених в 2010 році на об'єкті нерухомості -«Універмаг», який розташований в пмт.Раздольне, вул.Леніна,46, роботам, які вказані в звітній документації? До якого виду ремонту (капітальний або текучий) відносяться ремонтно-будівельні роботи, які виконані на зазначеному об'єкті в 2010 році?

Як вбачається із висновку експерта №36 від 16.07.2012 року обсяги фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт проведених в 2010 році на об'єкті нерухомості -«Універмаг», який розташований в пмт.Раздольне, вул.Леніна,46, роботам, відповідають складу та обсягам робіт, які зазначені в звітній документації, а саме: акту виконаних робіт за договором підряду б/н від 01.09.2010 року. За другим питанням встановлено, що більша частина ремонтно-будівельних робіт, проведених в 2010 році на об'єкті нерухомості -«Універмаг», який розташований в пмт.Раздольне, вул.Леніна,46 відносить до капітального ремонту.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також ст.70 КАС України, суд приходить до висновку, що зібрані під час розгляду справи докази стосовно проведення капітального ремонту в 2010 році на об'єкті нерухомості -«Уніувермаг», який розташований в пмт.Раздольне, вул.Леніна,46, роботам, відповідно до договору підряду б/н від 01.09.2010 року є належними та допустимими і цілком підтверджують виконання зазначеного договору із відповідними правовими наслідками для сторін правочину.

В свою чергу, суд рахує пояснення представника позивача та посилання на порушення кримінальної справи необґрунтованими з підстав відсутності належних та допустимих доказів нікчемності правочину, у зв'язку із чим в задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Частиною 5 ст.94 КАС України передбачено, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати реально понесені відповідачем, тобто 3000 грн. за проведення у справі судової експертизи, із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 27.08.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути на користь Роздольненського районного споживчого товариства понесені в розмірі 3000 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.