Постанова № 25738609, 08.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7652/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-50 годин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретарі Дальгіс Н.О.

за участю:

представника позивача Вознюка Є.В.,

представника відповідача Єгорова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, третя особа Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради, про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 316 від 28.03.2012 р.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 316 від 28.03.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Управлінням ПФУ у м. Краматорську прийнято рішення № 316 від 28.03.2012 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме застосовано штраф в розмірі 3812,42 грн. та пеню 267,17 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.01.2012 р. по 31.01.2012 р. Вказане рішення оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого рішенням Пенсійного фонду України № 12747/09-10 від 01.06.2012 р. скаргу позивача було залишено без задоволення.

З рішенням про застосування штрафних санкцій № 316 від 28.03.2012 р. позивач не погодився, зазначивши, що він є комунальним підприємством, власником якого є Краматорська міська рада, керуючим органом є Управління житлового та комунального господарства м. Краматорська. За специфікою діяльності позивач відноситься до підприємств, роботи яких є сезонними і здійснюються на підставі договору з УЖКГ м. Краматорська. Фінансування діяльності підприємства, як одержувача бюджетних коштів, та оплата виконаних робіт здійснюється у межах асигнувань виділених з місцевого бюджету, з яких підприємство проводить розрахунки з державними цільовими фондами. Станом на 20.01.2011 р. заборгованість підприємства з єдиного соціального внеску перед Пенсійним фондом складала 38124,20 грн., проте, заборгованість виникла не з вини підприємства, а через те, що своєчасно не були проведені розрахунки за виконані роботи в листопаді-грудні 2011 р. Заборгованість УЖКГ м. Краматорська перед позивачем на 01.01.2011 р. становила 321875,44 грн., а станом на 20.01.2012 р. становила 298375,94 грн.

З наведених підстав, через відсутність вини позивача у несвоєчасній сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач просив рішення Управлінням ПФУ у м. Краматорську № 316 від 28.03.2012 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені скасувати.

Ухвалою суду від 25 липня 2012 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача залучене Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, зазначив про неправомірність застосування до позивача спірним рішенням відповідальності з урахуванням приписів Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення (а.с.38-39), зазначив, що спірним рішенням фінансові санкції застосовані відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.10, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Позивач Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них», є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 13489818, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.58-59), є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську у спірних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Третя особа представника у судове засідання не направила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи. Водночас, у судовому засіданні був допитаний в якості свідка керівник третьої особи - Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Питання стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначаються Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663.

На реалізацію зазначених повноважень Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську було прийнято рішення № 316 від 28.03.2012 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме, застосовано штраф в розмірі 3812,42 грн. та пеню 267,17 грн. за несвоєчасну сплати єдиного за період з 20.01.2012 р. по 31.01.2012 р. (а.с.6).

Вказане рішення позивач оскаржив до органів Пенсійного фонду України вищого рівня. Рішенням Пенсійного фонду України від 01.06.2012 р. (а.с.8) скарга позивача залишена без задоволення.

З доводів та заперечень сторін судом встановлено, що сторонами не оспорюється факт несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та розрахунок застосованих санкцій. Водночас, рішення відповідача № 316 від 28.03.2012 р. про застосування фінансових санкцій позивач оспорює посилаючись на несвоєчасну оплату виконаних ним робіт та відсутність його вини у несвоєчасній сплаті єдиного внеску.

Судом встановлено, що між позивачем та третьою особою укладений договір № 1 від 30.01.2011 р. щодо робіт з утримання та ремонту об'єктів благоустрою міста (а.с.9-11). Крім того, позивачем надані акти звіряння розрахунків з третьою особою, з яких випливає наявність у третьої особи заборгованості перед позивачем за виконані роботи за договорами підряду.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка керівник третьої особи - Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради Гончаренко Сергій Васильович підтвердив, що внаслідок відсутністю достатніх коштів місцевого бюджету роботи, що виконуються КП «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них», оплачуються несвоєчасно.

З огляду на встановлені по справі обставини суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (надалі - Закон № 2464-VІ). Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1, 5 статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Згідно з частиною 8 вказаної статті платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VІ.

Положеннями статті 25 Закону № 2464-VІ встановлено, що за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду до платника єдиного внеску застосовується штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум та на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідачем зазначено, що відповідно до п.п. 7.2.2 п.7.2 Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої Постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-5, розрахунок фінансових санкцій здійснювався на підставі даних картки особового рахунку страхувальника, яка формується за даними звітів платника розрахованих самостійно та поданих до органів Пенсійного фонду, в якому такий платник зареєстрований.

За даними особового рахунку позивача (а.с.43-48) встановлено, позивач своєчасно не сплачував суми єдиного внеску, у зв'язку з чим Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську були застосовані фінансові санкції рішенням № 316 від 28.03.2012 р. Отже, судом встановлено, що спірне рішення прийняте з підстав наявності у позивача заборгованості з єдиного внеску, що підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску.

Стосовно доводів позивача суд зазначає, що статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VІ дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та ведення обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною 2 цієї статті зазначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Отже, доводи, покладені позивачем в основу заявленого позову, не ґрунтуються на нормах спеціального законодавства, яким врегульовані спірні відносини.

Згідно зі ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені по справі обставини суд вважає, що позивачем не доведено порушень з боку відповідача вимог закону, тоді як відповідачем надані достатні докази про те, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Тому, з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримані приписи законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, а заявлені по справі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, третя особа Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради, про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 316 від 28.03.2012 р. - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 08 серпня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 13 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.