Рішення № 25729214, 21.08.2012, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 1817/1602/12

Провадження №2/1817/351/12р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А. при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом Сумського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: Головного управління Держкомзему у Сумській області та Державного підприємства «Сумське лісове господарство»до Сумської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа -Відділ Держкомзему у Сумському районі про скасування розпорядження Сумської районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Сумський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Сумській області та ДП «Сумське лісове господарство»до Сумської райдержадміністрації та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Сумської райдержадміністрації № 685 від 12 липня 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у приватну власність ОСОБА_1, скасування та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданий 15 липня 2010 року на ім*я ОСОБА_1 та зобов*язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з тих підстав, що за розпорядженням голови Сумської райдержадміністрації № 625 від 22 червня 2010 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки» відповідачці ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку загальною площею 0,0760 га для ведення садівництва на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району. За розпорядженням голови Сумської райдержадміністрації № 685 від 12 липня 2010 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вона надана відповідачці у приватну власність, на підставі чого 12 липня 2010 року вона отримала державний акт на право приватної власності на землю. Згідно матеріалів лісовпорядкування за 2008 рік ДП «Сумське лісове господарство»дана земельна ділянка знаходилась в його постійному користуванні. Згідно п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Відповідно до розпорядження кабінету Міністрів № 610 -р. від 10 квітня 2008 року -органи державної влади зобов»язані зупинити прийняття рішень про надання згоди на виділення ділянок лісогосподарського призначення.

В акти про погодження (встановлення) в натурі меж земельних ділянок та передачу межових знаків внесено завідомо неправдиві відомості щодо категорії землі, тобто земельна ділянка лісогосподарського призначення перейшла в приватну власність. Внаслідок незаконних дій службових осіб Сумської райдержадміністрації ОСОБА_1 було видано державний акт на право приватної власності на землю лісового фонду. Вказані обставини суттєво порушують інтереси держави щодо збереження земельних ресурсів.

Позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Сумської райдержадміністрації № 685 від 12 липня 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у приватну власність ОСОБА_1, скасувати та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий 15 липня 2010 року на ім*я ОСОБА_1 та зобов*язати ОСОБА_3 звільнити зазначену в державному акті земельну ділянку.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка була продана відповідачкою ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 серпня 2011 року ОСОБА_2, тому державний акт на спірну земельну ділянку 25 серпня 2011 року був перереєстрований на ім»я ОСОБА_2 Отже, крім зазначених в первісній позовній заяві вимог, позивач просив зобов»язати ОСОБА_2 звільнити зазначену в державному акті земельну ділянку, визнавши державний акт на земельну ділянку, виданий на ім»я ОСОБА_1 та перереєстрований 25 серпня 2011 року на ім»я ОСОБА_2, недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги в повному обсязі.

Представник Державного підприємства «Сумське лісове господарство»у судовому засіданні позов прокурора підтримав та просили його задовольнити.

Представник Головного управління Держкомзему у Сумській області в судове засідання не з*явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, в письмовій заяві управління Держкомзему у Сумській області просило слухати справу у відсутності представника. Раніше в судовому засіданні представник позов підтримав повністю.

За ухвалою суду в якості третьої особи на стороні позивача було притягнуто відділ Держкомзему у Сумському районі.

Представник третьої особи - відділу Держкомзему у Сумському районі - Святенко С.М. позов прокурора не підтримала і пояснила, що ДП «Сумське лісове господарство»не має правовстановлюючого документа на право постійного користування даною земельною ділянкою і спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення -пасовища. Межі земельних ділянок ДП «Сумське лісове господарство»не встановлені і не мають межових знаків. Вилділення спірної земельної ділянки відбулося у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підставі висновків всіх передбачених законом служб і відомств.

Представник Сумської райдержадміністрації позов не визнав , оскільки вважав законним розпорядження голови Сумської райдержадміністрації від 12 липня 2010 року, яке на даний час є вичерпним у зв»язку з отриманням державного акту про право приватної власності на земельну ділянку. Представник Сумської райдержадміністрації підтримав позицію відділу Держкомзему у Сумському районі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з»явились, про час судового розгляду справи були належним чином повідомлені. Представник даних відповідачок ОСОБА_5 позов не визнав повністю за його необґрунтованістю, пославшись на те, що прокурор та представники позивачів не надали суду відповідних доказів про те, що передана у приватну власність ОСОБА_1 земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду і перебувала в користуванні ДП «Сумське лісове господарство», так як матеріали лісовпорядкування не були погоджені з відділом охорони навколишнього природного середовища у Сумській області та відділом Держкомзему у Сумському районі, а згідно довідки відділу Держкомзему у Сумському районі дана земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення -пасовища. Представник стверджував, що ОСОБА_1 на законних підставах набула право власності на земельну ділянку, яку на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2011 року продала ОСОБА_2, яка на даний час є законним її власником.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд не вбачає підставі для задоволення позову.

У судовому засіданні було встановлено, що 22.06.2010 року головою Сумської РДА видано розпорядження №625 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки», якою громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку загальною площею 0,0760 га для ведення садівництва на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району та в подальшому на підставі розпорядження голови Сумської РДА № 685 від 12.07.2010 року вона отримала державний акт на право приватної власності на вказану землю.( ар.с.22,17, 26).

Згідно договору купівлі-продажу від 23 серпня 2011 року ОСОБА_1 продала належну їй земельну ділянку ОСОБА_2, що підтверджується копією договору ( ар.с.48) і про що в державному акту на землю зроблена відповідна відмітка ( ар.с. 49).

З матеріалів справи вбачається, що надана ОСОБА_1 у приватну власність земельна ділянка для ведення садівництва відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення (пасовища), земель запасу (а.с.23, 21, 27, 28-29), що підтвердила в судовому засіданні представник відділу Держкомзему у Сумському районі Святенко С.М.

Крім цього, згідно ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Дане положення Основного Закону узгоджується зі статтею 5 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що одним із принципів земельного законодавства є забезпечення гарантій прав на землю.

В статті 35 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Положеннями статті 121 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у розмірі не більше 0,12 гектара.

Згідно ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється, зокрема, шляхом передачі земельних ділянок у власність. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться також у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Стаття 118 Земельного кодексу України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, у відповідності до встановленого порядку, розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання у власність земельної ділянки для ведення садівництва на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області, на підставі статей 17, 35, 116, 118, 121 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Сумською райдержадміністрацією в особі голови Сумської райдержадміністрації було прийняте розпорядження від 22.06.2010р. № 625 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,12 га для ведення садівництва із земель запасу, що розташована на території зазначеної сільської ради. ( ар.с. 26).

На підставі вказаного розпорядження, Товариством з обмеженою відповідальністю „Координат-БС", яке має відповідну ліцензію, був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення садівництва у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території зазначеної сільської ради.(

У відповідності до вимог Земельного кодексу України, відділом Держкомзему у Сумському районі Сумської області були визначені Умови відведення земельної ділянки від 29.06.2010р. №3272/01-22.( ар.с.28).

Постійно діючою комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, у складі заступника начальника відділу Держкомзему у Сумському районі, головного спеціаліста сектору з охорони земель та землеустрою відділу Держкомзему у Сумському районі, начальника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Сумської райдержадміністрації, начальника Південно-Східного регіонального відділу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області, головного державного санітарного лікаря Сумської райсанепідемстанції, першого заступника начальника управління культури і туризму Сумської облдержадміністрації, був наданий висновок від 08.07.2010р. № 43 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та поданий на затвердження до Сумської райдержадміністрації.( ар.с. 33-34).

Враховуючи даний позитивний висновок комісії щодо поданого проекту землеустрою, на підставі статей 17. 35, 121. 122, 125, 126, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Сумською райдержадміністрацією в особі голови було прийняте розпорядження від 12.07.2010р. № 685 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва за рахунок земель запасу та території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області, надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 0,0760 га пасовищ для ведення садівництва за рахунок земель запасу на території зазначеної сільської ради та видано Державний акт на право власності на дану земельну ділянку серія ЯЛ № 240118 від 13.07.2010 р., який був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011061303053.( ар.с.17,48,49).

Посилання у позові на те, що земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_1 у власність для ведення садівництва, входять в матеріали лісовпорядкування ДП „Сумське лісове господарство" не можуть бути підставою для задоволення позову.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлює, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово- картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до Інструкції з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, частина друга, 1990 рік, яка чинна згідно п. 2 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, проект організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування.

До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети, виготовлення та розмноження яких регламентується Інструкцією про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986р., згідно з вимогами якої складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землекористування того району, де проводяться лісовпорядні роботи.

У той же час, стаття 48 Лісового кодексу України встановлює вимоги до змісту та форми матеріалів лісовпорядкування.

Так, зокрема, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку І лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства, об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Частина 4 статті 48 Лісового кодексу України встановлює, що матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

В матеріалах цивільної справи відсутня планово-картографічна документація, яка відповідає вимогам зазначених норм.

Відповідна правова позиція щодо належного оформлення матеріалів лісовпорядкування згідно вимог лісового та земельного законодавства викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2011р. в аналогічній справі.

Крім того, матеріали лісовпорядкування повинні бути погоджені з територіальними районними органами по земельних ресурсах.

Так, за приписами статті 15 Земельного кодексу України до повноважень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить, зокрема, здійснення землеустрою і державного контролю за його проведенням, моніторингу земель відповідно до закону, ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок.

Як було зазначено, до планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети, виготовлення та розмноження яких регламентується Інструкцією про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986р., згідно з вимогами якої складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землекористування того району, де проводяться лісовпорядні роботи.

Проте, надані позивачем матеріали лісовпорядкування не були погоджені у встановленому чинним земельним та лісовим законодавством порядку з відділом Держкомзему у Сумському районі, отже не відповідають чинному законодавству.

У ДП „Сумське лісове господарство" відсутні належним чином оформлені, погоджені та затверджені матеріали лісовпорядкування, як передбачено статтями 1, 17, 48, пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України та статтями 15, 79 Земельного кодексу України, Інструкцією з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, Інструкцією про порядок виготовлення та розмноження лісових карт.

Отже, вказані матеріали лісовпорядкування, копії яких знаходяться у справі, у розумінні статей 57 - 59 ЦПК України не можуть бути належними і допустимими доказами розміщення наданої ОСОБА_1 земельної ділянки на землях, які входять до матеріалів лісовпорядкування ДП „Сумське лісове господарство".

Разом з тим, згідно довідки про склад угідь та категорію земельних ділянок від 29.06.2010р. № 3274/01-22, виданої відділом Держкомзему у Сумському районі, земельна ділянка, яка виділяється ОСОБА_1 для ведення садівництва у власність на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення (пасовища), землі запасу ( ар.с. 31).

Згідно ст. ст. 22, 35 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, які відносяться до земель запасу, можна надавати у приватну власність громадянам України для ведення садівництва.

У зв'язку з неналежним оформленням матеріалів лісовпорядкування, слід зазначити, що 17 січня 2012 року при першому заступнику голови Сумської райдержадміністрації Корнієнко І. О. проводилась нарада, на який ставилось питання щодо належного оформлення цих матеріалів.

На цій нараді були присутні, зокрема, інженер ДП „Сумське лісове господарство", директор ДАП „Сумський агролісгосп" Семенников В. Г., головний лісничий ДАП „Сумський агролісгосп" Данченко М. М., начальник, заступник начальника та завідуючий сектором відділу Держкомзему у Сумському районі.

Вказані посадові особи лісогосподарських підприємств зазначили, що:

- на даний час користуються матеріалами лісовпорядкування 2008 року;

- погоджують матеріали лісовпорядкування відділ охорони навколишнього природного середовища у Сумській області та відділ Держкомзему у Сумському районі;

- матеріали лісовпорядкування не були погоджені з відділом охорони навколишнього природного середовища у Сумській області та відділом Держкомзему у Сумському районі.

Тому в ході цієї наради було вирішено доручити відділу Держкомзему у Сумському районі спільно з лісогосподарськими підприємствами Сумського району провести звірку площ земельних ділянок відповідно до форми 6-зем та матеріалами лісовпорядкування, лісогосподарським підприємствам надати відділу Держкомзему у Сумському районі матеріали лісовпорядкування для роботи.

В пункті 8 (абз. 2) постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зі змінами, внесеними 19.03.2010р., зазначено, що при вирішені в судовому порядку земельних спорів за участю органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У цьому рішенні також зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Також зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З огляду на викладене, оскаржуване прокуратурою Сумського району розпорядження Сумської райдержадміністрації є ненормативним актом, було прийняте стосовно конкретного громадянина, підлягало одноразовому застосуванню та було виконано в момент виникнення права власності на земельну ділянку - після отримання та державної реєстрації державного акту на право власності на землю, і з цього моменту оскаржуване розпорядження вичерпало свою дію, у зв'язку з чим не може бути скасоване, бо дане рішення вже в силу закону є не чинним після отримання ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю та продажу земельної ділянки ОСОБА_2, яка є добросовісним набувачем.

Оскільки ОСОБА_1 була законною власницею вищевказаної земельної ділянки, то у відповідності до вимог статей 78 - 81, 90 Земельного кодексу України та статей 316 - 321, 325, 373 - 378. 386 - 394 Цивільного кодексу України могла здійснювати відносно цієї земельної ділянки права володіння, користування та розпорядження на власний розсуд.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.08.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 404 та внесеного до державного реєстру правочинів 23.08.2011р. за № 4604089, ОСОБА_1 продала належну їй на праві власності земельну ділянку ОСОБА_2, тому остання на даний час являється законною власницею цієї земельної ділянки.( ар.с. 50).

Заявлений позов фактично є позовом про позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У позовній заяві не вказано жодної норми закону, на підставі якої позивач просить позбавити ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

Разом з тим ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, яку вона придбала у ОСОБА_1 і за приписами ст. 388 Цивільного кодексу України дана земельна ділянка не може бути у неї витребувана.

Статті 140, 143 Земельного кодексу України та стаття 346 Цивільного кодексу України встановлюють підстави для примусового припинення права на земельну ділянку, з яких, за обставинами даної справи, умовно можна виділити лише конфіскацію земельної ділянки за рішенням суду. Згідно ст. 148 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

У статті 354 Цивільного Кодексу України зазначено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Відповідно до правової позиції Європейського суду, зокрема, у справі „Стретч проти Сполученого Королівства" (рішення від 24 червня 2003 року), вказується, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.

Така позиція також узгоджується з практикою Верховного Суду України у справі № 21-8во07, постанова від 14 березня 2007 року , у якій, зокрема, йдеться про те, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

В матеріалах даної справи відсутні докази правопорушень, а також докази винної і протиправної поведінки Сумської РДА, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час набуття земельної ділянки у власність.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215 та 218 ЦПК України, ст. ст. 10,60 ЦПК України, статтями 16,18, 22, 35, 78 - 81, 90, 140, 143 Земельного кодексу України , ст.ст. 316 - 321, 325, 373 - 378. 386 - 394 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову Сумського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: Головного управління Держкомзему у Сумській області та Державного підприємства «Сумське лісове господарство»до Сумської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа -відділ Держкомзему у Сумському районі про скасування розпорядження Сумської районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку за його необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя