Ухвала суду № 25726822, 22.08.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2506/12

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Назаренка А.І.

відповідача: Щура А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" до Барської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додатку вартість та зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

ДП "Барський спиртовий комбінат" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Барської МДПІ, ГУ ДКС України у Вінницькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування та зобов'язання повернути кошти шляхом їх перерахунку. Позовні вимоги мотивовано тим, що Барський СК на податковому обліку в органах державної податкової служби перебуває з 25.01.1991 року та є платником податку на додану вартість з 21.07.1997 року. За наслідками господарської діяльності за період з січня 2008 року по березень 2010 року згідно із даними податкових декларацій з ПДВ виникло перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання у розмірі 1 803 358,00 грн., яке у визначений підпунктами 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" термін не відшкодоване. Відтак, просили стягнути суму бюджетного відшкодування та зобов'язати ГУ ДКС України у Вінницькій області повернути кошти шляхом їх перерахунку на поточний банківський рахунок підприємства.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2012 року позов задоволено частково - стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість, в решті позову - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Барська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2012 року в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2012 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Представник ГУ ДКС України у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач на податковому обліку в органах державної податкової служби перебуває з 25.01.1991 року та є платником податку на додану вартість з 21.07.1997 року.

Барський СК подав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за спірний період з січня 2008 року по березень 2010 року разом із розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про повернення суми бюджетного відшкодування, в яких вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок підприємства.

Зокрема, позивачем заявлено до повернення бюджетне відшкодування з ПДВ за січень-липень і жовтень-грудень 2008 року на загальну суму 1 540 464,00 грн., з яких за січень 2008 року - 469 754,00 грн. (декларація № 1557 від 20.02.08), за лютий 2008 року - 278 964,00 грн. (декларація № 2175 від 20.03.08), за березень 2008 року - 139 851,00 грн. (декларація № 4049 від 21.04.08), за квітень 2008 року - 273 363 грн. (декларація від 19.05.08), за травень 2008 року - 187 623,00 грн. (декларація № 5998 від 20.06.08), за червень 2008 року - 60 469,00 грн. (декларація № 8062 від 21.07.08), за липень 2008 року - 58 333,00 грн. (декларація № 9544 від 20.08.08), за жовтень 2008 року -27 397,00 грн. (декларація № 13971 від 20.11.08), за листопад 2008 року - 11 514,00 грн. (декларація № 14752 від 22.12.08) та за грудень 2008 року - 33 196,00 грн. (декларація № 16959 від 20.01.09) (том 1, а.с. 30-106).

З урахуванням проведеного позивачу у 2008 році бюджетного відшкодування в сумі 531 658,00 грн., факт якого повністю підтверджується зібраними і дослідженими судом першої інстанції доказами (том 2, а.с. 127-139, 208-250), спірна бюджетна заборгованість за січень-липень і жовтень-грудень 2008 року становить 1 008 806,00 грн.

При цьому правомірність заявлення підприємством до відшкодування ПДВ за цей період додатково підтверджується довідками Барської МДПІ про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ № 56/23/00376372 від 06.03.2008 року за січень 2008 року (том 1, а.с. 99-100) та № 127/23/00376372 від 19.05.2008 року за лютий-березень 2008 року (том 1, а.с. 101-102), актом Барської МДПІ № 1/2301/00376372 від 22.07.2008 року про результати виїзної планової перевірки Барського спирткомбінату з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в тому числі з податку на додану вартість за квітень 2008 року (том 1, а.с. 103-104), актом Барської МДПІ про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ № 76/23/00376372 від 17.02.2009 року за травень-листопад 2008 року (том 1, а.с. 105-106).

Судом першої інстанції встановлено, що за січень, березень-липень, вересень-грудень 2009 року позивачем заявлено до повернення бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 734 629,00 грн. (том 1, а.с. 107-183, том 2, а.с. 159), з яких за січень 2009 року -270 091,00 грн. (декларація № 1680 від 20.02.09), за березень 2009 року - 31 240,00 грн. (декларація № 4190 від 21.04.09), за квітень 2009 року - 90 469,00 грн. (декларація № 5931 від 20.05.09), за травень 2009 року - 197 711,00 грн. (декларація № 6402 від 18.06.09), за червень 2009 року -20 307,00 грн. (декларація № 8696 від 20.07.09), за липень 2009 року - 38 319,00 грн. (декларація № 10630 від 20.08.09), за вересень 2009 року - 26 666,00 грн. (декларація № 13155 від 20.10.09), за жовтень 2009 року - 2061,00 грн. (декларація № 15493 від 20.11.09), за листопад 2009 року - 833,00 грн. (декларація № 16249 від 21.12.09) та за грудень 2009 року - 56 932,00 грн. (декларація від 20.01.10).

Документальними невиїзними (камеральними) перевірками достовірності заявленої підприємством суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з липня по грудень 2009 року підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування за цей період (довідки Барської МДПІ № 18/16/03967501 від 18.09.09, № 21/16/03967501 від 19.11.09, № 26/16/0376372 від 18.12.09, № 2/16/0376372 від 19.01.10, № 5/16/0376372 від 19.01.10 - том 1, а.с. 179-183).

За січень-березень 2010 року Барським СК заявлено до відшкодування ПДВ на загальну суму 59 923,00 грн. (том 1, а.с. 184-204), з яких 26 072,00 грн. за січень 2010 року (декларація № 119 від 22.02.10), 23 176,00 грн. за лютий 2010 року (декларація № 2333 від 22.03.10) та 10 675,00 грн. за березень 2010 року (декларація № 289 від 20.04.10). Правомірність зазначених сум відшкодування ПДВ за цей період підтверджується довідками Барської МДПІ № 8/16/00376372 від 19.03.10, № 12/16/00376372 від 20.04.10 та № 14/16/00376372 від 18.05.10 (том 1, а.с. 205-207).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було дотримано необхідних для отримання спірного бюджетного відшкодування вимог, що передбачені підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон № 168/97-ВР), який підлягає застосуванню до спірних правовідносин між сторонами, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону. Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), а також строки проведення розрахунків.

Відповідно до п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно із підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Таким чином, з урахуванням вищевказаних приписів Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган в цьому випадку був зобов'язаний подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судом першої інстанції також було встановлено, що податковим повідомлення-рішенням № 0000082300/0 від 21.03.2011 року, прийнятим на підставі акту документальної невиїзної позапланової перевірки № 244/23/00376372 від 21.03.2011 року, Барському спирткомбінату зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ всього за 2008-2009 рр. на загальну суму 554 947,00 грн. (том 1, а.с. 26). Податковим повідомленням-рішенням Барської МДПІ за № 0000422300 (10246/23) від 13.09.2011 року, яке було винесене на підставі акту перевірки № 1132/23/00376372 від 30.08.2011 року, позивачу зменшено задекларовану суму бюджетного відшкодування ПДВ за 2008-2010 рр. в цілому на 548 344,00 грн. (том 1, а.с. 22). Разом із тим, за наслідками судового оскарження постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2011 року у справі № 2а/0270/4040/11, з урахуванням змін до неї відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 року, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082300/0 від 21.03.2011 року (том 1, а.с. 23-25, 27-29). Також постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року у справі № 2а/0270/4370/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Барської МДПІ за № 0000422300 (10246/23) від 13.09.2011 року (том 1, а.с. 14-21).

Таким чином, судові рішення, якими встановлено факт неправомірності дій органу державної податкової служби щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ за 2008-2010 рр., яка є предметом спору у цій справі, набрали законної сили.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що в судовому засіданні представником апелянта заявлена до відшкодування позивачем сума податку не заперечувалась. Разом із тим, посилання відповідача (апелянта) на пропущення позивачем строків звернення до суду, передбачених ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинним на час виникнення спірних правовідносин), судом першої інстанції обґрунтовано було відхилено з тих підстав, що судові рішення, якими встановлено факт неправомірності дій органу державної податкової служби щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ за 2008-2010 рр., яка є предметом спору у цій справі, набрали законної сили лише на початку 2012 року, а перевірка достовірності відомостей стосовно заявленого до відшкодування ПДВ, відображених підприємством у поданих ним податкових деклараціях, була проведена несвоєчасно не з його вини.

Колегія суддів зауважує, згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Відтак, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, і прийняв судове рішення з дотриманням норм права.

Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд першої інстанції застосував принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 серпня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Совгира Д. І.

Курко О. П.