Рішення № 25726494, 21.08.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 р. Справа № 5024/1082/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м.Херсон

до: міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м. Херсон

про стягнення 89512грн. 06коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Попель І.О.

від відповідача -уповноважена особа Жук Ю.В.

встановив:

Херсонське міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач) 53889грн.19 коп. пені, 31193грн.63коп. штрафу, 4429грн.24коп. 3 % річних, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по розрахунках за договором про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) від 22.12.2011року №749.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідно до пункту 4.1 договору від 22.12.2011року розрахунки здійснюються шляхом оплати замовником отриманої послуги після пред'явлення позивачем рахунку на оплату послуг та підписання сторонами акту виконаних робіт. За посиланням відповідача позивачем не було пред'явлено йому рахунки на оплату послуг, а тому і обов'язку сплати вартості послуг у нього не виникло, що свідчить про те, що відповідач не порушував умов договору і підстави нарахування йому штрафних санкцій та 3% річних за прострочку перерахування грошових коштів відсутні.

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 07.08.2012року. Суд зобов'язав сторони надати додаткові докази на підтвердження позовних вимог та заперечень проти позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в справі докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Херсонським міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (позивач) та міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач) 22 грудня 2011року укладено договір про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) №749.

Згідно з зазначеним договором позивач зобов'язався надати відповідачу в 2012році послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) в обсязі 1250Г/кал, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 ст. 901 ЦК України зазначено, що положення цієї глави застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з грудня 2011року по квітень 2012року виконував свої обов'язки за договором від 22.12.2011року та надавав відповідачу послуги з теплопостачання загальна вартість яких, після часткової оплати, становить 414364грн.76коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунком суми позову, актами приймання-передачі робіт (надання послуг) та рахунками на оплату .

Відповідно до пунктів 4.1, 11.7.5 договору від 22.12.2011року відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за надані послуги після пред'явлення позивачем рахунку на оплату і підписання сторонами акту виконаних робіт не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Наданими до справи доказами підтверджується, що позивачем передавалися відповідачу акти виконаних робіт та рахунки на оплату наданих послуг. Факт їх отримання відповідачем підтверджується реєстрами вручення рахунків разом з актами виконаних робіт, які були отримані працівником відповідача Долгушевою С.А.

Присутня в засіданні суду Долгушева С.А., яка працює у відповідача на посаді начальника економічної служби, підтвердила свій підпис в реєстрах , але посилалася на те, що вона отримувала лише акти виконаних робіт.

Із змісту наданих до матеріалів справи супровідних листів позивача від 10.01.2012року №749-07, від 09.02.2012року №637-07, від 07.03.2012року №1078-07 вбачається, що відповідачу передавалися акти виконаних робіт за відповідний період разом з рахунками на оплату, які отримані тим же працівником, яким і підписані акти виконаних робіт, що свідчить про те, що контроль за обґрунтуванням розрахунків за надані позивачем послуги здійснювалися саме Долгушевою С.А. Зазначений факт підтверджується також і пунктами 2.4.5, 3.4, 3.6 наданої відповідачем посадової інструкції начальника відділу економіки та оплати праці.

При цьому судом відхиляються посилання представника відповідача на те, що Долгушева С.А. не є особою, яка мала право представляти інтереси відповідача у відносинах з позивачем та отримувати рахунки на оплату послуг, оскільки закон не обмежує отримання рахунків конкретною особою відповідача, не передбачено це і умовами договору. Таким чином, будь-який працівник відповідача мав право отримувати рахунки у позивача та передавати їх в бухгалтерію для оплати і при цьому делегування йому будь-яких повноважень шляхом оформлення довіреності на нього не передбачено. До того ж, до матеріалів справи надано акти виконаних робіт за спірний період які від замовника підписані Долгушевою С.А. Зазначені акти затверджені керівниками позивача та відповідача. Саме ці акти, достовірність яких перевірялися Долгушевою С.А., що було нею підтверджено в засіданні суду, були підставою подальшої оплати платіжних документів бухгалтерією відповідача.

Крім того, у разі неотримання щомісячних документів фінансово-бухгалтерської звітності ( в тому числі і рахунків та актів виконаних робіт), відповідач відповідно до пункту 11.7.6 договору від 22.12.2011року зобов'язаний до 20 числа місяця з'явитися до позивача за їх отриманням.

Належних доказів на підтвердження того, що у разі неотримання рахунків, вимоги пункту 11.7.6 договору ним виконувалися відповідач суду не надав, а його посилання на те, що його представники з'являлися до позивача, але рахунки їм не були вручені, не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до ст. 34 ГПК України, тому не приймаються судом як належні докази по справі.

Фактично борг відповідача станом на день звернення з позовом становив 414364грн.76коп., що підтверджується розрахунком суми боргу, а також наданим до матеріалів справи доказами. Доказів оплати послуг відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 22.12.2011року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із вимог зазначеної норми позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4429грн.24коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 11.8.5 договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати вартості наданих послуг відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується також штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З урахуванням вищезазначених вимог закону та договору позовні вимоги про стягнення пені в сумі 53889грн.19коп. та штрафу в сумі 31193грн. 63коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Усне клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій з посиланням на тяжке фінансове становище судом відхиляється, оскільки зазначені факти не підтверджені належними доказами. До того ж як позивач, так і відповідач є комунальними підприємствами, вони знаходяться в рівних умовах. При цьому, за посиланням представника позивача, позивач також знаходиться в тяжкому фінансовому стані, оскільки має значну заборгованість за спожитий газ та заборгованість бюджетних установ і населення за надані ним послуги теплопостачання.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м.Херсон, пл. Ю. Тутушкіна 9, р/р26003029801572 в ХФ ВАТ "Кредит промбанк" МФО 352651 ідентифікаційний код 03355726 на користь Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м. Херсон, Острівське шосе, 1 р/р№26007698461 в ПАТ "МарфінБанк" МФО 328168 ідентифікаційний код 31653320 53889грн.19 коп. пені, 31193грн.63коп. штрафу, 4429грн.24коп. 3 % річних, 1790грн.25коп. судових витрат у зв'язку із сплатою судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 серпня 2012року.

Суддя З.І. Ємленінова