Рішення № 25726417, 21.08.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.12 Справа № 19/5014/1472/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Качановської О.А., розглянувши матеріали справи за позовом

Селянського (фермерського) господарства „Світанок", с.Містки Сватівського району Луганської області

до Селянського фермерського господарства „Тополя", с.Містки Сватівського району Луганської області

про стягнення заборгованості за договором №15 від 29.11.2010 в сумі 350000 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -Жуков П.М., представник за довіреністю № б/н від 13.08.2012;

від відповідача -Пономаренко П.А., представник за довіреністю № б/н від 18.05.2012; Караптан О.В., представник за довіреністю № б/н від 18.05.2012.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №15 від 29.11.2010 в сумі 350000 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 350000 грн. 00 коп., які були перераховані відповідачу за платіжним дорученням № 523 від 29.11.2010, та які відповідач не повернув після звернення позивача до нього з вимогою від 12.04.2012 № 117.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.06.2012 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 04.07.2012.

Заявою № б/н від 03.07.2012 позивач змінив підставу позову та просив належною підставою позову вважати договір №15 від 29.11.2010.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, заява позивача про зміну підстави позову приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 08.08.2012 згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.08.2012 строк розгляду по даній справі було продовжено за клопотанням відповідача на 15 днів, на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзивом № б/н від 15.08.2012 вимоги позову відхилив, зазначив, що в якості обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав засвідчену копію договору №15 від 29.11.2010, але оригіналу вказаного договору ні до суду, ні відповідачу не надав. Відповідач зазначив, що в тексті копії договору маються розбіжності в сторонах, так зазначено СФГ „Світанок" позичальником, а СФГ „Тополя" позикодавцем, що вказаний договір підписаний невстановленими особами, що сторони не узгодили істотну умову договору -строк повернення грошових коштів. Також позивач з посиланням на п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України просив суд визнати недійсним повністю договір №15 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.11.2010.

Клопотанням № б/н від 15.08.2012 відповідач просив суд призначити технічну та почеркознавчу експертизу договору №15 від 29.11.2010 на предмет його підробки.

Дане клопотання було розглянуто та відхиляється судом, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Абзацом 2 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами усні і письмові пояснення у справі, вважає, що вказаних матеріалів достатньо для повного та всебічного розгляду справи по суті. Крім того, виходячи з судової практики призначення судових експертиз, суд зазначає, що проведення експертизи з копії документа є вкрай складним завданням, а тому результати такої експертизи не можуть повно та об'єктивно вирішити ті питання, які будуть поставлені на її вирішення.

Стосовно оригіналу вищезазначеного договору, позивачем до матеріалів справи надана довідка № б/н від 13.08.2012 (а.с.70), яка підписана головним бухгалтером та головою селянського (фермерського) господарства, з якої вбачається, що оригінал договору №15 від 29.11.2010 є втраченим.

Представник відповідача під час судового розгляду справи зазначав, що договір №15 від 29.11.2010 його підприємством не укладався, тобто не підписувався, та що оригінал вказаного договору у нього відсутній.

Тобто, суд за таких обставин позбавлений можливості отримати оригінал вказаного договору у будь-якої із сторін.

Клопотанням № б/н від 21.08.2012 відповідач просив суд повернути позовну заяву на підставі ст.63 Господарського процесуального кодексу України без розгляду, оскільки вона підписана не уповноваженою на то особою.

У задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє, з підстав того, що приписами ст.63 Господарського процесуального кодексу України передбачено вирішення питання стосовно повернення позовної заяви без розгляду до моменту порушення провадження по справі.

Крім того, голова Селянського (фермерського) господарства „Світанок" Акіньшин Д.В., який підписав позовну заяву, на момент розгляду справи в суді є повноважним представником Селянського (фермерського) господарства „Світанок", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №570118 (а.с.9), в якому зазначено: „Прізвище, ім"я та по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи - підприємця -Акіньшин Дмитро Васильович (наявність обмежень щодо представництва від імені ЮО нема) -керівник, Акіньшин Дмитро Васильович (наявність обмежень щодо представництва від імені ЮО немає)", копією витягу №977259 станом на 07.07.2012 (а.с.24-25) та копією протоколу загальних зборів власників Селянського (фермерського) господарства „Світанок" №1 від 27.05.2011, яким Акіньшина Д.В. призначено головою Селянського (фермерського) господарства „Світанок". Слід зазначити, що вказаний протокол був предметом судового розгляду та йому надана відповідна правова оцінка (рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26.03.2012 по справі №2-672-11 за позовом Літвін Ріти Василівни до Селянського (фермерського) господарства „Світанок" про визнання протоколу загальних зборів власників Селянського (фермерського) господарства „Світанок" частково недійсним, призначення голови СФГ „Світанок" недійсним та про зобов'язання вчинити певні дії). Вказаним рішенням було відмовлено позивачці у позовних вимогах та рішення набрало законної сили 20.06.2012, про що мається відповідна відмітка.

Відповідно до ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Надавати оцінку законності зайняття громадянином Акіншиним Д.В. зазначеної посади господарський суд Луганської області не має можливості в силу обмеженості позовними вимогами по даній справі.

Листом № б/н від 21.08.2012 позивач зазначив, що в преамбулі тексту договору №15 від 29.11.2010 були допущені друкарські помилки, а саме зазначено СФГ „Світанок" як позичальник, а СФГ „Тополя" як позикодавець, в той час як слід було вказати позичальником СФГ „Тополя", а позикодавцем -СФГ „Світанок". Також було допущено помилки в зазначені осіб, які підписали договір. Позивач зазначив, що вказані помилки не роблять договір нікчемним, крім того в платіжному дорученні, яким було перераховано відповідачу грошові кошти є посилання на договір №15 від 29.11.2010 і що саме позивач перерахував вказані грошові кошти відповідачу, а не навпаки. Крім того, позивач вказав на те, що на цей час Акіньшин Д.В. має повноваження голови господарства та здійснює поточне керівництво -видає нотаріальні (нотаріус перевіряє повноваження) довіреності, скріплює свій підпис печаткою господарства, приймає працівників, здійснює виплату заробітної плати, надає звітність до контролюючих органів.

Поясненням № б/н від 21.08.2012 відповідач зазначив наступне. У вимозі № 117 від 12.04.2012 позивач посилається на платіжне доручення №523 від 29.11.2010, в якому підставою перерахування 350000 грн. 00 коп. від позивача до відповідача є договір про зворотну фінансову допомогу №15 від 29.11.2010, але про сам договір не згадує і підставою повернення грошових коштів позивач визначає норму ст.530 Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідач вказав, що змінивши підстави позову, позивач не змінив обґрунтування своєї вимоги, що лист №4 від 24.05.2012 голови СФГ „Тополя" Літвін О.В. не є відповіддю на вказану вище вимогу позивача. У вказаному поясненні позивач послався на те, що копія договору №15 від 29.11.2010, яка надана позивачем до матеріалів справи, не може вважатися належним доказом підстав позовних вимог, оскільки вона зроблена не з оригіналу. Крім цього, відповідач, в черговий раз, заперечив проти повноважень Акіньшина Д.В. на підписання позовної заяви, надав обгрунтування та наполягає на задоволенні клопотання про визнання договору № 15 від 29.11.2010 недійсним, керуючись ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

В обгрунтування своїх позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстави позову) позивач посилається на договір №15 від 29.11.2010, який укладений між Селянським (фермерським) господарством „Світанок" (позивач, позикодавець) та Селянським фермерським господарством „Тополя" (відповідач, позичальник).

Згідно п.1.1 договору позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов"язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору поворотна фінансова допомога -це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

В розділі 2 договору сторони передбачили умови надання допомоги, в т.ч. згідно п.2.1 договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 350000 грн. 00 коп. без ПДВ.

В п.8.1 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін.

Як зазначив позивач та підтвердив документально, на виконання умов вказаного договору, він платіжним дорученням №523 від 29.11.2010 (а.с.8) перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 350000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: „зворотна фінансова допомога згідно договору №15 від 29.11.2010 без ПДВ", одержувачем вказаних грошових коштів зазначено Селянське фермерське господарство „Тополя".

12.04.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою №117 про повернення боргу, відповіддю №4 від 24.05.2012 на яку відповідач зазначив, що факт позики не заперечує, але послався на усну домовленість, по якій строк повернення наступає через 10 років.

Вказані обставини, стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічні положення містяться і в ст.179 Господарського кодексу України.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В даному випадку позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на укладений між ним та відповідачем договір №15 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.11.2010.

Факт отримання грошових коштів в сумі 350000 грн. 00 коп. позивачем підтверджений документально (а.с.69) та відповідачем не заперечується, що, враховуючи приписи ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України, підтверджує факт укладення договору позики.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 43 цього Кодексу встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивачем до матеріалів справи додана копія договору №15 від 29.11.2010, яка засвідчена головою СФГ „Світанок" Акіньшиним Д.В. та скріплена печаткою підприємства, тобто суд не може не приймати її до уваги, оскільки вона відповідає приписам ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача стосовно того, що господарський суд зобов'язав позивача подати оригінал вказаного договору, а той не подав його, і що копія зроблена не з оригіналу, а з ксерокопії суд вважає необґрунтованими, оскільки своїм поясненням, наданим усно в судовому засіданні 15.08.2012 представник позивача зазначив, що йому невідомо, чи з оригіналу договору №15 чи з його копії робилася копія договору, яку долучено до матеріалів справи, а також надав довідку за підписом голови та бухгалтера СФГ „Світанок" про те, що оригінал договору №15 від 29.11.2010 є втраченим, у зв"язку з чим надати його для огляду не вбачається можливим.

Доводи відповідача про те, що договір №15 від 29.11.2010 є недійсним суд вважає необгрунтованими, враховуючи наступне.

Загальні положення про правочин визначені в §1 глави 16 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру вилевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен довести обставини, з яких договір №15 від 29.11.2010 є недійсним.

Так, в своєму поясненні від 21.08.2012 відповідач посилається на те, що в преамбулі договору СФГ „Тополя" є позикодавцем, а СФГ „Світанок" -позичальником, в той же час в п.9 „Реквізити та підписи сторін" вказано, що позичальником є СФГ „Тополя", а позикодавцем -СФГ „Світанок", а тому неможливо встановити хто саме і кому повинен передати грошові кошти в сумі 350000 грн. 00 коп. Також відповідач вказує, що договір підписано невстановленими особами, які займають посади, які не співпадають із посадами тих осіб, які вказані в преамбулі.

Суд вважає вказані заперечення необґрунтованими, оскільки спочатку розгляду справи відповідач заперечував сам факт укладення і підписання договору, а потім почав заперечувати його дійсність.

В той же час, з платіжного доручення №523 від 29.11.2010 вбачається, що саме СФГ „Тополя" отримало від СФГ „Світанок" 350000 грн. 00 коп. з призначенням платежу згідно договору №15 від 29.11.2010.

Крім того, відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідач, отримавши вказані грошові кошти, прийняв їх, не заперечив проти них і не повідомив позивача, що вони отримані помилково, тобто фактично прийняв виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги в частині передачі грошових коштів в сумі 350000 грн. 00 коп.

Між тим, в листі №4 від 24.05.2012 (а.с.11), який по-суті є відповіддю на вимогу позивача №117 від 12.04.2012 про повернення грошових коштів, відповідач підтвердив сам факт позики та послався на договір: „...Я, як голова СФГ „Тополя" факт позики не заперечую, але згідно усної домовленості строк погашення по договору наступає через десять років....". До матеріалів справи відповідачем не надано доказів укладення будь-яких інших договорів з позивачем за №15 від 29.11.2010, а позивач зазначив, що взагалі стосовно фінансової допомоги, крім спірного договору, ніяких договорів з відповідачем не укладав.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів.

Частинами 2 та 3 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з копії договору №15 від 29.11.2010, в п.1.1 сторони погодили предмет договору, в п.2.1 -визначили суму позики (350000 грн. 00 коп.), а в.8.1 -визначили строк його дії.

Таким чином, у вказаному договорі сторонами погоджені всі умови, які встановлені законом.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що у вказаному договорі сторони не визначили строк повернення грошових коштів, що також є однією з підстав для визнання договору №15 недійсним.

Суд зазначає наступне.

Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, не встановлення сторонами в договорі №15 строку повернення грошових коштів відповідачем, не є підставою для визнання договору недійсним. Обов'язок відповідач повернути отримані грошові кошти виникає в силу положень ч.2 ст.1049 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідач отримавши від позивача вимогу №117 від 12.04.2012 про повернення боргу, повинен був у 30-денний термін її повернути, чого останнім зроблено не було.

Доводи відповідача про те, що у вказаній вимозі позивач посилається на приписи ст.530 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки ні в 7-денний термін, як це передбачено ст.530 Цивільного кодексу України, ні в 30-денний термін, як це передбачено ст.1049 Цивільного кодексу України, відповідач грошові кошти в сумі 350000 грн. 00 коп. позивачу не повернув. Слід зазначити, що законом не встановлені будь-які вимоги до оформлення пред'явленої вимоги, тому суд вважає вимогу позивача №117 від 12.04.2012 належним звернення з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 350000 грн. 00 коп.

Доводам відповідача щодо відсутності у Акіньшина Д.В. повноважень на підписання позовної заяви та договору №15 судом давалась оцінка при розгляді клопотання відповідача про повернення позовної заяви і було встановлено, що повноваження Акіньшина Д.В. підтверджуються копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №570118 (а.с.9), копією витягу №977259 станом на 07.07.2012 (а.с.24-25) та копією протоколу загальних зборів власників Селянського (фермерського) господарства „Світанок" №1 від 27.05.2011, яким Акіньшина Д.В. призначено головою Селянського (фермерського) господарства „Світанок".

Інші доводи і заперечення відповідача також не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, у зв"язку з чим клопотання відповідача щодо визнання договору № 15 від 29.11.2010 недійсним судом залишається без задоволення.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Суд оцінює договір №15 від 29.11.2010 критично, але враховуючи всі обставин справи, подані сторонами документи та викладені приписи законодавства, вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.08.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Селянського (фермерського) господарства „Світанок", с.Містки Сватівського району Луганської області, до Селянського фермерського господарства „Тополя", с.Містки Сватівського району Луганської області, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства „Тополя", Луганська область, Сватівський район, с.Містки, вул.Дзержинського, б.74, код 25362321 на користь Селянського (фермерського) господарства „Світанок", Луганська область, Сватівський район, с.Містки, вул.Ворошилова, б.23, код 21781361, заборгованість в сумі 350000 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 7000 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.08.2012.

Суддя Т.В. Косенко