Рішення № 2572198, 18.12.2007, Апеляційний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2007 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Фединяка В.Д.,

суддів: Стефанів Н.С. , Пнівчук О.В.,

секретаря Довжинської Н.Б.,

з участю: позивачки ОСОБА_1,

представника ВАТ "Прикарпаттяобленерго" Вірстюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 жовтня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ВАТ "Прикарпаттяобленерго", третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення 27629 гнр. на придбання у порядку протезування автомобіля "Славута" ЗA3 110380-40, перерахувавши вказані кошти на розрахунковий рахунок ДБ м. Івано-Франківська, ЗКП 20568100 р\р 311213218700002, в УДК м. Івано-Франківська, МФО 836014, код 21082000, посилаючись на те, що 19 квітня 1969 року, внаслідок грубого порушення техніки безпеки з боку працівників РЕС стався нещасний випадок в результаті якого позивачка стала інвалідом першої групи безстроково.

Висновками ВТЕК від 30.09.1969 Р. №330 і 03.01.1984Р. №54 та висновком МСЕК від 23.04.2007 року позивачку визнано такою, що підлягає протезуванню автомобілем. Позивачка зазначала, що з часу встановлення їй інвалідності, відповідач

Справа №22-ц-1491/07 Головуючий у 1ін ст. Хільчук І.І.

Категорія 21 Доповідач-суддя Фединяк В.Д.

тричі забезпечував протезування автомобілем, яке останній раз мало місце 17.08 1994 року ЗАЗ-968 1993 року випуску. Десятирічний строк експлуатації вказаного автомобіля закінчився. Однак, відповідач у добровільному порядку відмовляється у подальшому протезуванні автомобілем. Тому просила задовольнити позов.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 жовтня 2007 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та задовольнити позов у справі, вказуючи на те, що при вирішенні даного спору судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано того, що саме з вини відповідача, як джерела підвищеної небезпеки позивачці заподіяна шкода, яка підлягає відшкодуванню з підстав передбачених ст. ст. 1187, 1199 ЦК України, в тому числі відшкодовуються і витрати на протезування автомобілем.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

Представник відповідача ВАТ "Прикарпаттяобленерго" апеляційну скаргу не визнала, вважає доводи цієї скарги безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно з вини ВАТ "Прикарпаттяобленерго" 19 квітня 1969 року мав місце нещасний випадок невиробничого характеру, внаслідок якого позивачка стала інвалідом першої групи і потребує протезуванням автомобілем. Внаслідок нещасного випадку, відповідач спричинив позивачці ушкодження здоров"я джерелом підвищеної небезпеки, яке підлягає відшкодуванню з підстав передбачених ст. ст. 1116, 1195 ЦК України. Однак, відповідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №999 від 19 червня 2006 року "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" особи, інвалідність яких настала у наслідок нещасних випадків невиробничого характеру, забезпечуються автомобілями на загальних підставах за рахунок коштів державного бюджету.

Такий висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

За змістом ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і

вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.1 ст. 1195 цього Кодексу фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування,  придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується представником відповідача, що ВАТ "Прикарпаттяобленерго" є правонаступником Коломийського району електричних сіток, яке здійснює діяльність по наданню послуг з електропостачання , що є джерелом підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що 19 квітня 1969 року в результаті грубого порушення правил техніки безпеки працівниками РЕС по експлуатації ліній електропередач, стався нещасний випадок внаслідок якого позивачка ОСОБА_1, будучи неповнолітньою стала інвалідом першої групи безстроково.

Згідно висновку МСЕК від 23 квітня 2007 року (а.с. 6) позивачка потребує протезування транспортним засобом з ручним керуванням. З часу настання каліцтва, за рахунок відповідача, позивачка тричі в порядку протезування забезпечувалась автомобілем з ручним керуванням "Запорожець". Останній раз таке протезування мало місце 15 серпня 1994 року автомобілем ЗАЗ-968 1993 року виготовлення.

Зазначених обставин не заперечують сторони і підтверджується письмовими доказами.

За змістом п. п. 1, 6, 14 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 забезпечення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі іншій особі.

Заміна автомобілів, отриманих інвалідами після закінчення десятирічного строку експлуатації здійснюється через управління соціального захисту, яким групу інвалідності

встановлено безстроково і проводиться на підставі рішення виданого висновку обласних МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем.

Відповідно даних, які містяться в інформації Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 28 липня 2007 року (а.с. 5, 23) вбачається, що позивачка ОСОБА_1 має медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним керуванням, спроможна керувати ним та вартість такого автомобіля становить 27629 грн. Також зазначено, що в разі поступлення коштів головне управління зможе купити від заводу постачальника автомобіль "Славута" З A3 110380-40 та передати його у порядку протезування позивачці.

Постановляючи рішення та відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував вимог ст. 1195 ЦК України та роз'яснень п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" про те, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

При розгляді даної справи судом встановлено, що Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 не передбачає забезпечення інвалідів автомобілями за рахунок підприємств, установ, організацій з вини яких настала інвалідність. Однак, суд не застосував закон, який регулює правовідносини між сторонами у цій справі, тобто ст. 1195 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду у справі підлягає скасуванню з підстав передбачених п.4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Суд відхиляє доводи представника ВАТ "Прикарпаттяобленерго" про те, що ОСОБА_1 підлягає протезуванню автомобілем за рахунок коштів державного бюджету, так як з вини відповідача позивачка стала інвалідом першої групи безстроково і потребує протезування автомобілем.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, то відповідно ст. ст. 81, 88 ЦПК України такий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з ВAT "Прикарпаттяобленерго" в доход держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів , -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 жовтня 2007 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_13адовольнити. Стягнути з ВАТ "Прикарпаттяобленерго" 27629 грн. на рахунок Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації ДБ м. Івано-Франківська, ЗКП 20568100 р\р 311213218700002, в УДК м. Івано-Франківська, МФО 836014, код 21082000 для придбання автомобіля "Славута" ЗA3 110380-40 та передачі його в порядку протезування ОСОБА_1.

Стягнути з ВАТ "Прикарпаттяобленерго" 276 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в доход держави.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з часу набрання законної сили.