Рішення № 25721945, 26.07.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2-784/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 липня 2012 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі: головуючого - судді : Пономаренко Н.В.

при секретарі : Лавреновій А.К., Архиповій А.П., Клим Т.О.

з участю представника позивача:: ОСОБА_1

представника відповідача : ОСОБА_2

представника третьої особи: ОСОБА_7розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Факти і коментарі», ОСОБА_5, треті особи: слідчий Генеральної прокуратури України ОСОБА_6, Генеральна прокуратура України про визнання інформації недостовірною, її спростування та стягнення моральної шкоди, суд,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із вказаним позовом до ТОВ «Редакція газети «Факти і коментарі», ОСОБА_5, треті особи: слідчий Генеральної прокуратури України ОСОБА_6, Генеральна прокуратура України про визнання інформації недостовірною, її спростування та стягнення моральної шкодив. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у випуску газети «Факты и комментарии», що є друкованим засобом масової інформації та періодичним виданням, яке видається ТОВ «Редакція газети «Факти і коментарі»за ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 надрукована стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 В тексті даної статті повідомляється про те, що позивач знаходиться на підписці про невиїзд, активно порушує її умови. Що будучи відсторонений від посади голови суду на засіданні Ради суддів активно протестував проти кандидатур на посаду судді, поки йому не показали на двері. Перешкоджав слідству не являючись на допити під приводом хвороби, якої не було. Що у нього подвійне громадянство заборонене нашим законодавством. І як вияснило слідство він має український та німецький паспорти і нерухомість в Німеччині.

Викладені у вказаній статті газети «Факты и комментарии»повідомлення стосовно позивача, є недостовірними і не відповідають дійсності. Поширені відповідачем недостовірні відомості принижують його честь і гідність і спричинили моральну шкоду. Позивач є суддею Івано-Франківського окружного адміністративного суду, обіймає посаду голови цього суду, а даною статтею, опублікованою відповідачем, принижена честь і гідність, підірвано авторитет та ділову репутацію, заподіяно моральну шкоду яку в розмірі 25000,00 грн. яку він просить стягнути із відповідачів солідарно.

При цьому, представник позивача до початку розгляду справи по суті неодноразово уточнював зміст прохальної частини позову і остаточно просив ухвалити рішення, яким: визнати недостовірною інформацію опубліковану (поширену) Товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Факти та коментарі»(фактична адреса: 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 27/29, юридична адреса: 01116 м. Київ, вул. Щорса, 36, код ЄДРПОУ: 21673418) та ОСОБА_5 (адреса місця роботи: 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 27/29) у випуску газети «Факты и комментарии»НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15 сторінці у статті під назвою - ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: «Сейчас опальный судья находится на подписке о невыезде, однако, как вияснилось, активно нарушает ее условия. Это и может стать основанием для его ареста. Как установило следствие, г-н ОСОБА_4 лично являлся в Киев для участия в заседании Совета судей, уже не являясь его членом. Во время назначения новых судей в когда-то возглавляемым им, с позволения сказать, храм правосудия, отстраненный председатель активно протестовал против предлагаемых кандидатур, пока ему не указали на дверь. По данным нашего источника, г-н ОСОБА_4 препятствовал следствию, не являясь на допросы под предлогом болезни, которой, как выяснилось при проверке, не было. Еще одним (и самым весомым) основанием для ареста ОСОБА_4 является его двойное гражданство, запрещенное нашим законодательством. Как выяснило следствие, у него есть и украинский, и германский паспорта. Обзавелся судья и недвижимостью в Германии». Зобов'язати ТОВ «Редакція газети «Факти та коментарі»та ОСОБА_5 спростувати вищевказану недостовірну інформацію у наступний спосіб: опублікувати протягом місяця з моменту набрання рішенням законної сили в черговому випуску газети «Факты и комментарии»на 15 сторінці таким самим шрифтом інформацію наступного змісту: «На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2 - 12068/09 повідомляємо, що інформація, поширена у випуску газети «Факты и комментарии»НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15 сторінці у статті під назвою - ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що: «Сейчас опальный судья находится на подписке о невыезде, однако, как вияснилось, активно нарушает ее условия. Это и может стать основанием для его ареста. Как установило следствие, г-н ОСОБА_4 лично являлся в Киев для участия в заседании Совета судей, уже не являясь его членом. Во время назначения новых судей в когда-то возглавляемым им, с позволения сказать, храм правосудия, отстраненный председатель активно протестовал против предлагаемых кандидатур, пока ему не указали на дверь. По данным нашего источника, г-н ОСОБА_4 препятствовал следствию, не являясь на допросы под предлогом болезни, которой, как выяснилось при проверке, не было. Еще одним (и самым весомым) основанием для ареста ОСОБА_4 является его двойное гражданство, запрещенное нашим законодательством. Как выяснило следствие, у него есть и украинский, и германский паспорта. Обзавелся судья и недвижимостью в Германии» - є недостовірною у зв»язку із чим спростовується. Стягнути на користь, ОСОБА_4 з ТОВ «Редакція газети «Факти та коментарі»та ОСОБА_5 в солідарному порядку спричинену моральну шкоду в розмірі 25 000 тисяч гривень. Судові витрати також стягнути з відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Редакція газети «Факти і коментарі»позов не визнала, посилаючись на те, що інформація про позивача, розміщена на шпальтах газети, отримана журналістом з офіційного джерела -від слідчого Генеральної прокуратури, про що свідчить аудіо-запис їх телефонної розмови. Аргументує свої заперечення ти, що публікацією дотримано вимоги ст.302 ЦК України, згідно яких фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стеногами, тошо), не зобов»язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов»язана посилатись на таке джерело. Крім того, вважає інформацію, викладену в публікації, суспільно значимою і такою, що є предметом громадського інтересу.

В судовому засіданні 25.07.2012 року відповідачка - журналіст ОСОБА_5 не була присутня, однак, в судових засіданнях за своєї присутності вона також заперечувала проти позову із вищенаведених підстав, пояснивши, що всю інформацію отримала під час телефонної розмови зі слідчим ОСОБА_6 і вважає інформацію отриману із офіційних джерел, тому її не перевіряла.

Третя особа - слідчий Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 в судові засідання не з»являвся, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомляв, однак направив письмові пояснення в яких підтверджує факт телефонної розмови із журналісткою, повідомляє про порушення Генеральною прокуратурою України кримінальної справи відносно ОСОБА_4, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.358, ч.4 ст.27 і ч.5 ст.27, ч.2 ст.358, ч.5 ст.27, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.27, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27 і ч.4 ст.190, ч.4 ст.27 і ч.2 ст.364, ч.4 ст.27 і ч.2 ст.366 КК України. При цьому, виклав обставини, виявлені під час її розслідування та про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного обмеження не виїжджати за межі України до закінчення судового слідства. Разом із тим, зазначає, що відомості про можливу наявність у ОСОБА_4 громадянства Німеччини, їм не повідомлялися як офіційні і достовірні (а.с.100-103).

Представник третьої особи -Генеральної прокуратури України в судовому засіданні поклалась на розсуд суду при вирышенні спору по суті посилаючись на те, що інформація, отримана в ході телефонної бесіди слідчого із журналісткою, в даному випадку не являється такою, що отримана офіційно від Генеральної прокуратури України, а тому посилання ОСОБА_5 на ч.2 ст.302 ЦК України є безпідставним. При цьому, надала письмове обґрунтування вказаній правовій позиції.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з»ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Судом встановлено, що у випуску газети «Факты и комментарии»НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15 сторінці у статті під назвою - ІНФОРМАЦІЯ_2, опублікована наступна інформація: «Сейчас опальньш судья находится на подписке о невьіезде, однако, как вияснилось, активно нарушает ее условия. Ето и может стать основанием для его ареста. Как установило следствие, г-н ОСОБА_4 лично являлся в Киев для участия в заседании Совета судей, уже не являясь его членом. Во время назначения новьіх судей в когда-то возглавляемьш им, с позволения сказать, храм правосудия, отстраненньш председатель активно протестовал против предлагаемьіх кандидатур, пока ему не указали на дверь. По данньїм нашего источника, г-н ОСОБА_4 препятствовал следствию, не являясь на допросьі под предлогом болезни, которой, как вьіяснилось при проверке, не било. Еще одним (и самьім весомьім) основанием для ареста ОСОБА_4 является его двойное гражданство, запрещенное нашим законодательством. Как вьіяснило следствие, у него єсть и украинский, и германский паспорта. Обзавелся судья и недвижимостью в Германии».

Суд, після з»ясування фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, вважає, що є доведеним факт того, що вказана інформація була розповсюджена відповідачем ТОВ «Редакція газети «Факти і коментарі», що визнано сторонами і не заперечувалось під час розгляду справи (а.с.8).

Також, сторонами не оспорювалось і визнавалось те, що на час оприлюднення вказаної публікації (в 2009 році), відносно позивача -голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду дійсно було порушено кримінальну справу і це мало на той час відповідний резонанс у суспільстві.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до статті 302 Цивільного кодексу України фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

Суд погоджується із обґрунтуванням позовних вимог щодо відсутності офіційного джерела походження вказаної в публікації оспорюваної інформації виходячи із наступного.

Вимоги ст. 1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування - офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України, Законом України "Про інформацію", цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України "Про державну таємницю", не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес. Частиною 2 статті 6 вказаного вище закону передбачено, що інформаційними службами є інформаційні управління, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-центри, управління і центри громадських зв'язків, прес-бюро, прес-секретарі та прес-аташе з відповідним апаратом органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які збирають, аналізують, обробляють та оперативно надають інформацію про діяльність цих органів у повному обсязі засобам масової інформації, крім випадків, передбачених Законом України "Про державну таємницю".

Як вбачається зі змісту п.3.1., 3.2. Наказу Генерального прокурора України № 11 гн від 14.07.2006 року, на який посилається і представник Генеральної прокуратури України також, завдання налагодити і підтримувати ділові зв'язки та контакти із засобами масової інформації, а також здійснення організаційне забезпечення виступів керівників прокуратури, їх заступників, оперативних працівників у засобах масової інформації покладено на Прес-службу Генеральної прокуратури України.

Крім того, згідно із вказаним вище наказом, п. 3.5,4.1. на прес-службу Генеральної прокуратури України покладено обов'язок забезпечити відповідність вимогам чинного законодавства та достовірність відомостей, що оприлюднюються органами прокуратури, забезпечити проведення єдиної інформаційної політики органів прокуратури (Наказу).

Суд окремо звертає увагу, що зі змісту роздруківки розмови, яка відбулася між ОСОБА_6 і журналісткою ОСОБА_5 17.07.2009 року слідує, що між ними йшла мова щодо можливості отримати офіційне інтерв'ю, окреслено коло тем та узгоджена необхідність офіційного звернення редакції газети «Факти і коментарі»до Генеральної прокуратури України щодо надання дозволу на інтерв»ю з ОСОБА_6 з приводу слідства у кримінальній справі по обчинуваченю ОСОБА_4 (а.с.84-88).

Разом із тим, доказів того, що необхідний дозвіл було отримано -надано не було.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 6 Наказу Генерального прокурора України № 11 гн від 14.07.2006 року оприлюднення відомостей у засобах масової інформації в Генеральній прокуратурі України здійснюється за погодженням з відповідним заступником Генерального прокурора України.

Однак, вказаного необхідного погодження отримано не було, доказів зворотному суду також надано не було.

В даному випадку, суд прийшов до висновку, що поширення спірної інформації всупереч визначеному порядку не може вважатися офіційною інформацією Генеральної прокуратури України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»журналіст зобов'язаний подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію.

Однак, виконання відповідачами вказаних норм законодавства не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника(співзасновників);вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України "Про інформацію";вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян;вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом.

Однак, як встановлено вище, викладені у вказаній вище статті відомості не було одержано відповідачами від інформаційних агентств або від засновників (співзасновників);такі відомості не містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України "Про інформацію"; вони не є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об»єднань громадян.

В роз»ясненнях п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»наведені у статті 42 Закону про пресу підстави звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.

Із вищенаведеного вбачається, що підстав звільнення відповідачів: редакції та журналіста від відповідальності за публікацію недостовірної інформації немає.

Згідно із частиною 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»передбачено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.

Тягар доказування того, що поширена інформація є достовірною, покладається на Відповідачів.

Однак, слід зазначити, що відповідачі не наддали суду жодного допустимого ы належного доказу на підтвердження достовірності поширеної ними в статті «Генпрокуратура готовит арест очередного судьи, отличившегося по делу Зварича»інформації, що стосується позивача і ним оспорюється.

З огляду на зазначене вище вбачається, що інформація, яка опублікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Факти та коментарі»та ОСОБА_5 у випуску газети «Факты и комментарии»НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15 сторінці у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що:суддя ОСОБА_4 перебуваючи на підписці про невиїзд, порушує її умови;слідством встановлено, що громадянин ОСОБА_4 особисто приїжджає в Київ для участі в засіданні Ради суддів;під час призначення нових суддів в колись очолюваний ним храм правосуддя ОСОБА_4 активно протестував проти запропонованих кандидатур, поки йому не вказали на двері;ОСОБА_4 перешкоджав слідству, не являючись на допити під приводом хвороби, якої, як встановлено перевіркою, не було;ОСОБА_4 має подвійне громадянство;як вияснило слідство, у ОСОБА_4 є і український, і німецький паспорт;суддя ОСОБА_4 набув нерухомість в Німечині - не відповідає дійсності, а тому підлягає спростуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно із п. 22. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»наведені у статті 42 Закону про пресу підстави звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають. При цьому в зазначених випадках засоби масової інформації звільняються лише від обов'язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов'язок опублікувати спростування.

У відповідності до статті 47 Закону України «Про інформацію»порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Абзацом 6 частини 2 даної статті Закону України «Про інформацію»встановлено, що здійснення поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи є підставою для відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Вказане також передбачено в пункті 1 статті 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», яким створено правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, і на підставі положень якого повинен діяти відповідач.

Крім того, статтею 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»встановлено, що громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь і гідність.

Частиною 2 даної статті Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»встановлена презумпція вини редакції друкованого засобу масової інформації, згідно якої, якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною інформацією.

Згідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно ст.ст.297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.

Суд вважає, що спростування недостовірної інформації по закону повинно відбуватись тим же самим способом, яким вона була розповсюджена.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із вищевказаного, суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання оспорюваної інформації недостовірною та зобов»язання її спростувати вказаним позивачем способом.

Згідно ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Разом із тим, слід зазначити, що позивач ОСОБА_4, на момент розповсюдження вказаної інформації, є суддею, а тому є публічною особою.

Суд приходить до висновку, що в даному випадку потрібно враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 р. на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Позивач обіймає державну посаду, тому відіграє значиму роль у суспільному житті держави та її громадян. У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити»себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Суд вважає, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачу по справі, бо доказів цьому не представлено і вони відсутні в справі, тому суд діє відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України. Адже сама по собі констатація факту про нанесення моральної шкоди позивачу не може бути беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди без доведеності її заподіяння та наявного причинного зв'язку між діями по розповсюдженню недостовірної інформації та наслідками.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідачів по справі підлягають стягненню на користь позивача по справі судові витрати по справі, понесені у вигляді сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при подачі позову до суду, виходячи з предмету спору, обсягу задоволених позовних вимог, підтвердженням чому є відповідні квитанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 275, 277, 297 ЦК України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 10, 11, 57, 60, 179, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Факти і коментарі», ОСОБА_5, треті особи: слідчий Генеральної прокуратури України ОСОБА_6, Генеральна прокуратура України про визнання інформації недостовірною, її спростування та стягнення моральної шкоди -задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, опубліковану Товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Факти та коментарі» (фактична адреса: 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 27/29, юридична адреса: 01116 м. Київ, вул. Щорса, 36, код ЄДРПОУ: 21673418) та ОСОБА_5 (адреса місця роботи: 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 27/29) у випуску газети «Фактьі и комментарии»НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15 сторінці у статті під назвою - ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: «Сейчас опальный судья находится на подписке о невыезде, однако, как вияснилось, активно нарушает ее условия. Это и может стать основанием для его ареста. Как установило следствие, г-н ОСОБА_4 лично являлся в Киев для участия в заседании Совета судей, уже не являясь его членом. Во время назначения новых судей в когда-то возглавляемым им, с позволения сказать, храм правосудия, отстраненный председатель активно протестовал против предлагаемых кандидатур, пока ему не указали на дверь. По данным нашего источника, г-н ОСОБА_4 препятствовал следствию, не являясь на допросы под предлогом болезни, которой, как выяснилось при проверке, не было. Еще одним (и самым весомым) основанием для ареста ОСОБА_4 является его двойное гражданство, запрещенное нашим законодательством. Как выяснило следствие, у него есть и украинский, и германский паспорта. Обзавелся судья и недвижимостью в Германии».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Факти та коментарі»(фактична адреса: 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 27/29, юридична адреса: 01116 м. Київ, вул. Щорса, 36, код ЄДРПОУ: 21673418) та ОСОБА_5 (адреса місця роботи 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 27/29) спростувати вищевказану недостовірну інформацію у наступний спосіб: опублікувати протягом місяця з моменту набрання рішенням законної сили в черговому випуску газети «Факты и комментарии»на 15 сторінці таким самим шрифтом інформацію наступного змісту: «На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2 - 12068/09 повідомляємо, що інформація, поширена у випуску газети «Факты и комментарии»НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15 сторінці у статті під назвою - ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що: «Сейчас опальный судья находится на подписке о невыезде, однако, как вияснилось, активно нарушает ее условия. Это и может стать основанием для его ареста. Как установило следствие, г-н ОСОБА_4 лично являлся в Киев для участия в заседании Совета судей, уже не являясь его членом. Во время назначения новых судей в когда-то возглавляемым им, с позволения сказать, храм правосудия, отстраненный председатель активно протестовал против предлагаемых кандидатур, пока ему не указали на дверь. По данным нашего источника, г-н ОСОБА_4 препятствовал следствию, не являясь на допросы под предлогом болезни, которой, как выяснилось при проверке, не было. Еще одним (и самым весомым) основанием для ареста ОСОБА_4 является его двойное гражданство, запрещенное нашим законодательством. Как выяснило следствие, у него есть и украинский, и германский паспорта. Обзавелся судья и недвижимостью в Германии» - є недостовірною у зв»язку із чим спростовується.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Факти та коментарі»(фактична адреса: 04116, м. Київ, вул. Вїінди Василевської, 27/29, юридична адреса: 01116 м. Київ, вул. Щорса, 36, код ЄДРПОУ: 21673418) та ОСОБА_5 (адреса місця роботи 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 27/29) на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 250,30 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :