Рішення № 25719891, 09.08.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№2/0544/2179/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ім'ям України

(заочне)

«09»серпня 2012 р. м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого -судді Чемодурової Н.О.

при секретарі -Бондаренко О.В.

за участю:

позивач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

17.07.2012 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(далі -ВАТ «Содовий завод») про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 1989 року по 1997 рік. У 1989 році ОСОБА_1 була прийнята до ВАТ «Содовий завод»на посаду апаратника до цеху хлористого кальцію, де вона працювала до 03.11.1997 року, коли звільнилась з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. При звільненні ОСОБА_1 відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем. Станом на час звільнення позивача і на теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідача перед нею складає 626,84 грн. Після звільнення позивач неодноразово зверталася до ВАТ «Содовий завод»з проханням виплатити їй заробітну плату, але кожного разу отримувала відмову. Позивач вважає, що ВАТ «Содовий завод» повинен виплатити їй заборгованість по заробітній платі з листопада 1996 року в розмірі 626 грн. 84 коп., а також за затримку розрахунку в розмірі 7512 грн. за один рік. Також позивач зазначає, що незаконними діями відповідача їй була завдана суттєва моральна шкода, пов'язана з трудовими правовідносинами, яка виявилася у моральних стражданнях позивача і переживаннях через порушення відповідачем її законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд. Порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_1 призвели до втрати її налагоджених нормальних життєвих зв'язків, через що позивач була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, вона не могла своєчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги. Моральну шкоду, завдану їй незаконними діями відповідача, ОСОБА_1 оцінює у 10000,00 грн.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод»в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у відсутності його представника не надав. Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до трудової книжки позивача та довідки № 116 від 05.07.2012 року, виданої ліквідатором ВАТ «Содовий завод», наказом № 680 від 27.11.1989 року ОСОБА_1 була прийнята до Слов'янського виробничого об'єднання «Хімпром»на посаду апаратника до цеху хлористого кальцію. Наказом Фонду державного майна України № 50-АТ від 20.12.1995 року Слов'янське виробниче об'єднання «Хімпром»було реформовано у ВАТ «Содовий завод». Наказом № 663 від 03.11.1997 року ОСОБА_1 була звільнена з ВАТ «Содовий завод»за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.4-7).

Згідно з довідкою № 70-2702 від 04.07.2012 року, виданою ВАТ «Содовий завод», ОСОБА_1 дійсно працювала у ВАТ «Содовий завод»на посаді апаратника цеху хлористого кальцію, та була звільнена 03.11.1997 року. Заборгованість по заробітній платі складає 626,84 грн. Період виникнення заборгованості по заробітній платі -з листопада 1996 року по листопад 1997 року. Середній заробіток за два останніх місяці роботи становить 105,53 грн. (а.с.4).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б АТ «Содовий завод»визнано банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Донецької області за справою про банкрутство № 5/174Б від 21.02.2012 року було продовжено строк ліквідаційної процедури і повноваження ліквідатора арбітражного керуючого ВАТ «Содовий завод»Котенєвої О.О. до 26.07.2012 року (а.с.3).

Частина перша ст. 47 КЗпП України зазначає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що в день звільнення та по теперішній час розрахунок з позивачем не зроблений, ВАТ «Содовий завод»має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка складає 626,84 грн., ці доводи документально підтверджені та ніким не оспорюються.

Таким чином, з наведених вище документів та доказів сторін вбачається, що ВАТ «Содовий завод»дійсно має заборгованість по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_1, яка станом на 01.07.2012р. становить 626,84 грн., відповідач мав можливість провести розрахунок зі звільненим працівником у день звільнення, але вимог закону з боку відповідача виконано не було, чим порушено право позивача на своєчасний розрахунок при звільненні.

Позовні вимоги позивач під час розгляду справи не змінював та не уточнював і суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог.

Позивач звільнений 03.11.1997 року, до суду звернувся з позовом 17.07.2012 року, але відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, такі вимоги при зверненні до суду не мають обмежень певним строком, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 626,84 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, статтею 117 КЗпП України передбачається відповідальність власника або уповноваженого ним органу за невиплату належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені ст. 116 КЗпП, шляхом виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 8 Конституції України передбачається її найвища юридична сила. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи рекомендації, зазначені у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді конкретних справ суди мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України не можна двічі притягувати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім цього, після ухвалення судом рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та звернення його до виконання відносини, пов'язані з виплатою присудженої суми регулюються з урахуванням Закону України «Про виконавче провадження».

Саме такі правові позиції викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року.

Відповідно до довідки відповідача № 70-2702 від 04.07.2012р. (а.с.4), середній заробіток за два останніх місяці складає 105,53 грн.

Вирішуючи питання стосовно стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку, суд виходить з того, що відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника витрата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з підприємства 03.11.1997 року, отримав трудову книжку на підприємстві, заборгованість по заробітній платі складає 626,84 грн., час затримки розрахунку при звільненні з виплати належних позивачу сум становить чотирнадцять років дев'ять місяців шість днів.

Проте в своїй позовній заяві позивач вимагає виплатити їй заробіток за час затримки за 1 рік у розмірі 7512,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Отже, суд розглядає вимогу позивача про повернення заробітку за час затримки саме за зазначений період, тобто за 1 рік.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці першому п. 20 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він не був у цей день на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, заробіток за час затримки розрахунку складає: середня заробітна плата * 12 місяців/105,53 грн. * 12 місяців = 1266,36 грн.

Виходячи з вище наведеного, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за 1 рік у розмірі 7512 грн. підлягають частковому задоволенню.

Так, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за 1 рік у розмірі 1266,36 грн.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом. Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 21.02.2012 року по справі № 5/174Б за заявою Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Слов'янськ до боржника відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янська про визнання банкрутом, продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 27/174Б про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янська та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Котенєвої О.О. до 26.07.2012 року (а.с.3).

Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Пункт 4 ст. 12 зазначеного Закону передбачає заборону стягнення на підставі виконавчих документів та заборону нарахування неустойки, інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, тобто в даному випадку Законом не передбачено заборону винесення судових рішень про стягнення належних працівникам сум в разі порушення їх трудових прав.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд вважає дані вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк, коли працівник може звернутися до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Своїм рішенням від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, тобто строк звернення до суду про стягнення моральної шкоди позивачем не пропущений.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача, якими були порушені трудові права позивача, ОСОБА_1 дійсно зазнала моральних страждань, втратила нормальні життєві зв'язки, вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, враховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, суд оцінює моральні страждання позивача в 1000,00 грн.

Окрім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 233, 2371 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(84100, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26004307660166 у відділенні ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561, ОКПО 00204895), на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: 84101, АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 626 (шістсот двадцять шість) грн. 84 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 1266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 36 коп., без урахування податку та інших обов'язкових платежів, та 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, а всього 2893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 20 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(84100, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26004307660166 у відділенні ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561, ОКПО 00204895) судовий збір на користь держави у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду Н.О. Чемодурова