Рішення № 25719435, 21.08.2012, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 1609/5775/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

21 серпня 2012 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Сакун А.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за надання послуг по теплопостачанню за період з 01 березня 2008 року по 01 червня 2012 року в сумі 10604 грн. 17 коп., які отримані за адресою: АДРЕСА_1.

Крім заборгованості за спожиту теплову енергію позивач також просив суд стягнути з відповідачів нарахований індекс інфляції в розмірі 1002 грн. 17 коп. та 3 % річних в сумі 567 грн. 47 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Просила суд стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за період з 01 березня 2008 року по 01 червня 2012 року в сумі 10604 грн. 17 коп., нарахованого на суму заборгованості індексу інфляції в розмірі 1002 грн. 17 коп. та 3 % річних в сумі 567 грн. 47 коп. Також просила суд стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково -в межах терміну позовної давності - з 01 червня 2009 року. Тому не заперечував проти стягнення з нього суми в розмірі 7953 грн. 05 коп.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавала.

Тому суд, враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_3

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, та є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються позивачем за цією адресою.

За період з 01 березня 2008 року по 01 червня 2012 року відповідачем ОСОБА_3 як власником житлового приміщення отримано послуги від позивача, але станом на 01 червня 2012 року плата за них внесена не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 10604 грн. 17 коп.

Також судом встановлено, що 10 грудня 2007 року ВП «Полтаватеплоенерго»та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг теплопостачання (а.с.10).

Відповідно до умов указаного договору Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" зобов'язувалось надавати споживачу, - власнику квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та членам її сім'ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі, послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

Згідно з п. 4.1. укладеного сторонами договору споживач зобов'язаний вносити плату за надані послуги до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Заява відповідача ОСОБА_2 про застосування термінів позовної давності задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Але суд бере до уваги сплату відповідачем ОСОБА_3 на рахунок позивача коштів в розмірі більшому, ніж щомісячний платіж, у травні 2009 року в сумі 407 грн. 38 коп.

Такі дії суд розцінює як такі, що свідчать про визнання відповідачем боргу на час здійснення вказаного платежу.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, після переривання перебіг позовної давності розпочинається заново.

Тому на думку суду наведеним платежем перебіг позовної давності переривався, а строк позовної давності розпочинався заново.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у 19 вересня 2011 року судом за заявою ВП «Полтаватеплоенерго»було винесено судовий наказ, який в подальшому скасовано ухвалою від 31 травня 2012 року (а.с. 4-5).

Звернення позивача до суду з заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, ОСОБА_2 також перериває перебіг термінів позовної давнгості.

З наведених підстав відсутні підстави для застосування термінів давності при розгляді даної справи.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не є стороною в договорі про надання послуг теплопостачання, відповідно, не є споживачем наданих позивачем послуг, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог до нього.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 10604 грн. 17 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 1002,17 грн., 3% річних в розмірі 567,47 грн., на відшкодування понесених судових витрат - суму у розмірі 214,60 грн., всього необхідно стягнути 12388,41 грн.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 213 -215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (р/р 260363119530 в ТВБВ №10016/0112 філії -Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 331476, код 03338030) суму заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 березня 2008 року по 31 травня 2012 року в розмірі 10604,17 грн., компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 1002,17 грн., 3% річних в розмірі 567,47 грн., на відшкодування понесених судових витрат суму у розмірі 214,60 грн., всього стягнути 12388,41 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні, в 10-денний термін з дня одержання його копії.

Головуючий О.А.Самсонова

21.08.2012