Рішення № 25719400, 27.08.2012, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 1609/2899/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2012 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Коломієць А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства

«Полтаватеплоенерго»до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги теплопостачання та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства

«Полтавтеплоенерго»про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

04.10.2011 року ПОКВПТГ «Полтавтеплоенерго»звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 вартість послуг за теплопостачання за період з 01.01.2008 року по 01.08.2011 року з урахуванням розміру інфляції та 3% річних у розмірі 4 004 грн.39 коп. Посилались на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, отримує послуги з теплопостачання та підігрів води за які не сплачує з 1 січня 2008 року та має заборгованість у розмірі 3214 грн.23 коп. Просили стягнути вказану суму заборгованості з урахуванням інфляції та 3% річних, всього просили стягнути 4004 грн.39 коп.

10.10.2011 року позивач уточнив позовні вимоги з приводу пред»явлення ним позву з пропуском строків позовної давності. Посилались на те, що вони пропустили строки позовної давності з поважних причин, бо звертались спочатку до суду з заявою про видачу судового наказу з приводу стягнення з ОСОБА_1 боргу за комунальні послуги. 21.03. 2011 року був виданий судовий наказ, але за заявою ОСОБА_1 19 липня 2011 року судовий наказ був скасований. Отже вони пропустили строки позовної давності з поважних причин. Просили поновити строки на пред»явлення позову до суду.

14.12.2011 року ОСОБА_1 пред»явив до суду зустрічний позов про стягнення моральної шкоди, просив стягнути з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»на його користь 28 000 грн. моральної шкоди. Посилався на те, що він є власником вказаної квартири, але в ній не проживає та не зареєстрований , не отримує послуги з теплопостачання, та не повинен сплачувати кошти послуги, які він не замовляв, просив також застосувати строки позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги , просив їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві. Щодо зустрічного позову, то позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не визнав, просив відмовити в їх задоволенні за безпідставністю.

ОСОБА_1 у судове засідання не з»явився, повідомлений про час і місце розгляду справи, подав заперечення на позовні вимоги , в яких посилався на те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та нарахованої суми інфляції не можуть бути задоволені, бо до 01.01.2012 року не діяв закон, який би давав право на стягнення вказаних коштів, просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності та направити на його адресу копію рішення суду. ( а.с. 103)

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1

Довідкою ГЖЕД №7 ( а.с. 3) підтверджується, що ОСОБА_1 є власником квартири однокімнатної АДРЕСА_1 загальною площею 29.9 кв.м.

Квартира обладнана централізованим теплопостачанням та централізованою подачею гарячої води.

Відповідно до тарифів, які встановленні рішенням Полтавської міської ради позивач нарахував заборгованість за послуги з теплопостачання з період з 01.01.2008 року по 01 .08.2011 року у розмірі 3214 грн. 23 коп.

Окрім того позивач, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України вказаний борг нарахував з урахуванням 3% річних та інфляції, і всього таким чином сума заборгованості становить 4004 грн. 39 коп.

Суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню вимоги про поновлення строків позовної давності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», оскільки вони пропущені з поважних причин.

Як вбачається з ухвали Київського районного суду від 19 липня 2011 року ( а.с.4).був скасований судовий наказ № 2н-436/11 від 21.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості по комунальним послугам, що свідчить про те, що позивач своєчасно, відповідно до вимог закону, звертався до суду з вимогами про стягнення заборгованості .

За таких обставин заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення з нього заборгованості з 01.01.2008 року по 01.08.2011 року не може бути задоволена.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно п.9 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»ОСОБА_1 як інвалід першої групи звільняється від сплати судового збору.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 3214 грн.23 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 630.21 грн., 3% річних в розмірі 159.95 грн. всього необхідно стягнути 4004.39 грн.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Як зазначалось вище ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, а отже відповідно до вимог ст.. 322 ЦК України, тягар утримання майна покладається на власника майна.

Квартира ОСОБА_1 підключена до централізованого опалення та гарячого водопостачання, ОСОБА_1 не надав суду доказів, що він відмовився від вказаних послуги і такі послуги йому не надаються, отже повинен утримувати своє майно.

Окрім того ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу в підтвердження зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 213 -215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»задовольнити повністю.

Поновити Полтавському обласному комунальному виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»строки на звернення до суду за захистом прав.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (р/р 260363119530 в ТВБВ №10016/0112 філії -Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 331476, код 03338030) суму заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 січня 2008 року по 1 серпня 2011 року 3214 грн.23 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 630.21 грн., 3% річних в розмірі 159.95 грн. всього необхідно стягнути 4034.39 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні, в 10-денний термін з дня одержання його копії.

Головуючий Л.М. Васильєва