Ухвала суду № 25717060, 21.08.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1159/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцісільмаш - 2007" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівцісільмаш-2007" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000620231 від 27.04.12р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58268,00 грн. (за основним платежем 58267,00 грн. та 1,00 грн. штрафні санкції) (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в період з 29.03.12р. по 03.04.12р. проводилась документально позапланова виїзна перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцісільмаш-2007" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ "Виробничо-промислове підприємство "Металіст" за лютий - квітень 2011 року. В ході перевірки встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 58267,00 грн., про що 11 квітня 2012 року складено Акт № 66/23-1/35361680.

На підставі Акту, 27 квітня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000620231, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 58267,00 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі -1,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач формував податковий кредит за лютий -квітень 2011 року від постачальника, по якому угоду визнано нікчемною та за висновками актів перевірок встановлені порушення ст. 203, 215, 216, 228, 674, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Тому, податковий кредит, сформований за рахунок вищезазначеного контрагента - постачальника (ТОВ "Виробничо-промислове підприємство "Металіст") є недійсним.

Задовольняючи вищевказаний адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган під час перевірки та визначення податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцісільмаш-2007" вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, як наслідок суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

01 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ "Виробничо-промислове підприємство "Металіст" був укладений договір поставки № М044 металопрокату. 10 лютого 2011 року ТОВ "Виробничо-промислове підприємство "Металіст" по видатковій накладній № РН-0000074 реалізувало ТОВ "Чернівцісільмаш-2007" металопрокат в асортименті, а також видало податкову накладну № 11 від 03.02.2011 року на загальну суму 349602 грн. в тому числі ПДВ в сумі 58267,08 грн., що підтверджується копіями видаткових, податкових накладних (а.с.27, 25) та рахунком-фактурою №СФ-0000453 від 02.02.2011р. (а.с.23-24).

Оплата за металопрокат згідно рахунку № СФ-0000453 від 02.02.2011р. проведена 03 лютого 2011року платіжним дорученням № 38 в сумі 349602 грн. в тому числі ПДВ в сумі 58267,08 грн. (а.с.26).

В п.3 "Умови поставки" Договору викладено, що умови поставки трактуються згідно Інкотермс-2000, але не уточнюються які саме умови з Інкотермс-2000 будуть обрані. Згідно умов Договору протягом 10 робочих днів після 100% передплати, а саме 11 лютого 2011р. Контрагент поставив товар двома транспортними засобами на склад позивача. При розвантаженні металопрокату контроль за якістю та кількістю виконував директор позивача Кухарчук Р.М. По кількості товар був прийнятий без зауважень, а по якості було складено акт приймання-передачі із зауваженнями, про що була зроблена відмітка на копії видаткової накладної.

Підтвердженням реальності Правочину є також подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності (виготовлення лінії з сортування твердих побутових відходів потужністю 50 тис. тон для ТОВ "Еко Баланс Тер" згідно договору №2512/1 від 01.02.10р.) (а.с.110-114).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, витрати Позивача на придбання товару у ТОВ "Виробничо-промислове підприємство "Металіст" в сумі 349602 грн. підтверджені первинними документами (платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними), які складені відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та містять всі необхідні реквізити.

Позивач відобразив операції з поставки товарів у бухгалтерському та податковому обліку. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи деклараціями з ПДВ позивача, а також рахунками-фактур, накладними та податковими накладними.

Позивачем придбавались товарно-матеріальні цінності, які прямо пов'язані з його господарською діяльністю, як підприємцем (даний факт представниками відповідача не заперечувався, крім того, позивачем надані докази про використання металопрокату у господарській діяльності (а.с.110-114), що свідчить, про те, що придбані ТМЦ безпосередньо використовувались для виготовлення продукції, то наявність у нього отриманих від контрагента податкових накладних, є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі чинного на той час законодавства України.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Станом на час укладення договору поставки металопрокату, в Єдиному державному реєстрі були відсутні будь-які відомості щодо припинення діяльності контрагента позивача - ТОВ "Виробничо-промислове підприємство "Металіст".

Стосовно висновків податкового органу щодо нікчемності господарських операцій колегія суддів вважає за необхідне вказати на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року №7319, яким роз'яснено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011р., в якому зазначено, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000620231 від 27.04.2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, є таким, що суперечить законодавству, тому його необхідно визнати неправомірним та скасувати

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.