Постанова № 25715381, 21.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р.Справа № 5017/1127/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Згідно із розпорядженням в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 625 від 20.08.2012 року, у складі колегії суддів М.С. Петрова, М.В. Михайлова, Г.П. Разюк, суддю М.В. Михайлова замінено суддею С.І. Колоколовим)

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Конова Л.М., довіреність від 12.06.2012р.

від відповідача: Курченко М.І., довіреність б/н від 02.02.12 р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю „Саврань"

на рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2012 р.

по справі № 5017/1127/2012

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Науково -виробниче підприємство "Агро-Ритм"

до товариства з додатковою відповідальністю „Саврань"

про стягнення 62070,86 грн.

В С Т А Н О В И В:

11.04.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Науково -виробниче підприємство "Агро-Ритм" (далі по тексту ТОВ „НВП "Агро-Ритм") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю „Саврань" (далі по тексту ТДВ „Саврань") про стягнення заборгованості в сумі 62 070,86 грн., яка складається з безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн., збитків від інфляції в сумі 9 194,15 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 876,71 грн., оскільки зазначені грошові кошти були набуті відповідачем без достатніх правових підстав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.06.12 р. (суддя Желєзна С.П.) позов ТОВ „НВП "Агро-Ритм" задоволено частково, стягнуто з ТДВ „Саврань" на користь позивача суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 50000 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 2876,71 грн., з огляду на те, що ТОВ „НВП "Агро-Ритм" довело належними доказами факт набуття відповідачем грошових коштів у сумі 50000 за відсутністю відповідних правових підстав, оскільки договір про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р є неукладеним, що встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2011 р. і факт чого носить преюдиціальний характер. Крім того судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами , що обґрунтовано приписами ст. 536 ЦК України. Також, судом першої інстанції було відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми збитків від інфляції, з огляду на те, що ТОВ „НВП "Агро-Ритм" було здійснено нарахування збитків від інфляції по лютий 2012 р. включно, тобто за період, за який у позивача не виникало права на відшкодування даного роду збитків.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТДВ „Саврань" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та постановити нове яким відмовити ТОВ „НВП "Агро-Ритм" в задоволенні позовних вимог, оскільки зазначене рішення суду прийнято із порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ТДВ „Саврань" посилається на те, що місцевий господарський суд безпідставно стягнув з нього 52876,71 грн. тому, що не встановив дійсних обставин справи. Суд визначив в платіжному дорученні № 241 від 29.03.2010 р. в графі призначення платежу авансовий платіж як рахунок №26 від 15.03.2010 р., однак, на думку апелянта, між даними документами ніякого зв'язку немає. Апелянт також зазначив, що суд міг зробити такий висновок лише після того, як дослідив вищезазначений рахунок.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „НВП "Агро-Ритм" просило залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.06.12 р. -без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи 13.03.2010 р. між ТОВ „НВП "Агро-Ритм" та ТДВ „Саврань" укладено договір №6/03 про тимчасове використання земельної ділянки (а.с. 15) у відповідності до якого сторони домовились про надання у тимчасове користування земельної ділянки для вирощування насіння сільськогосподарських культур у 2010 р. Розділом 2 зазначеного договору визначено обов'язки сторін. Так, ТДВ „Саврань" зобов'язалось виділити ТОВ „НВП "Агро-Ритм" земельну ділянку площею 111 га. (п.2.1), земельна ділянка повинна бути зорана з осені (п.2.2), в разі коли земельна ділянка знаходиться в орендному користуванні, Надавач розраховується з орендодавцями (п.2.3), а також Надавач зобов'язався заплатити необхідні земельні податки. ТОВ „НВП "Агро-Ритм" в свою чергу зобов'язався прийняти земельну ділянку за актом прийому -передачі (п.2.5), використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур (п.2.6), виплатити Надавачу плату за користування земельною ділянкою в розмірі з розрахунку 3000 грн. за 1 га., всього 333000 грн. (п.2.7), після прийняття поля виплатити Надавачу авансовий платіж з розрахунку 900 грн. за 1 га, всього 99900 грн. (п.2.8), повернути ділянку Надавану восени у задискованому вигляді (п.2.9). На виконання умов договору земельна ділянка площею 111 га. була передана у тимчасове користування для вирощування сільськогосподарських культур у 2010 р. про що було складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 16).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2010 р. ТОВ „НВП "Агро-Ритм" перерахувало ТДВ „Саврань" суму у розмірі 50000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 241 від 29.03.2010 р. (а.с. 14).

На думку позивача грошові кошти у сумі 50000 грн., які було перераховано відповідачу відповідно до платіжного доручення № 241 від 29.03.2010 р. останнім були набуті за відсутності на це правових підстав, оскільки договір №6/03 не є укладеним.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „НВП "Агро-Ритм" неодноразово надсилало на адресу ТДВ „Саврань" вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів (а.с. 9, 11). Однак, ТДВ „Саврань" ігнорувало листи позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2011 р. по справі №34/17-964-2011 було встановлено, що договір про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010 р. є неукладеним, оскільки всупереч ст.20 ЗУ „Про оренду землі" не пройшов державної реєстрації.

Пунктом 3 статті 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації. Статтею 20 ЗУ „Про оренду землі" передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації; право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Статтею 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації. Статтею 18 ЗУ „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, підчас розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, про те, що договір 6/03 від 13.03.2010 р. про тимчасове використання земельної ділянки є неукладеним. Вказаний факт носить преюдиціальний характер, оскільки встановлений судовим рішенням, ухваленим за наслідком вирішення спору між тими ж сторонами, яке на момент вирішення спору по даній справі є чинним. Отже, грошові кошти перераховані платіжним дорученням № 241 від 29.03.2010 р. підлягають поверненню, як безпідставно набуті.

Однак, ТДВ „Саврань" звертає увагу на те, що в графі призначення платежу платіжного доручення зазначено „авансовий платіж згідно рахунка № 26 від 15.03.2010 р.". на думку апелянта суд неправомірно ототожнив авансовий платіж згідно п. 2.8 договору № 06/03 і рахунок № 26 від 15.03.10 р.

З матеріалів справи вбачається відсутність зазначеного рахунку № 26 від 15.03.2010 р., крім того місцевий господарський суд неодноразово зобов'язував позивача надати в судове засідання оригінал та належним чином завірену копію рахунку №26 від 15.03.2010 р., а відповідача докази підтвердження того, що платіжне доручення № 241 від 29.03.2010 р. ніяким чином не підтверджує факт перерахування коштів в сумі 50000 грн. на рахунок відповідача для виконання умов договору № 06/03 від 13.03.2010 р.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що умовами п. 2.8 договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. було передбачено, що після прийняття поля необхідно виплатити Надавачу авансовий платіж з розрахунку 900 грн. за 1 га, всього 99900 грн. Перерахування позивачем на користь ТДВ „АПК „Сарвань" грошових коштів в сумі 50 000 грн. в якості авансового платежу збігається із змістом обов'язку, покладеного на ТОВ „НВП „Агро -Ритм" умовами п. 2.8 договору. З огляду на те, що відповідачем, не було надано суду рахунку № 26 від 15.03.2010р., визначеного в якості призначення платежу згідно з платіжним дорученням № 241 від 29.03.2010р., так само як і не надано будь-яких інших документів та доказів на підтвердження факту перерахування позивачем грошових коштів сумі 50 000 грн. на будь-якій іншій правовій підставі, відмінній від договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р., а також приймаючи до уваги правову природу здійсненого платежу як авансового, місцевий господарський суд, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, правомірно дійшов висновку, що перерахування на користь ТДВ „АПК „Саврань" грошових коштів в сумі 50 000 грн. згідно з платіжним дорученням № 241 від 29.03.2010р. здійснювалось на виконання п. 2.8 договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р.

Як вбачається з вищевикладеного, договір про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. є неукладеним, однак ТОВ „НВП „Агро -Ритм" перераховуючи ТДВ „АПК „Саврань" грошові кошти в сумі 50000 грн. вчинило дії на виконання зазначеного договору, що свідчить про придбання ТДВ „АПК „Саврань" зазначених грошових коштів за відсутністю відповідних правових підстав.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог ТОВ „НВП „Агро -Ритм" про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн. та наявності правових підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до приписів ст.ст. 1212-1213 ЦК України.

Відповідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем було нараховано відповідачу до сплати відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 876,71 грн. Перевіривши правильність зазначених розрахунків апеляційний господарський суд дійшов висновку про їх правомірність та обґрунтованість. А отже, місцевим господарським судом було правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ „НВП „Агро -Ритм" про стягнення відсотків в сумі 2 876,71 грн. за безпідставне користування грошима.

Крім того, позивачем було нараховано до сплати ТДВ „АПК „Саврань" збитки від інфляції в сумі 9 194,15 грн. за весь період користування відповідачем безпідставно набутими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, ТДВ „АПК „Саврань" мало повернути вказані грошові кошти на користь позивача протягом семи днів з моменту отримання відповідної вимоги, тобто у строк до 23.02.2012р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані збитки згідно з приписами ст.ст. 611, 625 ЦК України підлягають відшкодуванню виключно особою, яка допустила порушення прийнятих на себе зобов'язань, та саме з моменту такого порушення. Таким чином, оскільки раніше було встановлено, що ТДВ „АПК „Саврань" порушило прийняті на себе зобов'язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн. з 24.02.2012р., місцевий господарський суд правомірно зазначив, що право ТОВ „НВП „Агро -Ритм" на нарахування збитків від інфляції виникає саме з цієї календарної дати, а не протягом всього строку користування відповідачем безпідставно набутими грошовими коштами.

Оскільки грошові зобов'язання у спірних правовідносинах було порушено з 24.02.2012р., а також враховуючи зміст листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у ТОВ „НВП „Агро -Ритм" виникло право на нарахування відповідачу до сплати збитків від інфляції з березня 2012р. із застосуванням відповідних офіційно оприлюднених індексів інфляції. Однак, ТОВ „НВП „Агро -Ритм" було здійснено нарахування збитків від інфляції по лютий 2012р. включно, тобто за період, за який у позивача не виникло права на відшкодування даного роду збитків.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість відмови місцевим господарським судом в задоволенні позовних вимог ТОВ „НВП „Агро -Ритм" в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 9 194,15 грн.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга товариства з додатковою відповідальністю „Саврань" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.06.12 р. -без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю „Саврань" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 26.06.12 р. -без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22.08.2012 р.

Головуючий суддя М.С. Петров

Суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов