Рішення № 25715035, 22.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/80/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.12 Справа № 5009/2470/12

за позовом асоціації "Дім авторів музики в Україні" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; 69071, м. Запоріжжя, пров. Соколиний, 7) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (0312, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А; 69071, м. Запоріжжя, пров. Соколиний, 7)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1)

про стягнення 19 200,00 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від асоціації "Дім авторів музики в Україні": Немерюк О.А., довіреність б/н від 06.06.2012 р.; паспорт серія НОМЕР_1 від 02.11.2001 р.;

від ТОВ "Українська музична видавнича група": Немерюк О.А., довіреність б/н від 24.07.2012 р.; паспорт серія НОМЕР_1 від 02.11.2001 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 (адвокат), свідоцтво НОМЕР_2 від 17.10.2008 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 27.06.2012 року звернулась асоціація "Дім авторів музики в Україні" (надалі -Асоціація) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (надалі -позивач) з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 19 200,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Ухвалою суду від 02.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/2470/12, присвоєно справі номер провадження 18/80/12, судове засідання призначене на 30.07.2012 року. Розгляд справи відкладався на 09.08.2012 р., 15.08.2012 р. та 22.08.2012 р. В судовому засіданні 22.08.2012 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судове засідання проводилось за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу -програмно-апаратного комплексу "Оберіг" бази даних "Діловодство спеціалізованого суду".

Представник асоціації "Дім авторів музики в Україні" та ТОВ "Українська музична видавнича група" наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог. В обґрунтування заявлених вимог посилався на ст. ст. 11, 12 Бернської конвенції «Про охорону літературних і художніх творів», ст. ст. 418, 424, 445, 432 ЦК України, ст. ст. 1, 7, 8, 15, 21-25, 35, 45, 49, 50-53 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Підставою для звернення з позовом до суду є порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виключних майнових прав позивача на публічне виконання музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор ОСОБА_4, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2) та «ІНФОРМАЦІЯ_3»(автори -«ІНФОРМАЦІЯ_4», виконавець ОСОБА_5), які належать ТОВ «Українська музична видавнича група», у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5»за адресою: АДРЕСА_2.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими, оскільки факту публічного виконання відповідачем зазначених в позові музичних творів не було. Представлені позивачем матеріали: акт перевірки, відеозапис та фотоматеріали таких доказів не містять. Позивачем не доведено, що музичні твори, які за його твердженнями було виконано 30.07.2011 р. у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5», є саме тими музичними творами, відносно яких ТОВ «Українська музична видавнича група»укладено договори про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № Ворн Суб 01/11-Укр, та № ПМИсуб01/11-укр, при цьому звернув увагу суду, що долучені позивачем до позову ксерокопії договорів не містять змісту музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_3», на публічне виконання яких позивач має виключні авторські права. Також позивач не надав доказів, що сайт, з якого він здійснив додане до позову роздрукування тексту «ІНФОРМАЦІЯ_1»є офіційним. Представник відповідача наголошував, що музичний твір з текстом або без нього має бути почутим, а із доданого до позову відеозапису вбачається, що звука тих музичних творів, про які йдеться у позові, не має. Крім того, відповідач зазначав, що ідентифікувати заклад, в якому складався акт, здійснювалося фотографування та відеозапис саме як кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5», що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 не є можливим, оскільки жодний з об'єктів, відображених на вказаному відеозапису, не містить будь-яких ідентифікуючих ознак. Рекламна вивіска кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5» та копія фіскального чеку № 1416 від 30.07.2011 р. не можуть свідчити про проведення перевірки саме в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5», так як запис фіксує непов'язані події, фіскальний чек підтверджує лише перебування 30.07.2011 р. невідомої особи в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5», при цьому у фіскальному чеку не міститься відомостей про сплату за подання музичних творів у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5». На підставі викладеного просив у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Предметом розгляду справи є стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 компенсації у розмірі 19 200,00 грн., передбаченої статтею 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», за використання музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор ОСОБА_4, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2) та «ІНФОРМАЦІЯ_3»(автори -«ІНФОРМАЦІЯ_4», виконавець ОСОБА_5), які належать ТОВ «Українська музична видавнича група» на підставі договору про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № Ворн Суб 01/11-укр від 31.12.2010 р., укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппел»(Росія).

Як свідчать надані до суду документи, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група»(місто Київ, Україна) (ліцензіат) та товариство з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппел»(місто Москва, Росія) (ліцензіар), 31.12.2010 року уклали договір про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № Ворн Суб 01/11-Укр, за умовами якого ліцензіар надає, а ліцензіат придбає на строк та в межах території право виконання творів, які зазначені у каталогу, на умовах виключної ліцензії, що позначає право ліцензіата на свій розсуд використовувати або забороняти використовувати третім особам твори наступними способами: відтворення та розповсюдження; імпорт екземплярів; синхронізації; переробки; переводів; публічного виконання; публічного сповіщення; доведення до загального відома.

Пунктом 1.3 субліцензійного договору від 31.12.2010 р. № Ворн Суб 01/11-Укр визначено, що Каталог -це набір творів (перелік), як оприлюднених, так й не оприлюднених раніше, виключні права на використання яких передані Видавцю на підставі відповідних договорів, діючих в період, вказаний в п. 1.7 цього Договору. Каталог надається у вигляді файлу електронної таблиці, що записана на оптичному носії DVD-R (серійний номер RАі911211647Н01). Додатком від 01.04.2011 р. до цього Договору, ліцензіату був переданий каталог зі змінами на оптичному носії DVD-R (серійний номер RAi911215811B02). На виконання умов договору сторони підписали Акт приймання-передачі каталогу. Додатковою угодою від 31.12.2011 р. до договору про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № Ворн Суб 01/11-Укр від 31.12.2010 р. було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2012 р.

Аналогічний договір № ПМИсуб 01/11-укр 31.12.2010 р. було укладено ТОВ «Українська музична видавнича група»з ТОВ «Перше музичне видавництво»(м. Москва, Росія), умовами якого ліцензіату також надавалося право на використання творів, які зазначені в каталозі в обумовлений строк та в межах території, на умовах виключної ліцензії на свій розсуд використовувати або забороняти використовувати третім особам твори та фонограми у визначені способи.

На виконання цього договору також сторонами був підписаний Акт приймання-передачі каталогу обумовленого умовами договору. Додатком від 01.07.2011 р. до цього договору, ліцензіату був переданий каталог зі змінами на оптичному носії DVD-R (серійний номер RAi911215857F02).

Приписами ст. 45 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»встановлено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управляння.

З метою здійснення колективного управління майновими правами, що належать ТОВ «Українська музична видавнича група», останній уклав з Асоціацією «Дім авторів музики в Україні»(далі по тексту -«ДАМвУ») договір від 01 січня 2011 р. за № 07/02/11-1.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що ТОВ «Українська музична видавнича група»(Видавництво) уповноважує ДАМвУ здійснювати колективне управління майновими правами Видавництва щодо творів, а саме дозволяти або забороняти таке використання творів, як: публічне виконання творів; публічне сповіщення творів; відтворення і розповсюдження творів на будь-яких носіях; переробку, адаптацію, аранжування або інші подібні зміни твору у формі мобільного контенту; відтворення і розповсюдження творів у формі мобільного контенту.

Додатковою угодою № 1 до договору № 07/02/11-1 від 01.01.2011 р. сторони доповнили текст договору пунктом 2.3 наступного змісту: «Сторонами також погоджено, що на підставі письмового звернення видавництва, ДАМвУ може вчиняти і інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює ДАМвУ, в тому числі звертатися до суду за захистом прав видавництва».

Розділом 5 договору сторони визначили коло прав та обов'язків ДАМвУ.

Як зазначає ДАМвУ, 01.06.2012 р. на його адресу від ТОВ «Українська музична видавнича група»надійшло звернення, в якому позивач зазначив, що 30 липня 2011 р. під час господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5»з літнім майданчиком, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, були порушені майнові права ТОВ «Українська музична видавнича група»щодо двох музичних творів: «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_3»та просило асоціацію з метою реалізації статутних повноважень, в порядку ст. ст. 49, 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»виступити на захист інтересів товариства, подавши позов про стягнення з ФОП ОСОБА_1 компенсації в розмірі 19 200,00 грн.

Проаналізувавши надані документи та норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Із змісту статей 15,16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 418 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать визначені в ст. 420 ЦК України літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Згідно зі ст. 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Приписами ст. 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 445 ЦК України встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 15 та п. "а" ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 52 цього Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Відповідно до частини першої статті 15 вказаного Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Як вбачається з обставин даної справи позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неправомірно здійснювалося публічне виконання музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_3», які належать ТОВ «Українська музична видавнича група»на підставі договору про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № Ворн Суб 01/11-укр від 31.12.2010 р., укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппел»(Росія) та договору № ПМИсуб 01/11-укр 31.12.2010 р. укладеного з ТОВ «Перше музичне видавництво»(Росія).

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, доками в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У цій дефініції слід відрізняти два аспекти:

По-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти.

По-друге, це -відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи: 1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; 2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування -це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включаються також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

З огляду на наведене факт неправомірного використання об'єкта авторського права має доводити позивач, а відсутність такого використання чи його недоведеність виключають настання відповідальності для відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивачем надано Акт фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 30.07.2011 р., складений представником Асоціації "Файненшл.Протекшн.ЛО." Немерюком О.А., в якому зазначено, що представник діє в інтересах ТОВ «Чесна Музика», що є правоволодарем в Україні каталогу «Видавництво Моноліт»; Товариств «Театр Данилко», «Нова»та «Мама М'юзік", Товариства "Українська музична видавнича група", що є правоволодарем в Україні каталогу "Перше Музичне Видавництво" (Росія) та компанії «Warner Chappell»; Товариства «Лавіна Мьюзік», «СОМР мьюзік», «Астра Рекордз», «Автор мюзік»та «Ukrainianrecords», та покликана відповідно до пункту 3 Статуту сприяти розвитку та підтримці законного обігу і використання прав інтелектуальної власності в Україні та об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав».

Згідно з цим Актом, з метою контролю за правомірним використанням і виконанням творів був відвіданий суб'єкт господарювання під час здійснення ним господарської діяльності -фізична особа-підприємець ОСОБА_1, що здійснює свою підприємницьку діяльність в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5»за адресою: АДРЕСА_2. За результатами контрольного відвідування встановлено використання 30.07.2011 р. з 20-59 год. по 21-55 год. у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5»музичних творів шляхом застосування музичної апаратури музикантів (колонок, підсилювача, ноутбука) для програвання фонограм музичних творів під № № 2,3,6,7,11,13,14,17,19,22,24 та застосування телевізора марки «SAMSUNG»налаштованого на телеканал «М-2», де текст музичних творів під №№ 1,4,5,8,9,10,12,15,16,18,20,21,23 йшов в якості субтитрів.

Акт фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 30.07.2011 р. підписано представниками Асоціації «ЕФ.ПІ.ЕЛ»Немерюком О.А., ОП «Українська ліга музичних прав»- ОСОБА_8 та в присутності іншої особи -ОСОБА_9. Підпис уповноваженого представника відповідача в зазначеному Акті від 30.07.2011 р. -відсутній.

До Акту додані план-схема кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5», покадровий розклад відеозапису з кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5»та диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом фіксації використання музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічне виконання -подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

З аналізу зазначеного та приймаючи до уваги умови субліцензійних договорів від 31.12.2010 р. слідує, що позивач придбав на строк до 31.12.2012 р. право використання на території України творів, які перелічені у Каталозі, права на дозвіл та заборону іншим третім особам використовувати ці твори передбаченими (у п. 2.1 договорів) способами.

Судом були досліджені надані позивачем Каталоги та встановлено, що позивач є законним набувачем виключних майнових прав на публічне виконання музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_3».

В той же час, звертаючись з позовом до суду, позивач дійшов хибного висновку, що «демонстрація відеокліпу із субтитрами слів вірша»- це є об'єктом виключного майнового права позивача, придбаного за умовами субліцензійних договорів від 31.12.2010 р. і відповідно у нього виникли правові підстави для стягнення з відповідача в порядку статей 50, 52 України "Про авторське право і суміжні права" компенсації у розмірі 19 200,00 грн.

Суд дійшов такого висновку виходячи з наступного: пунктом 1.2 договору про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) №Ворн Суб 01/11-Укр від 30.12.2010р. наведено поняття твору, а саме зазначено, що це є результат творчої роботи автора (ів) -музичний твір з текстом або без такого.

Умовами договору № ПМИсуб 01/11-укр 31.12.2010 р. також наведено понятт твору (произведение) -«результат творческого труда автора (ов) -музыкальное произведение с текстом или без такового…»

В сучасному світі поняття «музичний твір»розцінюють як твір, художні образи якого виражені за допомогою звуків. Автор музичного твору називається композитором. Музичний твір може існувати у вигляді нотного запису, виконання, звукозапису (цифрового чи аналогового) та відеозапису. Коли композитор робить нотний запис музичного твору, кажуть, що він «написав музику». Музичним творам властиві внутрішня завершеність й умотивованість цілого, індивідуалізованість змісту і форми, визначена особистістю автора, детальна фіксація нотного запису, що припускає мистецтво виконавської інтерпретації.

В академічній музиці твором називають будь-яку музичну композицію, незалежно від обсягу чи форми. У розважальній музиці, термін «твір»вживається лише для найзначніших композицій, частіше джазових та рокових. Простіші форми окреслюють терміном «пісня», хоча з точки зору авторського права, останні також вважаються творами.

Музичний твір є об'єктом права інтелектуальної власності, а саме авторського права. З точки зору авторського права, нотний запис розглядається як «письмовий літературний твір». Під час використання музичного твору із текстом одночасно використовується й літературний твір (наприклад вірш). Таким чином, об'єкти авторського права, створені композитором, це: цілісний музичний твір, уривок музичного твору, нотний запис музичного твору, та мелодія як компонент музичної форми твору (http://uk. wikipedia.orq/wiki/Музичний твір).

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в твір (произведенеи) -це сінхроне, одночасне відтворення (звучання) цілісного нотного запису із супроводженням слів.

Статтею 31 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»встановлено, що передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

І як вже було зазначено вище саме на такі твори (сінхроне, одночасне відтворення (звучання) цілісного нотного запису із супроводженням слів) позивач набув виключні майнові права.

З огляду на викладені обставини, слід зазначити, що порушення прав та законних інтересів позивача не відбулося, оскільки у позивача відсутні виключні майнові права на відтворення кліпу з показом субтитрів іншою особою та, як наслідок, не виникло підстав для стягнення з відповідача компенсації.

Також суд відхиляє наданий позивачем Акт фіксації порушення його виключних майнових прав від 30.07.2011 р., виходячи з наступного:

Обґрунтовуючи свої вимоги, в підтвердження знаходження представника асоціації "Файненшл.Протекшн.Ло" у зазначений час в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5», розташованому за адресою: АДРЕСА_2, та здійснення контролю в ньому використання музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_3», позивач надав ксерокопію фіскального чеку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5»від 30.07.2011 р. та DVD-R диск з відео та аудіо записом, який, як пояснив представник асоціації та позивача, здійснено цифровою відеокамерою HD SONI модель №HDR-TG1E у цьому кафе 30.07.2011 р.

Проте, даний фіскальний чек не може бути доказом перебування в цей час в зазначеному кафе саме представника асоціації "Файненшл.Протекшн.Ло", оскільки ідентифікувати особу, яка здійснила замовлення, неможливо. Із дослідженого судом у судовому засіданні відеозапису також не вбачається, що його було здійснено саме у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5». Крім того, дату та час фіксації даного запису та ким він здійснений встановити неможливо.

Із дослідженого судом відеозапису, що міститься на DVD-R диску під № 020 541 RЕ F 26762, вбачається, що його було здійснено поряд з приміщенням громадського закладу, який за зовнішніми ознаками можливо визначити як кафе, однак ідентифікувати цей заклад саме як кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5», розташований по АДРЕСА_2, суд не вбачає можливим, оскільки жодний з об'єктів, відображених на вказаному відеозаписі не містить будь-яких ідентифікуючих позначок.

Із представленого позивачем відеозапису також не вбачається, що представник спілкувався з будь-якими відвідувачами кафе з приводу надання ними пояснень для підтвердження певних обставин.

Крім того, Акт фіксації від 30.07.2011 р. уповноваженим представником відповідача, як суб'єкта підприємницької діяльності, не підписаний. Акт направлений відповідачу із листом № 01/31/08/11 від 31.08.2011 р. поштою лише 31.08.2011 р.

Враховуючи вищевикладені обставини, представлені позивачем докази не дають можливості чітко і однозначно встановити факт використання відповідачем в період 30.07.2011 р. в процесі господарської діяльності в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_5», яке розташовано по АДРЕСА_2, музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_3»шляхом публічного виконання музичних творів в якості субтитрів за допомогою застосування телевізора марки «SAMSUNG»налаштованого на телеканал «М-2», без отримання дозволу позивача на їх публічне виконання.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позивача спростовуються вищевикладеними обставинами.

На підставі викладеного, в задоволені позову відмовляється повністю.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 10 днів із дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 23 серпня 2012 р.