Рішення № 25714409, 20.08.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.2012Справа №5002-28/2569-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго», м. Сімферополь

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357», м. Феодосія

про стягнення 61 171,35 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Міхадюк М.В. - юрисконсульт, довіреність № 410-Д від 10.07.2012 р.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» про стягнення 61 171,35 грн., з яких заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 57 263,17 грн., 3% річних в розмірі 639,33 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 174,74 грн., пеня в розмірі 3 094,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином умови договору про постачання електричної енергії № 151 від 06.11.2003р. щодо своєчасного розрахунку за електроенергію, у зв'язку з чим, за останнім склалася заборгованість у розмірі 57 263,17 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

13.08.2012 від ПАТ «ДТЕК Крименерго» надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що розрахунок пені зроблено у відповідності до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, а саме - за шість місяців, а зазначення у розрахунку початку періоду нарахування «20.01.2011 року» замість «20.01.2012 року» є технічною опискою.

20.08.2012 представник відповідача у засідання суду вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить повернення повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 46). Процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, яка співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442 (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків.

06.11.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго») (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» (яке перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357») (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 151 (а. с. 9-12).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до пункту 1 договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, відповідно до умов даного договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що споживач зобов'язується сплачувати постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до додатку № 4.1 «Порядок розрахунків для споживачів, які здійснюють передплату за спожиту електроенергію» (а. с. 13) встановлено, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються у відповідності з п. 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата (день, коли споживач надає «Акт про обсяги спожитої електроенергії», а постачальник виставляє кінцевий рахунок) встановлюється 20 числа кожного місяця, відповідно, розрахунковим вважається період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Показники розрахункових засобів обліку у відповідності з Переліком об'єктів та точок комерційного обліку фіксуються 20 числа кожного місяця та оформлюються «Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» в двох примірниках, по одному для кожної сторони.

Пунктом 2 додатку № 4.1 визначено, що розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як множення обсягу споживання електричної енергії, що очікується, на тариф, що діє на момент здійснення передплати. У випадку неповної передплати за минулий розрахунковий період, різниця між сумою передплати та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Згідно з п. 9.7 договору про постачання електричної енергії № 151, даний договір вступає в силу з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2003. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за менше ніж за місяць до закінчення строку дії даного договору жодної зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Суду не надано доказів зміни або розірвання договору про постачання електричної енергії № 151, а в судовому засіданні позивач пояснив, що даний договір є дійсним.

На виконання умов договору позивач постачав відповідачу електричну енергію та виставляв відповідні рахунки за період з листопада 2011 року по травень 2012 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти про обсяги переданої споживачу електричної енергії та рахунки-накладні (а. с. 15-26). Проте, відповідач лише частково сплачував за спожиту електроенергію.

Відповідно до довідки позивача (а. с. 14) заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію складає 57 263,17 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснюється споживання електричної енергії та відповідна оплата постачальнику, проте, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати за спожиту електричну енергію, за останнім склалася заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 57 263,17 грн.

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача 3 094,11 грн. пені.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок суми позову позивача у частині нарахування пені, суд знаходить його вірним, у зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 3 094,11 грн. за період з 20.01.2012 року по 20.07.2012 року.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 639,33 грн. 3% річних та 174,74 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за спожиту електроенергію, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції обґрунтованими.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача 3% річних в розмірі 639,33 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 174,74 грн.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсягу.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» (код ЄДРПО України 03117553) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (р/р 26031301617847 в КРУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, код ЄДРПО України 00131400) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 57 263,17 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» (код ЄДРПО України 03117553) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (р/р 26009300617847 в КРУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, код ЄДРПО України 00131400) 3% річних в розмірі 639,33 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 174,74 грн., пеню в розмірі 3 094,11 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 20.08.2012.

Повне рішення складено - 23.08.2012.

Суддя С.О. Лукачов