Ухвала суду № 25712923, 14.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-280/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія ТАС" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 000021/22/0 від 07.11.2006, № 000021/22/1 від 04.12.2006, № 000021/22/2 від 26.12.2006 та № 000021/22/3 від 15.03.2007 р. Державної податкової інспекції у м. Житомирі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»3,40 грн. на відшкодування сплаченого державного мита (судового збору).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм діючого законодавства та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін по справі, що зявилися в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова група «ТАС»(на час виникнення спірних відносин -закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС») зареєстроване у статусі юридичної особи Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією. Код з ЄДР -30115243. Адреса: 03062, м. Київ, Святошинський район, пр.-т Перемоги, 65.

Згідно із статутом товариства (в редакції на час виникнення спірних відносин) предметом безпосередньої діяльності товариства є проведення страхування, перестрахування та здійснення фінансової діяльності, пов'язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Товариство займається проведенням всіх видів обов'язкового та добровільного страхування та перестрахування, на які воно отримало ліцензію.

Сторонами визнається та не заперечується, що позивач є страховою організацією та на час здійснення спірних операцій мав свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 21.04.2004 р. № 11100895, а також мав відповідні ліцензії, перелік та обсяг прав за якими визначено на стор. 3 - 4 акту перевірки.

Відповідно до п. 3.8. статуту товариства, воно має право як на території України, так і за її межами створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, відкривати їм рахунки. Відокремлені підрозділи діють на підставі положень про них, які затверджуються загальними зборами акціонерів. Керівники відокремлених підрозділів діють на підставі довіреностей, що видаються головою правління.

Згідно з Положенням про Житомирську філію, яке зареєстровано у встановленому порядку, Філія є структурним підрозділом позивача та діє від імені позивача в межах повноважень, наданих їй статутом та цим положенням. Метою діяльності Філії є одержання прибутку шляхом надання послуг із забезпечення страхового захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб та здійснення перестрахувальної діяльності в межах, визначених статутом позивача та зазначеним Положенням. Філія є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених Законом України «Про систему оподаткування», у порядку, визначеному чинним законодавством. Згідно з п/п. 2.2. Положення, на Філію, покладено, зокрема, такі функції: організація і проведення від імені позивача страхової та перестрахової діяльності відповідно до статуту та ліцензії; визначення фінансових результатів діяльності філії, вірне і своєчасне нарахування та сплата податків та зборів; розробка бюджету по доходах та витратах на проведення страхової та перестрахової діяльності. Філія веде окремий баланс, що є складовою частиною консолідованого балансу позивача. З матеріалів справи вбачається, що Філія є окремим платником податків, тобто є окремим суб'єктом податкових правовідносин.

ДПІ у м. Житомир проведено виїзну планову перевірку Житомирської філії позивача за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2006 р.

За результатами перевірки складено акт від 31.10.2006 р. № 3632/22/25838715.

Як зазначено в Акті перевірки у період, що перевірявся, Філія була платником, зокрема, податку на прибуток.

На підстав акту перевірки прийнято оскаржуване рішення № 000021/22/0 від 07.11.2006, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін та ухвалені наступні рішення: № 000021/22/1 від 04.12.2006, № 000021/22/2 від 26.12.2006 та № 000021/22/3 від 15.03.2007 р., які є похідними від першого.

У Розділі 4 Акту перевірки встановлено (в частині, що стосується операцій з перестрахування) порушення п/п. 7.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на доходи страховика в сумі 8200 грн., з яких: 4 квартал 2003 р. -5881 грн., три квартали 2004 року -2214 грн., 2004 рік -2214 грн., 1 півріччя 2006 р. -105 грн.

В контексті наведеного у п. 3.1.1.1. Акту перевірки визначено, що при проведенні перевірки фактично отриманих (нарахованих) та задекларованих страховиком валових внесків встановлено заниження сум валових внесків: 4 кв.2003 р. -196033 грн.; 1 кв. 2004 р. -95211 грн., 1 півріччя 2004 р. -113573 грн., три квартали 2004 р. -73798 грн., 2004 рік -73798 грн., 1 півріччя 2006 р. -3513 грн. та встановлено завищення сум валових внесків: 1 кв. 2005 р. -15255 грн., 1 півріччі 2005 р. -62089 грн.

Заниження скоригованого валового доходу від страхової діяльності по звітних періодах на загальну суму 273344 грн. виникло в результаті порушення п/п.7.2.1. Закон про прибуток, а саме: філією зменшено об'єкт оподаткування від страхової діяльності на частку страхових платежів, перерахованих ЗАТ «Страхова група «ТАС»на підставі розпоряджень юридичної особи, які не можуть вважатися страховими платежами, сплаченими (нарахованими) за договорами з перестрахування, оскільки не виконуються вимоги ст. 12 Закону України «Про страхування».

Одночасно у п. 3.1.1.2. Акту перевірки зазначено, що Філія декларувала страхові премії на користь перестраховиків, які фактично сплачені страховику ЗАТ «Страхова група «ТАС»в розмірі 273344 грн., з них: 4 кв. 2003 р. -196033 грн., 1 кв. 2004 р. -71985 грн., 1 півріччя 2004 р. -73798 грн., три квартали 2004 року -73798 грн., 2004 р. -73798 грн., 1 півріччя 2006 року -3513 грн. Завищення валових внесків, сплачених страховиком за договорами перестрахування по звітних періодах на загальну суму 273344 грн. виникло в результаті порушення п/п. 7.2.1. Закону про прибуток, а саме: Філією зменшено об'єкт оподаткування від страхової діяльності на частку страхових платежів, перерахованих ЗАТ «Страхова компанія «ТАС»на підставі розпоряджень юридичної особи, які не можуть вважатися страховими платежами, сплаченими (нарахованими) за договорами перестрахування, оскільки не виконуються вимоги ст. 12 Закону України «Про страхування».

Відтак, як зазначено у п. 3.1.1.4. Акту перевірки, перевіркою правильності нарахування податку на прибуток від страхової діяльності, встановлено заниження податку на прибуток від страхової діяльності в розмірі 8200 грн., з них 4 кв. 2003 р. -5881 грн., 2004 рік -2214 грн., 1 півріччя 2006 року -105 грн. Заниження суми нарахованого податку за ставкою 3% встановлено в результаті порушення, викладеного у п. 3.1.1.2. «Валові внески, сплачені страховиком за договорами перестрахування».

Судом встановлено, що в період із 1 жовтня 2003 року по 30червня 2006року страхова компанія через свій головний офіс проводила перестрахування в інших страховиків (перестраховиків) ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальниками за укладеними страховою компанією (в особі філії) договорами страхування. Оскільки Філія не є юридичною особою, не наділена повноваженнями на проведення перестрахування від імені страховика і не мала права на купівлю вільноконвертованої валюти та перерахування останньої як страхової премії перестраховикам, зазначені дії були проведені позивачем як юридичною особою через бухгалтерію головного офісу. Філія як окремий платник податку на прибуток після фактичної сплати головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових платежів перестраховикам та отримання від останнього інформації про це, перераховувала йому відповідну суму (загалом 273344 грн.) і зменшувала у податковому обліку свій дохід від страхової діяльності внаслідок перерахування платежів головному офісу страхової компанії у зв'язку із здійсненням останньою операцій з перестрахування ризиків у нерезидентів та резидентів за договорами страхування, укладеними від імені юридичної особи її філією. При цьому головний офіс не зменшував суму валових доходів від страхової діяльності на суму сплачених перестраховикам платежів. Загалом, як зазначено вище, сума таких платежів філії на користь головного офісу страхової компанії склала 273344 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, спірними між сторонами є статус коштів, перерахованих філією на користь головного офісу, правомірність віднесення філією сум у розмірі 273344,00 грн., перерахованих філією головному офісу у перестрахування, до валових внесків, та зменшення у зв'язку з цим об'єкту оподаткування від страхової діяльності, оскільки, ДПІ вважає, що зазначені платежі не можуть вважатися страховими платежами, сплаченими (нарахованими) за договорами з перестрахування, оскільки були сплачені філією не перестраховику, а головному офісу страхової компанії.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про страхування»(в редакції, що діяла в період, який перевірявся) під перестрахуванням розуміється страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній до 30 липня 2004 року) передбачалось, що для цілей оподаткування під оподатковуваним доходом страхової діяльності слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Таким чином, приписи підпункту 7.2.1 Закону про прибуток (у редакції, чинній до 30 липня 2004 року) не забороняли Філії формувати свій оподатковуваний дохід від страхової діяльності за рахунок його зменшення внаслідок перерахування платежів головному офісу страхової компанії у зв'язку із здійсненням останньою перестрахування ризиків у нерезидентів та резидентів, за укладеними у Філії договорами страхування.

Так, 30.07.2004 р. набрав чинності Закон від 1 липня 2004 року № 1957-IV«Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», яким до п/п. 7.2.1. Закону про прибуток внесено зміни, а саме: в абзаці четвертому слова «(крім договорів страхування життя)»і «та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді»виключено.

З урахуванням внесених змін абзац четвертий п/п. 7.2.1. Закону про прибуток передбачав, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Відтак, з 30.07.2004 року набрала чинності нова редакція зазначеної норми Закону, яка не передбачала зменшення оподатковуваного доходу на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з нерезидентом.

Досліджуючи докази, які стосуються діяльності головного офісу та філії у період дії нової редакції п/п. 7.2.1. Закону про прибуток, у т.ч.: платіжні доручення, розпорядження головного офісу щодо перерахування філією коштів, сплачених головним офісом у перестрахування, а також наведені в Акті перевірки відомості щодо цього, суд прийшов до висновку, що у період дії нової редакції п/п. 7.2.1. Закону про прибуток, кошти перераховувались філією головному офісу у зв'язку із здійсненням останнім операцій з перестрахування ризиків (за договорами, укладеними філією від імені юридичної особи -позивача) лише у резидентів України, а саме за договорами, укладеними головним офісом з вищезгаданими резидентами України -перестраховиками: ЗАТ «СК «ВЕСКО»(Україна), ЗАТ «Європейський страховий альянс»(Україна), ЗАТ «СК «ІФД-Капіталь Страхування»(Україна).

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, зокрема на стор. 14 Акту перевірки, протягом третього кварталу 2004 року та надалі -включно з 1 кварталом 2006 року, зазначені суми перерахувань не приймали участь у зменшенні оподатковуваного доходу філії.

Лише у 2 кварталі 2006 року позивачем були задекларовані «валові внески, сплачені страховиком за договорами перестрахування»у розмірі 3513 грн., які, однак, сформовані у зв'язку з перестрахуванням ризиків також у зазначених вище резидентів (стор. 10 акту перевірки, п/п. 2.15.5.3.).

Відтак, колегія приходить до висновку, що оскільки у період дії нової редакції п/п. 7.2.1. Закону про прибуток оподатковуваний дохід філії не формувалися за операціями з перестрахування ризиків у нерезидентів, підстав вважати, що позивачем порушено правила формування оподатковуваного доходу в цей період та порушення п/п. 7.2.1. Закону про прибуток -не має.

ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України не надала доказів на спростовування наведеного та не довела зворотного, а отже оскаржувані рішення, що ґрунтуються на доводах ДПІ у наведеному вище контексті, не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Так, у п. 3.1.2. Акту перевірки («Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування») зазначено, що в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо Житомирська філія ЗАТ „Страхова Група «ТАС»отримує доходи із джерел інших ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, такі доходи оподатковуються за ставкою, 25 % до об'єкта оподаткування.

Як зазначено ДПІ в Акті перевірки, що філією протягом 2005 -2006 років не включено до об'єкту оподаткування сума коштів, яка утримана страховиком при достроковому припиненню дії договорів страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи і не є страховими платежами та підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в податковому періоді, на який припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків відповідно до п. 5.10. статті 5 Закону про прибуток. Суми, розрахунки, обставини дострокового припинення дії договорів за вищезгаданими операціями, тобто вихідні дані, покладені в основу зазначених доводів ДПІ та заперечень позивача, сторонами не заперечувалося.

Зниження скоригованого валового доходу від діяльності іншої, ніж страхова, склало 2358 грн. Згідно з п/п. 3.1.2.5. Акту перевірки, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова у розмірі 590 грн.,з них: 1 півріччя 2005 р. -13 грн., три квартали 2005 року -70 грн., 2005 рік -414 грн., 1 кв. 2006 р. -135 грн., 1 півріччя 2006 року -176 грн.

Позивач, з посиланням на положення ст. 17, 9, 28 Закону України «Про страхування»у взаємозв'язку з положеннями п/п. 7.2.1., 7.2.3. Закону про прибуток, у позові зазначає, що норматив витрат на ведення справ є складовою страхового тарифу, а його абсолютна величина є складовою загальної суми страхового платежу, за рахунок якої страховик покриває витрати на проведення страхової діяльності (виготовлення бланків договорів, обслуговування, консультування, проведення експертиз, виплату агентської винагороди, тощо). Позивач зазначає, що не має правових підстав, у разі дострокового розірвання договору страхування, змінювати перше (оподаткування страхового платежу, як валового доходу страховика при укладанні договору страхування) призначення отриманих чи нарахованих страхових платежів та переглядати структуру та складові страхового тарифу, як звичайної ціни страхового тарифу, визначеної відповідно до розпорядження Держфінпослуг від 30.12.2004 р. № 3259. Оскільки страховий платіж, у т.ч. його частина, що відповідає нормативу витрат на ведення справи, є джерелом доходу страховика, який визначено у п/п. 7.2.1. Закону про прибуток, а тому такий дохід не оподатковується за ставкою, визначеною у п. 10.1. Закону про прибуток, а відтак, як вважає позивач, спірні рішення, які ґрунтуються на зазначених висновках в акті перевірки, є неправомірними.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про страхування»(в редакції, яка діяла в період, що перевірявся) встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія), це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії) зобов'язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про страхування»страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі «норматив витрат на ведення справ»є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї «структурної складової»у нарахованому страховому платежу за конкретним договором страхування.

Статтею 28 Закону України «Про страхування»встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи.

Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням Закону України «Про страхування»згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи. При цьому відповідно до підпункту 7.2.3 Закону про прибуток (як в редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV, так і після) до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування), тобто витрат страховика від страхової діяльності, які були закладені у страховий тариф. Такий висновок суду узгоджується і з п. 2 „Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування»Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджена наказом ДПА України від 31.03.2003 № 146 зі змінами і доповненнями (на період перевірки), в якому у код рядків «показники»не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя.

Витрати Позивача на ведення справ, суми яких визначенні у Акту перевірки відносяться до і є частиною страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності, що не заперечується відповідачем.

При цьому, припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком до припинення договору та цільового використання).

Відповідно до 7.2.1 пункту Закону про прибуток при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат на ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу, оподатковується за ставкою 3%.

Так, висновок ДПІ за цими епізодами не відповідає фактичним обставинам та наведеним вище нормам законодавства, нарахування податкових зобов'язань є безпідставним, ДПІ не було доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень в цілому.

Згідно ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2012 р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.