Постанова № 25711064, 20.08.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2012 р. Справа № 5019/829/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу освіти Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2012 р. у справі № 5019/829/12

за позовом Приватного підприємця Улянича Миколи Миколайовича

до Відділу освіти Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області

про відшкодування вартості виконаних робіт по реконструкції дитячого садка Малодорогостаївської загальноосвітньої школи

за участю представників сторін:

позивача - Бучек В.О.,

відповідача - Гулич Я.В., Феха В.С.,

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець Улянич Микола Миколайович звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до відділу освіти Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області про відшкодування вартості робіт по реконструкції дитячого садка Малодорогостаївської загальноосвітньої школи, виконаних згідно договору № 3 від 22.12.2009р., визнаного в судовому порядку недійсним та стягнення боргу в сумі 7805 грн. 66 коп. за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.07.2012 року (суддя Романюк Р.В.) позов задоволено повністю.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положенням ст. 216 ЦК України в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення вартості наданих послуг за договором підряду, який в судовому порядку було визнано недійсним, а також положеннями ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 692 ЦК України та ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо обов'язку відповідача, як покупця оплатити отриманий на підставі видаткової накладної товар.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати його в частині відшкодування вартості виконаних підрядних робіт та прийняти нову постанову, якою відмовити в цій частині в задоволенні позову. В іншій частині просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Апелянт зокрема вказує на те, що судом не було застосовано положення Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності", постанови КМУ №1396 від 05.12.2007 року "Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури", постанови КМУ №668 від 01.08.2005 року "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" в контексті ч. 3 ст. 216 ЦК України. При цьому, апелянтом не заперечується наявність боргу за отриману продукції за видатковою накладною на суму 7805,66 грн. та обов'язок по його оплаті.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги відповідно апеляційної скарги та відзиву на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 02.12.2009 року між відділом освіти Млинівської районної державної адміністрації (замовник) та приватним підприємцем Уляничем М.М. (підрядник) укладено договір №3, відповідно до якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе обов'язок здійснення реконструкції дитячого садка Малодорогостаївської ЗШ у відповідності до затвердженої кошторисної документації й в обумовлений договором строк, а замовник зобов'язався надати підряднику об'єми виконання робіт, прийняти закінчені будівельно-монтажні роботи й повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.09.2011 року у справі № 5019/1915/11 визнано недійсним договір № 3 від 22.12.2009 року, укладений між відділом освіти Млинівської районної державної адміністрації та приватним підприємцем Уляничем М.М..

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Для застосування наведеної норми слід встановити факт виконання договору його сторонами, а також з'ясувати на підставі належних та допустимих доказів, що саме кожна із сторін отримала на підставі недійсного правочину.

Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 12-14) 24.12.2009 року позивачем передані, а відповідачем прийняті (без будь-яких застережень стосовно обсягу чи якості) будівельно - монтажні роботи, виконані згідно договору, загальною вартістю 91975 грн..

Згідно підписаної сторонами договору підряду довідки про вартість виконаних підрядних робіт, 24.12.2009 року сторонами погоджено що ПП Уляничем М.М. було виконано будівельних, монтажних та ремонтних робіт з реконструкції дитсадка Малодорогостаївської ЗШ загалом на суму 91975 грн.

Судом першої інстанції на підставі ст. 43 ГПК України дано вірну оцінку доказам виконання позивачем як підрядником своїх зобов'язань, визначених договором підряду від 02.12.2009 року, вірно встановлено вартість виконаних підрядних робіт, та з урахуванням неможливості повернення одержаного відповідачем за недійсним договором, суд також дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині застосування правових наслідків недійсності правочину та відшкодування 91975 грн..

Судом першої інстанції також вірно встановлено факт отримання відповідачем за видатковою накладною № 1103 від 06.11.2009 року від позивача будівельних матеріалів на суму 7805,66 грн. (а.с. 8).

Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч. 1 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, на підставі передачі - прийняття товару за накладною між суб'єктами господарської діяльності згідно з приписами ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст.173 ГК України можуть виникати зобов'язання, які за своїм змістом фактично є укладенням договору купівлі-продажу.

Судом першої інстанції на підставі ст. 32 ГПК України вірно надано оцінку наведеній видатковій накладній, як первинному бухгалтерському документу (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") та визнано її належним та допустимим доказом у підтвердження здійснення купівлі-продажу товару за договором.

Відповідно до ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отримана відповідачем на вказану в накладній суму продукція оплачена ним не була, що не заперечується сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт отримання товаророзпорядчих документів на будівельні матеріали, необхідні для здійснення оплати його вартості, а також отримання листа -вимоги від 02.04.2012р. про оплату боргу, що не заперечується й апелянтом (а.с. 15), а тому з урахуванням положень ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 530 ЦК України, суд дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в указаній частині.

01.07.2011 року, за ініціативи відділу освіти Млинівської районної державної адміністрації, сторони провели звірку взаємних розрахунків, за результатами якої складено двосторонній акт, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 99780,66 грн.. (а.с. 7).

Доводи апелянта про необхідність застосування до даних правовідносин положень, Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності", постанови КМУ №1396 від 05.12.2007 року "Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури", постанови КМУ №668 від 01.08.2005 року "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" в контексті положень ч. 3 ст. 216 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки не регулюють спірних у даній справі правовідносин та не встановлюють особливі умови застосування ч.1 ст. 216 ЦК України чи особливі правові наслідки недійсності окремих видів недійсних правочинів, в тому числі договорів підряду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2012 р. у справі № 5019/829/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Відділу освіти Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.