Постанова № 25711033, 22.08.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2012 р. справа №5006/2/20пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Кододова О.В.суддівАзарова З.П. Радіонова О.О.при секретарі: Коломієць С.О. за участю представників сторін: від позивача -Анохіна Т.В., за довіреністю від відповідача 1. -Головко Л.М., за довіреністю від відповідача 2. - Чалий В.В., директоррозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання», м. Краматорськ на рішення господарського судуДонецької областівід06.06.2012р. у справі№5006/2/20пд/2012 (суддя Уханьова О.О.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання», м. Краматорськ до відповідача 1. до відповідача 2. проПублічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» м. Київ в особі Краматорської філії м. Краматорськ Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод енергетичного машинобудування», м. Краматорськ визнання недійсним з моменту укладання договорів відступлення права вимоги №1,2 від 03.04.2012, підписаних відповідачами.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Технологічне і спеціальне обладнання», м. Краматорськ звернулося з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» м. Київ в особі Краматорської філії м. Краматорськ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод енергетичного машинобудування», м. Краматорськ про визнання недійсним з моменту укладання договорів відступлення права вимоги №1,2 від 03.04.2012, підписаних відповідачами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2012р. у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання», м. Краматорськ відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що положеннями статті 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 12.05.2011р. N3329-VI, тобто яка діяла на час вчинення спірних правочинів) регулюється процесуальний порядок заміни господарським судом сторони на її правонаступника. В цій же статті зазначено, що така заміна можлива на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі і на стадії виконання рішення господарського суду, яке набрало законної сили. За висновком господарського суду, відповідачами ні яким чином не порушені норми цієї статті, тому доводи позивача є безпідставними та не приймаються господарським судом.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження»встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Тобто, положення цієї статті також регулюють виключно процесуальний порядок заміни сторони у виконавчому провадженні. Крім того, слід зазначити, що в цій статті законодавець надає право на звернення до суду, але не ставить таке звернення у зобов'язання. На підставі вищевикладеного господарський суд у зв'язку із недоведеністю відмовив в позові в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Технологічне і спеціальне обладнання», м. Краматорськ звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2012р. по справі №5006/2/20пд/2012.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що висновок суду про те, що спірним договором товариству були відступлені права, які саме виникли саме за рішенням суду, підтверджується змістом п.2.2 договору відступлення, де зазначено, що вартість права вимоги нового кредитора включає суму залишку основного зобов'язання -кредит, нараховану неустойку, інші витрати. Остання сума складається із судових витрат по справі №19/126. Таким чином на думку скаржника, договір №1 від 03.04.2012р. товариству від банку були передані права, які належать останньому згідно рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010року у справі №19/126 та чинне законодавство не передбачає уступку права виконання судового рішення.

Через канцелярію суду надійшли додаткові обґрунтування (вхід. № 02-19/8344 від 20.08.2012р.) де скаржник зазначає, що невідповідність чинному законодавству відступлення права вимоги основних зобов'язань за кредитним договором №18-КЛ-08 від 22.07.2008року обумовлює безпідставність договору №2 від 03.04.2012року.

Крім того, від скаржника надійшло клопотання (вхід. № 02-19/8384 від 21.08.2012р.) про відкладання розгляду справи, яке відхилене колегією суддів за необґрунтованістю.

Відповідач 1. у відзиві від 24.07.2012року вхід. №02-19/7326 проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач 2. у відзиві від 23.07.2012року вхід. №02-19/7317 проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду був змінений склад суду по розгляду зазначеної справи суддя Геза Т.Д. змінена на суддю Радіонову О.О. у зв'язку із відпусткою.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між Акціонерним банком "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Краматорської філії (правонаступником якого є відповідач 1., банк) та ВАТ "Технологічне і спеціальне обладнання" (правонаступником якого є позивач, позичальник) 22.07.2008року був укладений кредитний договір №18КЛ-08, відповідно до умов п.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах ліміту у сумі 14000000,00грн., а позичальник зобов'язався їх прийняти та повернути до 21.07.2011р. зі сплатою 20% річних за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.5 укладеного договору повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику, в строк не пізніше 21.07.2011 року.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом із розрахунку 365/366 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно з 27 по 30/31 число місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по останнє число включно місяця, в якому надано кредит. В подальшому проценти нараховуються щомісячно за період з першого по останнє число поточного місяця, при повному погашенні кредиту - до дня погашення (не включно). (п.2.7 договору)

Згідно п. 2.8 договору (з урахуванням додаткової угоди №4 від 07.11.2008року) сторони визначили, що проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 27 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Укладеними сторонами додатковими угодами був збільшений розмір процентної ставки за користування кредитом: додатковою угодою №2 від 01.10.2008р. до 23,50% річних, додатковою угодою №3 від 10.10.2008р. до 27% річних. Додатковою угодою №5 від 12.12.2008р. був зменшений розмір ліміту кредитування до 13998721,00грн.

Згідно рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010року у справі №19/126 (т.1,а.с.13-15), яке набрало законної сили в установленому порядку, банк в частині надання кредиту виконав свої договірні зобов'язання, надав кредит, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та не сплатив з 01.02.2009р. відсотки за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 4079438,93грн.

Відповідачем 1. 16.07.2009р. та 09.06.2010р. направлено на адресу позивача повідомлення №4-1109 від 13.07.2009р. та №4-386 від 11.05.2010р. з вимогами достроково погасити заборгованість. Вимоги були отримані 20.07.2009р. та 16.06.2010р., які з боку позивача залишені без змін.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

26.10.2010року господарським судом Донецької області по справі №19/126 прийнято рішення, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, яким з ВАТ "Технологічне і спеціальне обладнання " на користь ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" стягнута заборгованість за кредитом у сумі 13998721,00грн., за відсотками у сумі 3707388,93грн., неустойка у сумі 506948,78грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового. В іншій частині провадження у справі припинене.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України «Про виконавче провадження».

Згідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі Краматорської філії та ВАТ "Технологічне і спеціальне обладнання" підписаний іпотечний договір №99 від 24.07.2008р. (із змінами) з метою забезпечення позичальником умов кредитного договору №18КЛ-08 від 22.07.2008року.

У подальшому, відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 29.03.2011року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №19/126. (т.1,а.с.17)

03.04.2012року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування" укладені та підписані договори відступлення права вимоги:

- №1, яким ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування " прийняв всі права вимоги за: кредитним договором №18КЛ-08 від 22.07.2008р., підписаним з позивачем. Відповідно до п. 2 цього договору права вимоги вважаються переданими з моменту та за умови підписання акта приймання-передачі у відповідності до вимог п. 2.3 та здійснення розрахунків (з переданням оригіналу договору, документів в підтвердження надання кредиту, виписки з кредитного рахунку щодо руху коштів по ньому, платіжного документа про перерахування грошових коштів з кредитного рахунку позичальника на його поточний рахунок, відкритий у цедента) у відповідності до вимог п. 3.1 цього договору (в сумі 15138685,19грн.).

03.04.2012р. ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування " банком передані всі документи, що підтверджено підписаним сторонами актом приймання-передачі документів.

- №2, яким банк відступив ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування " своє право вимоги за іпотечним договором №99 від 24.07.2008р. (із змінами). Моментом переходу права вимоги є факт отримання банком оплати за відступлення прав вимоги відповідно до п. 3.1 договору.

ПАТ "Брокбізнесбанк" підтверджений факт отримання від ТОВ "Краматорський завод енергетичного машинобудування " грошових коштів (т.2,а.с.56), а останнім -факт передачі йому всіх обумовлених документів. Крім того, позивача повідомлено про підписання договорів про відступлення права вимоги (т.2, а.с.52).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

З матеріалів справи не вбачається, а при розгляді справи судом не встановлена наявність протиріч умов спірного договору актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, перевищення особою, що вчиняє правочин, обсягу цивільної дієздатності, не направлення правочину на реальне настання правових наслідків, а отже наявність підстав для визнання спірного договору про відступлення права вимоги №1,2 від 03.04.2012, підписаних відповідачами, недійсним.

Приписами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується, в першу чергу, позивача, який повинен довести факти та обставини, на підставі яких він будує свої позовні вимоги. Натомість позивачем не було надано суду документальних доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання спірного договору про відступлення права вимоги №1,2 від 03.04.2012, підписаних відповідачами, недійсним.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що вимоги викладені у апеляційній скарзі є такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2012року у справі №5006/2/20пд/2012 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на позивача (скаржника).

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання», м. Краматорськ на рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2012року у справі №5006/2/20пд/2012 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2012року у справі №5006/2/20пд/2012 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Азарова З.П.

Радіонова О.О.

Надруковано 6 екз.: 1-позивачу, 2-відповідачам, 1- у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО .