Постанова № 25710839, 20.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2012 р.

Справа № 5024/797/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Сидоренко М.В., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін:

від Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –не з'явився

від ТОВ Шкіряного заводу "Платан ЛТД" –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Шкіряного заводу "Платан ЛТД"

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.07.2012 р.

у справі №5024/797/2012

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Шкіряного заводу "Платан ЛТД"

про стягнення 151770,00 грн.

ВСТАНОВИВ

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Шкіряного заводу "Платан ЛТД" (далі –ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД") 151770 грн. у зв'язку з невиконанням ним взятих на себе зобов'язань щодо повернення суми наданої позики за договором № 142 від 04.11.2009 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Закурін М.К.) від 12 липня 2012 р. позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 151770 грн. та стягнуто з ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" на користь державного бюджету 3035,40 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача обумовлену суму позики в розмірі 151770 грн., чим виконав власні зобов'язання, а відповідач, отримавши позику, зобов'язаний був починаючи з 5 листопада 2011 року розпочати щомісячно повертати її частинами в розмірі 12647,50 грн., але цього обов'язку не виконав, у зв'язку з чим станом на 1 травня 2012 року (тобто за 6 місяців - з листопада 2011 року по квітень включно 2012 року) має заборгованість по поверненню позики в розмірі 75 885 грн. Позивач листом №04-05/508 від 03.05.2012р. звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення всієї суми наданої позики, оскільки останнім зобов'язання за договором щодо повернення суми позики частинами не були виконані. За таких обставин, відповідач зобов'язаний був починаючи з листопада 2011 року повертати суму наданої позики щомісячними платежами в розмірі 12647,50 грн., а також достроково повернути всю суму позики без очікування завершення строку позики. Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з цим рішенням ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відмовити у повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що зазначене рішення було прийнято з порушенням застосування норм матеріального та процесуального права, а саме судом не взято до уваги те, що суттєві умови договору відповідачем виконанні, на підприємстві створені робочі місця для інвалідів і вони працевлаштовані, а згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору від 04.11.2009 р. визначено, що позика надається на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та надається строком на три роки, повна сума позики підлягає поверненню позичальником до закінчення строку передбаченого п.4.1 даного договору з моменту визначеному п.4.2 даного договору, а строк розраховується з дати надходження коштів на рахунок позикодавця і до повного погашення позики.

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скаржник вказує, що відповідно до ч.2 ст.82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, проте, на думку скаржника, під час розгляду справи господарський суд першої інстанції при оцінці доводів сторін надав односторонні переваги стороні позивача, таким чином, господарський суд Херсонської області ухвалив рішення не дотримуючись вимог процесуального права щодо обов'язкової оцінки доказів, поданих обома сторонами, а не одною стороною, а також доказів, які могли бути витребувані господарським судом.

Окрім того, апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення господарський суд Херсонської області стягнув з ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" на користь державного бюджету 3035 грн. 40 коп. - 2% від суми, визначив позовну заяву майнового характеру. Позивач звернувся до суду з предметом позовної вимоги про дострокове стягнення позики з ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" в сумі 151770 грн. за договором №142 від 04.11.2009 р., позовна заява не містить ознак майнового характеру. Згідно Закону України "Про судовий збір" господарський суд Херсонської області ухвалюючи судове рішення мав право стягнути з відповідача судовий збір на користь державного бюджету 1 розмір мінімальної заробітної плати - 1102 грн., яка визначена з 01 липня 2012 р. Законом України "Про державний бюджет на 2012 р."

У судове засідання скаржник своїх представників не направив, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання також не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 04.11.2009 року між Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" укладено договір №142 про надання цільової позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, за умовами якого позивач, виступаючи в якості позикодавця, зобов’язався надати відповідачу, як позичальнику, позику у розмірі 151 770 грн. з метою створення робочих місць для інвалідів згідно бізнес-плану заводу на 2009 рік.

Згідно з пунктами 4.1. - 4.5. договору сторонами визначено, що позика надається на три роки, строк її розраховується з дати надходження коштів на рахунок позикодавця і до повного погашення позики, повернення позики проводиться однаковими частками щомісячно в період останніх дванадцяти місяців зі строку позики по 12 647,50 грн., строк позики не може бути продовженим.

Пунктом 7.1.4 договору передбачено, що позикодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір та вимагати від позичальника повернення всієї суми наданої позики у випадках нецільового використання позичальником позики, або (та) матеріалів та сировини, придбаних за грошові кошти позики, ненадання або несвоєчасного надання позичальником витребуваних документів, що стосуються цільового використання позики, щоквартального звіту про ефективність використання коштів позики, щоквартального звіту про створення додаткових робочих місць для інвалідів за кошти наданої позики з інформацією про заробітну плату інвалідів, що працюють на цих робочих місцях, перешкоджання з боку позичальника у проведенні позикодавцем перевірки цільового використання позики, невиконання зобов'язань щодо працевлаштування інвалідів та в разі встановлення інших факторів неналежного виконання умов договору.

Відповідно до п. 9.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторону несуть відповідальність зазначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В пункті 9.9. договору сторонами обумовлено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених цим договором, зобов'язань щодо запезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики.

У п.п.10.1. договору зазначено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до 26 жовтня 2012 р.

Згідно з п.п. 11.1. та 11.2. усі спори, що пов'язані з цим договором вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеному відповідним чинним законодавством України. У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються нормами чинного законодавства України.

На виконання умов договору позивач згідно до Розподілу відкритих асигнувань з рахунку № 90745005005436 від 05.11.2009 № 58 та виписки Головного Управління Державної казначейської служби у Херсонській області від 06.11.2009 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача обумовлену суму позики в розмірі 151 770 грн., чим виконав власні зобов’язання.

Відповідач, в свою чергу, отримавши позику, зобов’язаний був починаючи за 5 листопада 2011 року розпочати щомісячно повертати її частинами в розмірі 12 647,50 грн., але цього обов’язку не виконав, у зв’язку з чим станом на 1 травня 2012 року (тобто за 6 місяців - з листопада 2011 року по квітень включно 2012 року) має заборгованість по поверненню позики в розмірі 75 885 грн.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Листами №01-223 від 29.12.2011 р. та №04-269 від 12.03.2012 р. відповідач просив позивача розглянути можливість відстрочення платежів за договором у зв'язку з скрутним матеріальним становищем ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД", та повідомив листом №04-269 від 12.03.2012 р., що у березні 2012 р. планується погашення заборгованості у розмірі 10000 грн., а у квітні 2012 р. відповідач зобов'язується увійти у графік платежів згідно з договором.

Позивач листом № 04-05/508 від 03.05.2012 р. звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення всієї суми наданої позики, оскільки останнім зобов’язання за договором щодо повернення суми позики частинами не були виконані, проте дата вимога не була виконана і відповіді на неї відповідач не надав.

Відтак рішення суду першої інстанції за яким позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 151770 грн. та стягнуто з ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" на користь державного бюджету 3035,40 грн. судового збору є законним та обґрунтованим.

Посилання скаржника на той факт, що згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору від 04.11.2009 р. визначено, що позика надається на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та надається строком на три роки, повна сума позики підлягає поверненню позичальником до закінчення строку передбаченого п.4.1 даного договору з моменту визначеному п.4.2 даного договору, а строк розраховується з дати надходження коштів на рахунок позикодавця і до повного погашення позики, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідач зобов’язаний був починаючи з листопада 2011 року повертати суму наданої позики щомісячними платежами в розмірі 12647,50 грн., а згідно п.9.9. договору позивач мав право вимагати від позичальника дострокового повернення позики.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, того, що під час розгляду справи господарський суд першої інстанції при оцінці доводів сторін надав односторонні переваги стороні позивача, та ухвалив рішення не дотримуючись вимог процесуального права щодо обов'язкової оцінки доказів, поданих обома сторонами, а не одною стороною, а також доказів, які могли бути витребувані господарським судом, то таке твердження апелянта колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки апелянт не зазначає які саме докази не було взято до уваги господарським судом Херсонської області, та які докази суд мав витребувати.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання скаржника на те, що позовна заява не містить ознак майнового характеру, а згідно Закону України "Про судовий збір" господарський суд Херсонської області ухвалюючи судове рішення мав право стягнути з відповідача судовий збір на користь державного бюджету 1 розмір мінімальної заробітної плати - 1102 грн., яка визначена з 01 липня 2012 р. Законом України "Про державний бюджет на 2012 р.", з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012 р. №01-06/869/2012 визначено, що статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір". Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Таким чином, оскільки у позові Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просило стягнути на свою користь грошові кошти, то такий спір має саме майновий характер. а тому судом першої інстанції було правомірно застосовано підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне залишити рішення господарського суду Херсонської області від 12.07.2012 року у справі №5024/797/2012 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" –без задоволення.

Керуючись ст.ст.99, 101-103,105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Херсонської області від 12.07.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22.08.2012 року.

Головуючий суддя О.Ю. Аленін

Суддя М.В. Сидоренко

Суддя В.І. Жеков.