Рішення № 25710761, 21.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. Справа № 5023/1918/12 (н.р. 5023/7753/11)

вх. № 1918/12 (н.р. 7753/11)

Суддя господарського суду Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровий А.С.

за участю представників сторін:

позивача - Мирошникової О.Ш., довіреність № 1 від 25.01.2010 р.

відповідача - Походенко А.В., довіреність б/н від 28.03.2012 р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Юнітек", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія", с. Верхнєводяне

про стягнення 174 428,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.09.2011 року Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Юнітек" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія" (відповідача) про стягнення заборгованості за договором № 12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту, укладеного між сторонами 12.03.2008 року, на загальну суму 174428,86 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 99915,01 грн., пеня в сумі 15486,83 грн., штраф в сумі 34639,55 грн., інфляційні втрати в сумі 18384,36 грн. та 3% річних в сумі 6003,11 грн. Позивач також просив стягнути з відповідача державне мито в сумі 1744,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. касаційну скаргу ТОВ імені газети "Ізвєстія" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2011 р. по справі №5023/7753/11 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. У постанові Вищого господарського суду України, окрім іншого, зазначено, що господарський суд першої інстанції не навів жодного доказу, у відповідності до якого він дійшов висновку, що право для нарахування штрафних санкцій у позивача виникло 31.08.2009 року та не вказав, чим обґрунтована сума боргу у розмірі 99915,01 грн. Судами залишено поза увагою той факт, що в обґрунтування позовних вимог ПП "Науково-виробнича фірма "Юнітек" посилається на додаткову угоду № 1 від 20.01.2009 р. до договору №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р., яка надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку до 30.08.2009 р. за користування товарним кредитом в сумі 99915 грн., однак дана угода має інші умови. Матеріали справи містять додаткову угоду № 1 від 20.03.2009 р. до договору №12/03-02сзр від 12.03.2008 р., яка у п.2.1 визначає, що кредитор надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку з 30.09.2008 р. до 22.04.2009 р.; всього загальна сума боргу складається з заборгованості в сумі 99915,01 грн. та суми послуг користування товарним кредитом у розмірі 9360,09 грн., що всього складає 109275,51 грн., якій також не надано належної оцінки судами. Окрім того, ні суд першої, ні апеляційної інстанції не дослідили, яка сума заборгованості та який період відстрочки кінцевого рахунку встановлено сторонами і якими доказами це підтверджується. З врахуванням цих фактів, необхідно встановити обставини справи, які підтверджуються належними та допустимими доказами щодо суми боргу, періоду, за який повинні нараховуватись інфляційні витрати та 3% річних. Судами також не розглянуто та не спростовано доводи відповідача щодо надання позивачем видаткових накладних №РН-0000152 від 31.03.2008 р. №РН-000201 від 19.04.2008 р., №РН-0000057 від 20.03.2009 р. у підтвердження позовних вимог, які не мають відношення до договору №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

21.06.2012 р. представник позивача подав заяву (вх. № 11740, т. 2 а.с. 73-75), в якій він змінив розмір інфляційних витрат та 3% річних та просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 19 394,93 грн. та 3% річних в сумі 7078,91 грн. за період з 23.04.2009 р. по 31.08.2011 р.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по суті спору збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві (вх. №10200, т. 2 а.с. 50-54) та просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зокрема, у відзиві відповідач зазначив, що частина наданих позивачем до матеріалів справи видаткових накладних не мають відношення до договору №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р., оскільки містять посилання на інші договори. Відповідач також зауважує, що видаткові накладні №РН-100714 від 26.06.2008р., №РН-100709 від 26.06.2008 р., №РН-100704 від 25.06.2008 р., №РН-100615 від 09.06.2008 р. та №РН-1000805 не є належними доказами здійснення поставок товару за договором №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р., оскільки зазначене в них найменування товару не передбачене Додатками до цього договору. У відзиві на позов відповідач зазначив, що видаткова накладна № РН-100451 від 17.05.2008 р. на суму 17858,88 грн. не є належним доказом здійснення поставки товару за договором, оскільки вказана в ній кількість товару не передбачена Додатками до цього договору. Відповідач також вважає, що у декількох видаткових накладних підпис особи у графі "Отримав(ла)" не співпадає з підписом у відповідній довіреності у графі "зразок підпису особи, що одержала довіреність" (довіреності серія ЯОД №453407 від 31.03.2008 р., ЯОД №453406 від 31.03.2008 р., ЯОД №453409 від 25.04.2008 р., ЯОД №453413 від 06.05.2008 р., ЯОД №453440 від 05.06.2008 р.). Крім того, відповідач у відзиві вказує, що деякі видаткові накладні не мають розшифровки підпису особи, яка їх підписала. У цілому ряді видаткових накладних підпис особи, яка отримала товар, не скріплений печаткою (штампом) та зазначив, що в жодній довіреності на одержання цінностей, не зазначено договору або видаткової накладної, за якими вказані у довіреностях особи уповноважені на одержання цінностей (реквізит "№ і дата наряду" не заповнені), а найменування цінностей у довіреності ЯОД №453409 від 25.04.2008 р. ("Гербіциди") не відповідає найменуванню цінностей у наявних у справі видаткових накладних, одиниця виміру та кількість цінностей у даній довіреності не зазначені.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.2012 р. проти позову заперечує в повному обсязі та просить в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 17.05.2012 р. оголошувалася перерва до 10:00 год. 29.05.2012 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

12.03.2008 року між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) укладено договір №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у власність засоби захисту рослин (далі - товар) на умовах відстрочення кінцевої оплати на визначений строк та за послуги по наданню товарного кредиту, а відповідач зобов'язався прийняти товар, сплатити вартість товару та послуги на умовах цього договору.

Згідно з 2.1. договору умовою отримання товарного кредиту є передплата у розмірі 20% від суми, зазначеної у Додатках до цього договору. Кредитор надає позичальнику відстрочення кінцевого розрахунку до 30.09.2008 р., а позичальник зобов'язується здійснювати оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора загальну суму договору, яка складається з вартості товару та послуг за користування кредитом.

Строк дії договору встановлено сторонами до повного його виконання, включаючи строки погашення невиконаних зобов'язань (п.9.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору передав відповідачеві товар на загальну суму 754991,58 грн., що підтверджується належними і допустимими доказами такого виконання, а саме: видатковими накладними: №РН-0000155 від 31.03.2008 р. на суму 105732,00 грн., №РН-0000192 від 08.04.2008 р. на суму 3600,00 грн., №РН-0000324 від 16.04.2008 р. на суму 42960,00 грн., №РН-000200 від 19.04.2008 р. на суму 169407,06 грн., №РН-000234 від 19.04.2008 р. на суму 3244,80 грн., №РН-000279 від 25.04.2008 р. на суму 67648,08 грн., №РН-100415 від 05.05.2008 р. на суму 86400,00 грн., №РН-000358 від 06.05.2008 р. на суму 20261,28 грн., №РН-0184 від 08.05.2008 р. на суму 48331,20 грн., №РН-1000391 від 12.05.2008 р. на суму 73819,20 грн., №РН-100451 від 17.05.2008 р. на суму 17858,88 грн., №РН-100615 від 09.06.2008 р. на суму 4632,96 грн., №РН-100704 від 25.06.2008 р. на суму 44835,72 грн., №РН-100709 від 26.06.2008 р. на суму 34839,12 грн., №РН-100714 від 26.06.2008 р. на суму 1584,00 грн., №РН-100805 від 28.08.2008 р. на суму 23523,12 грн., №РН-0000057 від 20.03.2009 р. на суму 6314,16 грн. (т. 2 а.с. 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 107, 109, 111). Відповідач отримав товар, про що також свідчать видані ним довіреності на отримання товару (т. 2 а.с. 84, 86, 88, 90, 92, 94, 97, 99, 101, 103, 105, 108, 110), але розрахувався за товар частково на загальну суму 655076,57 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором по оплаті товару виконав неналежним чином, у зв`язку з чим станом на день подачі позову до суду залишилася несплаченою заборгованість в розмірі 99915,01 грн.

20.01.2009 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р., відповідно до якої п. 2.1. договору сторони виклали в наступній редакції: "Умовою отримання товарного кредиту є передплата у розмірі 0% від суми зазначеної у додатках до цього договору. Кредитор надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку з 30.09.2008 року до 30.08.2009 року, за користування товарним кредитом в сумі 93600,85 грн. нараховується плата в розмірі 2,5 % в місяць".

В матеріалах справи міститься також укладена між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) додаткова угода № 1 від 20.03.2009 р. до договору №12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р., відповідно до якої п. 2.1. договору сторони виклали в наступній редакції: "Умовою отримання товарного кредиту, є передплата в розмірі 0% від суми зазначеної у додатках до цього договору. Кредитор надає позичальнику відстрочку кінцевого розрахунку з 30.09.2008 р. по 22.04.2009 р. За користування товарним кредитом в сумі 99915,01 грн. нараховується плата 2,5% на місяць".

Отже, судом встановлено, що відповідно до умов договору з урахуванням змін, які були внесені додатковими угодами № 1 від 20.01.2009 р. та від 20.03.2009 р., період відстрочки кінцевого розрахунку було встановлено сторонами з 30.09.2008 р. по 22.04.2009 р., а підтверджена відповідачем та узгоджена сторонами сума заборгованості за товар відповідно до додаткової угоди від 20.03.2009 р. складала 99915,01 грн.

За таких обставин суд вважає, що строк, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором та відповідно період часу, за який позивач вправі нараховувати інфляційні витрати та 3% річних, почався з 23.04.2009 р.

З приводу тверджень відповідача про те, що у видаткових накладних: №РН-0000152 від 31.03.2008 р. №РН-0000155 від 31.03.2008 р., №РН-000279 від 25.04.2008 р., №РН-000358 від 06.05.2008 р. №РН-100709 від 26.06.2008 р. підпис особи у графі "Отримав(ла)" не співпадає з підписом у відповідній довіреності у графі "зразок підпису особи, що одержала довіреність" (довіреності серія ЯОД №453407 від 31.03.2008 р., ЯОД №453406 від 31.03.2008 р., ЯОД №453409 від 25.04.2008 р., ЯОД №453413 від 06.05.2008 р., ЯОД №453440 від 05.06.2008 р.), господарський суд зауважує, що ідентифікація виконавця рукописного тексту не відноситься до компетенції суду, а є питанням судової почеркознавчої експертизи. Під час розгляду справи відповідач не звертався до суду з клопотанням про призначення будь-якої судової експертизи.

Стосовно тверджень відповідача про те, що у видаткових накладних: №РН-0000152 від 31.03.2008 р., № РН-0000155 від 31.03.2008 р., № РН-0000192 від 08.04.2008 р., № РН-0000324 від 16.04.2008 р., № РН-000234 від 19.04.2008 р., № РН-000200 від 19.04.2008 р., № РН-000201 від 19.04.2008 р., № РН-000358 від 06.05.2008 р., № РН-100391 від 12.05.2008 р., № РН-100451 від 17.05.2008 р., № РН-100805 від 28.08.2008 р. № РН-100615 від 09.06.2008 р., № РН-100704 від 25.06.2008 р., № РН-100709 від 26.06.2008 р., № РН-100714 від 28.06.2008 р., № РН-0000057 від 20.03.2009 р., підпис особи, яка отримала товар, не скріплений печаткою (штампом), господарський суд зазначає, що чинним законодавством про бухгалтерський облік та фінансову звітність не передбачено такого реквізиту видаткової накладної.

Судом прийнято до уваги доводи відповідача про те, що видаткові накладні №РН-0000152 від 31.03.2008 р., №РН-000201 від 19.04.2008 р. та №РН-0000057 від 20.03.2009 р. не мають відношення до договору № 12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р. та не є належними доказами здійснення поставок за вказаним договором.

Однак в ході розгляду справи представник позивача надав пояснення з цього приводу та повідомив, що вищезгадані видаткові накладні №РН-0000152 від 31.03.2008 р., №РН-000201 від 19.04.2008 р., №РН-0000057 від 20.03.2009 р., дійсно не мають відношення до договору № 12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р. та були надані до матеріалів справи помилково. Натомість, позивач надав до суду належним чином завірені копії видаткових накладних (т. 2 а.с. 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 107, 109, 111), в яких чітко зазначено, що позивач саме на виконання умов договору № 12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р. передав відповідачу товар на загальну суму 754991,58 грн.

Слід також зазначити, що заперечення відповідача проти позову з мотивів допущених порушень та недоліків під час оформлення довіреностей на одержання цінностей, зокрема, незазначення договору або видаткової накладної, за якими вказані у довіреностях особи уповноважені на одержання цінностей, найменування цінностей у довіреності не відповідає найменуванню цінностей у наявних у справі видаткових накладних, одиниця виміру та кількість цінностей у наданій довіреності не зазначені, господарський суд вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Дослідивши надані довіреності, судом встановлено, що товар за вищевказаними видатковими накладними було отримано представниками відповідача на підставі довіреностей, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія" (відповідачем). Крім того, за видатковими накладними №РН-000234 від 19.04.2012 р., №РН-100415 від 05.05.2008 р. та №РН-0184 від 08.05.2008 р., №РН-100391 від 12.05.2008 р. товар отримав безпосередньо директор позивача.

Таким чином, твердження відповідача про недоліки в довіреностях на отримання товару не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки довіреності оформлялися відповідачем і саме відповідач не заповнив відповідні графи, не зазначив номеру договору або видаткової накладної та вказав саме те найменування цінностей, одиницю виміру та кількість цінностей. Отже, товар, зазначений у видаткових накладних, є прийнятим відповідачем за кількістю, найменуванням та якістю відповідно до складених ним довіреностей.

Суд відхиляє заперечення відповідача проти факту отримання ним товару з посиланням на те, що зазначене у видаткових накладних найменування товару та кількість не передбачені Додатками до договору, з наступних підстав.

В пункті 3.1. договору сторони домовилися про те, що приймання товару за якістю та кількістю проводиться позичальником в момент його отримання від кредитора; позичальник зобов'язаний перевірити вагу, цілісність тари, пломб при їх наявності та відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення терміново, до закінчення прийому, письмово повідомити кредитора. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим позичальником по кількості та якості.

Жодних доказів того, що відповідач ухилявся від отримання товару за договором, відповідачем до суду не надано. Судом також встановлено, що відповідач не звертався до позивача з будь-якими заявами щодо якості та кількості отриманого товару або з приводу невідповідності його найменування змісту Додатків до договору. Відтак, товар, зазначений у видаткових накладних, є прийнятим відповідачем за найменуванням, кількістю та якістю.

Пунктом 3.4. договору сторони узгодили, що право власності на товар переходить до позичальника в момент одержання товару представником позичальника, при наданні довіреності на одержання товару та оформленні видаткової накладної.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що факт передачі товару позивачем відповідачу за видатковими накладними підтверджено матеріалами справи, а тому відповідач є власником переданого йому товару і у нього виник безумовний та безперечний обов'язок оплатити поставлений йому товар відповідно до умов договору.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що факт проведення господарських операцій повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами. Разом з тим, суд вважає, що недоліки та порушення при оформленні первинних документів не є вирішальними для суду у при встановленні факту поставки товару, а безумовно свідчать про недотримання сторонами вимог чинного законодаства про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Розглядаючи обставини справи в їх сукупності, суд приймає до уваги надані позивачем копії податкових накладних відповідно до договору №12/03-02 сзр від 12.03.2008 р. (т.2, а.с. 126-141), акт звіряння взаємних розрахунків від 21.03.2009року, а також враховує зміст додаткової угоди № 1 від 20.03.2009 р. до договору № 12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р., в якій сторони визначили суму заборгованості, існуючої на момент підписання даної угоди, в розмірі 99915,01 грн., та узгодили строк кінцевого розрахунку. Дану угоду сторонами не розірвано та не визнано судом недійсною у порядку, передбаченому чинним законодавством, а відтак суд має підстави вважати, що підписання даної угоди свідчить про визнання відповідачем заборгованості за товар в розмірі 99915,01 грн.

Статтями 692, 694 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 754991,58 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що 24.062008 року відповідач сплатив на користь позивача частину заборгованості за отриманий товар у розмірі 50 000 грн. (а.с. 125)

Судом встановлено, що 05.01.2009 р. та 06.02.2009 р. між позивачем та відповідачем було здійснено перезалік зустрічних вимог у загальній сумі 605076,57грн., що підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи (а.с. 143).

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

В даному випадку зарахування зустрічних однорідних вимог повністю відповідає зазначеним умовам.

Отже, загальна сума оплати за поставлений позивачем відповідачу товар, з урахуванням взаємозаліку зустрічних вимог позивача та відповідача, складає 655076,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2009 р. між позивачем та фізичною особою Піддубною Юлією Володиміровною був укладений договір поруки, за умовами якого фізична особа Піддубна Ю.В. зобов'язалася в обсязі, що не перебільшує 3000,00 грн., відповідати за зобов'язанням відповідача перед позивачем за договором № 12/03-02 сзр поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2008 р.

21.08.2009 р. рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі № 2-3263/09 р. стягнуто солідарно з Піддубної Ю.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія" на користь ПП НВФ "Юнітек" 3000,00 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що в частині стягнення з відповідача 3000,00 грн. основного боргу позивачеві необхідно відмовити.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини і те, що відповідачем в судових засіданнях не спростовано факту наявності заборгованості за поставлений товар, не надано суду належних та допустимих доказів відсутності боргу за отриманий від позивача товар, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума основного боргу в розмірі 96951,01 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 15486,83 грн. та штрафу в розмірі 34639,55 грн. слід зазначити наступне.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягає на застосуванні позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафу та пені та зазначає, що стосовно позовних вимог про стягнення пені та штрафу позовна давність сплила.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, право нарахування штрафних санкцій за шість місяців виникло у позивача 23.04.2009 р. Однак позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій пред'явлено лише 15.09.2011 р., тобто після спливу позовної давності, відтак в їх задоволенні слід відмовити.

Крім того, договором поставки на умовах товарного кредиту № 12/03-02 від 20.03.2008 р. з урахуванням змін, які були внесені додатковими угодами від 20.01.2009 р. та від 20.03.2009 р., період відстрочки кінцевого розрахунку було встановлено сторонами з 30.09.2008 р. по 22.04.2009 р., тому з 23.04.2009 року у позивача виникло право на нарахування відповідачеві інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за весь час прострочення, тобто з 23.04.2009р. до моменту пред'явлення позову.

Перевіривши нарахування позивачем інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 19394,93 грн. та 3% річних в сумі 7078,91 грн. за період з 23.04.2009 р. по 31.08.2011 р. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає обгрунтованими та доведеними матеріалами справи позовні вимоги позивача в частині стянення заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № 12/03 -02 сзр від 12.03.2008 року в розмірі 96 915,01грн., інфляційних витрат в сумі 19394,93 грн. та 3% річних в сумі 7078,91 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 264, 267, 526, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "Ізвєстія" (64841, Харківська область, Близнюківський район, с. Верхньоводяне, п/р 26000230672100 в АТ "Укрсіббанк" м. Харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31834521) на користь Приватного підприємства "Науково-виробничої фірми "Юнітек" (61072, м. Харків, вул. 23 серпня, 20А, р/р 2600449761 в АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33901332) основний борг в сумі 96915,01 грн., інфляційні витрати в сумі 19394,93 грн., 3% річних в сумі 7078,91 грн., державне мито в сумі 1233,88 грн. та 166,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 15486,83 грн. та штрафу в розмірі 34639,55 грн. - в позові відмовити.

Повне рішення складено "26" червня 2012 р.

Суддя Макаренко О.В.