Рішення № 25710722, 16.08.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.12 Справа № 5021/606/12.

Господарський суд Сумської області, у складі колегії суддів: головуючий суддя Зайцева І.В., судді Левченко П.І. та Котельницька В.Л., за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи №5021/606/12

за позовом: Роменської районної державної адміністрації Сумської області,

м. Ромни

до відповідача: Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми

про скасування рішення

Представники сторін:

від позивача: Пронь С.П., Дяченко С.В.;

від відповідача: не з'явився;

У судовому засіданні від 31.05.2012р. судом було оголошено перерву до 21.06.2012р., 12 год. 10 хв., у судовому засіданні від 05.07.2012р. судом було оголошено перерву до 08.08.2012р., 11 год. 30 хв., у судовому засіданні від 08.08.2012р. судом було оголошено перерву до 16.08.2012р., 12 год. 40 хв.,

Суть спору: позивач просить суд визнати незаконним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.02.2012р. № 7 по справі № 03-06/65-2011/06-2012 та скасувати його в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проти позову заперечує, у поданому ним відзиві та додаткових письмових поясненнях просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 лютого 2012 року № 7 по справі № 03-06/65-2011/06-2012 було:

1) визнано дії Роменської районної державної адміністрації, що полягають у наданні в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів, порушенням, передбаченим п. 3 ст. 50 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як антиконкурентні дії органу влади, що можуть призвести до недопущення конкуренції;

2) визнано дії Роменської районної державної адміністрації, що полягають у встановленні окремим суб'єктам господарювання більшого розміру ставки орендної плати у порівнянні з іншими суб'єктами господарювання, які використовують земельні ділянки за однаковим цільовим призначенням, порушенням, передбаченим п. 3 ст. 50 та абз. 8 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як анти конкурентні дії органу влади у вигляді дій, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

3) зобов'язано Роменську районну державну адміністрацію у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, шляхом забезпечення завчасного інформування громадськості про вивільнення певних земельних ділянок задля можливості зацікавлених осіб отримати їх у оренду на конкурентних засадах;

4)зобов'язано Роменську районну державну адміністрацію у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом запровадження організаційно-економічного механізму розрахунку та справляння плати за оренду земельних ділянок.

Позивач вважає, що це рішення не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідач зазначає, що саме з огляду на встановлені факти порушення антимонопольного законодавства це рішення прийняте.

При цьому він пояснює, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» одним з видів порушень законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Сфера можливого втручання державних органів у ринкові відносини охоплює велику кількість регуляторних засобів, які можуть бути використані для впливу на ринки або для управління окремими видами господарської діяльності. Форми такого втручання, що можуть вплинути на конкуренцію, визначено у статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Щодо правомірності визнання дій Роменської РДА, що полягають у наданні в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, відповідач зазначає, що згідно до ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, законодавством визначено обов'язковість конкурентного способу передачі в оренду земельних ділянок та виключний перелік випадків, за яких земельні торги не відбуваються.

Тервідділенням встановлено, що Роменською РДА приймаються розпорядження про передачу земельних ділянок у оренду та укладаються договори на такі земельні ділянки.

Так, Тервідділенням встановлено, що позивачем протягом 2010-2011 років укладено понад 190 договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. При цьому за результатами земельних аукціонів передано у оренду 32 земельні ділянки з 55, що виносились на аукціон.

Передача в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів суперечить вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та призводить до надання окремим суб'єктам господарювання переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до недопущення конкуренції. Тому, відповідач кваліфікував дії позивача, що полягають у наданні в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів, як порушення, передбачене п. 3 ст. 50 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції, як антиконкурентні дії органу влади, що можуть призвести до недопущення конкуренції.

Також відповідач пояснив, що ст. 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надає стаття 33 Закону України «Про оренду землі», якою визначено порядок поновлення договору оренди землі.

Зазначена норма має застосовуватися у контексті з іншими нормами земельного законодавства, зокрема, ст. 134 Земельного кодексу України, яка визначає пріоритет передачі земельних ділянок в оренду на конкурсних умовах.

У разі застосування лише ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ігнорування вимог ст. 134 Земельного кодексу України при подовженні оренди земельної ділянки, що перший раз перейшла у користування без конкурсу, створює механізм необмеженого перебування ділянки у користуванні без подальших конкурсних процедур.

З метою впровадження конкурсних засад передбачених Земельним кодексом України орган влади (Роменська РДА) має інформувати потенційних користувачів земельних ресурсів про вивільнення орендованих земельних ділянок, принаймні тих, щодо яких у минулому не застосовувались конкурсні процедури.

Ухилення позивача від застосування конкурентних засад при передачі земель державної чи комунальної власності у оренду створює передумови для непрозорого вибору суб'єкта господарювання - орендаря та розміру орендної плати, а, як наслідок, недопущення конкуренції між суб'єктами господарювання, що займаються сільським господарством.

Роменська РДА унеможливлює отримання зацікавленими особами земельних ділянок, строк оренди яких спливає, оскільки позивач не повідомляє зацікавлену громадськість про вивільнення земельних ділянок; натомість - продовжує строк дії договорів з тими ж орендарями на тих же умовах, не застосовує конкурсні процедури чим завдається шкода конкуренції.

Укладання ж позивачем договорів оренди із застосуванням різних розмірів річної орендної плати від нормативної грошової оцінки землі у порівнянні з іншими суб'єктами господарювання - конкурентами, створює нерівні та несприятливі умови діяльності порівняно з конкурентами і може мати негативний вплив на конкуренцію

Суд не погоджується з наведеними твердженнями і вважає, що вони суперечать діючому, зокрема, земельному законодавству, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною ж 2 ст. 134 Земельного кодексу України чітко визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, поновлення договорів оренди землі чи надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає право (можливість) поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився з попереднім орендарем без проведення аукціону.

Право поновлення (продовження) дії договору оренди земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціонів) передбачають також і умови договорів оренди земельних ділянок, які позивач укладав з відповідними орендарями. Право продовжувати дії раніше укладених договорів, в тому числі й договорів оренди земельних ділянок, передбачено і положеннями Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Крім того, слід зазначити, що виходячи з вимог ст.ст. 116, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», умов укладених договорів оренди земельних ділянок, позивач має право надавати за результатами аукціону виключно земельні ділянки державної форми власності. Так, наприклад, за результатами аукціону Роменською РДА було надано земельні ділянки державної форми власності за договорами оренди земельної ділянки, укладеними: від 25.05.2010р. з фермерським господарством Ромащенко В.Б., від 27.05.2011р. з товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба-нова», від 27.05.2011р. з товариством з обмеженою відповідальністю «Урожайна країна».

Доказів надання в оренду земельних ділянок державної форми власності без проведення аукціону відповідач не надав, а згідно з ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» прийнятий у відповідності з нормами Закону України «Про оренду землі», а ст. 13 цього Закону надає право позивачу, відповідно до прийнятих розпоряджень голови Роменської РДА, передавати в оренду для використання за цільовим призначенням нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки без проведення земельних торгів.

Пунктом 2 оскаржуваного рішення, визнано дії Роменської районної державної адміністрації, що полягають у встановленні різного розміру орендної плати при укладенні договорів оренди земельних ділянок однакового цільового призначення з суб'єктами господарювання, порушенням, передбаченим п. 3 ст. 50 та абз. 8 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як антиконкурентні дії органу влади у вигляді дій, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Однак встановлено, що позивач при укладенні (поновленні) договорів оренди земельних ділянок діяв як орган, через який держава реалізує повноваження власника земельних ділянок на засадах рівності сторін і дії Роменської РДА відповідають цивільно-правовому характеру відносин у сфері оренди земель, де передбачена рівність сторін.

Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України для земель сільськогосподарського призначення та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 288.5.3 статті 288 Податкового кодексу України річна сума платежу може бути більшою граничного розміру орендної плати у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Згідно з ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Таким чином, законодавством України передбачено, що при укладенні органами державної влади договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розмір орендної плати за договором встановлюється виходячи з положень Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України «Про оренду землі» за згодою сторін і річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, що встановлюється Податковий кодекс України для земель сільськогосподарського призначення та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі або визначається на земельному аукціоні.

Враховуючи наведене, позивачем при укладенні договорів оренди земельних ділянок з суб'єктами господарювання, які використовують земельні ділянки за однаковим цільовим призначенням, встановлюються різний розмір орендної плати, залежно від домовленості сторін та в межах, які не перевищують 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Домовленість сторін досягається за відповідними протоколами узгодження договірної ціни оренди земельної ділянки, які підписують сторони перед укладенням, або ж шляхом зазначення суб'єктом господарювання бажаного розміру орендної плати у відповідному клопотанні чи за результатами земельного аукціону у випадках, передбачених діючим законодавством України.

Висновок відповідача про обов'язок запровадження позивачем якогось окремого порядку та організаційно-економічного механізму щодо розрахунку та справляння плати за оренду земельних ділянок не відповідає вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України «Про оренду землі», умовами укладених договорів оренди земельних ділянок.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 1073 грн. - судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення від 29.02.2012р. № 7 по справі №03-06/65-2011/06-2012 адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, і.к. 21119343).

3. Стягнути з Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, і.к.21119343) на користь Роменської районної державної адміністрації (42000, м. Ромни, бульвар Свободи, 1, і.к. 04057936) 1073 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зайцева

Судді П.І. Левченко

В.Л. Котельницька

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2012р.