Рішення № 25710241, 15.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/7240-2012 15.08.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії централізованого продажу послуг Публічного акціонерного товариства «Укртелеком».

до Військової частини А 0351 Міністерства оборони України

про стягнення 1 148 736,46 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явились

Від відповідача: Кулікова А.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»в особі філії централізованого продажу послуг Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А 0351 Міністерства оборони України про стягнення 1 148 736,46 грн., з яких 1 099 028,79 грн. сума основного боргу, 7 118,72 грн. -інфляційні нарахування, 11 957,05 грн. -3% річних та 30 631,90 грн. - пеня. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із внесення плати за користування виділеними не комутованими каналами зв'язку, переданих в користування останнього за договором №1В від 17.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року порушено провадження у справі №5011-51/7240-2012, розгляд справи призначено на 25.06.2012 року о 16:15 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 25.06.2012 року розгляді справи №5011-51/7240-2012 оголошувалась перерва до 18.07.2012 року.

17.07.2012 року представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що він є державною установою, фінансується за рахунок державного бюджету та через брак фінансування був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання щодо внесення плати за користування виділеними не комутованими каналами зв'язку за договором №1В від 17.11.2011 року. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у 2012 році ним було сплачено 264 773,53 грн. заборгованості за договором, котра не була врахована позивачем при зверненні з позовом до суду, в результаті чого останнім було невірно розраховано розмір 3% річних та інфляційних втрат. Також посилаючись на викладені вище обставини та приписи

ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У судовому засіданні 18.07.2012 року у розгляді справи №5011-51/7240-2012 оголошувалась перерва до 30.07.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року строк розгляду справи №5011-51/7240-2012 продовжено на п'ятнадцять днів.

У судових засіданнях 30.07.2012 року та 13.08.2012 року у розгляді справи

№5011-51/7240-2012 оголошувались перерви до 13.08.2012 року та 15.08.2012 року відповідно.

У дане судове з'явився представник відповідача який проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від позивача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих сторонами доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 15.08.2012 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком»та Військовою частиною А 0351 Міністерства оборони України, було укладено договір про надання у користування виділених каналів (траків) електрозв'язку №1-В. Предметом вказаного договору було надання у платне користування виділених некомутованих аналогово-цифрових, цифрових та телеграфних каналів електрозв'язку.

Так, відповідно до п. 1.2 договору позивач надає відповідачу у 2011 році на постійній основі вищезазначені послуги, а відповідач приймає їх та сплачує вартість наданих послуг.

Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що на підставі замовлень відповідача позивач надає в тимчасове або тимчасово-періодичне користування канали у необхідних напрямках, а відповідач приймає та сплачує вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 1.4 договору обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків відповідача.

Згідно з п. 4.1.1 договору позивач має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Відповідно до п. 4.2.3 договору відповідач має право зменшувати обсяг послуг та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 передбачено, що вартість послуги встановлюється згідно з діючими тарифами. Виставлення позивачем рахунку за канали постійного користування проводиться щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів в розрахунковому періоді. Виставлення позивачем рахунку за канали тимчасового та тимчасово-періодичного користування проводиться один раз на два місяці виходячи з фактичної кількості годин їх роботи.

Згідно з п.п. 5.4, 5.6 договору відповідач сплачує вартість послуги з дати, зазначеної в замовленні на організацію каналу. Оплата проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування коштів в грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що у разі виявлення відповідачем розбіжностей у рахунках, проводиться їх узгодження з позивачем та подальше корегування в наступних рахунках.

Відповідно до п. 5.9 договору вартість договору складається з вартості каналів, наданих в постійне користування каналів та каналів, які надаються в тимчасове і тимчасово-періодичне користування. Вартість договору за період з 01.09.2011 по 31.12.2011 року складає

2 150 000,00 грн.

Згідно п. 6.5 договору у разі затримки оплати відповідач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

В пункті 7.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2011 року. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.09.2011 року.

За період з 01.09.2011 року до 31.12.2011 року позивачем було надано відповідачу послуг з передачі в користування виділених некомутованих каналів (траків) електрозв'язку на загальну суму 2 219 452,16 грн., що підтверджується актами прийому-передачі робіт згідно угоди 1В, копії яких надано позивачем до матеріалів справи.

При цьому, надання вищевказаного обсягу послуг за період з 01.09.2011 року до 31.12.2011 року не заперечується відповідачем.

За період з 22.12.2011 року до 12.04.2012 року за послуги з передачі в користування виділених некомутованих каналів (траків) електрозв'язку відповідач сплатив на користь позивача 1 120 423,37 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №122 від

22.12.2011 року на суму 589 501,67 грн., №132 від 28.12.2011 року на суму 464 234,30 грн.,

№4 від 12.04.2012 року на суму 66 687,40 грн., копії яких надані відповідачем до матеріалів справи.

При цьому, факт оплати відповідачем послуг на суму 1 120 423,37 грн. за період з

22.12.2011 року до 12.04.2012 року не заперечується позивачем і, відповідно, на вказану обставину позивач посилається у позовній заяві.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва (30.05.2012 року) заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання у користування виділених некомутованих каналів (траків) електрозв'язку №1-В від

17.11.2011 року становила 1 099 028,79 грн.

Доказів, що спростовували б вищевказане матеріали справи не містять та відповідачем не заперечується.

Після порушення провадження у справі №5011-51/7240-2012 відповідач в добровільному порядку частково сплатив на користь позивача заборгованість за послуги за договором про надання в користування виділених некомутованих аналогово-цифрових, цифрових та телеграфних каналів електрозв'язку №1-В від 17.11.2011 року.

А саме, 11.06.2012 року відповідач сплатив 198 086,13 грн. та 04.07.2012 року -

50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №15 від 11.06.2012 року та №16 від 04.07.2012 року, копії яких надано відповідачем до матеріалів справи.

Тобто, після порушення провадження у справі №5011-51/7240-2012, відповідачем в добровільному порядку сплачено на користь позивача 248 086,13 грн. заборгованості за договором.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі №5011-51/7240-2012, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання в користування виділених некомутованих аналогово-цифрових, цифрових та телеграфних каналів електрозв'язку №1-В від

17.11.2011 року, в сумі 248 086,13 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

В силу вищезазначеного, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання у користування виділених некомутованих каналів (траків) електрозв'язку №1-В від

17.11.2011 року зменшилась до 850 942,66 грн.

Доказів сплати вищезазначеної заборгованості сторонами до матеріалів справи

№5011-51/7240-2012 не надано та, при цьому, наявність вказаної заборгованості не заперечується відповідачем.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави

3 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на приписи п. 5.6 договору відповідач зобов'язаний був оплачувати послуги за договором в строк до 20-го числа місяця, слідуючого за місяцем в якому послуги надавались.

Таким чином, за послуги з передачі в користування виділених некомутованих каналів (траків) електроз'язку, наданих позивачем відповідачу за період з 01.09.2011 року до 31.12.2011 року за договором №1В від 17.11.2011 року, відповідач остаточно зобов'язаний був здійснити усі розрахунки з позивачем в строк до 20.01.2012 року.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент розгляду справи у відповідача залишилась непогашена заборгованість перед позивачем за договором про надання у користування виділених некомутованих каналів (траків) електрозв'язку №1-В від

17.11.2011 року в сумі 850 942,66 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем в повному обсязі зобов'язання зі сплати послуг з передачі в користування виділених некомутованих каналів (траків) електроз'язку, наданих позивачем відповідачу за період з 01.09.2011 року до 31.12.2011 року за договором №1В від 17.11.2011 року є порушенням

ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання у користування виділених некомутованих каналів (траків) електрозв'язку №1-В від 17.11.2011 року в сумі 850 942,66 грн.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, за несвоєчасну оплату послуг за договором №1-В від 17.11.2011 року, що надавались позивачем за період з 01.10.2011 року до 31.12.2011 року, останній просить стягнути з відповідача пеню в сумі 30 631,90 грн., посилаючись на приписи п. 5.6 договору.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 30 631,90 грн., позивач одночасно з позовною заявою надав суду розрахунок пені, з якого вбачається, що, позивач здійснив розрахунок пені за період з 01.12.2011 року до 20.05.2012 року.

В процесі розгляду справи №5011-51/7240-2012, позивач надав до матеріалів справи новий розрахунок пені за період з 01.12.2011 року до 20.06.2012 року, в якому відображено новий розмір пені, а саме 37 431,89 грн.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимоги.

Разом з тим, надавши до матеріалів новий розрахунок пені за період з 01.12.2011 року до 20.06.2012 року, в якому наведено більший розмір пені (37 431,89 грн.), ніж було вказано в прохальній частині позовної заяви (30 631,90 грн.), позивач не звертався до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог.

За таких обставин, при розгляді вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд бере до уваги новий розрахунок пені позивача, а саме, за період з 01.12.2012 року до

20.06.2012 року та, разом з тим, розглядає вимогу позивача, що міститься в прохальній частині позовної заяви -про стягнення з відповідача 30 631,90 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Судом було встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати послуг за договором №1-В від 17.11.2011 року в строки визначені п. 5.6. договору і пунктом

6.5 договору сторони визначили відповідальність останнього за несвоєчасне внесення плати за послуги, а саме, сплата пені за кожну добу прострочення, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня.

З огляду на ту обставину, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання щодо оплати послуг за договором №1-В від 17.11.2011 року та те, що сторони у письмовій формі передбачили забезпечення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг у вигляді пені, суд приходить до висновку, що позивач має право вимагати сплати відповідачем пені за кожну добу прострочення від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок пені позивача за період з 01.12.2011 року до 20.06.2012 року суд вважає його обґрунтованим.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахування інтересів божника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вже було зазначено вище, позивачем заявлено на розгляд суду вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 30 631,90 грн.

Разом з тим, суд відзначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів, з яких би вбачалось завдання значних збитків позивачу, спричинених невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №1-В від 17.11.2011 року, а саме, створило загрозу припинення позивача через неможливість виконання останнім своїх фінансових зобов'язань перед третіми особами чи суттєво погіршило фінансовий стан позивача.

При цьому, при вирішення питання про стягнення з відповідача пені, судом було взято до уваги те, що на виконання умов договору №1-В від 17.11.2011 року позивачем вже сплачено понад 62% вартості наданих послуг.

В свою чергу, суд звертає увагу на ту обставину, що матеріали справи не містять доказів виникнення у позивача додаткових зобов'язань перед третіми особами (сплата штрафних санкцій тощо), зумовлених невиконанням позивачем зобов'язань за договором №1-В від 17.11.2011 року, а також відсутні будь-які відомості спричинення збитків третім особам, через невиконання позивачем зобов'язань за договором №1-В від 17.11.2011 року.

В силу наведеного, суд приходить до висновку, що штрафні санкції, заявлені до стягнення позивачем в сумі 30 631,90 грн., є надмірно великими в порівнянні зі збитками позивача, а відтак, суд вважає за необхідне вимогу позивача про стягнення пені задовольнити частково, зменшивши пеню, що підлягає стягненню з відповідача до рівня 3 063,19 грн.

Також позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11 957,05 грн. та 7 118,72 грн. інфляційних втрат, з посиланням на приписи

ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату послуг за договором №1-В від 17.11.2011 року позивач одночасно з позовною заявою надав суду відповідні розрахунки, з яких вбачається, що позивач здійснив розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.12.2011 року до 20.05.2012 року

В процесі розгляду справи №5011-51/7240-2012 позивач надав до матеріалів справи нові розрахунки пені та інфляційних втрат за період з 01.12.2011 року до 20.06.2012 року, в яких розмір 3% річних збільшився до 14 610,79 грн., а розмір інфляційних втрат зменшився до

3 939,42 грн.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимоги.

Разом з тим, надавши до матеріалів справи новий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а саме, за період з 01.12.2011 року до 20.06.2012 року, в якому наведено більший розмір 3% річних (14 610,79 грн.), ніж було зазначено в прохальній частині позовної заяви (11 957,05 грн.) та менший розмір інфляційних втрат (3 939,42 грн.) ніж було зазначено в прохальній частині позовної заяви (7 118,72 грн.) позивач не звертався до суду із заявами про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог.

За таких обставин, при розгляді вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд бере до уваги нові розрахунки позивача, а саме, за період з 01.12.2012 року до 20.06.2012 року та, разом з тим, розглядає вимоги позивача, в редакціях, що містяться в прохальній частині позовної заяви -про стягнення з відповідача 7 118,72 грн. інфляційних втрат та 11 957,05 грн. 3% річних.

Додатково, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Одним із основних принципів господарювання, закріплених в ст. 6 Господарського кодексу України є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З системного аналізу наведених вище норм законодавства можна дійти наступних висновків: усі суб'єкти господарювання є рівними перед законом в незалежності від форми власності; господарське зобов'язання є обов'язковим до виконання в однаковій мірі для усіх суб'єктів господарювання, в незалежності від форми власності та можливостей його виконання; у разі порушення зобов'язання суб'єктом господарювання, держава забезпечує рівних захист кожному з них, в незалежності від форми власності.

В силу вищезазначеного, Господарський суд міста Києва відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву як необґрунтовані, оскільки приналежність до державної форми власності, фінансування видатків з державного бюджету України та відсутність грошових коштів не може бути підставою для односторонньої відмови від виконання господарського зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що пунктами 1.4 та 4.2.3 договору між сторонами було передбачено право відповідача зменшити обсяг закупівлі послуг в залежності від реального фінансування видатків відповідача, а відтак, за відсутності асигнувань з Державного бюджету та неможливості виконати свої грошові зобов'язання, відповідач мав можливість зменшити обсяг послуг за договором.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо неправильності здійснення позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, з посиланням на проведення відповідачем оплати послуг за договором у 2012 році.

Так, безпосередньо з розрахунків, наданих позивачем до матеріалів справи, вбачається, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем з урахуванням усіх проплат, що здійснювались відповідачем, окрім останньої проплати від 04.07.2012 року на суму

50 000,00 грн. в силу того, що позивач здійснював розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період до 20.06.2012 року, тобто, до моменту здійснення відповідачем проплати від

04.07.2012 року.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.12.2011 року до 20.06.2012 року суд вважає їх обґрунтованими, та виходячи з вимог позивача, наведених в прохальній частині позовної заяви, вважає за необхідне вимогу позивача про стягнення 11 957,05 грн. 3% річних задовольнити повністю, а вимогу позивача про стягнення 7 118,72 грн. задовольнити частково

в сумі 3 939,42 грн.

У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А0351 Міністерства оборони України (03168,

м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 6, код -09965650) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Філії централізованого продажу послуг Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18, код -21560766) 850 942 (вісімсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 66 коп. основного боргу, 3 063 (три тисячі шістдесят три) грн. 19 коп. пені, 11 957 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 05 коп. 3% річних, 3 939 (три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат та 17 399 (сімнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 47 коп. судового збору.

3. Провадження у справі №5011-51/7240-2012 в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Філії централізованого продажу послуг Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»про стягнення з Військової частини

А0351 Міністерства оборони України 248 086 (двісті сорок вісім тисяч вісімдесят шість) грн.

13 коп. основного боргу припинити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Укртелеком»в особі Філії централізованого продажу послуг Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601,

м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18, код -21560766) з Державного бюджету України судовий збір, у розмірі 4 960 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 24 коп., сплачений платіжним дорученням №1062 від 21.05.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи

№5011-51/7240-2012.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20.08.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.