Рішення № 25710127, 25.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.12 р. Справа № 5006/13/63/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Донецька обл., м. Маріуполь

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Транспортник", Донецька обл., с. Привільне

про: стягнення 339 045грн.64коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Ануфрієв Є.Г. (за довіреністю № 281 від 10.01.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Донецька обл., м. Маріуполь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Транспортник", Донецька обл., с. Привільне (далі -відповідач) про стягнення 339045грн.64коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 326600грн.00коп., 3% річних у сумі 10486грн.04коп., інфляційних нарахувань у сумі 1959грн. 60коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого за договором № 266 від 31.12.2010р. товару.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених наданому через канцелярію суду 02.07.2012р. відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях від 12.07.2012р. Вважає, що зобов'язання ВАТ "Транспортник" з оплати отриманого згідно договору № 266 від 31.12.2010р. та Додаткової угоди № 3 від 12.04.2011р. до нього товару, а також зобов'язання позивача з оплати за отримані 15, 025 тон насіння соняшнику гібриду «Логос» згідно договору № 1554 від 16.04.2010р. було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. На підтвердження своєї позиції відповідачем надані в засвідчених копіях договір № 1554/26 від 16.04.2010р., Додаткова угода № 2 від 18.04.2011р. до договору, рахунок-фактури № 30041-001 від 30.04.2011р., видаткова накладна № 30041-003 від 30.04.2011р., податкова накладна.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 03.07.2012р., у зв'язку із знаходженням судді Макарової Ю.В. на лікарняному, справа № 5006/13/63/2012 передана на розгляд судді Левшиної Г.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 09.07.2012р., у зв'язку із виходом судді Макарової Ю.В. з лікарняного, справа № 5006/13/63/2012 передана на розгляд судді Макарової Ю.В.

25.07.2012р. позивач надав письмові пояснення, якими заперечив проти проведення між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли за договорами № 266 від 31.12.2010р. та № 1554 від 16.04.2010р.

В судовому засіданні 25.07.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги, стверджував, що рахунки-фактури для оплати товару були передані відповідачу разом з товаром.

Відповідач в судове засідання 25.07.2012р. не з'явився, однак через канцелярію суду 24.07.2012р. направив клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, а також у зв'язку з продовженням переговорів щодо взаємозаліку зустрічних обов'язків сторін, знаходження керівництва позивача в літніх відпустках, що затримує ведення переговорів між сторонами.

Вказане клопотання суд відхилив з наступних підстав:

По-перше, обставини, на які посилається представник відповідача в обґрунтування необхідності відкласти розгляд справи не підтверджені жодним доказом. Проведення між сторонами будь-яких переговорів щодо взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, як і відпустка керівництва позивача, заперечувалося представником позивача під час судового засідання 25.07.2012р., який наразі заперечував проти відкладення слухання справи, наполягав на прийнятті рішення.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося, ухвалою суду від 04.07.2012р. від відповідача не витребовувались ніякі докази. Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника відповідача не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

31.12.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 266, згідно із умовами якого продавець зобов'язується поставити товароматеріальні цінності, далі товар, номенклатура та кількість яких, узгоджується додатковими угодами, що підписуються обома сторонами по кожному виду товарів, з урахуванням заявленої потреби, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється по 100% передоплаті в національній валюті України, по безготівковому розрахунку, згідно виставленому рахунку.

Згідно із п. 4.2 договору при кожному відвантаженні товару обов'язкове додання до товарно-транспортної документації: рахунок-фактура, податкова накладна, документ, що засвідчує якість товару, довіреність від покупця на отримання товару.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили строк дії договору: з дня підписання по 31.12.2011р.

Додатковою угодою № 3 від 12.04.2011р. до договору № 266 від 31.12.2010р. сторони визначили найменування товару, її номенклатуру, кількість, ціну та загальну вартість, а саме продавець зобов'язовувся поставити аміачну селитру кількістю 50тн, ціною за одиницю 3850грн.00коп. на суму 192500грн.00коп. та добрива NPK кількістю 30тн, ціною за одиницю 4470грн.00коп., вартістю 134100грн.00коп., загальна вартість товару, що підлягав поставці складає 326600грн.00коп., в т.ч. ПДВ-54433грн.33коп.

На підставі укладеного договору № 266 від 31.12.2010р. позивач здійснив поставку погодженого додатковою угодою № 3 від 12.04.2011р. товару, а саме за видатковою накладною № АД-30041-06 від 30.04.2011р. поставив відповідачу добрива NPK, кількістю 30тн на суму 134100грн.00коп., за накладною № АД-06051-03 від 06.05.2011р. аміачну селітру кількістю 20тн, вартістю 77000грн.00коп., за накладною № АД-10051-02 від 10.05.2011р. аміачну селітру кількістю 30тн, на суму 115500грн.00коп. Всього поставлений товар загальною вартістю 326 600грн.00коп.

Для оплати поставленого товару позивачем були виставлені рахунки-фактури №АД-30041-05 від 30.04.2011р., №АД-06051-03 від 06.05.2011р., №АД-10051-01 від 10.05.2011р.

Однак позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач свої зобов'язання щодо його оплати взагалі не виконав, внаслідок чого товар на суму 326 600грн.00коп. залишився неоплаченим.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 326600грн.00коп., інфляційних нарахувань у сумі 1959грн. 60коп. та 3% річних у сумі 10486грн. 04коп.

Підставою позову є неналежне виконання умов договору № 266 від 31.12.2010р. щодо своєчасної та повної оплати товару, поставленого за видатковими накладними № АД-30041-06 від 30.04.2011р., № АД-06051-03 від 06.05.2011р., № АД-10051-02 від 10.05.2011р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 266 від 31.12.2010р. у позивача виник обов'язок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його вартість.

Як зазначалось, позивач на виконання умов додаткової угоди № 3 від 12.04.2011р. до договору № 266 від 31.12.2010р. по видатковим накладним № АД-30041-06 від 30.04.2011р., № АД-06051-03 від 06.05.2011р., № АД-10051-02 від 10.05.2011р. здійснив поставку товару на адресу відповідача загальною вартістю 326600грн.00коп., який згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 60 від 20.04.2011р., № 74 від 25.04.2011р., № 80 від 30.04.2011р. прийнятий уповноваженими особами відповідача.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 266 від 31.12.2010р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 2.2 договору № 266 від 31.12.2010р. погодили проведення 100% попередньої оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару була здійснена позивачем до здійснення відповідачем попередньої оплати за нього.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 вказаного Кодексу якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, позивач, який не одержав від відповідача належну за договором попередню оплату, набув право вимагати від нього оплати фактично переданого товару.

Договором між сторонами строк оплати товару, переданого до здійснення попередньої оплати за нього, сторонами не погоджений. Чинним законодавством такий строк не встановлений.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 530 Цивільного кодексу України не передбачає в якій саме формі повинна бути пред'явлена вимога.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України у листі від 17.11.2009р. № 05-05/276/608 кредитор може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка-фактури, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи для оплати товару, поставленого за накладною № АД-30041-06 від 30.04.2011р. позивачем був виставлений рахунок-фактура № АД-30041-05 від 30.04.2011р. на суму 134100грн.00коп., для оплати товару за накладною № АД-06051-03 від 06.05.2011р. був виставлений рахунок №АД-06051-03 від 06.05.2011р. на суму 77000грн.00коп., для оплати товару, поставленого за накладною № АД-10051-02 від 10.05.2011р. був виставлений рахунок № АД-10051-01 від 10.05.2011р.

Відповідно до п. 4.2 договору № 266 від 31.12.2010р. при кожному відвантаженні товару обов'язкове додання до товарно-транспортної накладної документації, зокрема рахунку-фактури.

Відповідач жодних претензій щодо не передання документів, передбачених п. 4.2 договору позивачу не пред'являв. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв спірну продукцію без будь-яких заперечень, що свідчить про те, що разом із товаром передавалися всі необхідні документи.

Наразі у п. 3.2 договору сторони надали згоди, що приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7.

Згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється з точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч.1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Відсутність доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, як і доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність будь-якого з передбачених п. 4.2 договору документів, свідчить про те, що всі передбачені п.4.2 договору документи були отримані відповідачем разом із товаром, отриманим відповідно до вище вказаних накладних. Доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Таким чином, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури розглядаються судом як виставлення вимоги у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки рахунки-фактури № АД-30041-05 від 30.04.2011р, №АД-06051-03 від 06.05.2011р., № АД-10051-01 від 10.05.2011р. були отримані відповідачем разом із товаром, то семиденний строк оплати товару за накладною № АД-30041-06 від 30.04.2011р. наступив для відповідача 07.05.2011р., а вже з 08.05.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання; строк оплати товару, отриманого за накладною № АД-06051-03 від 06.05.2011р. наступив для відповідача 13.05.2011р., а вже з 14.05.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання; граничним днем оплати товару за накладною № АД-10051-02 від 10.05.2011р. є 17.05.2011р., а вже з 18.05.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару.

Посилання позивача у позові та письмових поясненнях від 03.07.2012р. на обов'язок відповідача здійснити оплату товару у вказані у рахунках-фактурах строки, судом до уваги не приймаються, оскільки, пунктом 8.3 договору № 266 від 31.12.2010р. сторони дійшли згоди, що всі доповнення, поправки до договору мають силу у випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Таким чином сторони, передбачивши порядок внесення змін у договір, надали даній умові договору статусу істотної, а значить і обов'язковою для виконання сторонами.

Однак, з рахунків-фактур № АД-30041-05 від 30.04.2011р, №АД-06051-03 від 06.05.2011р., № АД-10051-01 від 10.05.2011р. вбачається, що вони підписані в односторонньому порядку, а саме лише директором та головним бухгалтером ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та скріплений печаткою саме цього підприємства.

З огляду на що, вказані у рахунку строки не можуть вважатися домовленістю сторін щодо зміни строків оплати, оскільки він не оформлений належним чином згідно умов п.8.3 договору.

Тобто, матеріали справи не містять відомостей про те, що сторонами вносились змінити до умов п. 2.2 договору щодо строків оплати.

Як стверджує позивач, станом на час розгляду справи товар на суму 326600грн.00коп. залишився неоплаченим, що підтверджено також довідкою № 120/Д від 27.06.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера ДП "Ілліч - Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" м. Маріуполь.

Відповідач проти отримання товару не заперечив, але вважає, що зобов'язання відповідача з його оплати припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог листом № 33 від 12.04.2011р., оскільки відповідач в свою чергу поставив позивачу відповідно до договору № 1554 від 16.04.2012р. за видатковою накладною №30041-003 від 30.04.2011р. товар вартістю 368112грн. 50коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2010р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір № 1554/26, згідно із яким продавець зобов'язується передати в власність покупця насіння соняшника «Ясон» гібрид 1 покоління в кількості 14750кг по ціні 20грн. 40коп. за 1кг та товарний соняшник в кількості 9710кг по ціні 2грн.95коп.

У відповідності з п. 3.1 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Згідно із п. 8.1 договору строк дії договору від дня підписання і до 31.12.2010р.

Додатковою угодою № 2 від 18.04.2011р. до договору сторони погодили, що продавець зобов'язується додатково поставити насіння соняшника гібрида «Логос» в кількості 15,025тн по ціні 24500грн.00коп. за одну тн. з урахуванням ПДВ, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити.

Відповідач за видатковою накладною № 30041-003 від 30.04.2011р. здійснив поставку погодженого додатковою угодою № 2 від 18.04.2011р. до договору № 1554/26 від 16.04.2010р. товару позивачу, для його оплати виставлений рахунок № 30041-001 від 30.04.2011р. на суму 368112грн.50коп.

Відповідач листом № 33 від 12.04.2011р. просив позивача реалізувати насіння соняшника гібрида «Логос» в кількості 15,025тн, кошти від реалізації зарахувати в рахунок оплати в тому числі за аміачну селітру - 50тн та добрива NPK - 30тн. Факт отримання листа не спростований позивачем.

Частиною 3 ст. 203 та частиною 1 ст. 220 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 Цивільного кодексу України.

Із змісту вищенаведених норм Закону вбачається, що зарахування - це односторонній правочин. Його особливість полягає у тому, що воно може припинити відразу два зустрічних зобов'язання - при умові рівності розміру вимог. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог; однорідність вимог; «дозрілість» вимог; ясність вимог.

Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм та фактичних обставин справи, зобов'язання за договором № 266 від 31.12.2010р. та договором № 1554/26 від 16.04.2010р. є грошовими, а отже однорідними, зустрічними - позивач є кредитором у зобов'язанні за договором № 266 від 31.12.2010р. та боржником за договором № 1554/26 від 16.04.2010р., і навпаки відповідач.

Лист № 33, на який посилається відповідач, датований 12.04.2011р. Додаткова угода № 2 до договору № 1554/26 від 16.04.2010р. укладена між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) - 18.04.2011р., поставка погодженого вказаною угодою товару на адресу позивача відбулася - 30.04.2011р.

Враховуючи умови п. 3.1. договору № 1554/26 від 16.04.2010р., граничний строк оплати отриманого за видатковою накладною №30041-003 від 30.04.2011р. товару для позивача настав лише 30.05.2011р., тобто наявний в матеріалах лист № 33 від 12.04.2011р. не може свідчити про припинення зобов'язання відповідача оплатити товар у розмірі 326600грн. 00коп., тому що він датований раніше, ніж між сторонами укладена додаткова угода № 2 - 18.04.2011р. та взагалі значно раніше, ніж настав строк виконання у позивача зобов'язання здійснити оплату отриманого за видатковою накладною №30041-003 від 30.04.2011р. товару.

Враховуючи можливість існування між сторонами інших договірних правовідносин, наразі в листі № 33 від 12.04.2011р. немає вказівок на правові підстави виникнення зобов'язань між сторонами, за якими відповідач просить позивача здійснити зарахування, як і відсутнє посилання на будь-яку первинну документацію.

Відтак, суд дійшов до висновку про неможливість зарахування однорідних вимог за заявою № 33 від 12.04.2011р., оскільки за змістом ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування проводиться за умови зрілості вимог, тобто необхідно щоб строк виконання зобов'язань вже настав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати коштів у розмірі 326600грн.00коп. відповідач не надав, в результаті чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 10486грн.04коп., нараховані на суму боргу 134100грн.00коп. за накладною № АД-30041-06 від 30.04.2011р. за період з 03.05.2011р. по 01.06.2012р., на суму боргу 77000грн.00коп. за накладною № АД-06051-03 від 06.05.2011р. за період з 09.05.2011р. по 01.06.2012р., на суму боргу 115500грн.00коп. за накладною № АД-10051-02 від 10.05.2011р. за період з 13.05.2011р. по 01.06.2012р. та інфляційні нарахування в сумі 1959грн.60коп., які нараховані на суму боргу за кожною накладною за період травень 2011р. - квітень 2012р.

Як вже зазначалося позивач вважає, що обов'язок оплатити товар виникає у відповідача зі спливом строку оплати, визначеного в рахунках-фактурах.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних та індексу інфляції, зазначає, що позивачем невірно встановлений момент виникнення права вимоги, який, як вже встановлено судом вище, повинен визначатися виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

У зв'язку з вказаним суд, зробивши власний розрахунок, встановив, що 3% річних на суму боргу 134100грн.00коп. за накладною № АД-30041-06 від 30.04.2011р. за період з 08.05.2011р. по 01.06.2012р. становлять 4304грн.96коп.; на суму боргу 77000грн.00коп. за накладною № АД-06051-03 від 06.05.2011р. за період з 14.05.2011р. по 01.06.2012р. 3% річних становлять 2433грн.93коп.; на суму боргу 115500грн.00коп. за накладною № АД-10051-02 від 10.05.2011р. за період з 18.05.2011р. по 01.06.2012р. 3% річних становлять 3612грн.92коп. Отже, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 10351грн.81коп., суд відмовляє в задоволенні вимог у частині стягнення 3% річних у сумі 134грн.23коп.

За підрахунком суду сума індексу інфляції, нарахована аналогічним способом, за встановлені судом періоди (в межах заявлених) відповідно становить 1239грн.71коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в стягненні з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 719грн.89коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладатимуться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства "Транспортник", Донецька обл., с. Привільне про стягнення суми основного боргу в розмірі 326600грн.00коп., 3% річних у сумі 10486грн.04коп., інфляційних нарахувань у сумі 1959грн.60коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Транспортник" (юридична адреса: 85784, Донецька обл., с. Привільне, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 00414440) на користь Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (юридична адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, будинок 15, кімната 405, код ЄДРПОУ 34550446) суму основного боргу в розмірі 326600грн.00коп., 3% річних у розмірі 10351грн.81коп., інфляційні нарахування 1239грн.71коп.., витрати по судового збору в розмірі 6763грн.83коп.

В решті позовних вимог-відмовити.

У судовому засіданні 25.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.