Рішення № 25710110, 13.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/7597-2012 13.08.12

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 21 294,60 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача Палькевич Н.С. - предст за довір

від відповідача Свистун Ю.Я. - предст за довір

Рішення прийняте 13.08.2012, у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 27.06.2012 до 13.08.2012, на підставі ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 13.08.2012 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 21 294,60 грн., з яких 20 501,93 грн. - основна заборгованість, 49,22 грн. інфляційних збитків, 622,39 грн. пені, 121,06 грн. 3% річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2012 порушено провадження у справі №5011-35/7597-2012, розгляд справи призначений на 27.06.2012.

25.06.2012 через загальний Відділ діловодства Господарського суду м. Києва від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

27.06.2012 представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Клопотання задоволено

У судовому засіданні 27.06.2012, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 13.08.2012.

У судовому засіданні 13.08.2012 представник відповідача надав суду докази оплати основної заборгованості за договором та просив припинити провадження в частині стягнення основного боргу.

Представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких не заперечував проти припинення провадження у справі в частині основної заборгованості, в іншій частині позов просив задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.08.2012, з виходом в нарадчу кімнату оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2011 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (надалі -Позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі -Відповідач, споживач) було укладено договір №270094 ПГ/12 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до п.1.1.Постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.6 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами Актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 Договору).

У п.4.2.1 Договору сторони погодили суму до сплати за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням всіх тарифів та зборів складає 4 526,328 грн.

Відповідно до пункту 4.6 оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами шляхом 100% оплати до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка №2 Договору.

Відповідно до п.6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством Україна.

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору, у лютому-березні 2012 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 4 704 та 1 025куб.м., відповідно, на загальну суму 20 501,93 грн., що підтверджується актом приймання природного газу за лютий 2012 від 29.02.2012 та березень 2012 від 31.03.2012, який підписаний уповноваженими особами сторін та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких міститься в матеріалах справи).

За твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату поставленого природного газу, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 20 501,93 грн.

13.08.2012 у судовому засіданні представник відповідач заявив клопотання про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу за договором №270094ПГ/12 від 28.12.2011 року у розмірі 20 501,93 грн. на підтвердження чого надав суду засвідчені копії платіжних доручень №178 від 27.06.2012 на суму 5 000,00 грн., №158 від 11.06.2012 та №204 від 07.07.2012 на суму 12 501,93 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за отриманий газ здійснив не в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату розгляду спору у судовому засіданні відповідач виконав свої зобов'язання, передбачені договором №270094ПГ/12 від 28.12.2011, погасивши у повному обсязі суму основної заборгованості у розмірі 20 501,93 грн.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки, зобов'язання відповідача перед позивачем в частині оплати основної суми боргу за поставлений природний газ припинились, то предмет спору в частині 20 501,93 грн. заявлених позовних вимог між сторонами у справі відсутній, а отже, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, суд припиняє провадження по справі № 5011-35/7069-2012 в частині стягнення 20 501,93 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 622,39 грн. пені, 49,22грн. інфляційних втрат, 121,06 грн. 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд вважає їх арифметично вірними.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 793,41грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №5011-35/7597-2012 в частині стягнення 20 501,93 грн. основного боргу -припинити.

3. В іншій частині позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А, ідентифікаційний код 33096517) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська область, Києво-Сятошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, ідентифікаційний код 20578072) 622,39 грн. (шістсот двадцять дві гривні 39 коп.) - пені, 49,22 грн. (сорок дев'ять гривень 22 коп.) -інфляційних втрат, 121,06 (сто двадцять одна гривня 06 коп.) - процентів річних, 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) - судового збору.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання

повного тексту рішення: 17.08.2012

Суддя М.Є. Літвінова