Ухвала суду № 25709215, 10.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2012 року справа №2а/0570/4256/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Костроміна Г.С., з участю представника позивача Печнікової А.І., Баранової О.Ф., представника відповідача Романюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алантин» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі №2а/9570/4265/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алантин» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000122202,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Алантин» ( далі - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Державної податкової служби ( далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000122202.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у задоволенні позову позивачу було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а саме норми Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Алантин», як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС з 27.09.2010р.

На підставі направлень на перевірку, згідно з пп. 20.1.4., пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20, пп.75.1.2. п.75.1. ст. 75, пп. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Алантин» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 24.09.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 07.03.2012р. №1019/23-3/37295107.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 4.1 ст. 4. пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 181.1. ст. 181, п. 1 83.1. та п. 183.2., п.183.10 ст. 183. пп. «б» п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. сі. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 140641,00 грн. за 2011 рік, в тому числі за квітень - 10987.00 грн., за травень - 11014.00 грн., за червень - 15666,00 грн.. за липень - 1632,00 грн. за серпень - 12340.00 грн., за вересень - 13362.00 грн., за жовтень - 13765,00 грн., за листопад-23055,00 грн., за грудень-28821,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000122202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 167576,75 грн., з яких 140641. 00 грн. - сума основного платежу та 26935, 75 грн. - сума штрафних санкцій.

Статтею 181 Податкового Кодексу України встановлені вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, зокрема пунктом 181.1 цієї статті визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V цього Кодексу, нарахована (сплачена) такій особі протягом 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів /послуг, повинна подати до органу державної податкової служби реєстраційну заяву (п.н.183.1., 183.2. ст. 183 Податкового Кодексу України). У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п. 183.6. ст. 183 Податкового Кодексу України).

Відповідно до вимог п. 183.7. та п. 183.8. ст. 183 Податкового Кодексу України заява про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість подається особисто керівником або представником юридичної особи - платника (з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку на додану вартість.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним зокрема п. 181.1. ст. 181 п. 183.7. ст. 183 Податкового Кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлений законодавством обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг в 300 тис. грн. ТОВ «Алантин» перевищило 31.03.2011р., у зв'язку з чим мало подати до органу податкової служби за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву платника податку на додану вартість не пізніше 11 квітня 2011 року (враховуючи, що 10.04.2011р. вихідний день).

Позивач посилався на те, що реєстраційні заяви подавались до ДПІ у Київському районі м. Донецька 30.09.2010р., 24.12.2010р., 30.03.2011р.. але відповіді на них не отримано. Також реєстраційні заяви були подані 12.05.2011р., 05.12.2011р. та 03.02.2012р., але на них було отримано відмову у реєстрації платником податку на додану вартість.

Інших реєстраційних заяв по формі 1-ПДВ від позивача до ДПІ у Київському районі м. Донецька не надходило.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що 12 квітня 2011р. позивач повинен був нараховувати податок на додану вартість без права нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла у жовтні-грудні 2010р., база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку із компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 зазначеного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. «б» п. 185.1. ст. 185 розділу V Податкового Кодексу України (щодо бази оподаткування за січень-грудень 2011р.), об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п.187.1. ст.187 розділу V Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 183.10. статті 183 Розділу V Податкового Кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви.

Підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. ст. 54 Податкового Кодексу України передбачено, що контролюючий орган, яким є відповідач, зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового Кодексу України, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке не подання або несвоєчасне подання (п. 120.1. ст. 120 Податкового Кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що відповідачем доведено правомірність прийняття спірного рішення.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алантин» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі №2а/9570/4265/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алантин» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000122202 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 10 серпня 2012 року, в повному обсязі складена 15 серпня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Білак

Судді: М.Г. Сухарьок

Т.Г. Гаврищук