Рішення № 25707450, 15.08.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 436/4791/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючого судді: Маштак К.С.

при секретарі: Трубановій В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування суми, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2012 року Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування суми.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 26 січня 2009 року на Мосту № 2 в м. Дніпропетровську сталася ДТП, за участю автомобілів «ВАЗ 2109»державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та «Дачія»державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Дачія»державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3. Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2009 року, винним у скоєні ДТП визнано водія «ВАЗ 2109»державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1. Позивач зазначає, що 03 березня 2009 року було проведено огляд пошкодженого в результаті ДТП автомобіля судовим експертом ОСОБА_2 в присутності власника та другого учасника ДТП ОСОБА_1 Розмір завданих збитків склав 12697,89 грн. Зазначену суму, без урахування ПДВ в розмірі 10581,58 грн. Моторне (транспортне) страхове бюро України на підставі підпункту «а»пункту 41.1 статті 4.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»сплатило ОСОБА_3 10581,58 грн. Позивач вказує, що до МТСБ в межах сплаченої суми в розмірі 10581,58 грн. перейшло право вимоги до ОСОБА_1 Також, згідно умов контракту про надання правової допомоги № 44 від 08.10.2009 року Моторне (транспортне) страхове бюро України доручило, а ФОП ОСОБА_4 за винагороду прийняв на себе зобов'язання з надання правової допомоги.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 10581,58 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 214,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, при цьому пояснив, що позивачем пропущено строк позовної давності та не вірно зазначено норми права, які регулюють характер даних правовідносин, однак факт вини відповідача у скоєні ДТП не заперечував.

Вислухавши пояснення та доводи представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 січня 2009 року на Мосту № 2 в м. Дніпропетровську сталася ДТП, за участю автомобілів «ВАЗ 2109»державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіль «Дачія»державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Дачія» державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5, 7, 8).

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с. 9).

Згідно полісу № ВВ 7612081 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована особа ОСОБА_3, забезпечений транспортний засіб «Дачія»державний номер НОМЕР_2 (а.с. 6).

03 березня 2009 року було проведено огляд пошкодженого автомобіля «Дачія»НОМЕР_2, судовим експертом ОСОБА_2, за участю власника та другого учасника ДТП ОСОБА_1, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу (а.с. 24-27).

Розмір завданих матеріальних збитків спричинених власнику автомобіля «Дачія»державний номер НОМЕР_2 складав 12697,89 грн., що підтверджується звітом № 945 від 26.03.2009 року (а.с. 10-20).

Згідно акту виконаних робіт вартість виконаних робіт складає 14856,40 грн. (а.с. 28).

21.05.2009 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до МТСБУ про відшкодування спричиненої йому шкоди в розмірі 12697,89 грн. (а.с. 29).

23.06.2009 року позивачем було видано наказ № 1549 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 в розмірі 10581,58 грн. (а.с. 30).

23 червня 2009 року Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило 10581,58 грн. (а.с. 32).

25.06.2009 року на адресу ОСОБА_1 було направлено вимог про добровільну компенсацію витрат МТСБУ в розмірі 10581,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Статтями 1187, 1188 ЦК України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців підвищеної небезпеки з вини іншого -відшкодовується винним.

Оскільки винною стороною у скоєнні ДТП та спричиненні шкоди є ОСОБА_1, він повинен відшкодувати в порядку регресу позивачу, виплачене ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 10581,58 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., суд виходив з наступного.

Так в платіжному дорученні № 2301 від 16 травня 2012 року призначенням платежу вказано «оплата за надання юридичних послуг». Контрактом на надання правової допомоги від 08 жовтня 2009 року передбачено предмет договору «надання правової допомоги при розгляді в судах загальної юрисдикції та господарських судах на території України на користь замовника». Отже, заявлені до стягнення вимоги у розмірі 2000 грн. є платою за юридичну послугу, а не за правову допомогу, як визначено процесуальним законом, що підтверджується доданим платіжним дорученням (а.с. 37).

За змістом положень ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України, сторона, проти якої постановлено рішення, має відшкодувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею і документально підтверджені витрати на правову допомогу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Встановлено, що під час розгляду вказаної цивільної справи, представником позивача була ОСОБА_5, повноваження якої були підтвердженні довіреністю від позивача 01.12.2011 року № 26583/4, а не ФОП ОСОБА_4, з яким було укладено контракт про надання правової допомоги (а.с. 34).

Крім того, позивачем не надано суду погодинний розрахунок витраченого часу на виконання робіт, передбачених контрактом, що також виключає можливість задоволення позову у цій частині.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що сторони в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, мали право скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але з відповідними клопотаннями сторони до суду не зверталися.

Судом роз'яснювались представникам сторін положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 137 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування суми підлягають частковому задоволенню.

Також, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 214,60 грн. згідно зі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 57-64, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування суми -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Мотроного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) суму виплаченого відшкодування шкоди у розмірі 10581 грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Мотроного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) сплачений судовий збір в розмірі 214,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: К.С. Маштак