Рішення № 25700792, 13.08.2012, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

2

Справа № 0124/5966/2012

№ 2/0124/2061/2012

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді - Чорної О.В., при секретарі - Маланчук Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ялти цивільну справу за позовом Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» (далі - КП «Комбінат благоустрою») до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у порядку зворотної вимоги (регресу),

в с т а н о в и в :

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,посиланням на положення статей 130, 134, 135 КЗпП України.

Вимоги мотивовані тим, що, відповідач перебував з підприємством у трудових відносинах (працював водієм). 09 липня 2011 року, керуючи автомобілем марки «МАЗ5337», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності КП «Комбінат благоустрою». При виконанні вивозу ТБВ допустив наїзд на механічний стовп огорожі на КПП при в'їзді з вул. Боткінська на Пушкінську алею м. Ялта, в результаті чого механічний стовп огорожі отримав пошкодження, чим спричинив підприємству майнову шкоду у розмірі 12619,74 грн. Частину шкоди ОСОБА_1 сплатив добровільно у сумі 1878,96 гривень, залишок суми у розмірі 10740,78 грн. підприємство просить стягнути примусово.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщеній належним чином, надана суду заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи, що не має необхідності заслуховувати особисті пояснення сторін, суд на реалізацію частини четвертої ст. 169, частини другої ст. 197 ЦПК України визнав можливим розглянути спір на підставі письмових доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.

Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» (ідентифікаційний код юридичної особи - 24406586) здійснює діяльність з будівництва будівель, прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності; організація поховань та надання пов'язаних з ними послуг, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види рекреаційної діяльності, діяльність у сфері інжинірингу (а.с.7-15).

ОСОБА_1 перебував з комунальним підприємством у трудових відносинах.

Наказом начальника комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» від 17 травня 2010 року № 274 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста одноківшового екскаватора 5 - го розряду відділу по перевантажу та вивозу ТБО з оплатою праці згідно штатного розпису (а. с. 21).

09 липня 2011 року ОСОБА_1 керував автомобілем марки «МАЗ5337», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності КП Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою». При виконанні вивозу ТБВ допустив наїзд на механічний стовп огорожі на КПП при в'їзду з вул. Боткінська на Пушкінську алею м. Ялта, в результаті чого механічний стовп огорожі отримав пошкодження.

Встановлено, що автомобіль «МАЗ5337», державний номерний знак НОМЕР_1, належить на праві власності КП Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою». Наведена обставина підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а. с. 16).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 15 липня 2011 року з вересня 2011 року підприємство утримало з його заробітної плати частину майнової шкоди у розмірі 1878,96 грн. (а. с. 33).

Наказом начальника комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» від 06 лютого 2012 року № 55 ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України).

Вирішуючи питання покладання матеріальної відповідальність за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду на ОСОБА_1, суд бере до уваги наступне.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, - є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична або фізична особа, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з частиною першою ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обов'язок з відшкодування шкоди, завданої при виконанні трудових обов'язків, покладається безпосередньо на працівника виключно у випадку, якщо шкоду спричинено діями, які за своїм змістом не випливають з його трудового становища. В такому випадку відшкодування здійснюється за загальними правилами деліктної відповідальності.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». Зі змісту пункту 4 цієї постанови вбачається, що особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин (водій, машиніст, оператор тощо) не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки та, як наслідок, не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим.

Працівник, з вини якого завдано шкоду, відповідає безпосередньо перед роботодавцем. При цьому, межі матеріальної відповідальності працівника визначаються актами трудового законодавства.

В силу статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків, працівник, з вини якого заподіяно шкоду, несе матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 133 КЗпП України передбачено, що зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, продукції, інструментів та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування, призводить до настання обмеженої матеріальної відповідальності.

Випадки повної матеріальної відповідальності визначені у статті 134 КЗпП України.

Так, працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної підприємству з його вини у випадках, коли з ним укладено договір про взяття повної матеріальної відповідальності, майно одержано працівником під звіт за разовою довіреністю (за іншими разовими документами), шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані, шкоду завдано недостачею, умисним знищенням (зіпсуттям) матеріалів, продукції, інструментів, інших предметів, наданих працівникові в користування; на працівника покладено повну матеріальну відповідальність відповідно до законодавства; шкоду завдано не при виконанні трудових обов'язків.

З огляду на принцип змагальності сторін (стаття 10 ЦПК України), обов'язок з доведення наявності однієї з наведених підстав покладався саме на підприємство.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження існування обставин, які обумовлюють можливість покладання на працівника повної матеріальної відповідальності, з огляду на що питання про відшкодування майнової шкоди має вирішуватися виключно у межах середнього заробітку ОСОБА_1.

Беручи до уваги, що частину майнової шкоди у розмірі 1878,96 грн. відшкодовано відповідачем добровільно, при цьому, підприємство не представило суду відомостей щодо розміру середньої заробітної плати ОСОБА_1 (виписки із штатного розпису, бухгалтерської довідки тощо), суд, з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 11 ЦПК України), позбавлений можливості вирішити питання щодо стягнення різниці між вже сплаченою сумою та середнім заробітком відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 130, 132-134 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 169, 197, 212-215, 224 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у порядку зворотної вимоги (регресу) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строк передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя: