Рішення № 25697658, 07.08.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/14343/12

Номер провадження 2/1522/9047/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 серпня 2012 року

у складі:

Приморський районний суд м. Одеси

головуючого судді - Науменко А.В.,

при секретарі -Домніковій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк», треті особи Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Хаджибеївський ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМУС України в Одеській області, Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк», треті особи Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Хаджибеївський ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМУС України в Одеській області, Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту. На обґрунтування вимог вказують, що 16 січня 2007 року між ПАБ комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ОD3ОАЕОООООО17 згідно п. 7.1. якого ПриватБанк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 16 752,60 доларів США на строк до 16 січня 2012 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісячно в період оплати.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 16 січня 2007 року уклали договір застави рухомого майна № ОD30АЕ00000017/А (надалі -договір застави), відповідно до п. 34.4 якого ОСОБА_1 в заставу ПАТ КБ «ПриватБанк»автомобіль марки "РЕUGOT 206", 2004 року випуску, державний номер ВН 1652ВВ.

22 лютого 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалив заочне рішення по справі № 2/0417/2080/2012, яким заявлений ПАТ КБ «ПриватБанк»позов до ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави було задоволено у повному обсязі. З резолютивної частини цього судового рішення вбачається, що в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором № ОD3ОАЕОООООО17 від 16.01.2007 року суд звернув стягнення на предмет застави - автомобіль марки "РЕUGOT 206", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 шляхом продажу вказаного автомобілю ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Зазначене судове рішення набрало законної сили 05 березня 2012 року та в подальшому не було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Однак, ПАТ КБ «ПриватБанк»не взмозі продати предмет застави, з метою погашення заборгованості за кредитним договором та реалізувати своє майнове право, яке встановлено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, оскільки заставний автомобіль, не може бути знятий з реєстрації в органах ДАЇ України, тому що він знаходиться під арештом.

Так, згідно листа Відділу організації реєстраційно-екзаменаційної роботи управління державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області № 8/о-2580 від 02.04.2012 року, позивачу ПАТ КБ "Приватбанк" стало відомо, що автомобіль марки " РЕUGOT 206", державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 та знаходиться в заставі ПриватБанку перебуває під арештом на підставі трьох процесуальних документів.

Просить звільнити предмет застави з-під арешту, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 вересня 2009 року серії АВ № 972651, що винесена державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Георгієвим В.І., постанови про накладення арешту на майно від 12 квітня 2010 року б/н, що винесена слідчим СВ Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенантом міліції Морозовою Л.О. та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 липня 2011 року, що винесена старшим державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Семко Б.О. в рамках виконавчого провадження № 27800413,а саме автомобіль марки " РЕUGOT 206", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2,, що належить на праві власності ОСОБА_1, а також стягнути з відповідачів на користь ПАТ КТ «Приватбанк»понесені судові витрати у зв'язку з зверненням до суду.

Представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк»в судове засідання не з'явився, проте подавав суду заяви про проведення розгляду справи у його відсутності, у якому позов підтримував з підстав, наведених у ньому, просив його задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк»в судове засідання не з'явився, проте подавав суду заяву в якій просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що обраний спосіб захисту прав не вірним. Також посилається, на те що на сьогоднішній день між сторонами відсутні будь яки спірні відносини.

Відповідач ОСОБА_1 та представники Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМУС України в Одеській області, Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по справі про час, дату та місце судового розгляду належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи, але без поважних причин до суду не з'явилися, заяв про розгляд справи за їх відсутністю суду не надавали.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідача без поважних причин, враховуючи відсутність заперечень з боку позивача, керуючись ст. 224 ЦПК України ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.

Суд дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч.1, 3, 4ст.60 ЦПК України)

Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Позивач посилається в позові на те, що 16 січня 2007 року між ПАБ комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ОD3ОАЕОООООО17 згідно п. 7.1. якого ПриватБанк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 16 752,60 доларів США на строк до 16 січня 2012 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісячно в період оплати.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 16 січня 2007 року уклали договір застави рухомого майна № ОD30АЕ00000017/А (надалі - договір застави), відповідно до п. 34.4 якого ОСОБА_1 в заставу ПАТ КБ «ПриватБанк»автомобіль марки "РЕUGOT 206", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

22 лютого 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалив заочне рішення по справі № 2/0417/2080/2012, яким заявлений ПАТ КБ «ПриватБанк»позов до ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави було задоволено у повному обсязі. З резолютивної частини цього судового рішення вбачається, що в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором № ОD3ОАЕОООООО17 від 16.01.2007 року суд звернув стягнення на предмет застави - автомобіль марки "РЕUGOT 206", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 шляхом продажу вказаного автомобілю ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Зазначене судове рішення набрало законної сили 05 березня 2012 року та в подальшому не було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Однак, ПАТ КБ «ПриватБанк»не взмозі продати предмет застави, з метою погашення заборгованості за кредитним договором та реалізувати своє майнове право, яке встановлено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, оскільки заставний автомобіль, не може бути знятий з реєстрації в органах ДАЇ України, тому що він знаходиться під арештом.

Так, згідно листа Відділу організації реєстраційно-екзаменаційної роботи управління державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області № 8/о-2580 від 02.04.2012 року, позивачу ПАТ КБ "Приватбанк" стало відомо, що автомобіль марки " РЕUGOT 206", державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 та знаходиться в заставі ПриватБанку перебуває під арештом на підставі трьох наступних процесуальних документів.

14 вересня 2009 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Георгієвим В.І. з метою примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2009 року по справі № 2-7521/08 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Про КредитБанк" грошової суми у розмірі 54 754,98 грн. постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серія АВ № 972651 було накладено арешт на автомобіль марки " РЕUGOT 206", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1.

12 квітня 2010 року слідчим Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенантом міліції Морозовою Л.О. в рамках кримінальної справи № 06020100015 постановою про накладення арешту на майно накладено арешт на все майно ОСОБА_1.

25 липня 2011 року старшим державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Семко Б.О, в рамках виконавчого провадження № 27800413 з метою примусового виконання виконавчого листа Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2011 року по справі № 1-190/11 також було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Виходячи зі змісту наведеної норми Закону, право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту належить особі, яка вважає себе власником спірного майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно із ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання допускається лише у разі, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отримані від реалізації заставленого майна, використовуються, насамперед, для задоволення зобов'язань боржника перед заставодержателем, і лише залишок коштів - для задоволення вимог стягувача.

Позивачем не надано доказів того, що є власником автомобіля, що марки " РЕUGOT 206", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2 та що він звертався до відповідних органів з заявою щодо зняття арешту з підстав зазначених в позові. Таким чином позивачем не доведена наявність цивільного спору з відповідачами у справі, та підстав звернення в порядку ст.. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.8 ч.1 ст.346 ЦК України право власності може бути припинено у разі звернення стягнення на майно за зобовязаннями власника.

Порядок звернення стягнення на рухоме майно передбачений ст.62 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, позивач посилається на п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 серпня 1976 р. N 6 "Про судову практику у справах про виключення майна з опису", позаяк у даній постанові не міститься рекомендацій щодо вирішення спорів про звільнення з-під арешту майна, яке є заставленим за договором застави.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.08.76 р. "Про судову практику у справах про виключення майна з опису" визначено, що за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян та організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Таким чином вимога банку щодо звільнення майна з під арешту не відповідає способу захисту цивільних прав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк», треті особи Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Хаджибеївський ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМУС України в Одеській області, Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту є необґрунтованими та не підтверджені об'єктивними доказами, тому задоволенню не підлягають через недоведеність.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 57, 60,61, 215, 212, 223-224 ЦПК України, ст. ч.2 ст. 207, ст. ст. 628, 1046 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк», треті особи Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Хаджибеївський ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМУС України в Одеській області, Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту -відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня його отримання.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Суддя А.В. Науменко

07.08.2012