Ухвала суду № 25691793, 22.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 року справа №2а/1270/4392/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Жаботинської С.В., Нікуліна О.А., Компанієць І.Д., за участю представників позивача Столярової В.Ю., Кушнарьова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Електроспецмонтаж" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року у справі № 2а/1270/4392/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Електроспецмонтаж" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0000132270,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0000132270.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, приписів Цивільного кодексу України та зазначає, що в акті перевірки відповідач помилково робить висновок про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами вказує на реальний характер правочинів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі № 2а/1270/4392/2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція» не мають реального характеру, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати тільки реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, оформлені відповідними документами, тому податковий орган правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0000132270.

З постановою суду першої інстанції позивач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт вказує, що визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення, посилається на реальний характер правочинів укладених з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», на думку апелянта реальність правочинів підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

У період з 26.04.2012 р. по 04.05.2012 р. на підставі наказу від 25.04.2011 р. № 136 відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.05.2012 № 93/23/37234479, згідно з яким виявлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 20772 грн., в тому числі за травень 2011 у сумі 18907 грн. та за жовтень 2011 у сумі 1865 грн. внаслідок учинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж», та підлягають виключенню з податкового обліку ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» (а.с. 14-54).

На підставі акта перевірки податковим органом 24.05.2012 р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0000132270, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 21239,25 грн., в тому числі за основним платежем - 20772 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 467,25 грн. (а.с. 9).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, між позивачем та ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» укладено договори:

29.04.2011 року з ПП «Інтенція» договір поставки № 290411 (а.с. 59-61).

25.04.2011 року з ТОВ «Оріал» договір поставки № 250411 (а.с. 68-70).

01.07.2011 року з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» договір підряду (а.с. 77-79).

На виконання умов договору між сторонами складені відповідні рахунки-фактури, видаткові накладу, податкові накладні (а.с. 67-88).

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію

України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при

їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або

ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на

баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання

послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного

або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши реальність договорів постачання та договору підряду, укладених позивачем з ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», колегія судів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, оформлених його контрагентами, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході проведення перевірки на підставі наданої податковими органами інформації відповідачем установлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» має стан 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Підприємство відсутнє за юридичною адресою, про що складено відповідні акти. За ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не зареєстровані будь-які транспортні засоби та об'єкти нерухомого майна на території м. Луганська. У ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з моменту реєстрації по теперішній час відсутня матеріальна база, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

За інформацією Управління статистики у м. Алчевську ПП «Інтенція» у 2011 році не звітувало, відсутнє за юридичною адресою. За ПП «Інтенція» не зареєстровано будь-які транспортні засоби та об'єкти нерухомого майна. Підприємство не є землекористувачем. Кількість працівників у 2011 році складала дві особи. Встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання ТМЦ в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Інтенція» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

За ТОВ «Оріал» не зареєстровано будь-які транспортні засоби та об'єкти нерухомого майна. Підприємство не є землекористувачем. Протягом 2011 року кількість працівників складала одну-дві особи. Встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; неможливість фактичного здійснення ТОВ «Оріал» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Суд вважає не доведеною товарність операцій за договорами постачання. Так, згідно з умовами договорів якість та комплектність товару, який постачається, повинні відповідати вимогам діючих законодавчих актів України. Таким чином, якість товару повинна бути документально підтверджена. Таких підтверджень позивачем суду не надано. Також не надано документів, які б підтверджували оприбуткування та зберігання товару.

З пояснень представника позивача у суді першої інстанції, що стосується договору підряду вбачається, що роботи на облаштування асфальтобетонного покриття за адресою: м. Луганськ, вул. Р.Люксембург, 2а, виконано за угодою з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на користь іншого підприємства. При цьому позивачем не надано суду такої угоди, а відповідно - й обґрунтування підстав для виконання вказаних робіт.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що первинні документи за вищенаведеними договорами поставки оформлені неналежним чином. Так, видаткові накладні /а.с. 63, 66, 72, 75/ не завірені печатями отримувача, в рахунках - фактурах /а.с. 62, 65, 71, 74/ відсутня посада та інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка здійснювала операцію та видала цей документ. Немає в зазначених документах і посилання на виконання зазначених договорів.

Ці обставини свідчать про неналежно оформлені документи, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, що свідчить відсутність підстав для формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати тільки реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, оформлені відповідними документами.

Суд апеляційної інстанції, вважає, що господарські операції не підтверджені первинними документами, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування податкового кредиту, а тому податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0000132270.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197 , п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Електроспецмонтаж" -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року у справі № 2а/1270/4392/2012-залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 22.08.2012 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.А. Нікулін

І.Д. Компанієць