Рішення № 25690602, 17.08.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2012 р.Справа № 5013/1115/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1115/12

за позовом: Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України в особі Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод", м. Кіровоград

про стягнення 213068,80 грн.

Представники сторін:

від прокуратури - Грива Ю.В., помічник військового прокурора Кіровоградського гарнізону, посвідчення № 160 від 27.05.2011р.;

від позивача - Миговський М.Л., довіреність № 93 від 09.07.2012р.;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Заступником військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом якого виступає Міністерство оборони України в особі Концерну "Техвоєнсервіс", подано позов про стягнення з Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" 213 068,80 грн., з яких: 185 060,00 грн. сума основного боргу та 28 008,80 інфляційних втрат.

Подання позову прокурор обґрунтовує невиконанням відповідачем обов'язків перед Концерном щодо сплати внесків у розмірі 2% від чистого доходу за період з 1 кварталу 2009 р. по 3 квартал 2010 р. включно.

Концерном "Техвоєнсервіс" позовні вимоги прокурора підтримано у повному обсязі, про що надано письмову заяву (а.с. 63-64).

Відповідач надав суду довідку, в якій повідомляє про фінансовий стан підприємства та вказує про збитковість підприємства, оскільки кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість (а.с. 62). Поміж тим, явки повноважного представника в судове засідання 17.08.2012р. відповідач не забезпечив та відзив на позов до суду не подав.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання є правом сторін, якими останні зобов'язанні користуватися добросовісно.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 59), з огляду на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу в судовому засіданні 17.08.2012р. за відсутності відповідача та на основі наявних у справі документів.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення, наведенні в обґрунтування підстав позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Формою цього представництва є, зокрема звернення до суду з позовними заявами з метою захисту інтересів держави.

Інтереси держави є оціночним поняттям та їх порушення і необхідність захисту обґрунтовується прокурором самостійно в поданій позовній заяві.

Відповідно до статуту Концерну "Техвоєнсервіс" концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України (а.с. 28-37).

Майно Концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання (п. 7.3. статуту).

Джерелами формування майна Концерну є:

майно, передане йому в установленому чинним законодавством України порядку Органом Управління майном та Учасниками і відображене в самостійному балансі Концерну;

внески учасників;

доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

інші джерела, не заборонені чинним законодавством України (п. 7.4. статуту).

Відтак, несплата учасниками Концерну своїх внесків, що є предметом позову прокурора у даній справі, порушує інтереси держави, як власника майна Концерну. Отже, прокурором обґрунтовано визначено порушення інтересів держави та позивача у справі.

При розгляді справи господарський суд враховує наступне.

Згідно положень ст.ст. 118, 120, 123 Господарського кодексу України, об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств є юридичною особою. Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" з 2005 року входив до складу Концерну "Техвоєнсервіс". Рішення про виключення відповідача зі складу вказаного об'єднання прийнято 18.05.2011 р. (а.с. 38).

Пункт 7.4. статуту Концерну передбачає, що джерелами формування майна Концерну є, між іншим, внески учасників.

Згідно пунктів 8.2., 8.3, 8.4 статуту Концерну, джерелами формування фінансових ресурсів Концерну є безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити, а також відрахування учасників та інші джерела. Витрати на утримання Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної господарської діяльності та відрахувань від чистого доходу учасників. Джерелом коштів на оплату праці концерну є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів учасників.

Відповідно до пункту 4.1 статуту Концерну, управління його оперативною діяльністю здійснює Правління Концерну (надалі - Правління) і генеральний директор Концерну.

На першому засіданні Правління, яке відбулося 26.05.2005 р., прийнято рішення, яким встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання у розмірі 4% від чистого доходу поточного року (а.с. 46,47).

Враховуючи скрутне фінансове становище підприємств учасників Концерну, генеральний директор листом від 26.09.2005 р. №225/К/26 запропонував внести зміни до рішення засідання правління Концерну від 26.08.2005 р. та встановити з 01.10.2005 р. щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 2% від чистого доходу поточного року (а.с. 48).

Відповідно до п. 3 постанови №2 Правління Концерну від 21.11.2005 р. на засіданні Правління було прийнято рішення керівникам підприємств взяти на особистий контроль своєчасність відрахувань на утримання Концерну у розмірі 2% (а.с. 49).

25.10.2007 р. прийнято рішення №7 Правління, відповідно до якого учасники Концерну погодились забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період (а.с. 50-51). Вказане рішення підписано керівниками учасників Концерну без зауважень та заперечень, у тому числі від імені відповідача директором Галико В.А.

Згідно Положення про правління концерну "Техвоєнсервіс", затвердженого рішенням Правління від 27.03.2007 р. №6 та введеного в дію наказом генерального директора Концерну від 28.03.2007 р. № 64-АГД (а.с. 41-45), Правління на своїх засіданнях уповноважено затверджувати за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності. Рішення правління, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання генеральним директором Концерну, членами Правління та працівниками Концерну в частині, що стосується, незалежно від їх особистої точки зору (п. 5.18. Положення про правління).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку про виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати позивачу внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період. Аналогічну позицію підтримав Вищий господарський суд України у постанові від 04.06.2009 о. по справі №15/337 між тими ж сторонами (а.с. 56).

Згідно звітів про фінансові результати державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод", загальна сума чистого доходу за період з 1 кварталу 2009 р. по 3 квартал 2010 р. склала 9 253 000,00грн. (а.с. 18-26).

Зазначена сума доходу відповідачем не заперечена та документально не спростована.

На основі облікованих у звітах даних щодо сум чистого доходу та наведеного прокурором розрахунку загальний розмір відрахувань відповідача за період з 1 кварталу 2009 р. по 3 квартал 2010 р. склав 185 060,00 грн. (а.с. 17).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Концерну 185 060,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу статті 254 Цивільного кодексу України до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Виходячи з рішення Правління, останнім днем строку сплати відповідачем внесків є останній день останнього місяця кварталу.

Вказане зобов'язання є грошовим та тягне наслідки, що визначені ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога прокурора про стягнення інфляційних є правомірною та такою, що підтверджена матеріалами справи.

Разом з цим, прокурором при розрахунку інфляційних втрат допущено помилку, оскільки розрахунки індексу інфляції за період прострочки (квартал, період з початку року і т.п.) проводиться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держокмстату від 27.07.2007 р. №265, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97). Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки. У вказаний період прострочки при розрахунку індексу інфляції включаються і місяці, коли показник індексу інфляції був менше 100.

Враховуючи вказане та наведений прокурором період прострочки (а.с. 16), розмір інфляційних, який підлягає стягненню з відповідача становить:

за період прострочки сплати внеску за 1 квартал 2009 р. в розмірі 3020,00 грн. з квітня по червень 2009 р. в сумі 76,10 грн. інфляційних;

за період прострочки сплати внеску за 1-2 квартали 2009 р. в розмірі 3840,00 грн. з липня по вересень 2009 р. в сумі 19,12 грн. інфляційних;

за період прострочки сплати внеску за 1-3 квартали 2009 р. в розмірі 3960,00 грн. з жовтня по грудень 2009 р. в сумі 115,95 грн. інфляційних;

за період прострочки сплати внеску за 1-4 квартали 2009 р. в розмірі 182 520,00 грн. з січня по березень 2010 р. в сумі 8519,68 грн. інфляційних;

за період прострочки сплати внеску за 1 квартал 2009 р. - 2 квартал 2010 р. в розмірі 184 800,00 грн. з липня по вересень 2010 р. в сумі 7256,23 грн. інфляційних;

за період прострочки сплати внеску за 1 квартал 2009 р. - 3 квартал 2010 р. в розмірі 185 060,00 грн. з жовтня 2010 р. по грудень 2011 р. в сумі 11550,47 грн.

Всього інфляційні в сумі 27537,55 грн.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України в особі Концерну "Техвоєнсервіс" підлягають частковому задоволенню на суму 212 597,55 грн., з якої: 185 060,00 грн. сума основного боргу, 27 537,55 грн. інфляційних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача та стягується в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" (25055, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2, ідентифікаційний код 07646544) на користь Концерну "Техвоєнсервіс" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, ідентифікаційний код 33689867) 212597,55 грн., з яких: 185 060,00 грн. сума основного боргу, 27 537,55 грн. інфляційних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" (25055, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2, ідентифікаційний код 07646544) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області, банк: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016, ідентифікаційний код: 38037409, рахунок: 31211206783002, код: 22030001) судовий збір в сумі 4251,95 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Примірники рішення направити сторонам, які не були присутні у судовому засіданні, а саме: Міністерству оборони України за адресою: 03168, м. Київ 168, Повітрофлотський проспект, 6 та Державному підприємству "Кіровоградський ремонтний завод" за адресою: 25055, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2.

Повне рішення складено 21.08.2012 р.

Суддя В.В.Тимошевська