Рішення № 25690562, 15.08.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.12 Справа № 15/5009/7537/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний», Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка

про стягнення 5 799 772,54 грн.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Басистий В.О. представник довіреність №444/27-12 від 27.12.2011р.

від відповідача: Булигіна О.В. представник довіреність б/н від 17.05.2012р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний», Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка про стягнення 5 799 772,54 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 21.12.2011. Розгляд справи відкладався. Провадження у справі зупинялось до розгляду пов'язаної з нею справою.

В судовому засіданні 15.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу за яким позивачем було передано відповідачу у володіння та користування на певний строк майно, яке було придбане у постачальника. За умовами договору відповідач повинен був прийняти предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням та сплачувати лізингові платежі. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зі сплати лізингових платежів позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 7 423 822,54 грн., у т. ч. лізингові платежі у розмірі 249 195,44 грн., інші платежі в розмірі 461,95 грн., суму процентів за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 1 204 404,72 грн., решту лізингових платежів та вартість викупу предмета лізингу, зменшених шляхом дисконтування у розмірі 5 894 619,25 грн., витрати понесені, у зв'язку з вилученням предмету лізингу в розмірі 75 141,18 грн. Просить позов задовольнити.

В подальшому позивачем було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з реалізацією частини предмету лізингу та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 5 799 772,54 грн., у т. ч. 249 195,44 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 1 204 404,72 грн. процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 461,95 грн. інші платежі, 4 270 569,25 грн. решти лізингових платежів та вартості викупу предмета лізингу зменшених шляхом дисконтування, 75 141,18 грн. збитків позивача, пов'язаних з вилученням предмета лізингу.

Вказана заява з урахуванням вимог ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду. Розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру заявлених до стягнення позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив в обґрунтування зазначив наступне: постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2011р. у справі №31/5009/2658/11 скасовано. Позовні вимоги фізичної особи -Овчиннікова Олександра Івановича м. Дніпропетровськ по справі №31/5009/2658/11 задоволено, визнано недійсним договір №А150 від 10.06.2008р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільний», у зв'язку з наявністю заборгованості за яким позивачем заявлено позов до відповідача. Враховуючи визнання недійсним договору, який був підставою для нарахування лізингових платежів та виникнення іншої заборгованості, яка заявлена до стягнення відповідач зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За усним клопотанням представника відповідача здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.06.2008р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», м. Київ (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільний», Запорізька область, Приморський район, с. Інзивка (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №F150.

За вказаним договором Лізингодавець зобов'язується передати Лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно -Комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро 350»з жаткою та візком (3 комплекта) на загальну суму 3 750 000,00 грн., спеціально придбане ним у визначеного Лізингоодержувачем Постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату та в кінці строку дії Договору придбати Предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі, п. п. 1.1, 1.2 договору.

Постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік машинес інтернешенел»було здійснено поставку предмету лізингу про що свідчать акт приймання -передачі від 26.06.2008р., видаткова накладна №COF-000067 від 26.06.2008р., договір поставки №F150 від 10.06.2008р.

Додатком №1 до договору фінансового лізингу визначено розмір лізинговх платежів. У зв'язку з несвоєчасною сплатою лізингових платежів позивачем заявлено до стягнення 249 195,44 грн. заборгованості з лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.3.11 договору, Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати самостійно або відшкодувати Лізингодавцю всі витрат, пов'язані з експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу, та компенсувати інші витрати, які несе Лізингодавець, як власник предмета лізингу. Згідно рахунку - фактур №112/R/F150 від 16.01.2009р. виставленого позивачем відповідачу такий платіж становив 461,95 грн.

З урахуванням умов п. 2.3.12 договору фінансового лізингу за несвоєчасне внесення платежів які передбачені умовами договору Лізингоодержувачу були нараховані проценти за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 1 204 404,72 грн., у т. ч. 39 808,06 грн. + 1 164 596,66 грн.

Згідно із п. 7.7 договору фінансового лізингу, Лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку якщо Лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів, в тому числі не виконав в цей же строк зобов'язання щодо оплати початкового лізингового платежу.

Відповідно до п. 8.1 договору, при відмові Лізингодавця від договору згідно п. п. 7.3, 7,7 дія договору припиняється з моменту, коли Лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення Лізингодавця про відмову від Договору. при цьому Лізингоодержувач зобов'язаний негайно оплатити Лізингодавйцю суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування. Розмір дисконту встановлюється за достовірною відсотковою ставкою, що діятиме на дату повідомлення Лізингодавця про розірвання договору.

17.02.2009р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист №208 з повідомленням про відмову від договору та вилучення предмету лізингу, п. 8.2 договору (в якому зазначено про направлення Лізингоодержувачу письмового повідомлення про вилучення предмету лізингу, у разі дострокового припинення договору).

З урахуванням умов п. 8.1 договору сума решти лізингових платежів та вартість викупу предмета лізингу, зменшена шляхом дисконтування, яку позивачем заявлено до стягнення становила 5 894 619,25 грн.

Відповідно до умов п. 8.7 договору, Лізигоодержувач відшкодовує Лізингодавцю всі інші витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку із вилученням, зберіганням, продажем предмета лізингу, припиненням договору та інше. До таких витрат відносяться: добровільне комплексне страхування ризиків, послуги перевезення, зберігання предмета лізингу та інші.

Позивачем заявлено до стягнення 75 141,18 грн. витрат понесених у зв'язку з вилученням предмета лізингу.

Згідно договору поставки №Ф150-К від 22.11.2011р. позивачем було продано та отримано кошти за 2 одинці техніки, котра була предметом спірного договору лізингу, а саме: 2 комбайни КЗС-11 «Дніпро 350»2006р. на суму 1 443 600,00 грн.

Згідно договору поставки №Ф150-К1 від 29.11.2011р. ще один комбайн було поставлено СГ Панченко Н.Г. з частковою оплатою на суму 360 900,00 грн.

У зв'язку з чим позивачем зменшено заявлену до стягнення суму заборгованості заявленої до стягнення з відповідача до 5 799 772,54 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.07.2011р. по справі №31/5009/2658/11 відмовлено в задоволенні позову Овчиннікова Олександра Івановича до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізінг Україна" про визнання договору №F150 від 10.06.2008р. недійсним.

Позов було обґрунтовано посилаючись на те, що договір укладено з порушенням ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ст. ст. 228, 241 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", п. 6.3.1., ч. 10 п. 6.3.4., п. 6.4.4. Статуту ТОВ "Вільний".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. апеляційну скаргу Фізичної особи -Овчиннікова Олександра Івановича м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2011р. по справі №31/5009/2658/2011 задоволено.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2011р. по справі №31/5009/2658/11 скасовано.

Позовні вимоги Фізичної особи -Овчиннікова Олександра Івановича м. Дніпропетровськ по справі №31/5009/2658/11 задоволено, визнано недійсним договір №F150 від 10.06.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізінг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільний".

Постановою донецького апеляційного господарського суду встановлено наступне:

«Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 2 -ТОВ "СГ Еквіпмент Лізінг Україна" надано до справи протокол №3 загальних зборів учасників ТОВ "Вільний" від 28.05.2008р.

З протоколу вбачається, що головою зборів був Овчинніков О.І., який повідомив про необхідність укласти спірний договір і підписав зазначений протокол зборів засновників (том 1 стор. 86).

Овчинніков О.І. завернувся до суду першої інстанції і до апеляційної інстанції з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що 28.05.2008р. збори учасників ТОВ "Вільний" не проводились і його підпис на протоколі є підробленим.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. по справі №31/5009/2658/11 призначено почеркознавчу експертизу.

Постановою Вищого господарського суду України за результатами касаційного оскарження ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. залишено без змін.

За висновком почеркознавчої експертизи №4243-11 по справі №31/5009/2658/11 зазначено, що підпис від імені Овчиннікова О.І. в графі "Голова зборів" в протоколі №3 загальних зборів учасників ТОВ "Вільний" від 28.05.2008р. виконаний не Овчинніковим Олександром Івановичем, а іншою особою з послідуванням справжнього підпису Овчиннікова О.І.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що висновок судового експерта не є обов'язковим і оцінюється за правилом ст. 43 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, з урахуванням висновку почеркознавчої експертизи, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2008р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір №F150, ціна предмету договору складає 3 750 000, 00 грн.

Строк дії договору передбачений п. 7.1., відповідно до якого договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідач 2 у додаткових пояснень до відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що спірний договір був розірваний, але відповідних доказів розірвання договору на дату прийняття оскаржуваного рішення не надав, не довів також і існування таких доказів на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так, згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент виконання правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При укладанні спірного правочину був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності у генерального директора ТОВ "Вільний", оскільки спірний правочин вчинено за межами компетенції виконавчого органу ТОВ "Вільний", що є підставою для визнання правочину недійсним.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив суд захистити його корпоративні права, порушення яких проявилось у тому, що Овчинніков О.І. був позбавлений можливості приймати участь в управлінні товариством, здійснювати контроль над діяльністю товариства, які відносяться виключно до компетенції зборів учасників товариства.

Повноваження генерального директора товариства на укладання правочину від імені товариства регламентується Статутом ТОВ "Вільний" та нормами чинного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Тобто, договір №F150 від 10.06.2008р. укладено з перевищенням повноважень, без розгляду цього питання на зборах засновників товариства, тому, як з'ясовано - збори засновників з цього питання не збирались, а на протоколі, який додано до справи, підпис голови зборів підроблено.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Позивач посилається у позові на те, що генеральний директор ТОВ "Вільний" Тутов І.В., діючи від імені товариства не здійснював дій, направлених на зміну прав та обов'язків товариства за спірним договором, оскільки не мав повноваження укладати правочини в яких передбачено відчуження майна товариства на суму, яка перевищує 30 000,00 грн.

Позивач надав докази, що відносно Тутова І.В. порушена кримінальна справа за фактом складання та видачі завідомо неправдивих офіційних документів. З матеріалів справи вбачається наявність низки спорів, по яким є рішення, що вступили в законну силу і в яких встановлено факт підробленого підпису Овчиннікова О.І. і на інших документах.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами, тому підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2011р. по справі №31/5009/2658/11 підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3 ст.104 ГПК України.»

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляд однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи визнання недійсним в судовому порядку договору фінансового лізингу №F150 від 10.06.2008р. обставини щодо додержання загальних вимог, які є необхідними для чинності правочину господарським судом не повинні доводитись знову під час розгляду даного спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Право чини можуть бути односторонніми та дво -чи багатосторонніми (договір).

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору фінансового лізингу №F150 від 10.06.2008р., заявляючи позов позивач посилається на виникнення заборгованості, заявленої до стягнення внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу, однак який в судовому порядку визнаний недійсним.

З урахуванням вимог чинного законодавства України, недійсний договір фінансового лізингу №F150, який є недійсним з моменту його вчинення не створює для сторін юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За викладених обставин, суд вважає, що правові підстави для стягнення заборгованості за визнаним недійним в судовому порядку договору фінансового лізингу відсутні.

Враховуючи вище викладене, підстави для задоволення позову та стягненню заборгованості відсутні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду невірно визначено розмір судового збору, який підлягає сплаті при подачі позову до господарського суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в кому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позову майнового характеру ставка судового збору становить -2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України від 23.12.2010р. №2857-V «Про державний бюджет України на 2011 рік»встановлено, що мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2011р. становить 941 грн.

Позивач повинен був сплатити при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 56 460,00 грн. Тоді як платіжним доручення №1150 від 28.10.2011р. сплачено 25 500,00 грн.

Позивачу необхідно було доплатити 30 960,00 грн. судового збору доказів чого не надано. У зв'язку з чим вказана сума судового збору підлягає присудженню з позивача в доход Державного бюджету України.

Також, у зв'язку із зменшенням позивачем розміру заявлених позовних вимог з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суму судового збору в розмірі 12 353,45 грн. необхідно повернути позивачу.

За результатами розгляду даної справи судовий збір відноситься на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний», Запорізька область, Приморський район, с. Інзивка про стягнення заборгованості в розмірі 5 799 772,54 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", 04073, м. Київ, проспект Московський, 9 оф. 5-402 код ЄДРПОУ 34537760 в доход Державного бюджету України (одержувач державний бюджет Жовтневого району, 22080200, код ЄДРПОУ 34677124, банк одержувача УДК в Запорізькій області, МФО 813015, р/р 31115093700003) доплату судового збору в розмірі 30 960 (тридцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. за подачу позову до господарського суду. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", 04073, м. Київ, проспект Московський, 9 оф. 5-402 код ЄДРПОУ 34537760 судовий збір в розмірі 12 353 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 45 коп., сплаченого платіжним дорученням №1150 від 28.10.2011р.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 20.08.2012р.