Рішення № 25690508, 16.08.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.2012Справа №5002-7/3809-2011

За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим

до відповідачів: 1) виробничого кооперативу "Скіф-88";

2) приватного підприємства "Шарм Плюс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Верховна рада Автономної Республіки Крим;

2) орендне підприємство Виробничо-технічний комбінат "Кримсервіс";

3) Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"

за участю прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та спонукання до виконання певних дій.

Суддя Дворний І. І.

Представники:

від позивача - Аметов С.Д., довіреність №117-Д від 01.01.12, начальник відділу нормативно-правового забезпечення;

від відповідача (ВК "Скіф-88")- Бордачева В.О., довіреність №1 від 03.01.12, предст.;

від відповідача (ПП "Шарм Плюс")- Іванов Д.Б., довіреність №18 від 01.01.12, предст.;

від відповідача (ПП "Шарм Плюс")- Зінченко С.І., довіреність № 18 від 19.09.11, предст.;

від 3-ї особи (ВР АРК)- Лукашев М.І., довіреність №28-50/585 від 19.12.11, консультант відділу судового представництва і взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами Юридичного управління Секретаріату ВР АР Крим;

від 3-ї особи (ОП ВТК "Кримсервіс")- Яг'яєва А.З., довіреність №б/н від 28.05.12, предст.;

від 3-ї особи (КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації")- не з'явився;

прокурор - Коноваленко А.В., посв. №12143, прокурор відділу прокуратури;

Суть спору: 01 вересня 2011 року Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до виробничого кооперативу "Скіф-88" та приватного підприємства "Шарм Плюс", в якій просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами 07 квітня 2009 року договір №1263 купівлі-продажу 96/100 часток нежитлових будівель загальною площею 2102,7 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, в частині продажу нежитлової будівлі: прохідна літер «В» та зобов'язати приватне підприємство «Шарм Плюс» повернути Фонду майна АР Крим нежитлову будівлю: прохідна літер «В», розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 15, 16, 203, 215, 216, 228, 321, 388 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неправомірними діями з боку відповідачів по укладанню договору купівлі-продажу №1263 від 07 квітня 2009 року нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, в частині продажу приватним підприємством "Скіф-88" нежитлової будівлі: прохідна літер «В», яка є власністю Автономної Республіки Крим.

Так, позивач пояснює, що спірна будівля літер «В» ніколи не входила до складу орендованого (за договором оренди від 01 червня 1989 року) та приватизованого (за договором купівлі-продажу від 25 листопада 2008 року) приватним підприємством "Скіф-88" майна, з огляду на що, останній не мав правових підстав передавати його за договором купівлі продажу від 07 квітня 2009 року приватному підприємству "Шарм Плюс".

Більш того, позивач стверджує, що прохідна літер «В» відноситься до іншого майна, яке орендує ОП Виробничо-технічний комбінат «Кримсервіс» та це майно включено до переліку майна, яке належить АРК і підлягає приватизації, у зв'язку з чим, приватне підприємство "Шарм Плюс" неправомірно користується та розпоряджується спірним майном, що порушує права позивача, як власника спірних будівель і слугує підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07 квітня 2009 року та повернення спірної будівлі власнику.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2011 року позовна заява була прийнята до розгляду суддею О.Ю. Копиловою та порушено провадження у справі №5002-25/3809-2011. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Верховна рада Автономної Республіки Крим і орендне підприємство Виробничо-технічний комбінат "Кримсервіс".

27 вересня 2011 року приватним підприємством "Шарм Плюс" було надано заперечення на позовну заяву, у якому останній просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив про безпідставність тверджень позивача щодо належності йому законних прав на спірну будівлю. Так, відповідач вказав про те, що прохідна літер «В» площею 17,2 кв.м., яка знаходиться за адресою вул. Ж.Дерюгіної, 15 є невід'ємною частиною адміністративного корпусу літер «А» з 1988 року, про що свідчить інвентарна справа. Спірна будівля не може бути відділена від адміністративного корпусу без його пошкодження та пов'язана з ним спільним господарським призначенням.

Приватне підприємство "Шарм Плюс" пояснило, що при переході права власності від позивача до виробничого кооперативу "Скіф-88" на адміністративний корпус літ «А», прохідна літер «В» не підлягала відділенню та перейшла у власність приватного підприємства "Шарм Плюс" у складі адміністративного корпусу літ «А», з огляду на що, права позивача порушені не були.

Також, 27 вересня 2011 року пояснення стосовно виниклих правовідносин надав й виробничий кооператив "Скіф-88", зазначивши, що вимоги позивача не можуть бути задоволені з огляду на відсутність у позивача доказів, які б підтвердили право власності на спірну будівлю. Зокрема, кооператив вказав про те, що позивач помилково вважає, що до площі нежитлових будівель у 2102,7 кв. м., переданих за договором купівлі-продажу від 07 квітня 2009 року, увійшла й площа прохідної літер «В», втім, спірна будівля відповідно до пункту 1.1 договору віднесена до поліпшення будівель (інше майно) і до складу проданих нежитлових будівель не увійшла.

На думку кооперативу, безпідставним є посилання позивача на те, що спірне майно, розташоване по вул. Ж.Дерюгіной,15 у нього орендує ОП ВТК «Кримсервіс», оскільки багатьма судовими рішеннями встановлено, що останній орендарем майна по вул. Ж. Дерюгіной,15 не є і прав на це майно не має.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації ".

Ухвалою господарського суду від 13 жовтня 2011 року у справі було призначено комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам товариства з обмеженою відповідальністю "Експертна палата" Кострубі Анастасії Сергіївні та Сергучову Андрію Валерійовичу, у зв'язку з чим провадження по справі зупинялось.

21 жовтня 2011 року до господарського суду від прокуратури Автономної Республіки Крим надійшла заява про вступ у справу.

В подальшому, ухвалою суду від 10 травня 2012 року провадження у справі було поновлено для витребування від учасників судового процесу документів, необхідних для проведення експертного дослідження.

За розпорядженням Голови господарського суду Автономної Республіки Крим за №144 від 31 травня 2012 року справу передано до провадження судді І.І. Дворному.

Ухвалою суду від 01 червня 2012 року справа була прийнята до провадження та була призначена дата судового засідання.

Ухвалою суду від 19 червня 2012 року провадження у справі було зупинено до надходження до суду висновку експерта.

Після надходження на адресу суду експертного висновку, ухвалою від 16 липня 2012 року провадження у справі було поновлено та призначена дата судового засідання.

Через неявку у судове засідання позивача та Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 16 серпня 2012 року, з'явились представник позивача та прокурор, які наполягали на вимогах заявленого позову та вказували на порушення спірним правочином інтересів держави, як власника спірної будівлі, з огляду на що, просили задовольнити позов в повному обсязі. Представники третіх осіб (ВР АРК, ОП ВТК "Кримсервіс"), у свою чергу, підтримували доводи позивача та наполягали на неправомірності укладеного між відповідачами правочину. Відповідачі проти позову заперечували та вказували про те, що вимога про визнання оскаржуваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки однією з сторін такого договору, або зацікавленою стороною, права якої були порушені, втім позивачем не було підтверджено що він є власником спірного об'єкту нерухомості, що виключає порушення його прав, через що, в позові слід відмовити.

Представник КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" в судове засідання за викликом повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

01 червня 1989 року між державно-кооперативним виробничим об'єднанням «Побутсервіс» та виробничо-кооперативним об'єднанням "Скіф-88", правонаступником якого стала виробнича корпорація "Скіф-88", було укладено договір на передання в оренду будівельної ділянки, розташованої у м. Сімферополі по вул. Ж. Дерюгіної, 15, відповідно до умов якого вказана ділянка надається в оренду разом з усім обладнанням, будівлями та іншими засобами, які перебувають на її території строком до 2010 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 30 червня 1989 року, передане за договором оренди майно було прийнято виробничо-кооперативним об'єднанням "Скіф-88".

07 грудня 1993 року між Фондом державного майна Криму (правонаступник будівельної ділянки №2 ДКВО «Побутсерніс») та корпорацією «Скіф-88» (правонаступник ВКО «Скіф-88») було укладено додаткову угоду до договору оренди від 01 червня 1989 року, відповідно до якої, Фонд державного майна Криму виступив правонаступником будівельної ділянки №2 ДКВО «Побутсервіс» та взяв на себе зобов'язання, передбачені договором оренди від 01 червня 1989 року.

В подальшому, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. та додатковою постановою цього суду від 02.04.2008 р., залишеними без змін постановою Вищого господарського суду України від 06 серпня 2008 р. було зобов'язано Фонд майна АР Крим укласти у відповідній редакції з кооперативом, що є правонаступником виробничої корпорації "Скіф-88", договір купівлі-продажу будівель і споруд, що належали ДКВО "Побутсервіс", які передані в користування за договором оренди виробничій корпорації "Скіф-88" від 01 червня 1989 року і додатковій угоді до нього від 07 грудня 1993 року за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15, в складі нежитлових приміщень - адміністративно-управлінського корпусу із 3-х поверхів літ. "А" площею 586,8 м2, столярного цеху літ. "Б" з одного поверху з прибудовами літ. "Б-1", "Б-2" загальною площею 1545,7 м2, будівлі пилорами з одного поверху літ. "М" і навісу до нього літ. "П" загальною площею 998,4 м2, будівлі розчинного вузлу з 2-х поверхів літ. "І" площею 48,4 м2, благоустрою (газони, бетонні плити, бордюри) площею 5146 м2, прилеглі до будівель та споруд, що відчужуються.

На виконання вказаної постанови, 25 листопада 2008 року Фонд майна АР Крим (за договором продавець) та виробничий кооператив "Скіф-88" (за договором покупець) уклали договір купівлі-продажу майна, що належить Автономній Республіці Крим - будівель та споруд колишнього ДКВО «Побутсервіс», переданого у користування за договором оренди виробничому кооперативу «СКІФ-88», розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Дерюгіної Ж.., 15.

Відповідно до пункту 1.1. договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю майно, що належить Автономній Республіці Крим - будівлі та споруди колишнього ДКВО "Побутсервіс", передані у користування за договором оренди виробничому кооперативу "СКІФ-88", розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Дерюгіної Ж., 15, (далі "Об'єкт приватизації"), яке є власністю Верховної Ради Автономної Республіки Крим па підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 19.03.2007р. на підстави рішення виконкому цієї ж ради від 23.02.2007 року №490, право власності по якому зареєстровано Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації 19.03.2007, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13931862 від 19.03.2007, реєстраційний номер: 18205921, номер запису 569 в книзі 314, а покупець, у свою чергу, зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначених в цьому договорі, та зареєструвати об'єкт приватизації у Кримському Республіканському підприємстві «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації».

Предметом договору є нежитлові будівлі загальною площею 2135,6 кв.м. (3179,3 кв.м. - площа по зовнішнім обмірам згідно до постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 березня 2008 року по справі №2-13/9558-2007) у складі: перший, другий та третій поверхи будівлі адміністративного корпусу Літер "А" площею 428,4 кв.м. (зовнішня площа - 586,8 кв.м.); столярний цех літер "Б" загальною площею 1418,9 кв. м., (в постанові суду - будівля деревообробного цеху Літер "Б" з прибудовами Літер "Б-1" та "Б-2" загальною площею 1545,7 кв.м.); пилорама Літер "М" площею 255,4 кв. м. (в постанові суду - будівля пилорами Літери "М" та навіс до нього Літер "П" площею 998,4 кв.м. по зовнішнім обмірам); растворний вузол Літер "И" площею 32,9 кв.м. (в постанові суду -48,4 кв. м. по зовнішнім обмірам); споруди - (благоустрій: газони, бетонне покриття, бордюри - 5146 кв.м. згідно постанови суду), що передаються у власність покупця.

Як свідчать матеріали справи, 07 квітня 2012 року виробничий кооператив "Скіф-88" (за договором продавець) та приватне підприємство "Шарм Плюс" (за договором покупець) уклали договір купівлі-продажу, згідно з яким у власність покупця перейшло право власності на 96/100 частин нежитлових будівель, загальною площею 2102,7 кв. м, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15, що складаються з: адміністративного корпусу літ. «Л» площею 428,4 кв.м., столярного цеху літ. «Б» загальною площею 1418,9 кв.м з прибудовами літ. «Б-1» і «Б-2», пилорами лит. «М» площею з естакадою над літ. «П», навісу літ. «М», споруд, а також перейшло право власності на обладнання котельної «Виток-М», сушильну камеру для лісу, поліпшення будівель (прохідна літер «В», система витяжної вентиляції).

Разом з тим, позивач стверджує, що спірна будівля літер «В» була неправомірна передана у власність приватному підприємству "Шарм Плюс", оскільки вона ніколи не входила до складу орендованого та приватизованого продавцем (приватним підприємством "Скіф-88") майна та не була його власністю.

Відповідачі ж у свою чергу стверджують, що ВК «СКІФ-88», як орендар майна колишнього ДБКВ «Побутсервіс» з 1989 року, мав право на поліпшення орендованого майна, відповідно до договору оренди і діючого на той час законодавства та звертають увагу на те, що площа прохідної літер «В» не входила до переданих за договором купівлі-продажу від 07 квітня 2009 року нежитлових будівель площею 2102,7 кв. м., а у відповідності до пункту 1.1 спірного договору передавалась як поліпшення будівлі (інше майно).

Втім, позивач вважаючи, що дії відповідачів по укладенню спірного договору в частині продажу нежитлової будівлі прохідної літер «В» порушили його права як власника вказаної будівлі, звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним такого правочину та з вимогою про зобов'язання покупця повернути отриману за ним будівлю прохідної літер «В».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги нормативно та документально не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Одним із таких способів захисту, згідно із зазначеною нормою, є визнання правочину недійсним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України. Так, згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фонд майна Автономної Республіки Крим в позовній заяві просив визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між відповідачами стверджуючи, що відповідач не був власником приміщення, яке продав. З приводу даного твердження судом звертається увага на наступне.

Поняття права власності визначено статтею 316 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно статті 398 Цивільного кодексу України право володіння чужим майном виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Статтею 328 цього кодексу визначено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 25 листопада 2008 року за №650 укладеного між позивачем та виробничим кооперативом "Скіф-88" у власність останнього передано майно, що належить Автономній Республіці Крим - будівлі та споруди колишнього ДКВО «Побутсервіс», переданого у користування за договором оренди виробничому кооперативу «СКІФ-88», розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Дерюгіної Ж., 15.

07 квітня 2012 року між виробничим кооперативом "Скіф-88" та приватним підприємством "Шарм Плюс" укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15.

На момент розгляду справи, відповідно до листа Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" за №5142/10 від 13 травня 2011 року (том 1, а.с. 42) за Автономною Республікою Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим та колишнім державно-кооперативним виробничим об'єднанням «Побутсервіс» право власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Ж. Дерюгіної, 15 в місті Сімферополь станом на 13 травня 2011 року не зареєстровано. Інші відомості і на цей час відсутні.

З матеріалів справи, у тому числі із постанови Вищого господарського суду України по справі №2-3/5633-2009, якою було залишено без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2011 року, вбачається, що Фондом майна Автономної Республіки Крим та виробничим кооперативом "Скіф-88" укладався договір купівлі-продажу майна, що належить АР Крим.

Встановлені факти свідчать про те, що за договорами від 25 листопада 2008 року та від 07 квітня 2009 року передавались в цілому нежитлові будівлі загальною площею 2135,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15 (том 1, а.с.14, 30).

Крім того, слід врахувати, що спірний об'єкт - прохідна літер «В», виходячи з висновків судової експертизи, проведеної в рамках даної справи, має єдине функціональне значення та виконує підсобну функцію адміністративного корпусу літер «А» та може невід'ємно функціонувати тільки разом з адміністративним корпусом, тобто невід'ємно входить до цілісного майнового комплексу, що розташований за спірною адресою.

У відповідності до статті 131 ЦК Української РСР, а зараз статтею 187 Цивільного кодексу України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

На підставі статті 186 вказаного Кодексу, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У свою чергу, статтею 191 Цивільного кодексу передбачено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 березня 2008 року по справі №2-13/9558-2007, за участю орендного підприємство виробничо-технічний комбінат "Кримсервіс", Фонду майна АРК, Верховної Ради АРК, виробничого кооперативу "Скіф-88", встановлено, що за договором оренди від 01 червня 1989 року в оренду виробничому кооперативу "Скіф-88" передано цілісний майновий комплекс будівельного майданчика №2.

Постановою Верховної Ради Республіки Крим від 18 жовтня 2000 року за №1465-2/2000 затверджено перелік майна, що належить Автономній Республіки Крим, що підлягає приватизації, в який було включено цілісний майновий комплекс державно-кооперативного виробничого об'єднання «Побутсервіс» з частиною майна, переданого в оренду виробничому кооперативу "Скіф-88", спосіб приватизації визначений як викуп.

Постановою Верховної Ради Республіки Крим від 18 вересня 2002 року за №231-3/02 «Про питання управління майном, що належить Автономній Республіці Крим» частину цілісного майнового комплексу колишнього державно-кооперативного виробничого об'єднання «Побутсервіс» за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної. 15 були включені в перелік майна, яке підлягає приватизації шляхом викупу.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на момент передачі в оренду виробничому кооперативу "Скіф-88" за договором від 01 червня 1989 року цілісного майнового комплексу будівельного майданчика №2, прохідна літ. «В» була прибудовою, яка безпосередньо прилягала до зовнішніх стін адміністративного корпусу літ. «А» і знаходилася на земельній ділянці по вул. Ж. Дерюгіної, 15 (згідно даних інвентаризаційної справи №6613 прохідна літ. «В» існує з 19 травня 1988 року). Конструктивні елементи прохідний літ. «В» виконані з конструкцій, які не підлягають розбиранню, прохідна літ. «В» має єдине функціональне призначення з адміністративним корпусом літ. «А» і не може бути відділена від адміністративного корпусу без її знецінення та пошкодження. Переміщення (відділення) прохідний літ. «В» без її знецінення та зміни її призначення неможливо. Прохідної літ. «В» не є відокремленим окремо вартим будинком і не служить входом на територію інших об'єктів нерухомості, що належать іншим особам, отже, не могла бути використана іншими особами, крім ПК «СКІФ -88», або відчужена іншим особам.

Таким чином, прибудова до літери «А» - прохідна літер «В» з 19 травня 1988 року знаходилась на земельній ділянці за загальною адресою м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15, а тому безспірно є складовою цілісного майнового комплексу будівельного майданчика №2, переданого в оренду, а в подальшому у власність від Фонду майна Автономної Республіки Крим до виробничого кооперативу "Скіф-88".

У свою чергу, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року встановлено, що на дату викупу майна ВК «СКІФ-88» за Автономною Республікою Крим в особі Верховної Ради АРК, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.10.2008 р. № 20547953, були зареєстровані на правах власності нежитлові будівлі по вул. Ж.Дерюгіної,15 у м. Сімферополі на підставі свідоцтва про право власності від 19.03.2007 р. №935823 площею 2135,6м2 літ. «А», «Б», «М», «И» у цілому і ці об`єкти повністю викуплені ВК «СКІФ-88», що підтверджено витягом з реєстру прав власності від 24.03.2009 р. № 22262005.

Відповідно до п.1 і п.2 Постанови Верховної Ради АРК від 17.02.2010 р. №1583-5\10 встановлений перелік об`єктів, які додатково включені до складу майна, які належить АРК. Серед цих об`єктів відсутні інші будівлі і споруди, які не увійшли у перелік майна, що приватизоване ВК «СКІФ-88». Докази зареєстрованого права власності АРК в особі Верховної Ради АРК на будівлі і споруди по вул. Ж.Дерюгіной,15 у м. Сімферополі, окрім тих, які вже приватизовані ВК «СКІФ-88» відсутні.

Разом з тим, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. у справі №2-13\9558-2007 та постановою Арбітражного суду АРК від 01.10.1993 р. у справі №374-10\93, які набрали законної сили, встановлено, що ОП ВТК «Кримсервіс» не є правонаступником ДППО «Битсервіс» і орендарем майна по вул.Ж. Дерюгіної,15 в м. Сімферополі по договору оренди, який набув сили за рішеннями Арбітражного суду від 15.01.91 р. у справі № 42\17-3.

Також, судовим рішенням від 25.03.2008 р. відмовлено ОП ВТК «Кримсервіс» в приватизації майна по вул. Ж.Дерюгіної,15 на тій підставі що відсутні докази орендних відносин, а договір оренди між Облпобутуправлінням і організацією орендарів від 24.10.1990 р. до нього не має відношення і втратив дію 31.01.2000 р.

Отже, посилання позивача на наявність орендних відносин між ним та ОП Виробничо-технічний комбінат «Кримсервіс» щодо надання в оренду останньому частини спірного майна м. Сімферополь по вул. Ж. Дерюгіної, 15 є безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи, зокрема рішеннями судів по справам №374-10/93, №9558-2007, №2-3/5633-2009, №2-3/1210-2010 та 2а-10013/10/10/0170.

Так, відповідач-1 укладаючи спірний договір оренди, виступав перед відповідачем -2 власником спірного приміщення, право власності на яке набуте ним за договором купівлі-продажу №650 від 25 листопада 2008 року, а тому, відповідно, мав право розпоряджатися ним, як це передбачено частиною 2 статті 319 та статті 658 Цивільного кодексу України.

Жодних доказів того, що на момент укладання спірного договору, виробничий кооператив "Скіф-88" не був власником спірного об'єкту, матеріали справи не містять, належні докази зворотного позивачем надані також не були, що тягне за собою відмову у позовних вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу за №1263 від 07 квітня 2010 року, з огляду на що, позовні вимоги про повернення спірного майна також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд приходить до висновку, що позивач не довів наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому в позові позивачу необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 20.08.2012 р.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Суддя І.І. Дворний