Постанова № 25690483, 20.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.12 Справа № 5008/1555/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н,

з участю представників:

позивача - з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

с. Яноші Берегівського району від 17.07.2012р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 06.07.2012 року,

суддя Русняк В.С., у справі за №5008/1555/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Буча Хаус", м. Берегово

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Яноші Берегівського району

про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.07.2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Буча Хаус»задоволено частково. Стягнено з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь позивача 68416,00 грн. надлишково перерахованих коштів, 320,52 грн. 3% річних, 68,42 грн. інфляційних втрат та 2954,46грн. за проведення судової експертизи, 688,05грн. по оплаті держмита та 199,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в частині стягнення 13093,76грн. надлишково перерахованих коштів, 59,19грн. 3% річних та 12,63грн. інфляційних втрат, 127,05грн. по оплаті держмита та 36,79грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів виконання підрядних робіт на суму 68416,00грн. відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення надлишково перерахованих йому коштів та нарахованих за прострочення виконання зобов'язань коштів підлягають до задоволення. При цьому вимоги позивача задоволено частково, оскільки відповідачем частково виконані роботи по акту №4 за березень 2008 р. на суму 12633 грн., що підтверджено і висновком судової будівельно-технічної експертизи.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та в задоволенні позову відмовити, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що відповідач виконав свої зобов'язання по договору підряду повністю, однак позивачем безпідставно не визнаються виконані ним роботи по акту №4 за березень 2008р. Як підставу скасування рішення зазначає, що господарський суд Закарпатської області не взяв до уваги, що позивач порушив умови договору підряду, залучивши до виконання ремонтно-будівельних робіт інших підрядників -ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Дизайн», які суд безпідставно не залучив до участі у справі. Крім цього, скаржник зазначає про невідповідність рішення постанові Пленуму ВГС України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», оскільки судом не встановлено всіх обставин справи та взято до уваги неналежні докази, зокрема висновок №9 судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2012р., оскільки проведення даної експертизи здійснено з врахуванням актів виконаних робіт інших підрядників, які не були присутні при огляді об'єкта будівництва. Скаржник стверджує також про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, що при слуханні справи не був присутній секретар та не вівся протокол судового засідання, не здійснювалася технічна фіксація судового процесу та суддя перед оголошення вступної та резолютивної частини рішення не виходив до нарадчої кімнати.

Від товариства з обмеженою відповідальністю «Буча Хаус»через канцелярію суду 03.08.2012 року (вх.№5018) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач спростовує доводи скаржника та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

В судове засідання 20.08.2012р. представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, оскільки в судовому засіданні 08.08.2012р. заслухано його пояснення, а явка повноважних представників сторін у судове засідання 20.08.2012р. визнана судом на власний розсуд. При цьому, надіслана на адресу суду телеграма підприємця ОСОБА_2 (вх.№456 від 17.08.2012р.) про продовження перерви в судовому засіданні до 01.09.2012р., колегією суддів відхиляється, оскільки пояснення представників сторін було заслухано в попередньому судовому засіданні, а безпідставне клопотання відповідача свідчить про те, що він недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами, що призводить до затягування розгляду справи.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.02.2007 року між обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельним кооперативом „Буча Хаус" правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Буча Хаус", що підтверджується статутом товариства (а.с. 15-20) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір підряду №03-2007 відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (відповідач) зобов'язується своїми силами і засобами виконати загально -будівельні роботи по реконструкції 5-ти поверхової будівлі гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 до 01.09.2007року.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що договірна ціна за цим договором становить 462 210 грн. Згідно з п. 4.2 договору уточнення кошторисної вартості може здійснюватися сторонами у випадку змін проектних рішень, на підставі яких розраховувалась кошторисна вартість, зміни типу та ціни матеріалів, прийнятих замовником, чи виникнення робіт, не передбачених цим проектом.

Згідно з пунктом 4.3 договору замовник забезпечує щомісячну оплату за фактично виконані роботи на підставі актів про вартість виконаних підрядних робіт (форма №К6-2В) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

У відповідності до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання умов договору позивачем протягом травня 2007 -жовтня 2009 років було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 225 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками (том І а.с. 24-33, 98-111) і відповідачем не заперечується.

Відповідачем на виконання договірних зобов'язань було здійснено роботи на загальну суму 143 951 грн., про що свідчать наступні документи: акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт на суму 80486 грн., акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року на суму 195633 грн., з якої вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ складає суму 176330,79 грн. (195633 грн. -176330,79 грн. = 19302 грн.). Тобто, відповідачем було виконані підрядні роботи на суму 19302 грн., що також підтверджується і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт. Крім цього, акт №3 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року та відповідна довідка свідчать про вартість виконаних підрядних робіт на суму 44163 грн.

В підтвердження повноти виконаних підрядних робіт, відповідач посилається також на акт №4 за березень 2008 року на загальну суму 97998,20 грн., який не був підписаний позивачем, оскільки останній стверджував, що об'єм робіт зазначених в цьому акті відповідачем не виконувався.

Зважаючи на викладені вище обставини, господарським судом Закарпатської області було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком №9 судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2012 р. (том ІІ а.с. 60-72) роботи по акту №4 за березень 2008 р. були частково виконані ПП ОСОБА_2 (відповідач) на загальну суму 12 633грн.

Вартість фактично виконаних будівельних робіт, зазначених в акті №4 за березень 2008р. становить 111 268 грн. При цьому, згідно з висновком експерта ремонтно-будівельні роботи, які зазначені в акті №4 за березень 2008 р. частково виконувались ПП ОСОБА_2, ТзОВ „Дизайн", ФОП ОСОБА_3 Зокрема, по акту №4 за березень 2008 р. ПП ОСОБА_2 були виконані роботи по улаштуванню стель плитами з плінтусами, шпаклювання стель. Крім того, ПП ОСОБА_2 у відповідності до акту №1 за вересень 2007 р.; акту №2 за жовтень 2007 р.; акту №3 за березень 2008 р. деякі роботи були виконані раніше, які зазначені у спірному акті, а саме: високоякісне фарбування; високоякісне штукатурення декоративним розчином. Інші роботи, які зазначені в спірному акті виконувались раніше ТзОВ „Дизайн" (акт №1 за травень 2007 р., акт №2 за вересень 2007 р.), ФОП ОСОБА_3 (акт №1 за квітень 2008р.).

Підсумовуючи викладене, відповідачем виконано підрядні роботи на загальну суму 156 584 грн. з яких на суму 143951грн. виконані роботи по актах №1 за вересень 2007 р., акт №2 за жовтень 2007 р.; акт №3 за березень 2008 р., а також, відповідачем частково виконані роботи по акту №4 за березень 2008 р. на суму 12633грн., що підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, а у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки позивачем, на виконання договору підряду перераховано відповідачу 225000грн., а відповідачем виконано підрядні роботи лише на суму 156584грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 68416грн. надлишково перерахованих коштів.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 379,71 грн. та індекс інфляції в сумі 81,05 грн. відповідно до ст. 230 -232 ГК України та ст. 625 ЦК України, мотивуючи свої вимоги тим, що ним було направлено відповідачу претензію від 15.08.2011р. (том І а.с. 46) з вимогою про повернення коштів в строк до 31.08.2011р. і відповідачем даний факт не оспорюється.

Згідно перерахунку втрат від інфляції та річних, здійсненого місцевим господарським судом, сума інфляційних втрат за період з з 01.09.2011 р. по 27.10.2011 р. становить 68,42грн., а сума 3% річних -320,52грн., які на думку апеляційного суду стягнені правомірно. Щодо вимог про стягнення решти суми 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд підставно відмовив в цій частині позову, так як в цій частині позов необґрунтований.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, приходить до висновку про правильність задоволення позовних вимог щодо стягнення 68416,00грн. надлишково перерахованих коштів, 320,52 грн. 3% річних, 68,42 грн. інфляційних втрат.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з висновком №9 судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2012р. роботи по акту №4 за березень 2008р. були частково виконані відповідачем на загальну суму 12633грн. Інші роботи, які зазначені в спірному акті виконувались раніше ТзОВ „Дизайн" (акт №1 за травень 2007 р., акт №2 за вересень 2007 р.), ФОП ОСОБА_3 (акт №1 за квітень 2008р.) Даний висновок експертизи апеляційний суд приймає до уваги, оскільки він узгоджується з іншими встановленими по справі доказами, як поясненнями позивача, так і наявними актами виконаних робіт, що підписані обома сторонами та вищезазначені. Належних доказів у спростування наведених вище обставин відповідачем не надано. При цьому, відповідачем висновок №9 судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2012р. не оскаржувався. Посилання на те, що при проведенні судової будівельно-технічної експертизи огляд об'єкта будівництва здійснювався без інших підрядників (ТзОВ „Дизайн" та ФОП ОСОБА_3.), а тому не може бути об'єктивний, не заслуговує на увагу, оскільки експертом крім проведення огляду здійснювався також аналіз первинних документів, зокрема актів виконаних робіт.

Безпідставним є також посилання скаржника на те, що позивач порушив умови договору підряду, залучивши до виконання ремонтно-будівельних робіт інших підрядників -ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Дизайн», оскільки позивач не був позбавлений права укладати інші договори підряду. При цьому слід зазначити, що оскільки рішення по даній справі не впливає на права та обов'язки зазначених вище осіб, суд першої інстанції правомірно не залучав їх до участі у справі.

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, що при слуханні справи не був присутній секретар та не вівся протокол судового засідання, не здійснювалася технічна фіксація судового процесу та суддя перед оголошення вступної та резолютивної частини рішення не виходив до нарадчої кімнати, судом апеляційної інстанції відхиляються, зважаючи на наступне.

В матеріалах справи містяться належним чином оформленні протоколи судових засідань, які зокрема підписані також і секретарем, а тому відсутні підстави вважати, що останній не був присутній в судових засіданнях.

У відповідності до ст.811 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Однак в матеріалах справи відсутні письмові клопотання відповідача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. При цьому в протоколі судового засідання від 06.07.2012р. зазначено, що вимоги щодо технічної фіксації судового процесу не заявлено (а.с.95).

Окрім того, відповідач не скористався своїм процесуальним правом і не подав у встановленому процесуальним законом порядку, ст.81-1 ГПК України зауваження на протокол судового засідання, що свідчить, що дані викладені в протоколі і щодо виходу суду до нарадчої кімнати для прийняття рішення відповідає дійсності. Інших доказів, які б спростовували дані, викладені в протоколі судового засідання стороною не наведені.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2012 року у справі за номером 5008/1555/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 22.08.2012р.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко