Постанова № 25690261, 21.08.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р. Справа № 5004/783/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

без участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Сидорук О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача-Відкритого акціонерного товариства «Волинь- рибгосп»на рішення господарського суду Волинської області від 10.07.2012р. у справі №5004/783/12

за позовом Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп»

с.Жавинка Чернінівської області

до Відкритого акціонерного товариства «Волиньрибгосп»

смт.Рокині Луцького району Волинської області

про стягнення 12 681 грн. 57 коп. заборгованості по розрахунках та річних,-

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.07.2012р. у справі №5004/783/12 (суддя Бондарєв С.В.) задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Чернігівриб-госп»(надалі в тексті - ПАТ «Чернігіврибгосп») до Відкритого акціонерного товариства «Волиньрибгосп»(надалі в тексті - ВАТ «Волинь рибгосп») про стягнення 12 681 грн. 57 коп. вартості отриманого товару та 3% річних.

Відповідно до даного рішення, з ВАТ «Волиньрибгосп»на користь ПАТ «Чернігіврибгосп» підлягає стягненню 12 681 грн. 57 коп. заборгованості по розрахунках, 45 грн. 57 коп. -3% річних та 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вартість поставленого ПАТ «Чернігіврибгосп»товару згідно видаткових накладних на загальну суму 12 636 грн. 00 коп. ВАТ «Волинь рибгосп»не оплатило на виконання письмової вимоги першого, то з Відповідача підлягає до стягнення 12 681 грн. 57 коп. заборгованості і 3% річних за користування коштами протягом 28.03.2012р. - 10.05.2012р.(арк.справи 51-52).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ПАТ «Чернігіврибгосп»відмовити повністю.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування всіх обставин по справі та посилання на докази, які не є доказами в розумінні ст.32 ГПК України. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у ВАТ «Волиньрибгосп»виник обов'язок по оплаті поставленого йому Позивачем товару на загальну суму 12 681 грн. 57 коп., оскільки у видаткових накладних №РН-0002540 та №РН-0002542 від 16.06.2011р. у графі «Отримав(ла)»наявний підпис не керівника ВАТ «Волиньрибгосп»- Божука С.С., а Шміда Є.О., який не був уповноважений на отримання товару. Також Скаржник зазначає, що резолютивна частина рішення господарського суду Волинської області від 10.07.2012р. суперечить мотивувальній, враховуючи, що суд на підставі наявних у справах матеріалів дійшов висновку про наявність підстав до стягнення 3% річних в сумі 45 грн. 57 коп., однак чомусь стягує з Відповідача інфляційні в цій же сумі.(арк.справи 64-67).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 08.08.2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 61).

Представник Відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 21.08.2012р. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив суд рішення господарського суду Волинської області від 10.07.2012р. скасувати, та прийняти нове, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не з'явився, хоч сторону про час та місце розгляду скарги було повідомлено у встановленому порядку.

Натомість, Позивач надіслав апеляційному суду телеграму про відкладення розгляду справи на інший час через неможливість участі представника у судовому засіданні 21.08.2012р. (арк.справи 76-77).

Враховуючи, що ухвалою апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. явка сторін не визнавалсь обов'язковою -апеляційний суд відхилив дане клопотання, вважаючи, що скаргу може бути розглянуто за наявних у справі матеріалів.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи стверджується, що фактично через представника Шміда Е.О., який діяв на підставі довіреності №7 від 16.06.2011р., згідно видаткових накладних №РН-0002540 та №РН-0002542 від 16.06.2011р., підписаних представниками сторін, ПАТ «Чернігіврибгосп»передало, а ВАТ «Волиньрибгосп» - прийняло товар «річник толстолоба»в кількості 1 053 кг на загальну суму 12 636 грн. 00 коп.(арк.справи 7-8).

Дату оплати поставленого товару сторони у накладних не визначили.

Матеріали справи не містять доказів надсилання (передачі) Відповідачеві рахунку-фактура №СФ-0000025 від 16.06.2011р.(арк.справи 9).

Як вбачається з матеріалів справи, пропозиція погасити заборгованість в сумі 12 636 грн. 00 коп., яка міститься у листі-вимозі ПАТ «Чернігіврибгосп»№94 від 15.03.2012р., який вручено Відповідачеві 20.03.2012р. - залишена останнім без відповіді і задоволення.(арк.справи 10-11).

Виходячи із заборгованості Відповідача в сумі 12 636 грн. 00 коп. і покликаючись на ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, Позивач нарахував 45 грн. 57 коп. -3% річних за користування коштами протягом 28.03.2012р. - 10.05.2012р.(арк.справи 54).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що рішення місцевого суду належить змінити з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України,-зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті -ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Переглядаючи рішення від 10.07.2012р., колегія суддів приймає до уваги, що ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи стверджено, що договору у письмовій формі з приводу поставки товару-річник толстолоба -сторони не укладали.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, внаслідок передачі Позивачем 16.06.2011 р. Відповідачу вищезазначеного товару - між сторонами виникли відносини купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач 20.03.2012р. отримав письмову вимогу оплатити у семиденний термін вартість товару. В силу ст.530 ЦК України, у Відповідача виникло зобов'язанння сплати 12 636 грн. 00 коп. до 28.03.2012р.

На день розгляду справи судом першої інстанції -заборгованість в сумі 12 636 грн. 00 коп. Відповідачем не погашена, сума боргу не оспорена Відповідачем, тому є вірним є висновок місцевого суду, що така підлягає до стягнення.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).(ст.610 ЦК України).

Доказів оплати товару апеляційному суду Відповідач також не надав.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Перевіривши, на підставі ст.625 ЦК України розрахунку 3% річних в сумі 45 грн. 57 коп. за період з 28.03.2012р. по 10.05.2012р. - місцевий суд дійшов вірного висновку, що дана вимога є правомірною і такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійсно допустив описку в ре-золютивній частині рішення, зазначивши про стягнення не 3% річних, а інфляційних втрат в сумі 45 грн. 57 коп. Вбачається, що в порядку ст.89 ГПК України місцевий суд дану описку не випра-вив.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 10 липня 2012р. частковій зміні з підстав п.3 ч.1 ст.104 ГПК України в зв'язку з невідповідністю обставинам справи висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду. В решті рішення залишається без змін.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Волиньрибгосп»на рішення господарського суду Волинської області від 10.07.2012р. у справі №5004/783/12 -задоволити частково.

2. Рішення суду першої інстанції змінити -замінивши в резолютивній частині слова «суми індексу інфляції»на «3% річних за період з 28.03.2012р. по 10.05.2012р.».

В решті рішення залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №5004/783/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.