Рішення № 25690026, 14.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.12 Справа№ 5015/2447/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Привокзальний" ринок, м. Львівдо відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львівпро:усунення перешкод у користуванні власністю Суддя Артимович В.М.

При секретарі Яремчук С.М.

Представники сторін:

від позивача: Магировський Ю.А. -представник;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Привокзальний" ринок, м. Львів, надалі -позивач, до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів, надалі -відповідач, про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні ТзОВ „Привокзальний" ринок торговими павільйонами (нежитловими приміщеннями) НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею 2,3 м. кв. кожен в будівлі під літ. КЗ-1 на відкритій частині ринку Привокзальний, розташованого за адресою: 79018, АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача звільнити приміщення торгових павільйонів (нежитлові приміщення) НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею 2,3 м. кв. кожен в будівлі під літ. КЗ-1 на відкритій частині ринку Привокзальний, розташованого за адресою: 79018, АДРЕСА_2, та передати майно власнику -ТзОВ „Привокзальний" ринок; заборонити відповідачу вчиняти заходи та здійснювати дії, спрямовані на створення перешкод в користуванні та розпорядженні ТзОВ «Привокзальний»ринок торговими павільйонами (нежитловими приміщеннями) НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею 2,3 м. кв. кожен в будівлі під літ. КЗ-1 на відкритій частині ринку Привокзальний, розташованого за адресою: 79018, АДРЕСА_2, та передати майно власнику. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про одностороннє розірвання ним угод із відповідачем № ВЧК-334 та № ВЧК-341 в порядку ст. 188 Господарського кодексу України та не звільнення відповідачем торгових павільйонів всупереч вимог позивача.

Ухвалою суду від 18.06.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.07.2012 р. Ухвалою суду від 04.07.2012 р. розгляд справи відкладено на 14.08.2012 р.

10.08.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло письмове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. У поданому суду клопотанні відповідач заявляє, що у зв'язку з виробничою необхідністю він не зможе з'явитись у судове засідання 14.08.2012 р. Також інформує суд про те, що ним не отримувалась позовна заява з додатками до неї, ухвала суду про порушення провадження у справі, інша ухвала суду отримана ним із запізненням, що унеможливило належну та своєчасну підготовку до судового засідання. Одночасно повідомляє суд про можливість мирного врегулювання спору між сторонами у даній справі. Просить відкласти розгляд справи для надання можливості належно підготуватись до судового засідання, бути присутнім у судовому засіданні та належним чином захистити свої права.

13.08.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшла письмова заява позивача -ТзОВ „Привокзальний" ринок про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить викласти прохальну частину позову наступним чином: зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні ТзОВ „Привокзальний" ринок торговими павільйонами (нежитловими приміщеннями) НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею 2,3 м. кв. кожен в будівлі під літ. КЗ-1 на відкритій частині ринку Привокзальний, розташованого за адресою: 79018, АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача звільнити приміщення торгових павільйонів (нежитлові приміщення) НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею 2,3 м. кв. кожен в будівлі під літ. КЗ-1 на відкритій частині ринку Привокзальний, розташованого за адресою: 79018, АДРЕСА_2, та передати майно власнику -ТзОВ „Привокзальний" ринок.

В засідання суду 14.08.2012 р. з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи просив відмовити, вважаючи його безпідставним. Відповідач в засідання суду не з'явився, уповноваженого представника не направив.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за його безпідставністю, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 07.08.2012 р. адресою реєстрації відповідача є АДРЕСА_1. Як ухвала суду про порушення провадження у даній справі, так і ухвала суду про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу судом за вказаною адресою. Про судове засідання 14.08.2012 р. відповідач був судом повідомлений, що також підтверджується його клопотанням про відкладення розгляду справи. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 18.06.2012 р. надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення. Відтак, вимоги ч. 1 ст. 64 ГПК України та ст. 87 ГПК України господарським судом виконані, а відповідач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у разі нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи. Справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3.9.2 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Всупереч зазначеному, відповідач за допомогою належних і допустимих доказів, як це передбачено нормами ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів неможливість розгляду судом даної справи без його участі чи участі його представника.

Доводи відповідача про неотримання копії позову та доданих до нього документів спростовуються наявними у справі оригіналами фіскального чеку від 08.06.2012 р. та опису вкладення у цінний лист. Слід зазначити, що відповідач не позбавлений права знайомитися з матеріалами справи та подавати свої заперечення на позов у письмовому вигляді через канцелярію суду.

У відповідності до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (ч. 3 ст. 69 ГПК України).

Позовна заява у даній справі поступила до господарського суду 15.06.2012 р. Проте, ні відповідачем, ні позивачем клопотання про продовження строку розгляду спору в даній справі не подавали.

Спір розглядається судом згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 20.08.2012 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 01.10.2010 р. було укладено угоду № ВЧК -334 про надання в користування торгових місць та угоду № ВЧК -341 про надання в користування торгових місць.

Відповідно до п. 1 зазначених угод позивач надає в користування відповідачу торгові площі -кіоски НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею 2,3 м. кв. кожен в будівлі під літ. КЗ-1 на відкритій частині ринку для здійснення підприємницької діяльності - торгівлі продовольчими продуктами та сільськогосподарською продукцією.

Матеріалами справи підтверджується, що переданими в користування відповідачу нежитловими приміщеннями НОМЕР_2, НОМЕР_3 позивач володіє на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 19.10.2010 р. відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 1832-НЖ-Ф від 19.10.2010 р.

Відповідно до п. 19 угод № 334, 341 термін дії угоди встановлюється з дати їх укладення по 31.12.2010 р. включно.

Відповідно до п. 20 угод по закінченні терміну дії угоди і при відсутності заперечень жодної зі сторін угода може бути продовжена. Оскільки умови угод сторонами виконувались, термін їх дії продовжувався.

Згідно з підпунктом «в»п. 18 даних угод угода може бути розірвана в односторонньому порядку з ініціативи кожної зі сторін, при цьому ініціююча сторона повинна повідомити іншу сторону не пізніше ніж за 15 днів до дати розірвання.

Користуючись наданим йому правом на одностороннє розірвання угод, 12.04.2012 р. позивач скерував на адресу відповідача повідомлення -вимогу № 172 про розірвання угод через п'ятнадцять днів після отримання повідомлення про розірвання угод та про необхідність вивільнення займаних ним торгових павільйонів на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

У відповідь на вимогу позивача відповідач листом від 17.05.2012 р. відмовився звільнити торгові павільйони, вважаючи дану вимогу такою, що суперечить чинному законодавству та вимогам даних угод, а також просив позивача у даній справі продовжити строк дії угод на новий термін.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 220 від 23.05.2012 р. позивач повідомив відповідача про те, що торгові павільйони використовуватимуться для власних господарським потреб ринку та в користування чи оренду третім особам не передаватимуться.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до ст. 319 цього ж кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Враховуючи, що власником торгових павільйонів (нежитлових приміщень) НОМЕР_2, НОМЕР_3 є позивач, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, сааме йому належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Таким чином, між сторонами укладено угоди, що за своєю правовою природою є договороми оренди (найму).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормою ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення міститься і в ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, згідно якої зміна та розірвання господарских договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі одностороньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встанолено договором або законом, договір вважається відповідно розірваним або зміненим.

На підставі ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється.

Виходячи з вищенаведених норм закону та проаналізувавши умови укладених сторонами спору договорів, зокрема, враховуючи пп. «в» п. 18, суд дійшов висновку, що угоди № ВЧК -334 та № ВЧК -341є розірваними, а зобов'язання сторін припиненими із 01.05.2012 р.

Обов'язок відповідача у разі припинення угод повернути позивачу торгові площі, вказані у п. 1 угод, встановлено ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Одночасно, відповідно до ст. 391 цього ж кодексу, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також беручи до уваги те, що угоди між сторонами спору розірвані, а відповідач вимогу позивача про звільнення приміщень торгових павільйонів не виконав, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат в сумі 63,40 грн., пов'язаних із отриманням позивачем витягу про державну реєстрацію відповідача, як суб'єкта підприємницької діяльності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В абз. 2 п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 за № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України).

Таким чином, витрати, пов'язані з отриманням позивачем витягу про державну реєстрацію відповідача, не відносяться до судових витрат, а відтак, не можуть бути відшкодовані судом в порядку ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги (уточнені) Товариства з обмеженою відповідальністю „Привокзальний" ринок, м. Львів, задоволити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (79007, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) усунути перешкоди у користуванні ТзОВ „Привокзальний" ринок (79018, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 03337680) торговими павільйонами (нежитловими приміщеннями) НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею 2,3 м.кв. кожен в будівлі під літ. КЗ-1 на відкритій частині ринку Привокзальний, розташованого за адресою: 79018, АДРЕСА_2; зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (79007, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити приміщення торгових павільйонів (нежитлові приміщення) НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею 2,3 м.кв. кожен в будівлі під літ. КЗ-1 на відкритій частині ринку Привокзальний, розташованого за адресою: 79018, АДРЕСА_2, та передати майно власнику -ТзОВ „Привокзальний" ринок (79018, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 03337680).

3. Стягнути з Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (79007, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Привокзальний" ринок (79018, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 03337680) 1073,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.