Рішення № 25690009, 15.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/5127-2012 15.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»

до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Закрите акціонерне товариство «Планета-Буд»

про визнання недійсним договору та стягнення 5 884 000,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Куліш О.О., довіреність № 10/00-289 від 29.05.2012 р.

від відповідача: Солод І.В., довіреність № 190 від 19.06.2012 р.

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»(далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Закрите акціонерне товариство «Планета-Буд»про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.05.2008 р. між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є відповідач, та позивачем було укладено договір поруки, який згідно з доводами позивача є таким, що укладено всупереч приписів статуту позивача, без дотримання вимог ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 92, 143, 145 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-22/5127-2012, розгляд справи призначено на 21.05.2012 р.

11.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи для долучення до матеріалів справи.

21.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

21.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи на виконання вимог ухвали від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-22/5127-2012.

У судове засідання 21.05.2012 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-22/5127-2012 позивач не виконав. Клопотання, подане представником позивача, про відкладення розгляду справи судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 21.05.2012 р. з'явився. Вимоги ухвали від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-22/5127-2012 відповідач виконав.

У судове засідання 21.05.2012 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з'явився.

Враховуючи те, що представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судове засідання 21.05.2012 р. не з'явилися, а також у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-22/5127-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи розгляд справи відкладено на 08.06.2012 р.

08.06.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та документи на виконання вимог ухвали від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-22/5127-2012.

У судове засідання 08.06.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-22/5127-2012 позивач виконав частково.

Представники відповідача у судове засідання 08.06.2012 р. з'явилися.

У судове засідання 08.06.2012 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з'явився.

Враховуючи те, що представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судове засідання 08.06.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-22/5127-2012 розгляд справи відкладено на 25.06.2012 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 25.06.2012 р. у зв'язку з відпусткою судді Самсіна Р.І. справу № 5011-22/5127-2012 передано для подальшого розгляду судді Івченко А.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2012 р. суддею Івченком А.М. прийнято справу № 5011-22/5127-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 08.08.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. у зв'язку з відпусткою судді Івченко А.М. справу № 5011-22/5127-2012 передано для подальшого розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. суддею Нечаєм О.В. прийнято справу № 5011-22/5127-2012 до свого провадження.

08.08.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документ для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 08.08.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-22/5127-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 08.08.2012 р. з'явився.

У судове засідання 08.08.2012 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 08.06.2012 р. у справі № 5011-22/5127-2012 третя особа не виконала.

Враховуючи те, що представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судове засідання 08.08.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням третьою особою вимог ухвали господарського суду від 08.06.2012 р у справі № 5011-22/5127-2012 та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-22/5127-2012, розгляд справи відкладено на 15.08.2012 р.

15.08.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подані додаткові пояснення по суті спору та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 15.08.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.08.2012 р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання 15.08.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета - міст»(далі - позивач), в особі директора Бородатого П.С., та Акціонерним комерційним банком «Форум», (назву товариства змінено на Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум», далі - відповідач), в особі Заступника голови правління по бізнесу на фінансових ринках Зінченка В.І., було укладено договір поруки б/н (далі -Договір поруки б/н).

За умовами п. 1.1. Договору поруки позивач поручається перед відповідачем за виконання Закритим акціонерним товариством «Планета - буд»(далі -третя особа) зобов'язань емітента по виплаті доходу за облігаціями, по погашенню облігацій та по викупу облігацій, зміст, розмір, строк та порядок виконання яких зазначаються в Даних про випуск облігацій, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Зобов'язання третьої особи випливають з Проспекту емісії облігацій останнього від 07.02.2008 р. та підтверджується Тимчасовим свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним № 51/2/08-Т, дата реєстрації 07.02.2008 р. та Тимчасовим свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємств за реєстраційним № 52/2/08-Т, дата реєстрації 07.02.2008 р.

Відповідно до Проспекту емісії облігацій третьої особи від 07.02.2008 р., останнім було емітовано 50 000 облігацій іменних відсоткових забезпечених серії А номінальною вартістю 1 000,00 грн. за кожну, загальною номінальною вартістю 50 000 000,00 грн. та 50 000 облігацій іменних відсоткових забезпечених серії В номінальною вартістю 1 000,00 грн. за кожну, загальною номінальною вартістю 50 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки б/н поручитель (позивач) зобов'язується у разі невиконання та/або порушення боржником (третьою особою) своїх зобов'язань перед власником облігацій (відповідачем) виконати основне зобов'язання, а саме: виконати зобов'язання емітента по виплаті доходу за облігаціями, по погашенню облігацій та по викупу облігацій, а також інші зобов'язання емітента, передбачені в Даних про випуск облігацій.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки б/н поручитель зобов'язується відповідати перед власником облігацій своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки б/н у випадку невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання третя особа і позивач відповідають перед відповідачем як солідарні боржники.

З огляду на те, що Договір поруки б/н не містить номінальної вартості облігацій, придбаних відповідачем, виходячи з якої обчислюється дохід за облігаціями, сума грошових коштів, що підлягає виплаті при погашенні облігацій та викупі облігацій, окрім визначеної в Проспекті емісії облігацій третьої особи від 07.02.2008 р., на який міститься посилання в оспорюваному правочині, суд виходить з того, що зобов'язання позивача випливають із номінальної вартості облігацій, визначеної Проспектом емісії облігацій третьої особи від 07.02.2008 р., тобто 100 000 000,00 грн.

В свою чергу, відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів № Д-471/08 від 06.06.2008 р. та № Д-593/08 від 04.07.2008 р., відповідач придбав у третьої особи відсоткові іменні облігації на загальну суму 5 000 000,00 грн. та 10 000 000,00 грн. відповідно. Вказані правочини укладені між відповідачем та третьою особою вже після укладення оспорюваного правочину.

Згідно п. 9.6 статуту позивача (в редакції, що діяла на дату укладення оспорюваного правочину) директор є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства.

Пунктом 9.3.16 вищезазначеної редакції статуту позивача закріплено положення, згідно якого надання попередньої згоди на укладення договорів з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, чи на видання від імені товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для товариства грошові або інші зобов'язання на суму, яка перевищує 10 000,00 доларів США або еквівалент цієї суми в будь-якій іншій валюті є виключною компетенцією Загальних зборів учасників позивача, а отже такі правочини можуть бути укладені директором лише за умови наявності відповідної згоди.

Сторонами не надано будь-якого підтвердження надання попередньої згоди на укладення оспорюваного правочину, а саме Договору поруки б/н від 12.05.2008 р. з боку Загальних зборів учасників позивача.

Натомість, відповідно до витягу з висновку спеціальної комісії від 20.12.2011 р., посадовими особами позивача визначено, що при підписанні оспорюваного правочину Бородатий П.С. порушив положення статуту позивача, а саме п. 9.3.16 та підписав договір на 15 000 000,00 грн. без рішення загальних зборів учасників позивача.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність у директора позивача Бородатого П.С. достатніх повноважень на укладення Договору поруки б/н від 12.05.2008 р. від імені позивача.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що надаючи згоду на укладення договору поруки №1/12-07 від 27.12.2007 р. на суму номінальної вартості випущених облігацій -100 000 000,00 грн. та відображаючи у ньому положення про зобов'язання укласти додатково індивідуальний договір поруки з кожним із кредиторів (власником облігацій) на суму номінальної вартості придбаних облігацій, зборами учасників (відповідно до протоколу № 50-п загальних зборів учасників позивача від 26.12.2007 р.) було делеговано виконавчому органу товариства відповідні повноваження на укладення оспорюваного правочину.

За змістом протоколу № 50-п загальних зборів учасників позивача від 26.12.2007 р. дозвіл надано на виступ поручителем за зобов'язаннями третьої особи та укладення пов'язаного із цим договору поруки між третьою особою та позивачем. На укладення такого правочину уповноважено директора позивача - Борозенець В.Ф., тобто персоніфіковану посадову особу позивача.

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що попередньої згоди загальних зборів учасників позивача на укладення іншого правочину, окрім договору поруки між третьою особою та позивачем в особі його директора Борозенець В.Ф. відповідно до змісту протоколу № 50-п від 26.12.2007 р. не вбачається.

На виконання вказаного протоколу № 50-п від 26.12.2007 р., 27.12.2007 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір поруки № 1/12-07, на який посилається відповідач із чим погодився і позивач.

Відповідно до листа третьої особи № 18/01-8 від 18.01.2008 р., підписаного головою правління Ю.О. Поварніциним, третя особа посилаючись на помилку та норми ст.ст. 641, 643, 651 Цивільного кодексу України висловила свою пропозицію щодо розірвання договору поруки № 1/12-07 від 27.12.2007 р. з 18.01.2008 р. Вказана пропозиція була прийнята позивачем, відповідно до листа без номеру та дати, підписаним директором Борозенець В.Ф., згідно з яким договір № 1/12-07 від 27.12.2007 р. визнано розірваним.

Перевіривши вказані документи в судовому засіданні, суд приймає їх в якості належних та допустимих доказів, договір поруки № 1/12-07 від 27.12.2007 р. вважає розірваним у встановленому чинним законодавством України порядку, а надане згідно протоколу № 50-п від 26.12.2007 р. 27.12.2007 р. право директора на укладення відповідного правочину реалізованим повністю.

Розірвання договору поруки № 1/12-07 від 27.12.2007 р. відбулося до моменту емісії цінних паперів третьої особи та до укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів № Д-471/08 від 06.06.2008 р. та № Д-593/08 від 04.07.2008 р., а отже жодних правових наслідків відповідний правочин для будь-яких осіб не породжував.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що відповідач не знав та не міг знати про наявність обмежень повноважень директора позивача на укладення оспорюваного правочину.

Зокрема, посилання відповідача на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»№ 755-IV від 15.05.2003 р. є помилковим.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 755-IV в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного правочину, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Статтями 17, 18 Закону України № 755-IV передбачено можливість розміщення в Єдиному державному реєстрі переліку відомостей щодо юридичної особи, які можуть бути використані в спорі з третьою особою як достовірні. Серед таких відомостей зазначено прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи тощо.

Поряд із тим, норми чинного законодавства України не встановлюють для юридичної особи обов'язку щодо внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, закладаючи лише можливість їх добровільного розміщення.

Укладаючи договір поруки від 12.05.2008 р., відповідач був зобов'язаний самостійно перевірити наявність повноважень на підписання такого правочину з боку директора позивача.

Відповідно до статей 1, 11, 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»№ 249-IV від 28.11.2002 р., в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного правочину, надання фінансових гарантій та зобов'язань, що передбачено оспорюваним правочином, є фінансовою операцією, що підлягає фінансовому моніторингу.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону України № 249-IV відповідач є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, що зобов'язаний проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону, на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення.

Порядок ідентифікації особи передбачено ст. 6 Закону України № 249-IV, за змістом якої суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів ідентифікує осіб, які здійснюють фінансові операції. З метою ідентифікації резидентів визначаються для юридичних осіб - найменування, юридична адреса, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.

З огляду на зазначене, під час укладення договору поруки від 12.05.2008 р. відповідач був зобов'язаний провести ідентифікацію особи позивача, перевірити його установчі документи, повноваження відповідної посадової особи, їх обмеження тощо.

Протягом 2009, 2010, 2011 років позивачем на користь та на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 5 884 000,00 грн. На підтвердження зазначених перерахувань позивачем надано суду завірені банком платіжні доручення № 2822 від 29.12.2009 р. на суму 648 000,00 гривень, № 3065 від 12.05.2010 р. на суму 748 000,00 грн., № 6 від 19.02.2010 р. на суму 300 000,00 грн., № 4 від 18.02.2010 р. на суму 448 000,00 грн., № 1084 від 12.03.2011 р. на суму 30 000,00 грн., № 1154 від 18.03.2011 р. на суму 20 000,00 грн., № 1757 від 03.06.2011 р. на суму 250 000,00 грн., № 1960 від 21.06.2011 р. на суму 100 000,00 грн., № 1979 від 22.06.2011 р. на суму 100 000,00 грн., № 2005 від 25.06.2011 р. на суму 100 000,00 грн., № 2031 від 06.07.2011 р. на суму 198 000,00 грн., № 2395 від 13.09.2011 р. на суму 250 000,00 грн., № 2453 від 26.09.2011 р. на суму 250 000,00 грн., № 2521 від 20.10.2011 р. на суму 248 000,00 грн., № 57 від 30.03.2011 р. на суму 698 000,00 грн., № 16 від 29.12.2010 р. на суму 35 000,00 грн., № 123 від 27.08.2010 р. на суму 748 000,00 грн., № 1137 від 09.12.2010 р. на суму 30 000,00 грн., № 1079 від 24.11.2010 р. на суму 683 000,00 грн.

Призначенням платежу у вказаних платіжних дорученнях є виплата відсоткового доходу за облігаціями серії А відповідно до договору поруки № 1/12-07 від 27.12.2007 р. та проспекту емісії від 27.12.2007 р.

Факт проведення відповідних платежів сторони не заперечували, пояснили, що кошти, сплачені на виконання умов оспорюваного правочину. При цьому представник позивача пояснив, що у призначенні платежу помилково вказано інший договір поруки, тому позивач просить стягнути з відповідача вищезазначені грошові кошти у зв'язку з недійсністю оспорюваного правочину. В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні визнав факт помилкового зазначення позивачем іншого договору поруки у вищезазначених платіжних дорученнях.

Сторонами не надано будь-якого доказу надання попередньої згоди Загальними зборами учасників позивача на проведення перерахунку грошових коштів на виконання оспорюваного правочину, а також схвалення таких дій в подальшому.

З огляду на те, що договір поруки № 1/12-07 від 27.12.2007 р. було розірвано у встановленому законом порядку, суд погоджується із доводами позивача щодо безпідставності перерахунку позивачем на користь та на рахунок відповідача грошових коштів у загальному розмірі 5 884 000,00 грн., у зв'язку із чим такі кошти підлягають поверненню.

Разом із тим, єдиною підставою здійснення оплати вказаних грошових коштів позивачем на користь та на рахунок відповідача був оспорюваний правочин.

Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність погодження та схвалення у визначеному статутом позивача порядку перерахунку позивачем грошових коштів у загальному розмірі 5 884 000,00 грн. на користь та на рахунок відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно частини третьої ст.1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння тощо.

Відповідно до частини першої ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Також відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності. Вказана заява обґрунтована тим, що договір поруки було укладено 12.05.2008 р., а на момент звернення позивача до суду із позовом строк позовної давності сплив.

Суд не погоджується із доводами відповідача щодо пропущення позивачем встановленого законом строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Згідно частини п'ятої ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Як пояснив представник позивача Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»було створено спеціальну комісію з розслідування фактів порушення прав та законних інтересів позивача його посадовими особами. За результатом проведеного розслідування було складено висновок спеціальної комісії від 20.12.2011 р., виходячи з якого учасники позивача довідалися про існування оспорюваного правочину та його негативних наслідків. Ревізійна комісія позивача до 2011 року утворена не була та у складі товариства не діяла.

На підтвердження вказаного доводу представником позивача надано витяг з висновку спеціальної комісії від 20.12.2011 р.

Відповідно до змісту витягу з висновку спеціальної комісії, за результатом розгляду правомірності укладення директором Бородатим П.С. договору поруки б/н від 12.05.2008 р. з відповідачем, спеціальною комісією позивача у складі головного інженера, начальника юридичного відділу, головного бухгалтера, начальника КДВ, начальника ПЕС позивача з'ясовано, що при підписанні оспорюваного правочину Бородатий П.С. порушив положення статуту позивача, а саме п. 9.3.16, та підписав договір поруки від 12.05.2008 р. без рішення загальних зборів учасників позивача.

З огляду на те, що учасники позивача не надавали попередньої згоди на укладення оспорюваного правочину, а у подальшому його не схвалювали, суд погоджується із доводами позивача про те, що вони не знали та не могли знати про факт укладення оспорюваного правочину.

Про існування вказаного договору за умови відсутності ревізійної комісії товариства учасники позивача могли дізнатися лише у 2011 році, тобто після складення висновку спеціальної комісії від 20.12.2011 р.

У зв'язку із зазначеним, суд погоджується з тим, що строк позовної давності щодо оспорювання договору поруки від 12.05.2008 р. для позивача на момент його звернення до суду не сплив.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір поруки від 12.05.2008 р. укладено директором позивача Бородатим П.С. без необхідного обсягу цивільної дієздатності та без дотримання процедури надання попередньої згоди на його укладення з боку Загальних зборів учасників позивача, що передбачено п. 9.3.16. статуту позивача в межах виключної компетенції вказаного органу управління. Укладення такого правочину без дотримання встановленої процедури свідчить про відсутність волевиявлення учасника правочину та невідповідність його внутрішній волі позивача.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договір поруки № 1/12-07 від 27.12.2007 р., який було укладено між третьою особою та позивачем, було розірвано 18.01.2008 р. його сторонами за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті наведений договір є не чинним, доказів протилежного сторонами не надано.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач здійснив оплату на рахунок і на користь відповідача грошових коштів у розмірі 5 884 000,00 грн. Вказані грошові кошти були перераховані на виконання оспорюваного правочину, а отже, у разі визнання його недійсним підлягають поверненню.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача щодо застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання недійсним Договору поруки б/н від 12.05.2008 р. та застосування наслідків недійсності Договору поруки б/н від 12.05.2008 р. шляхом стягнення з відповідача 5 884 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір поруки від 12.05.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»та Акціонерним Комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум».

3. Застосувати наслідки недійсності правочину -договору поруки від 12.05.2008 р. та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»(02100, м. Київ, б-р. Верховної Ради, 7, ідентифікаційний код: 21574573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета - Міст»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 60, ідентифікаційний код: 32846139) грошові кошти у загальному розмірі 5 884 000 (п'ять мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. в якості повернення одержаного на виконання недійсного правочину -договору поруки від 12.05.2008 р.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»(02100, м. Київ, б-р. Верховної Ради, 7, ідентифікаційний код: 21574573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета - Міст»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 60, ідентифікаційний код: 32846139) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. за першу позовну вимогу та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. за другу позовну вимогу.

Повне рішення складено 17.08.2012 р.

Суддя О.В. Нечай