Рішення № 25689981, 17.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/7524-2012 17.08.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Т.М.М.", м. Київ

про стягнення 23 203,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пінчук-Ніколайчук - юрисконсульт

від відповідача: Случак О.О. - юрисконсульт

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М" про стягнення трьох процентів річних в сумі 7 767, 73 грн. та інфляційних в сумі 15 435, 38 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідно до Договору фінансового лізингу № 1123/12/2007 від 18.12.07р.

В позовні заяві позивач вказує на невиконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.12р. у справі № 10/288, в зв'язку з чим вважає що його права порушені.

Відповідач, письмово на листі надав суду пояснення, в яких проти позовних вимог заперечив, посилаючись на ті обставини, що він звертався до Торгово-промислової палати України щодо надання йому довідки відповідно до положень п. 3 ст. 8 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", а тому, на його думку, він звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача викладені у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 22.05.2012р. Господарським судом м. Києва прийнято рішення по справі № 10/288 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Т.М.М." про стягнення заборгованості, яким позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." основний борг -137 967, 00 грн., неустойки -7 021, 00 грн., інфляційних втрат -1 146, 19 грн., 3% річних -1 051, 29 грн. та судові витрати в сумі - 1 707, 85 грн.

Оскільки зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, тому позивач, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього інфляційних в сумі 15 435, 38 грн. за період з 08.07.10р. по 22.05.12р., та трьох процентів річних в сумі 7 767, 73 грн. за період з 08.07.10р. по 22.05.12р. Тобто вказані суми заявлені за інший період, ніж у вищезазначеному рішенні Господарського суду міста Києва.

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов'язання є іншими засобами захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Факти встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 10/288 від 22.05.12р. не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як визначено у ч. 2. ст. 35 ГПК України.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини.

Як свідчать фактичні обставини справи № 5011-32/7524-2012 та докази на їх підтвердження, рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.12р. у справі № 10/288 підтверджено факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю - Фірмою "Т.М.М." своїх договірних зобов'язань щодо сплати чергових лізингових платежів з 23го по 29й лізингові періоди на загальну суму 137 967, 00 грн.

Втім, станом на день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення встановленої заборгованості, тобто грошові зобов'язання з боку відповідача не припинилися виконанням проведеним належним чином.

Тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини (зобов'язання), на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Верховного Суду України від 05.12.11р. у справі № 16/164, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України прямо передбачена можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, встановлених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України у постанові від 08.11.2010 р. № 3-12г10.

Так, відповідно до ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Втім, вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивачем доведено, а судом оцінено, що до наступного часу рішення Господарського суду м. Києва 22.05.12р. у частини стягнення з відповідача основного боргу не виконане, обставини у справі та докази на їх підтвердження свідчать про прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а тому посилання позивача на приписи частини другої статті 625 ЦК України ґрунтуються на законі.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися позивачем по день фактичного стягнення з боржника заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріально правовідношення (зобов'язання), на яке поширюється вимога статті 625 ЦК України.

Щодо доводів відповідача про відсутність відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суд зазначає, що саме лише звернення до Торгово-промислової палати України щодо надання довідки про наявність в Україні обставин непереборної сили, які негативно впливають на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.М.М." договірних зобов'язань, не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за таке невиконання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних сумі 7 767, 73 грн. обґрунтовані.

У зв'язку з припущенними позивачем помилками під час розрахунку інфляційних, судом, з власної ініціативи зроблено перерахунок.

Так, за проведеним судом розрахунком позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 15 435, 38 грн. за вказаний період підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 15 038, 40 грн.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково, а саме:

· інфляційні в сумі 15 038, 40 грн;

· три проценти річних в сумі 7 676, 73 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.

Позивач зайво перерахував на користь державного бюджету згідно платіжного доручення № 2651 від 31.05.2012р., оригінал якого знаходяться у матеріалах справи, судовий збір в сумі 31, 50 грн., а тому на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір", він підлягає поверненню на його користь.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.08.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 526, 598, 599, 600, 601, 602, 603, 604, 605, 606, 607, 608, 609, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 33, 35, ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Т.М.М." задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Т.М.М.", 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 33104543, три проценти річних в сумі 7 676, 73 грн., інфляційні в сумі 15 038, 40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1581, 96 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних в сумі 396, 98 грн. -відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 33104543, зайво сплачений згідно платіжного доручення № 2651 від 31.05.2012р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, судовий збір в сумі 31, 50 грн. Підставою повернення судового збору є ухвала суду відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір".

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -20.08.12р.

Суддя Ю.О.Підченко