Постанова № 25686067, 13.04.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/2157/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В. В. при секретарі Коновчук Т.В. за участі:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000152310/134 від 24.02.2012 року, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 18600 грн. та № 0000162310/135 від 24.02.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 11149 грн. та застосовано до позивача штрафні санкції на суму 5575 грн., прийняті на підставі акту перевірки № 211/230/31521894 від 09.02.2012 року. На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарської операції з поставки товару від ПП «Селтіка» та нікчемність договору поставки № 06-11 від 24.05.2011 року з зазначеним контрагентом, і завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування у листопаді 2011 року на 11149 грн. в результаті коригування податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2011 року.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями. Одночасно зазначає, що коригування податкових зобов'язань у жовтні 2011 року на суму 11149 грн. відображене відповідачем у акті як правомірне, а тому не може слугувати підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року.

Крім того, вказує, що відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання господарських договорів нікчемними.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що надав письмове заперечення, яке підтвердив в судовому засіданні.

В судовому засіданні 02.04.2012 року допитано свідка - ОСОБА_3 - начальника відділу матеріально-технічного постачання ТОВ "Екопласт". В своїх показаннях свідок підтвердив факт реальної поставки фольги алюмінієвої (харчової) по договору поставки № 06-11 від 24.05.2011 року в кількості 3000 кг.

Заслухавши представників сторін, свідка, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Екопласт» 28.04.2001 року зареєстроване Хмельницькою райдержадміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №241484). З 08.05.2001 року перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Хмельницькій МДПІ.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво тари з пластмас, виготовлення інших готових виробів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна та оптова торгівля.

Подавши до Хмельницької МДПІ декларацію з ПДВ за листопад 2011 року позивач задекларував суму від'ємного значення податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податку в розмірі 135066 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення податку, що декларувалось у жовтні 2011 року.

З 27.01 по 02.02.2012 року на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 і п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України відповідно до направлень №№ 47 і 48 від 27.01.2012 року та наказу № 52 від 27.01.2012 року Хмельницькою МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 року, результати якої оформлені актом № 211/230/31521894 від 09.02.2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0000152310/134 від 24.02.2012 року, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 18600 грн. та № 0000162310/135 від 24.02.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 11149 грн. та застосовано до позивача штрафні санкції на суму 5575 грн..

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог підпунктів п. п.198.3 ст.198 і п.200.4 ст.200 Податкового кодексу (надалі -ПК України) та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року на 11149 грн., у зв'язку з безпідставним включенням до податкового кредиту у жовтні 2011 року податку на додану вартість в сумі 18600 грн. по операції з придбання від ПП «Селтіка» фольги алюмінієвої відповідно до нікчемного договору поставки, який не мав реальних наслідків, та безпідставним включенням до суми бюджетного відшкодування.

Суд встановив, що відповідно до договору поставки № 06-11 від 24.05.2011 року ПП «Селтіка» зобов'язалось поставити позивачеві товар (барвники, ароматизатори та інші матеріали, які використовуються покупцем у виробничому процесі) (п.1.1 договору), кількість якого повинна відповідати кількості, вказаній в накладних (п.3.1 договору), ціна якого вказується в накладних (п.2.1 договору), а якість повинна відповідати діючим державним стандартам і технічним умовам (п.3.2 договору). Відповідно до умов договору поставки найменування, асортимент, кількість і ціна окремої партії товару визначаються в накладних, які складаються постачальником (п.1.2 договору), загальна сума договору складається з сум окремих партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору (п.2.2 договору), супровідними документами на товар, що поставляється, є видаткова накладна та податкова накладна (п.3.4 договору), транспортування товару здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.4 договору), датою виконання постачальником своїх зобов'язань за даним договором є дата доставки товару на склад покупця (п.4.6 договору). Пунктом 4.1 договору передбачено, що товар поставляється на умовах DDR Інкотермс 2000 року (поставка з оплатою мита Хмельницька область, Хмельницький район, ст. Богданівці).

В специфікаціях № 6 від 02.11.2011 року договору поставки №06-11 від 02.11.2011 року позивач та його контрагент погодили найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та вартість, а також умови оплати.

На виконання зазначеного договору поставки ПП «Селтіка» поставило позивачеві фольгу алюмінієву (харчову) на загальну суму 111600 грн., в тому числі ПДВ в сумі 18600,0 грн. (видаткова накладна №ЕК-06 від 02.11.2011 року і податкова накладна № 3 від 02.11.2011 року).

Перевезення товару до місцезнаходження позивача здійснювало ПП «Селтіка» за власний рахунок орендованим автомобільним транспортом. Зазначене підтверджується товарно-транспортною накладною № 5 від 02.11.2011 року, копією договору оренди автомобілів №3/11 від 01.06.2011 року, подорожнім листом № 3 від 02.11.2011 року , копією договору оренди приміщення від 01.06.2011 року і копією наказу ПП «Селтіка» №7 від 01.02.2011 року про прийняття на роботу водія ОСОБА_4

На підставі довіреності № 440 від 31.10.2011 року, від імені позивача товар отримував начальник відділу матеріально-технічного постачання ТОВ «Екопласт» ОСОБА_3, який, опитаний в якості свідка в судовому засіданні, особисто підтвердив факт отримання товару на складі позивача.

На партію поставленого товару позивач отримав від постачальника податкову накладну, видаткову накладну та товарно-транспорту накладну.

Позивач та його контрагент ПП «Селтіка» відобразили операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому обліку.

Отримавши від ПП «Селтіка» видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його, позивач включив податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до податкового кредиту у листопаді 2011 року.

За змістом п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні судом не встановлено, та відповідачем не доведено, що податкові накладні на суму ПДВ 18600,0 грн., оформлені ПП «Селтіка» з порушенням ПК України, або їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язковою.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, контрагентом позивача (ПП «Селтіка»), які підтверджують факт поставки ним фольги алюмінієвої, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо нікчемності договору поставки №06-11 від 24.05.2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Селтіка», відсутності реальних наслідків цього договору, а відтак і відсутності у позивача права на віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору поставки, укладеного позивачем з ПП «Селтіка», вимогам ст.203 і ст.215 ЦК України, не надано рішення суду про визнання цього договору нікчемним на підставі ст.228 ЦК України.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що зазначений договір поставки укладений позивачем та ПП «Селтіка» в межах їх господарської діяльності і безпосередньо направлений на отримання доходу. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ПП «Селтіка» достатньої кількості працівників, як підставу нікчемності договору поставки, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у ПП «Селтіка» основних засобів та складських приміщень, як на одну з підстав недійсності договорів, оскільки відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року ПДВ в сумі 18600,0 грн. по операції з придбання від ПП «Селтіка» фольги алюмінієвої.

Досліджуючи висновки відповідача щодо завищення позивачем задекларованої суми бюджетного відшкодування у жовтні 2011 року на 11449,0 грн., на формування якої вплинуло коригування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на вказану суму, суд враховує наведене нижче.

Суд встановив, що в декларації з ПДВ за жовтень 2011 року позивач відобразив коригування податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 11449,0 грн. у зв'язку з поверненням проданого товару.

При цьому, перевіркою підтверджена правомірність нарахування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 528113,0 грн., розмір яких визначений позивачем з урахуванням скоригованої суми податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету (бюджетному відшкодуванню) передбачений п.200.1 - п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 -200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом підпункту а) п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Отже, сума коригування податкових зобов'язань в розмірі 11149 грн. не має ніякого відношення до задекларованої позивачем в листопаді 2011 року суми ПДВ в розмірі 257280,0 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки зазначена сума складається з суми податку фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів в їх ціні.

Позивач виконав вимоги ПК України щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 257280,0 грн.

В судовому засіданні представник відповідача не спростував доводи позивача щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в сумі 257280,0 грн. в ціні товару його постачальникам. Натомість, сплата позивачем податку у вказаному розмірі в ціні придбаних товарів встановлена під час перевірки.

Тому, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог абзацу «а»п.200.4 ст.200 ПК України та завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на 11149 грн. у зв'язку з відсутністю факту надмірної сплати податку у вказаному розмірі.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем п.198.3 ст.198, абзаців «а» і «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та завищення суми від'ємного значення ПДВ за листопад 2011 року на 18600 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень № 0000152310/134 від 24.02.2012 року та № 0000162310/135 від 24.02.2012 року., тому позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Керуючись Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000152310/134 від 24.02.2012 року та № 0000162310/135 від 24.02.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/В. В. Матущак"Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак