Постанова № 25685717, 18.04.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/2004/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В. В. при секретарі Коновчук Т.В. за участі:позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачем на адресу позивача була направлена вимога № Ф-152 від 03 лютого 2012 року про сплату боргу із сплати єдиного внеску по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1998,72 грн.

Зазначену вимогу позивач вважає незаконною, оскільки на її думку оскаржувана вимога грубо порушує охоронювані законом немайнові права позивача як громадянина та підприємця.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав письмове заперечення на адміністративний позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДР ОСОБА_3 є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності (код НОМЕР_1)

Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі-Закон №1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно до п.1 ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками визначено: роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону №1058-IV.

На підставі ч.6 ст.18 Закону №1058-IV визначено, що законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

У відповідності до п.2. ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010 року (далі Закон), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ст. 4 Закону № 2464 відповідач є платником єдиного внеску.

Відповідно до п.2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону).

Пунктом 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 - VI передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску, перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

На виконання зазначеного Закону №1058-IV в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. наведено такий же перелік платників страхових внесків.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ч. 9 ст.1 Закону №1058-IV).

Частиною 3 ст.18 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.17 Закону №1058-IV платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є квартал.

З матеріалів справи судом встановлено, що за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 1998,72 грн.

Відповідно до розділу 6 Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року № 994/18289, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону № 2464 -VI, п.п.4.3.6. п.4.3. абз. 2 п.п.4.5.2., п.п. 4.5.3. п. 4.5 та п.п. 4.6.2. п. 4.6. розділу 4 цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Згідно п.6.3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату про сплату недоїмки якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Тому відповідач відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" надіслав позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-152 від 03 лютого 2012 року в сумі 1998,72 грн.

Наявність вказаної заборгованості позивачем не спростовано, тому вимога про сплату боргу № Ф-152 від 03 лютого 2012 року складена відповідачем правомірно.

Суд не бере до уваги посилання позивача на Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності", як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податку від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 4,6 ст. 18 Закону №1058-IV страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Тому обов'язок сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України не залежить від статусу платника податку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що здійснюючи дії щодо виставлення вимоги про сплату боргу № Ф-152 від 03 лютого 2012 року управління Пенсійного фонду України в Полонському районі діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 86, 159 -163, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/В. В. Матущак"Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак