Постанова № 25685499, 15.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 року 2а-3397/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.А.,

представника позивача: Корзаченка В.М.,

представника відповідача : Воловенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправним наказу і дій, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової адміністрації України № 171-П від 16.08.2012 «Про призначення позапланової невиїзної перевірки», Київської області по проведенню позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Спецагропостач-2005»та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2012 №0000972200.

В основу оскаржуваного податкового-повідомлення рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецагропостач-2005». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ТОВ «Спецагропостач-2005»є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки при проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ «Магістраль-Будсервіс»посадовими особами Васильківської ОДПІ був грубо порушений порядок проведення такої перевірки. Наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки прийнятий безпідставно, з порушенням норм статей 78,79 Податкового кодексу України, відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акта, складеного за результатами перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що угоди між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ТОВ «Спецагропостач-2005»є нікчемними, а операції безтоварними. Таким чином позивач не мав права відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість за здійсненими правочинами. А тому податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»є юридичною особою, зареєстрованою Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 10.06.08, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 244373 серії А01 (а.с.28).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд.

11 липня 2011 року між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ТОВ «Спецагропостач-2005»був укладений Генеральний договір №6, відповідно до умов якого ТОВ «Спецагропостач-2005» взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача нафтопродукти, .

Факт поставки нафтопродуктів підтверджується копіями податкових накладних, видаткових накладних, рахунком-фактурою та товарно-транспортними накладними (а.с.85-96, 99-102).

За результатами господарської операції на підставі податкових накладних позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 84290,00 грн. (а.с.99-102).

17 жовтня 2011 року Васильківська ОДПІ Київської області звернулась до позивача з запитом про надання у десятиденний термін пояснень та документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Спецагропостач-2005»за серпень 2011 року.

Оскільки позивачем не було надано відповіді на даний запит, відповідачем на підставі статті 78 Податкового кодексу України було винесено Наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки № 171-П від 18.06.2012.

Керуючись статтею 79 Податкового кодексу України 18.06.2012 на адресу позивача податковим органом було надіслано повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 1679/10/22-00 та Наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки № 171-П від 18.06.2012. У судовому засіданні представник позивача не заперечив факт отримання даного повідомлення.

У червні 2012 року посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Спецагропостач-2005»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 ( акт від 25.06.2012 № 596/22-35803675).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2,3 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку від 24.05.1995, пунктів 3.1, 4.1 Наказу ДПА України від 25.01.11 № 41, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість в загальній сумі 84290 грн., в т.ч. за серпень 2011 року в сумі 84290 грн.;

пунктів 1,5 статті 203, пунктів 1,2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Магістраль-Будсервіс».

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договір про поставку нафтопродуктів, укладений між позивачем та ТОВ «Спецагропостач-2005», є нікчемним і таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вказаний договір укладено за відсутності наміру дійсного надання послуг, фактично ніякі послуги контрагентом не надавались, а договір укладено задля незаконного зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

У ході перевірки посадовими особами податкового органу було використано дані акта перевірки ДПІ у місті Черкаси від 06.12.2011 № 477/23-2/35955814 про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Спецагропостач-2005»щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків -покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

Згідно з вищезазначеним актом, посадовими особами ДПІ у місті Черкаси встановлено відсутність у ТОВ «Спецагропостач-2005»трудових ресурсів, техніки, обладнання.

Враховуючи наведені обставини, посадові особи ДПІ у міста Черкаси дійшли висновку, що за участю ТОВ «Спецагропостач-2005»відбувалось проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання.

На підставі вищевикладеного посадові особи Васильківської ОДПІ Київської області дійшли висновку про нікчемність правочинів, вчинених між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ТОВ «Спецагропостач-2005», та як наслідок, безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які буди сплачені контрагенту у складі вартості отриманих послуг, у розмірі 84290,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 № 0000972200, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105363,00 грн., з яких: основний платіж -84290,00 грн., штрафні санкції -21073,00 грн.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(надалі -Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на включення до складу податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як убачається з матеріалів справи, постачання нафтопродуктів ТОВ «Спецагропостач-2005»та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується копіями податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунком-фактурою, виписками по рахунку та нарядом-завданням на виготовлення асфальтобетонних сумішей (а.с.85-98).

Судом встановлено, що позивачем було взято в оренду у ПП «Автомагістраль»нерухоме майно, а саме: асфальтобетонний завод ДС-158, асфальтозмішуючу установку КДМ-201 та залізничний тупік зі сховищем бітума, що підтверджується договорами оренди нерухомого майна від 01.08.2008 №4,5,6 (а.с.69-82). Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, придбане у ТОВ «Спецагропостач-2005»на підставі Генерального договору № 6 від 11.07.2011 рідке синтетичне паливо позивач використовував для забезпечення роботи асфальтного заводу.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Магістраль-Будсервіс» понесло реальні витрати на оплату робіт ТОВ «Спецагропостач-2005». Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договору поставки, укладеного між позивачем і його контрагентом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договору між ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та ТОВ «Спецагропостач-2005»прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України є оспорюваним.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Посилання відповідача на те, що у контрагента позивача ТОВ «Спецагропостач-2005 відсутні трудові ресурси, техніка, обланання, суд не приймає до уваги, оскільки це не може бути підставою для визнання правочину між ТОВ «Спецагропостач-2005»та позивачем таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків.

Враховуючи, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за цими операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Крім того, судом встановлено, що Акт перевірки ДПІ у м. Черкаси № 477/23-2/35955814 від 06.12.2011, на підставі якого приймалось рішення податковими особами Васильківської ОДПІ, скасований постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2012, яка набрала законної сили.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 № 0000972200 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування наказу Васильківської ОДПІ Київської області ДПС від 18.06.2012 № 171-П «Про призначення позапланової невиїзної перевірки»та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як убачається з матеріалів справи 17.06.2011 Васильківська ОДПІ Київської області звернулась до позивача з запитом про надання у десятиденний термін пояснень та документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Спецагропостач-2005»за серпень 2011 року.

Проте позивач, вважаючи, що запит оформлений з порушенням вимог статті 73 Податкового кодексу не надав відповіді на даний запит.

У зв'язку з неотримання відповіді на вказаний запит, на підставі статті 78 Податкового кодексу України Васильківською ОДПІ було винесено Наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки № 171-П від 18.06.2012.

Згідно із вимогами статті 79 Податкового кодексу України 18.06.2012 на адресу позивача податковим органом було надіслано повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 1679/10/22-00. У судовому засіданні представник позивача не заперечив факт отримання даного повідомлення.

Таким чином суд вважає, що при винесенні Наказу про призначення позапланової перевірки, податковий орган діяв у відповідності до вимог положень Податкового кодексу. Позивача було повідомлено про перевірку належним чином, а тому підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування наказу Васильківської ОДПІ Київської області № 171-П «Про призначення позапланової невиїзної перевірки»від 18.06.2012 року та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки, у суду не має.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1118,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.07.2012, а тому судові витрати у розмірі 559,01 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статей 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0000972200 від 12.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»понесені ним судові витрати у розмірі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 01 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 серпня 2012 р.