Постанова № 25685245, 31.07.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/1322/12

Рядок статзвітності № 8.1.5

Код 14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Скраль Т.В.,

при секретарі судового засідання Химинець В.В..,

з участю позивача Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС -представник по довіреності -Ліуш Богдан Богданович ( довір. від 20.07.2012 року № 1868\10 а.с. 57),

відповідача: Спільне українсько-угороське підприємство "Геліос"в формі Товариства з обмеженою відповідальністю -представник директор Репінець Степан Золтанович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної податкової інспекції Закарпатської області ДПС до Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос"в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 160 частини 3 КАС України 31 липня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 серпня 2012 року.

08 травня 2012 року Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області ДПС звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом Спільного українсько -угорського підприємства "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Спільного українсько -угорського підприємства "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю податкового боргу до Державного бюджету у розмірі 1867 гривень 91 копійок (в тому числі пені у сумі 215 гривень 91 копійок) по платежу 14010151 "податок на додану вартість" за рахунок коштів платника податків.

Позов мотивований наступним. За відповідачем - Спільним українсько-угорським підприємством "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю рахується податковий борг по платежу 3014010151 "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)"у загальному розмірі 1867 гривень 91 копійок (в тому числі пені у сумі 215 гривень 91 копійок). Вищевказаний борг виник у зв'язку з поданням Спільним українсько-угорським підприємстврм "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю до Ужгородської МДПІ наступних декларацій:

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 4188 від 21.02.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 166 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 48240 від 19.03.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 222 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9002233714 від 18.04.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 74 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9003556246 від 20.05.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 250 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9007121172 від 21.08.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 106 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9007693543 від 18.09.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 216 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9011641458 від 20.11.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 618 гривень. Самостійно задекларовані суми ПДВ у вищезазначених податкових деклараціях з ПДВ відповідачем не були сплачені.

В судовому засіданні представник позивача Ліуш Богдан Богданович ( довіреність від 20.07.2012 року № 1868/10 а.с. 57) позовні вимоги підтримав, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Представник відповідача - директор Репінець Степан Золтанович, позовні вимоги не визнав, проти заявленого позову заперечив, надав суду заперечення, в якому посилається на порушення позивачем вимог статті 183-3 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання таких органів щодо, зокрема, стягнення коштів за податковим боргом. Відповідач зазначив, що у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Вважає, що подання органу державної податкової служби подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом у письмовій формі. Зазначив, що орган державної податкової служби має право звернутися до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом з платника податків протягом двадцяти чотирьох годин після спливу 60 календарних днів з моменту надсилання такої податкової вимоги такому платнику податків , а тому вважає, що Ужгородська МДПІ не має права на звернення.

Також відповідачем в запереченні зазначено, що посилання Ужгородської МДПІ на першу та другу податкові вимоги від 20.11.2001 року та від 11.02.2002 року стосовно боргу по земельному податку є необґрунтованими, безпідставними та суперечать приписам пп.6.4.1 підпункту (б) Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний на момент існування правовідносин), та рахує, що дії Ужгородської МДПІ стосовно невідкликання податкових вимог №1/105 від 20.11.2001 року та № 2/346 від 13 лютого 2002 року є неправомірними. Крім того, відповідач у запереченні посилається на пп.18.2.1 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент існування правовідносин), який передбачає, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий борг, а також штрафні санкції, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений Законом. Порядок списання безнадійного податкового боргу визначений у п. 18.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також у Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом ДПА від 14.03.2001 року № 103.

До матеріалів приєднаних до заперечення, Спільне українсько-угороське підприємство "Геліос" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю надало підтвердження своєчасної сплати всіх зобов'язань по ПДВ у 2011 році (а.с. 70-76), а саме платіжні доручення: № 326 від 21.02.2011 року, сума 166 гривень (ПДВ за січень 2011 року); № 326 від 21.02.2011 року, суму 166 гривень (ПДВ за січень 2011 року); № 334 від 21.03.2011 року, сума 222 гривень (ПДВ за лютий 2011 року); № 339 від 20.04.2011 року, сума 74 гривень (ПДВ за березень 2011 року); № 347 від 20.05.2011 року, сума 250 гривень (ПДВ за квітень 2011 року); № 377 від 22.08.2011 року, сума 106 гривень (ПДВ за липень 2011 року); № 388 від 19.09.2011 року, сума 216 гривень (ПДВ за серпень 2011 року); № 404 від 21.11.2011 року, сума 618 гривень (ПДВ за жовтень 2011 року)

Під час судового розгляду позивач позовні вимоги підтримав повністю по позовних вимогах, з мотивів, що викладені у позовних заявах.

Відповідач під час судового розгляду заперечив позовні вимоги з мотивів, що викладені у письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні таких у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Спільне українсько-угороське підприємство "Геліос"в формі Товариства з обмеженою відповідальністю внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців із ідентифікаційним номером -19110530 (а.с. 6). Спільне українсько-угороське підприємство "Геліос" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю взяте на облік від 20.10.1994 року за № 72 до Ужгородської МДПІ, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №104/29-00 від 03.06.2010 року (а.с. 7).

Згідно ст.. 10 п.11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організації та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи Спільним українсько-угорським підприємством "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю до Ужгородської МДПІ було подано наступні декларації:

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 4188 від 21.02.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 166 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 48240 від 19.03.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 222 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9002233714 від 18.04.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 74 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9003556246 від 20.05.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 250 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9007121172 від 21.08.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 106 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9007693543 від 18.09.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 216 гривень;

- податкової декларацій з податку на додану вартість № 9011641458 від 20.11.2011 року, згідно якої сума ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет та становить 618 гривень.

Відповідно до пп. 54.1 ст. 54 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації та/або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Приписами Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації. Підпунктом 56.11 ст. 56 ПКУ зазначено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Позивач просить стягнути з Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" в формі товариства з обмеженою до Державного бюджету у розмірі 1867 гривень 91 копійок (в тому числі пені у сумі 215 гривень 91 копійок) по платежу 14010151 "податок на додану вартість за рахунок коштів платника податків.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно доданих до заперечень документів, відповідачем було погашено суму заборгованості в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 326 від 21.02.2011 року, сума 166 гривень (ПДВ за січень 2011 року); № 326 від 21.02.2011 року, суму 166 гривень (ПДВ за січень 2011 року); № 334 від 21.03.2011 року, сума 222 гривень (ПДВ за лютий 2011 року); № 339 від 20.04.2011 року, сума 74 гривень (ПДВ за березень 2011 року); № 347 від 20.05.2011 року, сума 250 гривень (ПДВ за квітень 2011 року); № 377 від 22.08.2011 року, сума 106 гривень (ПДВ за липень 2011 року); № 388 від 19.09.2011 року, сума 216 гривень (ПДВ за серпень 2011 року); № 404 від 21.11.2011 року, сума 618 гривень (ПДВ за жовтень 2011 року)

Доводи позивача, про те, що податковий борг відповідача не переривався, що підтверджується виставленням, щодо відповідача податкових вимог за 2001 рік ( податкова вимога від 20.11.2001 року № 1/105) та 2002 рік ( вимога від 13.02.2002 рік № 2\346), то враховуючи законодавство що діяло на момент виникнення боргу, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд приходить до висновку, що доводи позивача є хибними і не можуть братися судом до уваги, так як в силу статті 1 закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів ( обов'язкових платежів) за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів»зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни згідно ст.. 9 наведеного Закону.

Згідно п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

В той же час, ні вказана норма, ні інші норми діючого податкового законодавства не встановлюють можливість органу державної податкової служби змінювати зазначені платником податку в платіжних документах призначення платежів, а узгоджені ним в податковій декларації податкові зобов'язання звітного періоду, не звільняють такого платника від обов'язку сплати поточних податкових зобов'язань за наявності в нього податкового боргу та не позбавляють права податкового органу вживати передбачених заходів щодо його стягнення.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.11.2011 року №21402/08, міститься роз'яснення, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Таким чином, відповідач, перерахувавши суми податку на додану вартість за визначений ним період, виконав свої податкові зобов'язання зі сплати такого податкового зобов'язання за визначений період.

Щодо дотримання позивачем порядку стягнення податкового боргу до державного бюджету у розмірі 1 867, 91 грн за рахунок коштів платника податків..

Приписами ст.. 95 Податкового кодексу України, що орган державної податкової служби здійснює з платника податків на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а вразі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Оскільки податковим органом не надсилалась податкова вимога про сплату боргу, то відповідно не було дотримано порядок пред'явлення вимоги про стягнення податкового боргу в примусовому порядку. З цього приводу, суд зазначає наступне.

За положеннями п. 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 20.1.18 статті 20 Податкового кодексу України Державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У свою чергу, особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби визначенні положеннями ст. 183-3 КАС України, в силу ч. 1 якої провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Водночас, у даному випадку, в обґрунтування власних доводів суд вважає за необхідне звернутись до листа Вищого адміністративного суду України № 149/11/13-11 від 02.02.2011 року.

Зокрема, в силу п. 1 останнього визначено, що провадження у справах, порушених за поданням податкових органів, поданим на підставі статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного). У свою чергу, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості одночасного розгляду позовних вимог, для яких встановлено різні умови провадження, а також не містить положень про можливість роз'єднання цих вимог.

Відповідно до п. 13 вказаного листа Вищого адміністративного суду України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондує з пунктом третім частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що в разі наявності у платника податків заборгованості перед бюджетом законодавець наділив податкові органи такими повноваженнями : 1) на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості (п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", 2) на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абз.2 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України), 3) на звернення до суду з поданням про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків (абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України).

У даному ж випадку Ужгородською МДПІ вказані положення процесуального законодавства дотримано не було, оскільки звертаючись до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в загальному (позовному) порядку, позивач порушив встановлену для даних правовідносин процедуру звернення до суду та пред'явив позов в супереч вимог п.11 ст. 10 Закону України «Про державну службу», що є також підставою для відмови в задоволенні вимог податкового органу.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити..

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, Кодексу аміністративного судочинства України, суд, -

П о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС до Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю із місцезнаходженням 89502, Ужгородський район, м. Чоп, вул.. Мукачівське шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 19110530, про стягнення податкового боргу до Державного бюджету у розмірі 1 867, 91 грн ( в т.ч. пені у сумі 215, 91 грн.) по платежу 14010151 "податок на додану вартість" за рахунок коштів платника податків - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Скраль Т.В.