Рішення № 25684478, 16.08.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/4351/2012

Провадження № 2/0538/1608/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненко О.В.,

при секретарі Кир'яновій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно укладеного договору № б/н від 23 липня 2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 12 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. У порушення норм діючого законодавства та умов договору відповідач зобов'язання за ним належним чином не виконав, у зв'язку з чим відповідач ОСОБА_2 станом на 30 березня 2012 року має заборгованість у сумі 22 767,79 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 10 009,77 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8 233,05 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 3 202,70 гривень, а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: штраф (фіксована частина) у розмірі 250 гривень, штраф (процентна складова) у розмірі 1 072,27 гривень. На підставі викладеного та посилаючись на діюче законодавство, позивач звертається із даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача на користь Банку вказану заборгованість, а також судові витрати у розмірі 227,68 гривень.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що 23 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту, який складається з Заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів. На підставі вказаного Договору Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 12 000 гривень у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку типу «Віза Голд»зі сплатою відсотків за користування грішми у розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості та комісії, яка нараховується один раз на місяць у випадку наявності прострочення за кредитом або відсоткам на 5 або більше днів у розмірі 1% від суми заборгованості, але не менш 30 гривень на місяць. У виписці по картрахунку, яку ОСОБА_2 отримав у ПАТ КБ «Приватбанк»у червні 2012 року ця комісія вказана як «видавнича комісія». Проте виписка -документ бухгалтерського обліку, а термін «видавнича комісія»використовується у платіжних та бухгалтерських документах. Пільговий період за даним Договором становить 30 днів. Строк дії Договору відповідає строку дії картки та вказаний на самій картці. Процедурами Банку не передбачене письмове повідомлення Клієнтів щодо закінчення строку дії картки. ОСОБА_2 отримав картку 26 серпня 2008 року, кінцевий строк її дії -липень 2010 року. Однак, згідно до умов Договору дія картки автоматично лонгується, тобто подовжується щорічно, якщо Клієнт не звертається до Банку із заявою про закриття картрахунку. Оскільки відповідач з подібною заявою до Банку не звернувся, був здійснений перевипуск карти та відповідно, подовжений Договір кредиту. Плата за перевипуск карти складає 250 гривень. При укладенні Договору відповідач був ознайомлений з його умовами, що підтверджується його особистими підписами, однак, зобов'язання за ним належним чином він не виконував, у зв'язку з чим станом на 30 березня 2012 року по його картрахунку утворилась заборгованість у сумі 22 767,79 гривень, а саме: 10 009,77 гривень -заборгованість за кредитом, 8 233,05 гривень -заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 202,70 гривень -заборгованість по комісії за користування кредитом, яка нараховується один раз на місяць за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 1% від заборгованості за кредитом, 250 гривень -штраф (фіксована частина), 1 072,27 гривень -штраф (процентна складова). Оскільки штрафи пов'язані із процедурою звернення до суду, сума заявлених позовних вимог відрізняється від суми заборгованості станом на 31 березня 2012 року, вказаної у виписці по картрахунку, отриманій відповідачем у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк»на 1 330,61 гривень. На підставі викладеного, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що у 2007 році у ЗАТ КБ «Приватбанк»він отримав карту «Універсальна», а у 2008 році йому була запропонована картка «Віза Голд»з кредитним лімітом 12 000 гривень. Він погодився, уклав із Банком договір та став користуватися наданими грішми. До березня 2009 року він користувався грішми без проблем та повертав кредит у строк, а потім виникла прострочка. З вересня 2009 року він зовсім припинив користуватися кредитом. Він знав, що деякий час в нього існувала заборгованість, проте періодично вносив гроші на картку, останній раз -у грудні 2009 року, та вважав, що все сплатив. При укладенні договору він був ознайомлений з його умовами та Тарифами, однак ретельно їх не вивчав. Він добре пам'ятає, що йому повідомили, що за зняття готівки буде нараховуватися плата у сумі 250 гривень щорічно. Тому він вважав, що якщо він не зніматиме грошей з карти, ця сума сплаті не підлягатиме. Крім того, він не знав, що строк дії картки продовжується автоматично та вважав Договір припиненим з липня 2010 року. За новою карткою до Банку він не звертався та не дізнавався щодо наявності та суми заборгованості. Ніяких письмових повідомлень щодо закінчення строку Договору або про перевипуск картки він не отримував. Вважає, що Банк не повинен був продовжувати строк дії договору, оскільки на липень 2010 року він мав заборгованість по карті у сумі 13 855,23 гривні, що виключає автоматичне продовження. Зазначив, що заборгованість повинна бути нарахована станом на 31 січня 2011 року, тобто, зі спливом 6 місяців після закінчення строку дії карти. Крім того, не визнає таке нарахування як «видавнича комісія»у сумі 2 207,75 гривень (станом на 31 січня 2011 року) та комісію за обслуговування картрахунку у сумі 250 гривень, оскільки картою він не користувався з грудня 2009 року. Просив позов задовольнити частково з урахуванням викладеного.

Представник відповідача за довіреністю -ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 дійсно має заборгованість за кредитною карткою, однак її розмір позивачем необґрунтовано збільшений. Вважає, що Банк неправомірно продовжив строк дії картки відповідача, оскільки станом на липень 2010 року відповідач мав перевитрату кредитного ліміту, а відповідно до Правил користування платіжною карткою карта продовжується Банком на новий строк за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій. За таких обставин Банк був зобов'язаний закрити картку відповідача та нарахувати заборгованість станом на 31 січня 2011 року, тобто зі спливом 6 місяців після закінчення строку дії картки, яка згідно до наданої відповідачу виписки від 13 червня 2012 року складає 16 249 гривень. Крім того, до суми заборгованості необґрунтовано включені такі платежі як видавнича комісія, яка станом на 31 січня 2011 року становить 2 207,75 гривень та комісія за обслуговування картрахунку у розмірі 250 гривень, оскільки поняття «видавнича комісія»не розшифроване в жодному офіційному документі НБУ, а комісія з обслуговування картрахунку згідно до Пам'ятки клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору, складає 0,00 гривень. На підставі викладеного, просить позов задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 13 791,75 гривень.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2, 23 липня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», був укладений договір кредиту б/н, який складається з Заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів. Згідно до умов договору ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 12 000 гривень у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку типу «Віза Голд»зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно до Пам'ятки про умови кредитування з використанням платіжної картки пільговий період складає 30 днів; комісія становить 1% від заборгованості, але не менш 30 гривень та нараховується один раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або процентам на 5 або більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 гривень та більше; строк внесення щомісячних платежів -до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Строк дії картки -липень 2010 року - зазначений на самій картці, вона була досліджена у судовому засіданні.

Проте за закінченням цього строку картка була продовжена Банком на підставі п. 3.1.3 Правил користування платіжною карткою, згідно до якого за закінченням строку дії відповідна карта продовжується Банком на новий строк шляхом надання клієнту карти з новим строком дії, якщо раніш (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява Клієнта про закриття картрахунку, а також за умовою наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картрахунку (у передостанній день місяця закінчення строку дії) та при виконання інших умов продовження, передбачених Договором.

Так, ОСОБА_2 із заявою про закриття картрахунку до Банку не звертався, що не спростовується самим відповідачем.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23 липня 2008 року, на момент спливу строку дії картки, тобто на 30 липня 2010 року, з картрахунку ОСОБА_2 було знято 10 009,77 гривень при встановленому кредитному ліміті 12 000 гривень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що перевитрати кредитного ліміту по картці не було та вважає доводи відповідача та його представника щодо неправомірності автоматичного продовження Банком строку дії Договору та перевипуску картки необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики (кредиту) встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з простроченням), то у разі прострочення заборгованості повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23 липня 2008 року, а також наданої ОСОБА_2 виписки по його картрахунку, останній у порушення умов кредитного договору несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював щомісячні платежі, а з грудня 2009 року зовсім перестав повертати кредитні кошти, у зв'язку з чим станом на 30 березня 2012 року заборгованість відповідача склала:

заборгованість за кредитом - 10 009,77 гривень;

заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 233,05 гривень (з урахуванням базової процентної ставки 2,5% на місяць, яка нарахована на залишок непростроченої заборгованості із розрахунку 360 днів на рік);

заборгованість по комісії за користування кредитом - 3 202,70 гривень (1% від заборгованості нараховується один раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або процентам на 5 та більше днів);

штраф (пеня) - 1 072,27 гривень (5% від суми боргу).

Розрахунок вказаних сум був проведений відповідно до умов Договору, таким чином, суд вважає доведеною заборгованість ОСОБА_2 у сумі 22 517,79 гривень та такою, що підлягає стягненню з останнього на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Що стосується стягнення з відповідача 250 гривень штрафу (фіксована частина), суд вважає необхідним відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст.549 ЦК України, виконання зобов'язань забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня і штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг, за порушення строків платежів передбачена подвійна відповідальність: штраф (фіксована частина) у розмірі 250 гривень та штраф (процентна складова) = 5 % від суми боргу. Тобто, за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому ст.61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 10 009,77 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 8 233,05 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 3 202,70 гривень та штраф (пеню) у сумі 1 072,27 гривень, а всього 22 517,79 гривень.

Приймаючи до уваги, що рішення ухвалено на користь позивача частково, на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 225,18 гривень.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1046, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 130, ст. 174, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: 49094 місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО №305299, заборгованість за договором кредиту № б/н від 23 липня 2008 року у сумі 22 517,79 гривень, з яких 10 009,77 гривень - заборгованість за кредитом, 8 233,05 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 202,70 гривень - комісія за користування кредитом, 1 072,27 гривень - штраф (пеня) за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: 49094 місто Дніпропетровськ вулиця Набережна Перемоги, будинок №50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №64993919400001, МФО №305299, судовий збір у сумі 225,18 гривень.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя _______