Постанова № 256832, 31.10.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.10.2006

Справа №2-17/10346-2006А

За позовом Щебетівської селищної Ради міста Феодосії, смт. Щебетівка, м. Феодосія, АР Крим

До відповідача Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь

про спонукання до виконання певних дій

Суддя В.І. Гайворонський

При секретарі Т.Ю Шенягіной

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Умеров Ш.М., спеціаліст 1-ї категорії, довіреність від 05.01.2006 року.

Від відповідача – Пихова Ю.М., ю/к, дов. № 50 від 26.04.2006 року

Сутність спору: Позивач згідно з позовом та уточненнями до нього просить зобов’язати відповідача на протязі місяця з дати набрання постановою суду по цій справі законної сили, видати Щебетівській селищній Раді міста Феодосії дозвіл на спеціальне водокористування підземних вод із артезіанських свердловин № 6623, 6624,6626,6627,6629,6631, розташованих на території смт. Щебетовка м. Феодосія до 01.11.2007 року в обсязі нормативно-розрахункової потреби 1,065 куб.м/добу.

Відповідач у відзиві позов не визнав, у зв’язку з тим, що згідно ст. 17 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинно одержати згідно з Законом дозвіл на користування надрами.

Відповідач також пояснив, що інших причин для невидачі позивачу дозволу на спеціальне водокористування немає.

Згідно повідомлення відповідача позивачу № 661/5-4, відповідач вказує, що для продовження строку дії дозволу на спецводокористування необхідно оформити спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами.

В засіданні суду, яке відбулося 30.10.2006 року оголошувалася перерва до 31.10.2006 року.

По справі проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продовження строку дозволу на спецводокористування. Однак, відповідач указане клопотання не задовольнив, посилаючись на відсутність у позивача дозволу (ліцензії) на користування надрами, що підтверджується самим відповідачем, а також повідомленням відповідача позивачу про те, що позивачу необхідно отримати ліцензію на користування надрами.

Згідно ст. 17 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” дозвіл на спеціальне водокористування видається в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 23.03.2002 року не передбачено наявність дозволу на користування надрами при видачі дозволу на спеціальне водокористування.

Більш того, згідно Порядку надання у 2006 році спеціальних дозволів на користування надрами зі змінами, затвердженими Постановою КМУ від 25.05.2006 року № 746 (первісна редакція затверджена Постановою КМУ від 20.02.2006 року № 168) в перелік документів, які додаються до заяви про отримання дозволу без проведення аукціону у 2006 році входить копія дозволу на спеціальне водокористування.

Більш того, відмова у видачі дозволу на спеціальне водокористування буде являтися підставою для відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами, оскільки буде відсутній документ, передбачений вищевказаним Порядком.

При викладених обставинах відмова у видачі спірного дозволу може спричинити припинення водозабезпечення населення, та позбавити населення життєвої необхідності потреби у воді.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком Держави.

Позбавлення громадян води – життєво важливої потреби не може відповідати затвердженню та забезпеченню прав та свобод людини.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Суд вважає також необхідним відмітити, що в Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування значиться, що у разі використання підземних вод, клопотання водокористувачів погоджується з Державною геологічною службою або Дочірнім підприємством НАК “Надра України” за переліком, який затверджує Мінекоресурсів.

Відповідачем не представлено доказів того, що у переліку, затвердженому Мінекоресурсів обов’язковими умовами для видачі дозволу на спеціальне водокористування при узгодженні повинен бути спеціальний дозвіл на користування надрами.

При цьому також необхідно відмітити, що указаний Перелік є відомчим документом, тобто не є загальновідомим документом.

Таким чином, оскільки відповідні докази не представлені відповідачем до прийняття цієї постанови, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття цієї постанови.

Крім цього, якщо в указаному Переліку Мінекоресурсів буде значитися спеціальний дозвіл на користування надрами, то це буде протиречити вищезазначеному Порядку надання у 2006 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ, згідно якому до переліку документів, які додаються до заяви про отримання такого дозволу у даному випадку, входить копія дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно статті 117 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України підлягають обов’язковому виконанню.

Таким чином, доки указана постанова КМУ у встановленому Законом порядку не відмінена, або не визнана нечинною, вона підлягає обов’язковому виконанню.

Із вказаної постанови витікає, що у даному випадку спочатку повинен бути отриманий дозвіл на спеціальне водокористування, після чого видається спеціальний дозвіл на користування надрами.

Крім цього, ч. 4 ст. 9 КАС України передбачено, що суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постанова Кабінету Міністрів України має вищу юридичну силу, ніж Перелік Мінекоресурсів.

Суд вважає також необхідним відмітити, що дозвіл на спеціальне водокористування, дозвіл на спеціальне користування надрами і документ, який дає право на користування землею є самостійними документами, відсутність яких тягне самостійну відповідальність.

Тобто, якщо водокористувач буде здійснювати водокористування, і при цьому буде порушувати законодавство про надра, або земельне законодавство, відповідно, зацікавлена сторона вправі залучити його до відповідної відповідальності за таке порушення.

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про те, що з початку повинен бути отриманий дозвіл на спеціальне водокористування, а уже потім оформлюються документи на спеціальний дозвіл на користування надрами.

Таким чином та підстава, на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою позицію не видавати позивачу дозвіл на спеціальне водокористування, прийнято до уваги бути не може.

Будь-яких інших заперечень відповідачем не заявлено, а також не надано відповідних доказів.

Сам відповідач пояснює, що єдина причина, за якою позивачу не виданий дозвіл на спеціальне водокористування по предмету позовних вимог, це відсутність у нього дозволу на користування надрами.

Згідно ст. 69 КАС України пояснення сторони є доказом. Тобто, інших причини, окрім спірної, по предмету спору не існує.

Однак, указана причина не може бути прийнята до уваги по викладеним в мотивувальній частині підставам.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що позивач не має права отримати указаний дозвіл.

Оскільки причини, з яких є підстави не видавати позивачу указаний дозвіл при розгляді указаної справи не встановлені, відповідно, позов підлягає задоволенню.

При цьому необхідно відмітити, що оскільки докази в обґрунтування заперечень не надані до прийняття постанови, відповідно, немає підстав їх залучати до матеріалів справи після прийняття цієї постанови.

Також необхідно відмітити, що згідно п.2 ч.2 ст. 162 КАС України вимога про зобов’язання відповідача здійснити відповідні дії не ставиться в залежність ще від будь-яких вимог.

На момент прийняття постанови позивач уточнив свої позовні вимоги, що згідно ст.ст. 51, 137 КАС України є його правом.

Таким чином, ти вимоги, які розглядаються цією постановою підлягають повному задоволенню.

Судові витрати позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України згідно ч. 1 ст. 94 КАС України. Згідно п.п.б п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито у цьому випадку складає 3,40 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 94, 162,163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (м. Сімферополь, вул. Кечкеметська 198, Автономної Республіки Крим, ОКПО 33713831) на протязі одного місяця з дати набрання постановою законної сили видати Щебітівській селищній раді м. Феодосії (98187, м. Феодосія, смт. Щебетівка, вул. Леніна 26, № 04367430) дозвіл на спеціальне водокористування підземних вод із артезіанських свердловин № 6623, 6624,6626,6627,6629,6631, розташованих на території смт. Щебетовка м. Феодосія до 01.11.2007 року в обсязі нормативно-розрахункової потреби 1,065 куб.м/добу.

Відшкодувати позивачу Щебітівській селищній раді м. Феодосії (98187, м. Феодосія, смт. Щебетівка, вул. Леніна 26, № 04367430) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Ст. 254 КАС України передбачено, що постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАСУ України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:

про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.